Рішення

від 02.12.2024 по справі 560/13376/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/13376/24

РІШЕННЯ

іменем України

02 грудня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Хмельницької митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) в якому просить 1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2024 року UА400000/2024/000069/2, яке винесене Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України. 2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2024 №UА400030/2024/000034, яка винесена Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення позивачем була заповнена та подана до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України митна декларація №24UA400030001273U4 від 19.03.2024, в якій був задекларований митний режим "імпорт".

Вказує, що при проведенні процедур митного оформлення Хмельницька митниця протиправно винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2024 року UА400000/2024/000069/2 та картку відмови у митному оформленні товарів від 19.03.2024 №UА400030/2024/000034.

Зазначає, що спірні рішення та картка відмови є противоправними, оскільки прийняті за відсутності підстав для відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю і для застосування другорядних методів визначення митної вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України (далі - МК України).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оскаржені рішення та картка винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень. Декларант, знаючи що продавець та покупець є пов`язаними особами, під час подання митної декларації, не надав доказів того, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість оцінюваних товарів.

У відзиві на позовну заяву відповідач також просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, що суд розцінює як клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання мотивоване необхідністю всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Стосовно поданого клопотання суд зазначає наступне.

Згідно пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями частини 1 статті 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням наведеного, характеру спірних правовідносин та предмету доказування суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд враховує наступне.

Суд встановив, що між приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (далі - позивач, покупець) та Geberit Produktions GmbH (надалі - Продавець) було укладено договір поставки №106 (надалі - Договір/Контракт), предметом якого була поставка Позивачу - товару (надалі - Товар), зазначеного в комерційних рахунках (та/або інвойсах) - (п. 1.1. Контракту) та на підставі окремих замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту).

На виконання контракту на адресу покупця у березні 2024 року направлено товар відповідно до інвойсу №4300446118 від 13.03.2024, сформованого на підставі замовлення покупця, а саме: змивна клавіша (кнопка) Geberit Delta01, для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) за ціною 10,78 євро за одиницю (672 шт.) та інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic (артикул 895.125.00.0) за ціною 62,53 євро за одиницю (672 шт.).

Так, 19.03.20234 року було подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400030001273U4 (далі МД) на товари Позивача, зазначені у графі 31 МД: 1. «Вироби санітарно-технічногопризначення з пластмас:-арт.115.107.21.1 - Змивна клавіша(кнопка) Geberit Delta01, для подвійногозмиву -672 шт. матеріал: пластик; колір: глянцевий хром; Виробник:"Geberit International AG"Швейцарія.Торгова марка: "Geberit". 2. «Вироби санітарно-технічногопризначення з пластмас:-арт.895.125.00.0- Duofix Basic Інсталяція з бачком прихованого монтажу Delta12см, до комплекта Idol Delta20 -672шт.Матеріал: бачок пластиковий; інсталяція-металева;Виробник:"Geberit Produktions GmbH"Німеччина.Торгова марка: "Geberit".

До вищевказаної МД декларантом було надано такі товаросупровідні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) Сертифікат аналізів Magelan SL 08.12.2023; Пакувальний лист (Packing list) Б/Н 08.12.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) BNJ20231208-1160 08.12.2023; Коносамент (Bill of lading) MEDUZT649098 08.12.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) Б/н 15.03.2024; Супровідний документ T1 (Dispatch note modelT1) 24ROCT190000170626 14.03.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 23C3723A0051/00719R 20.02.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару 231009/001106455 09.10.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару 231221/001174785 21.12.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 2812 15.03.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 3 15.03.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів VIT-BIN-2023.2 28.09.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 07.12.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 07.12.2023; Договір про надання послуг митного брокера 152 17.01.2024; Договір (контракт) про перевезення 0947-T/21 26.01.2021; Договір (контракт) про перевезення 18/01/24-АХТ 18.01.2024; Дозвіл на ввезення на митну територію України незареєстрованних пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу (або відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів) 15416 серія В 00221 26.12.2022; Інші некласифіковані документи Паспорт безпеки Magelan 08.12.2023; Копія митної декларації країни відправлення 223120230004448268 13.12.2023; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA400040008033U0 18.03.2024.

При проведенні процедур митного оформлення Хмельницька митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2024 року №UA400000/2024/000069/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2024 №UA400030/2024/000034 у відношенні товару №1, а саме змивної клавіши Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1), збільшивши вартість за одиницю з ціни 10,78 євро за одиницю до 17,81 євро.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості від 19.03.2024 року №UA400000/2024/000069/2 зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: "Документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- Відсутні окремі документи, наявність яких підтверджується іншими товаросупровідними документами, а саме документи передбачені договором 1207.

- Документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МКУ, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування з Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком.

Також митним органом встановлено, що засновником підприємства отримувача товару є ТОВ «Славута холдінг», яке в свою чергу засноване швейцарською корпорацією «Геберіт холдінг», яке входить до групи компаній Геберіт, отже у митного органу є підстави вважати, експортер, контрагент, виробник та імпортер товару пов`язані між собою в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, отже до митної вартості має бути додана передбачена частиною 10 статті 58 МКУ складова митної вартості - «відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця». Виходячи з усіх вищевикладених обставин, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів у відповідності до статті VII ГАТТ, що є підставою вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достатньої інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально. Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені експертними організаціями; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 59 МКУ на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість ідентичних товарів. Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є вартість ідентичного товару за МД від 06.02.2024 №24UA209230011757U7 (17,81 євро/шт * 672 = 11968,32 євро, подані до митного оформлення документи що містять витрати на транспортування (112,39 євро). Таким чином вартість товару складає 12080,7 євро, або 50,50 євро/кг євро/кг.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2024 №UA400030/2024/0001034 повідомлено, що у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: "В митному оформленні відмовлено на підставі ч. 6 ст. 54 МК України, а саме: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 МК України, відсутність у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України. Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості від 19.03.2024 №UA400000/2024/000069/2.".

