Постанова

від 29.11.2024 по справі 420/5484/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5484/24

Перша інстанція суддя Марин П.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 , 11 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_5 комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_2 , Військовій частині НОМЕР_3 , Військовій частині НОМЕР_4 , 11 комендатурі охорони та обслуговування, Військовій частини НОМЕР_1 , 297 комендатурі охорони та обслуговування, а саме:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 жовтня 2021 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення, розміром 3 584,75 грн, щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 18 жовтня 2021 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнання протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язання 297 комендатури охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення, розміром 3 584,75 грн, щомісячно за період з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у періоди з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт;

- визнання протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у періоди з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 21 квітня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язання 297 комендатури охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2023 року по 21 квітня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнання протиправними дії 11 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22 квітня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язання 11 комендатури охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі одноразових видів, за період з 22 квітня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014-2017 роки;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 - 2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2021 роки;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена п. 1 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язання 297 комендатури охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, передбаченої п. 1 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 жовтня 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2679,13 грн. щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 18 жовтня 2021 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнано протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язано 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2679,13 грн. щомісячно за період з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у періоди з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року та з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01січня 2021 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт та з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт;

- визнано протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у періоди з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 21 квітня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язано 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт та з 01 січня 2023 року по 21 квітня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнано протиправними дії 11 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22 квітня 2023 року по 20 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язано 11 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі одноразових видів, за період з 22 квітня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 - 2017 роки;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014-2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016-2021 роки;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016-2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційні скарги з яких вбачається про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а тому просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким вирішити спір у відповідності до їхніх позовних вимог та заперечень.

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вимогам позивача про наявність у нього права на здійснення перерахунку грошового забезпечення за період проходження військової служби з 21 травня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, так як постановою КМУ № 481 від 12 травня 2023 року, яка не відповідає Конституції України та іншим нормам законодавства, протиправно зменшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Також, позивач не згодний з висновком суду першої інстанції про відмову у здійсненні перерахунку виплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2022 року, без врахування отриманих позивачем виплат додаткової грошової винагороди, передбаченою постановою КМУ № 168, так як така додаткова грошова допомога є щомісячною виплатою.

Вимоги апеляційної скарги, 297 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про зобов`язання апелянта здійснити нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, за період з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року, так як судом порушено вимоги спеціального законодавства, що регулювало спірні правовідносини.

Крім того, положеннями чинного законодавства, що діяло у період проходження служби позивачем в 297 комендатурі охорони та обслуговування Міністерства оборони України не передбачалось здійсненням грошового забезпечення військовослужбовцям у зв`язку з щорічним підвищенням розміру прожиткового мінімуму.

Вимоги апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про зобов`язання апелянта здійснити нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, за період з 01 грудня 2015 року по 18 жовтня 2021 року, так як судом не враховано вимог спеціального законодавства, що регулювало спірні правовідносини.

Також, на переконання апелянта положеннями чинного законодавства, що діяло у період проходження служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 , а саме з 31 січня 2020 року, не передбачалось здійсненням грошового забезпечення військовослужбовцям у зв`язку з щорічним підвищенням розміру прожиткового мінімуму

Крім того, апелянт зазначає, що ним правомірно обраховувався розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014-2017 роки, а також грошової допомоги на оздоровлення, без врахування індексації грошового забезпечення за 2016-2021 роки.

В свою чергу, 297 комендатурою охорони та обслуговування Міністерства оборони України, Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_4 подано відзиви на апеляційну скаргу позивача у яких заперечується проти її задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги суб`єктів владних повноважень підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 10 квітня 2008 року по 18 жовтня 2021 року (перебував на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 ), у Військовій частині НОМЕР_4 з 19 жовтня 2021 року по 21 квітня 2023 року (перебував на фінансовому забезпеченні в 297 комендатурі охорони та обслуговування відповідно до рішення Командування Повітряних Сил Збройних Сил України та Військовій частині НОМЕР_3 з 22 квітня 2023 року по 24 жовтня 2023 року (перебував на фінансовому забезпеченні в 11 комендатурі охорони та обслуговування).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 18 жовтня 2021 №197 генерал-майора ОСОБА_1 з 18 жовтня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено до нового місця служби у ВЧ НОМЕР_4 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 21 квітня 2023 року № 106 генерал-майора ОСОБА_1 з 21 квітня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та знято з всіх видів забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24 жовтня 2023 № 307 генерал-майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку з підпунктом «б» (за станом здоров`я) п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», з 21 жовтня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з діями та бездіяльністю суб`єктів владних повноважень щодо обрахунку розміру грошового забезпечення та його окремих складових за вищеописаний період проходження військової служби, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач мав право на отримання більшого розміру індексації грошового забезпечення у відповідному періоді, перерахунок розміру грошового забезпечення та окремих його частин, з чим частково не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п. 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 1013 від 09 грудня 2015 року, який застосовується з 01 грудня 2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Колегією суддів встановлено, що у даній справі судом апеляційної інстанції перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема в частині висновку про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, за період служби з 01 грудня 2015 року по 18 жовтня 2021 року.

В свою чергу, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що з 01 грудня 2015 року змінилось нормативне регулювання спірних правовідносин.

Так, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Між тим, колегія суддів зазначає, що пунктом 3 постанови КМУ від 07 листопада 2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яка набрала чинності 01 січня 2008 року.

При цьому, вказана схема посадових окладів військовослужбовців діяла до вступу в дію постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців (підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось 01 березня 2018 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача має здійснюватися наростаючим підсумком з січня 2008 року, та як останній місяць підвищення посадового окладу позивача за його посадою є січень 2008 року.

З іншого боку, у зв`язку з підвищенням з березня 2018 року посадового окладу позивача, колегія суддів вважає, що з відповідного місяця змінився базовий місяць для нарахування індексації.

В свою чергу, сторонами у справі не заперечується того, що позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням у якості базового місяця січня 2008 року за період проходження військової служби з грудня 2015 року по лютий 2018 року.

Тому, з метою належного захисту прав позивача, з урахуванням визначеного у позовних вимогах періоду служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

З іншого боку, щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 18 жовтня 2021 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, із системного аналізу пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що відповідною нормою врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Між тим, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб`єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача право на отримання суми індексації-різниці.

При цьому, сторонами у справі не заперечується, що суб`єктом владних повноважень не нараховувався та не виплачувався позивачу відповідний вид індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року.

Тому, колегія суддів вважає, що позивач у спірному періоді має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання виплатити позивачу індексації-різниці з 01 березня 2018 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розмір нарахованої позивачу індексації-різниці з 01 березня 2018 року не оскаржується у межах доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .

З іншого боку, визначаючи кінцеву дату нарахування позивачу індексації-різниці, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції також зроблено висновок про наявність у позивача права на здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення з 30 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, з підстав зміни розміру окладів позивача за наслідком підняття розміру прожиткового мінімуму у 2020-2022 роках, а як наслідок зміни базового місяця для обрахунку розміру індексації грошового забезпечення.

Тобто, зобов`язуючи Військову частину НОМЕР_1 та згодом 297 комендатуру охорони та обслуговування Міністерства оборони України нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року, судом не враховано решту своїх висновків про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача у відповідному періоді.

При цьому, згідно проведених колегією суддів розрахунків, підвищення розміру грошового забезпечення позивача з 30 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року за наслідком підвищення розмірів окладів позивача, а як наслідок інших похідних складових грошового забезпечення, є вищим за обрахований позивачу розмір індексації-різниці.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про виплату індексації-різниці до 31 грудня 2022 року та здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення з 30 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року виключають можливість їхнього одночасного задоволення.

З іншого боку, щодо висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_5 комендатури охорони та обслуговування, 11 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати грошового забезпечення позивача, за період з 30 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В даному випадку, 11 комендатура охорони та обслуговування не оскаржила висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період з 22 квітня 2023 року по 20 травня 2023 року, а тому колегія суддів не перевіряє правомірність обрахунку розміру грошового забезпечення за відповідний період.

В свою чергу, щодо періоду проходження позивачем служби з 30 грудня 2020 року по 21 квітня 2023 року, відповідно до вимог та доводів апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та 297 комендатури охорони та обслуговування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови КМУ № 704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 6 постанови КМУ № 103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Відповідно до пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою КМУ № 103, у постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В свою чергу, згідно п. 2 постанови КМУ «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що станом на час прийняття постанови КМУ № 704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови КМУ № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тобто, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а як наслідок інших виплат, має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями постанови КМУ № 103.

Тому, колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення та інших супутніх виплат, отриманих з 30 січня 2020 року по 21 квітня 2023 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідний висновок, сформований судом першої інстанції та підтриманий судом апеляційної інстанції, свідчить про помилковість попереднього висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання індексації різниці з 30 січня 2020 року.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що він має право на перерахунок грошового забезпечення з 21 травня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, у зв`язку з підняттям прожиткового мінімуму з 01 січня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 2 постанови КМУ «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, згідно зазначених змін, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців з 20 травня 2023 року визначаються без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При цьому, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги позивача про те, що відповідні зміни є неконституційними та суперечать положенням спеціального законодавства, що регулює виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, так як відповідний нормативно-правовий акт є діючим та у встановленому порядку нечинним не визнавався.

З іншого боку, колегія суддів вважає, що суд позбавлений можливості на власний розсуд визначати розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, без врахування положень діючих нормативно-правових актів, які визначають чіткі розміри відповідних виплат.

Щодо доводів та вимог апеляційної скарги позивача про те, що при обчисленні розміру грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, протиправно не враховано отриманих позивачем сум додаткової, винагороди передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 4 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

В даному випадку, з аналізу зазначеної норми вбачається, що розміри грошового забезпечення військовослужбовців визначає Кабінет Міністрів України, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делеговано, зокрема, Міністру оборони України.

При цьому, Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Згідно п. 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Між тим, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року (справа № 240/26703/23) констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.

Тому, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 серпня 2024 року (справа № 240/26703/23), колегія суддів вважає, що обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, 297 комендатура охорони та обслуговування діяла правомірно.

Щодо доводів та вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про те, що нею не допущено протиправної бездіяльності щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014-2017 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання зазначеної Постанови Уряду, наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (далі - Інструкція № 595).

Пунктами 5, 8 Інструкції № 595 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Інструкція № 595 втратила чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550).

Пунктами 5, 8, 9 Інструкції № 550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі положень постанови КМУ «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразові грошові допомоги, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року справа № 520/7308/21.

Щодо доводів та вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про те, що нею не допущено протиправної бездіяльності щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016-2021 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, положеннями статті 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Так, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразових грошових виплат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, у справі № 638/5794/17, від 27 грудня 2019 року, у справі № 643/11749/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог у відповідній частині.

З іншого боку, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати рішення суду першої інстанції, з ухваленням у відповідній частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги 297 комендатури охорони та обслуговування та Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року, в частині висновку про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_5 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року скасувати, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В решті, залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян