Постанова

від 27.11.2024 по справі 369/17475/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Київ

Справа № 369/17475/23

Провадження № 22-ц/824/14772/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 27 листопада 2024 року

Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Желепи В.В.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», подану адвокатом Новосьоловою Юлією Сергіївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого у складі судді Янченко А.В. 13 червня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ТОВ «Петрівський квартал 3» про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовано тим, що 28 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 3» укладено Попередній договір купівлі-продажу майнових прав на котедж.

Відповідно до умов договору ТОВ «Петрівський квартал 3» та позивач зобов`язувались у майбутньому, у термін по 30 червня 2020 року укласти договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Об`єкт - майнові права на котедж АДРЕСА_1 , загальною площею 165, 98 кв.м.

Ціна продажу майнових прав на котедж станом на дату підписання Договору визначалась у розмірі 3 970 470,65 грн., що було еквівалентно 141 083 дол. США.

28 вересня 2018 року, позивач сплатив ТОВ «Петрівський квартал 3» грошові кошти у розмірі 1 175 806,18 грн., що еквівалентно 41 780 дол. США.

Решту грошових коштів позивач повинен був сплачувати відповідно графіку, передбаченого в попередньому договорі: у розмірі 8 275 тис. дол. США щомісячно, починаючи з 1.07.2019 року.

Після підписання попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж, відповідач не вчиняв жодних дій по будівництву нерухомості.

Навесні 2019 року відповідач повідомив позивача, що будівництво котеджів припиняється та запропонував повернути сплачені за попередніми договорами купівлі-продажу грошові кошти.

22 квітня 2019 року між позивачем та ТОВ «Петрівський квартал 3» було підписано додаткову угоду до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28.09.2018 року.

За умовами додаткової угоди, сторони прийшли до взаємної згоди розірвати попередній договір купівлі-продажу майнових прав на котедж, і відповідач зобов`язався повернути позивачу сплачені кошти у гривні, що становить еквівалент 41 780 дол. США за офіційним обмінним курсом української гривні до долара США, встановленим ПриватБанк (курс продажу) на день повернення коштів, у термін до 27.05.2019 року.

У визначений додатковою угодою від 22 квітня 2019 року строк відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

У жовтні 2019 року відповідач просив почекати з виплатами до моменту продажу ним інших об`єктів нерухомості.

У грудні 2020 року відповідач повідомив, що грошові кошти будуть повернуті у другому кварталі 2021 року.

13 липня 2021 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою повернути мені кошти. Претензію отримано Відповідачем 23 липня 2021 року, проте жодної відповіді не отримував.

З осені 2021 року відповідач припинив відповідати на звернення щодо повернення грошових коштів.

На підставі вище наведеного, позивач просив суд стягнути з ТОВ «Петрівський квартал 3» (код ЄДРПОУ 42005404) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 41 780 доларів США та 3 % річних у розмірі 3 365 доларів США, всього 45 145 доларів США, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Петрівський квартал 3» про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнуто з ТОВ «Петрівський квартал 3» (код ЄДРПОУ 42005404, адреса: 08130, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2 в) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) основний борг у розмірі 41 780 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят) доларів США, 3 % річних у розмірі 3 365 (три тисячі триста шістдесят п`ять) доларів США, всього 45 145 (сорок п`ять тисяч сто сорок п`ять) доларів США, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

Задовольняючи позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази передачі позивачем відповідачу спірних коштів не знайшли свого підтвердження адже з матеріалів справи вбачається, що між сторонами 28 вересня 2018 року було укладено Попередній договір купівлі-продажу майнових прав на котедж та 22 квітня 2019 року укладено додаткову угоду до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28.09.2018 року, які підтверджують факт передачі коштів. Доказів, що вказані договори оскаржуються відповідачем, суду надано не було.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником ТОВ «Петрівський квартал 3», адвокатом Новосьоловою Ю.С.подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарзі зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази передачі коштів ОСОБА_1 відповідачу у розмірі 41 780 дол. США відповідно до договору купівлі-продажу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тітова О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги суперечать як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тітова О.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідач ТОВ «Петрівський квартал 3» явку свого представника в судове засідання, не забезпечив.

Від представника відповідача ТОВ «Петрівський квартал 3» адвоката Новосьоловї Ю.С. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки представник відповідача перебуває на лікуванні.

Колегія суддів відхиляє заявлене клопотання, оскільки будь яких письмових доказів, які б свідчили про поважність неявки в судове засідання представника відповідача, суду не надано і вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 28 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3» укладено Попередній договір купівлі-продажу майнових прав на котедж.

Відповідно до умов договору ТОВ «Петрівський квартал 3» та позивач зобов`язувались у майбутньому, у термін по 30 червня 2020 року укласти договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Об`єкт - майнові права на котедж АДРЕСА_1 , загальною площею 165, 98 кв.м.

Ціна продажу майнових прав на котедж станом на дату підписання Договору визначалась у розмірі 3 970 470,65 грн., що було еквівалентно 141 083 дол. США.

28 вересня 2018 року, позивач сплатив ТОВ «Петрівський квартал 3» грошові кошти у розмірі 1 175 806,18 грн., що еквівалентно 41 780 дол. США.

Решту грошових коштів позивач повинен був сплачувати відповідно графіку, передбаченого в попередньому договорі: у розмірі 8 275 тис. дол. США щомісячно, починаючи з 1.07.2019 року.

22 квітня 2019 року між позивачем та ТОВ «Петрівський квартал 3» було підписано додаткову угоду до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28.09.2018 року.

За умовами додаткової угоди, сторони прийшли до взаємної згоди розірвати попередній договір купівлі-продажу майнових прав на котедж, і відповідач зобов`язався повернути позивачу сплачені кошти у гривні, що становить еквівалент 41 780 дол. США за офіційним обмінним курсом української гривні до долара США, встановленим ПриватБанк (курс продажу) на день повернення коштів, у термін до 27.05.2019 року.

У визначений додатковою угодою від 22 квітня 2019 року строк, відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до положень ст. ст. 626, 629, 638-640 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає і суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, між ТОВ «Петрівський квартал - 2» та ОСОБА_1 22 квітня 2019 року укладено додаткову угоду до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28 вересня 2018 року.

За цією додатковою угодою дійшли згоди розірвати попередній договір купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28 вересня 2018 року.

Продавець (ТОВ «Петрівський квартал - 2») взяв на себе обов`язок повернути йому, як покупцю, грошові кошти в розмірі 41 780,00 дол. США.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідач підписавши 22 квітня 2019 року додаткову угоду до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28 вересня 2018 року, згідно якої дійшли згоди розірвати попередній договір купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28 вересня 2018 року та зобов`язались повернути кошти у розмірі 41 780 дол. США, підтвердили факт отримання вказаних коштів під час укладання попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28 вересня 2018 року

Предметом вказаного спору є неповернення коштів відповідно до додаткової угоди до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж, оскільки вказаним договором відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кошти у розмірі 41 780 дол. США, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність факту передачі коштів від позивача відповідача відповідно до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28 вересня 2018 року є необґрунтованими.

Разом з тим, апелянтом доказів на спростування тверджень позивача, щодо передачі коштів відповідачем позивачеві відповідно до додаткової угоди до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на котедж від 28 вересня 2018 року не надано до апеляційної скарги.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення грошових коштів у погоджений сторонами строк до 27 травня 2019 року, і позивачем доведено належними та допустимими доказами невиконання відповідачем ТОВ «Петрівський квартал -2» умов угоди щодо розірвання договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунованість позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, були предметом детального дослідження в суді першої інстанції, яким надана правова оцінка, і не потребують додаткової оцінки.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України, апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», подану адвокатом Новосьоловою Юлією Сергіївною - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна