Постанова

від 02.12.2024 по справі 200/3444/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року справа №200/3444/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Давиденко Т.В.) у справі № 200/3444/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВС Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу за ст.14 ЗУ Про пенсійне забезпечення, за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202, за Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, стаж: з 07.05.2001 по 10.08.2001 року на ДХК Краснолиманська учнем електрослюсаря підземного; з 01.09.2000 по 30.06.2001 року навчання у Професійно-технічному училищі №105 м. Димитрова за професією електрослюсар підземний; з 17.09.2001 по 05.12.2002 електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті на шахті ім. Стаханова в/о Красноармійськвугілля; з 16.12.2002 по 01.10.2003 електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті ДП ВК Краснолиманська; з 06.10.2003 по 04.10.2004 гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті на шахті ім. Стаханова ДП Красноармійськвугілля; з 11.10.2004 по 22.12.2004 гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті на ВАТ ВК Шахта Красноарміська Західна №1; з 20.12.2004 по 05.02.2006 начальником зміни служби охорони праці на шахті ім. Стаханова ДП Красноармійськвугілля; з 27.02.2006 по 31.03.2006 гірничим майстром підземним на з повним робочим днем під землею на ВП Шахтоуправління ім. Димитрова ДП Красноармійськвугілля; з 03.04.2006 по 03.10.2007 начальником зміни в службу охорони праці підземним з повним робочим днем в шахті на ВП Шахта Стаханова ДП Красноармійськвугілля; з 05.10.2007 по 18.07.2008 виконуючим обов`язки заступника директора по охороні праці та техніці безпеки на ВП Шахта Родинська ДП Красноармійськвугілля; з 20.10.2008 по 01.12.2008 начальником зміни підземним на ВАТ ВК Шахта Красноарміська Західна №1; з 03.12.2008 по 14.02.2011 року начальником зміни підземним, заступником начальника дільниці підземним та незастосування при призначенні пенсії ст.29 ЗУ Про пенсійне забезпечення із середнього заробітку на підприємстві для даної професії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу за ст.14 ЗУ Про пенсійне забезпечення, за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. №202, за Списком №1 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, стаж: з 07.05.2001 по 10.08.2001 року на ДХК Краснолиманська учнем електрослюсаря підземного; з 01.09.2000 по 30.06.2001 року навчання у Професійно-технічному училищі №105 м. Димитрова за професією електрослюсар підземний; з 17.09.2001 по 05.12.2002 електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті на шахті ім. Стаханова в/о Красноармійськвугілля; з 16.12.2002 по 01.10.2003 електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті ДП ВК Краснолиманська; з 06.10.2003 по 04.10.2004 гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті на шахті ім. Стаханова ДП Красноармійськвугілля; з 11.10.2004 по 22.12.2004 гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті на ВАТ ВК Шахта Красноарміська Західна №1; з 20.12.2004 по 05.02.2006 начальником зміни служби охорони праці на шахті ім. Стаханова ДП Красноармійськвугілля; з 27.02.2006 по 31.03.2006 гірничим майстром підземним на з повним робочим днем під землею на ВП Шахтоуправління ім. Димитрова ДП Красноармійськвугілля; з 03.04.2006 по 03.10.2007 начальником зміни в службу охорони праці підземним з повним робочим днем в шахті на ВП Шахта Стаханова ДП Красноармійськвугілля; з 05.10.2007 по 18.07.2008 виконуючим обов`язки заступника директора по охороні праці та техніці безпеки на ВП Шахта Родинська ДП Красноармійськвугілля; з 20.10.2008 по 01.12.2008 начальником зміни підземним на ВАТ ВК Шахта Красноарміська Західна №1; з 03.12.2008 по 14.02.2011 року начальником зміни підземним, заступником начальника дільниці підземним та застосувати при призначенні пенсії з ст.29 ЗУ Про пенсійне забезпечення із середнього заробітку на підприємстві для даної професії - 19170,83 грн на місяць з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 200/3444/23 змінено.

В абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 200/3444/23 слова «визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області», «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області» замінено словами «визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області», «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 200/3444/23 залишено без змін.

Постановою Головного державного виконавеця Мусієнко Олексія Геннадійовича, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 квітня 2024 року відкрито виконавче провадження №74840774.

Листом від 06 червня 2024 року відповідач повідомив державного виконавця про виконання рішення суду. Зазначив, що при призначанні пенсії застосований розмір пенсії 19170,83 грн згідно з статтею 29 ЗУ Про пенсійне забезпечення.

