Постанова

від 02.12.2024 по справі 160/7581/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2024 року справа 160/7581/24

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Юрко І.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 (суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про виплату середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.03.2024 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним ненарахування і невиплату середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку та зобов`язати нарахувати і виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за шість місяців з компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона звільнена зі служби 23.03.2022. На день звільнення не була виплачена індексація. Позивачка вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі №160/6067/23 зобов`язано нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018. Повністю розрахунок по індексації проведений 28.02.2024 та на картковий рахунок переведено 67855гр11к.

У відзиві аварійно-рятувальний загін проти позову заперечував, зазначаючи що заявлена сума не співмірна з розміром простроченої заборгованості та періодом затримки. Вони не могли своєчасно виконати судове рішення про виплату індексації в в`язку відсутністю коштів у кошторису витрат. Крім того, спеціальним законодавством про проходження служби цивільного захисту не передбачена виплата середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позов задоволений частково. Визнано протиправним ненарахування і невиплату ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку та зобов`язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за період з 28.08.2023 по 28.02.2024.

В апеляційній скарзі аварійно-рятувальний загін просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на ті самі доводи, що і у відзиві на позовну заяву.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до статті 116 КЗпП України, яка діє з 19.07.2022, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані і виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, в тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. В разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, яка діє з 19.07.2022, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як а період, встановлений частиною 1 цієї статті.

Переліченими нормами передбачено відшкодування в тому випадку, якщо підприємство, установа, організація не розрахувались зі звільненим працівником в день звільнення. Тобто, якщо саме на день звільнення підприємство, установа, організація має перед звільненим працівником заборгованість, то весь час, поки ця заборгованість не буде виплачена, передбачений особливий вид відповідальності виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Іншими словами, відповідальність підприємства, установи, організації починається з дня звільнення працівника і закінчується днем, коли працівникові виплачена сума, яку підприємство, установа, організація мали виплатити в день звільнення, але не більше як за шість місяців.

Наявність заборгованості аварійно-рятувального загону з виплати позивачці індексації грошового забезпечення на дату звільнення 23.03.2022 підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі №160/6067/23. Згідно виписки з банківського рахунку позивачки, індексація в сумі 67855гр11к перерахована 28.02.2024.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зробила висновок, що під належними звільненому працівнику сумами необхідно розміти всі виплати, на отримання яких працівник має право на дату звільнення (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, за несвоєчасний розрахунок при звільненні має проводитись за весь час до дня остаточного розрахунку, в тому числі і після прийняття судового рішення про стягнення невиплачених в день звільнення сум.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17 підкреслила, що обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Задовольняючи позов, окружний суд правильно вказав, що при вирішенні конкретних справ щодо проходження публічної служби за відсутності у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими регулюються спірні правовідносини, підлягає застосуванню КЗпП, в якому визначені основні трудові права осіб.

Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці №95 від 01.07.1949 «Про захист заробітної плати», незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, які надані чи мають бути наданими, - є заробітною платою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №8-рп/2002 від 07.05.2002, при розгляді конкретних справ щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовані спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, в якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи, організації підвищують розміри оплати праці в зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці, грошового забезпечення в зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету України.

Таким чином, аварійно-рятувальний загін був зобов`язана виплатити позивачці індексацію не чикаючи судового рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача що судове рішення про виплату індексації не могли своєчасно виконати в в`язку відсутністю коштів у кошторису витрат. Як зазначалось вище, аварійно-рятувальний загін був зобов`язана виплатити позивачці індексацію в день звільнення не чикаючи судового рішення. Виконання положень статей 116, 117 КЗпП України не залежить від фінансового становища підприємств, установ, організацій та законодавством не передбачено звільнення від обв`язку виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з відсутністю коштів.

Верховний Суд в постановах від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 14.03.2024 у справі №560/6960/23 зазначив, що до 19.07.2022, коли стаття 117 КЗпП передбачала виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку без обмеження строку, має застосовуватись принцип пропорційності, а після 19.07.2022 виплаті підлягає середній заробіток в повному обсязі, але не більше як за шість місяців.

Оскільки позивачка просить нарахувати і виплатити середнє грошове забезпечення за шість місяців, виплаті підлягає повна сума, розрахована за шість місяців.

Водночас суд першої інстанції не виконав вимоги частини 1 статті 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У спорах щодо виплат працівникам ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання виплатити конкретну суму, на яку працівник має право.

Згідно довідки Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області №21 від 03.04.2024, середньоденне грошове забезпечення позивачки, розраховане відповідно до абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995, становило 420гр. Період з 28.08.2023 по 28.02.2024 включає 132 робочих дні, як це передбачено абзацом 3 пункту 8 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995. Середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за шість місяців становить 420гр х 132дні = 55440гр.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати.

В наведених вище постановах Верховний Суд зазначає, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні носить компенсаційний характер, тобто, компенсує втрати працівника в зв`язку з несвоєчасним розрахунком. В такому випадку позовна вимога ще й виплатити компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати не може бути задоволена.

Керуючись статтями 241 245, 315, 317 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Змінити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та абзац 3 резолютивної частини доповнити словами і цифрами: «в розмірі 55440 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста сорок) гривень».

Постанова набирає законної сили з 02.12.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддяА.В. Суховаров

суддіІ.В. Юрко

суддіС.В. Чабаненко