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 МК України встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно положень частин першої, другої, третьої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 МК України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд враховує, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Митний орган вказує, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару №1, що поставляється згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються за ціною 17,81 євро/шт. При цьому, товари, що переміщуються згідно даної МД згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,78 євро/шт.

Щодо цього суд зазначає, що відповідно до частини 12 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Такий правовий підхід застосовується Верховним Судом в постанові від 13.03.2018 у справі №804/5688/16.

Відповідно до частини 13 статті 58 МК України визначено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Згідно з частиною 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З матеріалів справи слідує, що таке письмове обґрунтування митним органом декларанту не надавалось, натомість заповнення митним органом графи 33 рішення про коригування митної вартості, не є заміною або тотожністю таких пояснень.

Положеннями МК України не передбачено можливість відступу від основного методу визначення митної вартості лише за обставин того, що митна вартість імпортованого товару є нижчою за ціни іншого подібного товару.

Суд зазначає, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Згідно практики Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Стосовно тверджень відповідача, що документи, подані до митного оформлення, не містять визначних частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування з Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4.1 контракту поставка товару виконується по кожному окремому замовленню покупця на умовах FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020).

Відповідно до умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названі місця є площі продавця.

Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Згідно умов договору поставки від 15.01.2024 №106 (пункт 4.1.) зазначена умова поставки FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020).

Згідно пункту 3.1 договору поставки від 15.01.2024 №106 товар має бути запакованим, упаковка повинна забезпечувати збереження товару від будь-яких пошкоджень під час транспортування та складування.

Тобто до обов`язків продавця відноситься обов`язок по пакуванню товару. Виконання продавцем цього обов`язку підтверджується пакувальним листом №602128827 від 13.03.2024, відповідно до якого упаковано 60 позицій по виду пакування "європіддон", вагою поставки, брутто 11.519,738 кг. Цей лист був наданий для митного оформлення.

Суд зважає на те, що інвойс №4300446118 від 13.03.2024 містить аналогічні дані про пакування товару: 60 позицій по виду пакування "європіддон" загальною вагою брутто 11.519,738 кг.

Щодо доводів відповідача про не надання позивачем документів для підтвердження складової митної вартості товару - транспортування, суд вважає їх безпідставними.

При митному оформленні позивачем надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування №09/10/23 від 09.10.2023, укладений між Приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" та Приватним підприємством "ЛУГУКРТРАНС" з заявкою на перевезення №0803 від 08.03.2024, рахунком на оплату №147 від 19.03.2024. Також був наданий договір на перевезення №0603 від 06.03.2024, укладений між Приватним підприємством "ЛУГУКРТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 є безпосереднім перевізником, зазначеним в CMR. Отже позивач в даному випадку не має фінансових зобов`язань перед безпосереднім перевізником - ФОП ОСОБА_1 ..

Згідно статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

У статті 49 МК України закріплений принцип визначення митної вартості, який полягає в тому, що враховується та ціна, яка сплачена або підлягає сплаті за товари.

Суд зазначає, що ПП "ЛУГУКРТРАНС" уклало договір перевезення та транспортного експедирування з ФОП ОСОБА_1 від власного імені, а тому, позивач не має договірних відносин з ФОП ОСОБА_1 (згідно з цим договором). Як наслідок, будь-які документи до договору на перевезення №0603 від 06.03.2024 не впливають на вартість митного оформлення для позивача та не повинні надаватись митному органу.

Стосовно доводів відповідача про те, що товар поставляється, згідно посередницького договору та у позивача існує обов`язок підтвердити транспортні витрати від виробника товару (Швейцарія) до Продавця товару (Німеччина), який є продавцем для позивача згідно контракту, та ці витрати відсутні в розрахунку ціни, суд зазначає таке.

Позивач отримує товар згідно з контрактом, який надавався для митного оформлення та не є посередницьким договором, а тому, не може передбачати брокерську (комісійну) винагороду посередника. При митному оформленні позивач для контракту використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія Geberit Produktions GmbH, яка є продавцем товару згідно з контрактом та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 митної декларації.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Отже, вказане кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів.

Щодо доводів відповідача про не відображення витрат на навантаження та транспортування від Швейцарії до Німеччини, суд зазначає таке.

Згідно з умовами договору (пункт 4.1) та інвойсу №4300446118 від 13.03.2024 зазначена умова поставки FCA Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Згідно умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названі місця є площі продавця. Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Тому, вимоги митного органу надати підтвердження транспортування від Швейцарії до Німеччини не відповідають наведеним умовам поставки, в яких чітко зазначено місце поставки - Пфуллендорф (Німеччина).

Стосовно тверджень відповідача, що подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МК України, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди посередника, суд вважає їх безпідставними, оскільки перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною 2 статті 53 МК України, є вичерпний. При цьому, у вказаному переліку відсутні, зокрема, документи, що підтверджують витрати на комісійну (брокерську) винагороду.

Враховуючи вищевикладене, митним органом безпідставно зроблено висновок про те, що документи, подані до митного оформлення, не містять визначних частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості.

Також, посилання відповідача на те, що у митного органу є обґрунтовані сумніви що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально, є помилковим.

Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу.

Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Згідно нормам частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн, а тому, ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Хмельницької митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 19.03.2024 року UА400000/2024/000069/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці від 19.03.2024 №UА400030/2024/000034.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (вул. Козацька, 136,м. Славута,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30000 , код ЄДРПОУ - 32285199) Відповідач:Хмельницька митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя О.П. Шевчук