Позивач звернувся до суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненою суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду яка обґрунтована тим, що виконання рішення суду не було здійснено відповідачем, відповідач хибно повідомив про це державного виконавця.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненою суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 200/3444/23 відмовлено.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати та задовольнити її

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що всупереч рішенню суду не було зараховано до підземного стажу за ст.14 ЗУ Про пенсійне забезпечення, за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. №202, за Списком №1 період з 01.09.2000 по 30.06.2001 року навчання у Професійно-технічному училищі №105 м. Димитрова за професією електрослюсар підземний, з 20.12.2004 по 05.02.2006 начальником зміни служби охорони праці на шахті ім. Стаханова ДП Красноармійськвугілля, з 05.10.2007 по 18.07.2008 виконуючим обов`язки заступника директора по охороні праці та техніці безпеки на ВП Шахта Родинська ДП Красноармійськвугілля. - це підтверджується відомостями про врахування стажу.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі № 200/3444/23 проведено відповідний перерахунок пенсії. Було визначено розмір середнього заробітку в розмірі 19170.83 грн., що не відповідає індивідуальному розрахунку з.п. від 28.06.2023 року, за яким середньомісячний заробіток для обчислення: 21783.55000. Тобто пенсійний фонд не мав права штучно зменшувати розмір його середнього заробітку. І в подальшому визначати розмір пенсії відповідно до ст.27 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Натомість рішенням суду визначено провести перерахунок пенсії без штучного втручання в його особистий середній заробіток, а призначити пенсію відповідно до ст.29 ЗУ Про пенсійне забезпечення із середнього заробітку на підприємстві для даної професії - 19170,83 грн на місяць. Тобто в розмірі 40 відсотків від середнього заробітку на підприємстві для даної професії - 19170,83 грн на місяць. Тобто розмір пенсії станом на день призначення пенсії повинен був становити не менше 19170,83х 0.4 = 7668,33 грн.

Відповідач провів призначення пенсії застосувавши середній заробіток 19170.83 та ст. ст.27 та ст. 33 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З розрахунку 19170.83 * 0.47000 = 90010 * 50% = 4630.73, що не є правильним, та розрахованим відповідно до вимог іншого закону.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відтак, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Суд зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

В контексті розуміння вимог чинного законодавства протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, про що зазначив у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний суд України, роз`яснивши при цьому, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З огляду на вищевикладене, суд вказує на те, що бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.

Водночас, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим. Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 КАС України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю:

зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення (ч. 12 ст. 382 КАС України);

накладення штрафу за невиконання судового рішення (ч. 2 ст. 382 КАС України);

визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України);

визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (ст. 287 КАС України).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, яке набрало законної сили 22 лютого 2024 року, захищені порушені права позивача (порушення яких було встановлено даним судовим рішенням) на час ухвалення такого рішення.

З наявних матеріалів вбачається, що рішення суду в даній справі виконане, а саме до підземного стажу зараховані періоди роботи: з 07.05.2001 по 10.08.2001, з 01.09.2000 по 30.06.2001, з 17.09.2001 по 05.12.2002, з 16.12.2002 по 01.10.2003, з 06.10.2003 по 04.10.2004, з 11.10.2004 по 22.12.2004, з 20.12.2004 по 05.02.2006, з 27.02.2006 по 31.03.2006, з 03.04.2006 по 03.10.2007, з 05.10.2007 по 18.07.2008, з 20.10.2008 по 01.12.2008, з 03.12.2008 по 14.02.2011.

При призначенні пенсії застосований середній заробіток на підприємстві для даної професії 19170,83 грн на місяць згідно ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04 червня 2024 року.

Тобто, суд вважає, що з боку боржника відсутні ознаки умисної протиправної поведінки, яка б свідчила про ухилення від виконання судового рішення.

Питання складових пенсійних виплат, як і її обрахунок, не були предметом спору в даній справі, тому такі питання при розгляді даної адміністративної справи судом не досліджувались та не аналізувались, та, відповідно, їм не була надана правова оцінка. З огляду на що відповідні посилання заявника в цій частині є неприйнятними.

Фактично між заявником та органом Пенсійного фонду України після ухвалення судового рішення в цій частині виник новий спір, який може бути вирішений судом в новому позовному провадженні, а не в порядку, що передбаченийст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі № 200/3444/23.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2024року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д.Компанієць