Постанова

від 28.11.2024 по справі 702/495/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1684/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №702/495/24 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Василенко Л.І.,

за участю секретаря Винник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргузаступника керівника Черкаської обласної прокуратури Станіслава Торопчина на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року про закриття провадження у справі за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Укрнафтатрейд-Інвест» про витребування заглибленого приміщення, -

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування позову зазначено, що, відповідно до договору купівлі продажу від 26.04.2023 № 385 ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно, а саме заглиблене приміщення, яке є захисною спорудою протирадіаційного укриття, яке не входило до переліку об`єктів, що підлягало приватизації. На час приватизації цілісного майнового комплексу державного майна Монастирищенської нафтобази, яка відбулась 17.10.2007, споруда протирадіаційного укриття не входила до переліку об`єктів, що підлягала приватизації. Тому прокурор вважає, що відсутність волі власника спірного майна на відчуження у приватну власність є підставою для його витребування з володіння відповідача у державну власність.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала судупершої інстанціїмотивована тим,що у позові прокурор зазначив те, що юридична особа ТОВ «Дніпроінвест-Ч» набула право власності на спірний об`єкт безпідставно, оскільки на час приватизації цілісного майнового комплексу Монастирищенської нафтобази, споруда протирадіаційного укриття не входила до переліку об`єктів, що підлягала приватизації, а надалі спірний об`єкт набув у власність відповідач.

Отже, оскільки спір стосується приватизації державного майна, він належить до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору.

В апеляційній скарзі заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчин С.О., вважаючи ухвалу суду незаконною, поставлену судом з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про закриття провадження у справі не враховано той факт, що майно заглиблене приміщення, яке є предметом спору на момент приватизації Монастирищенської нафтобази не є об`єктом приватизації та не могло бути про дано у її процесі, оскільки мало статус об`єкту загальнодержавного значення захисної споруди цивільної оборони.

Також, судом не взято до уваги, що набуття відповідачем права власності на спірне заглиблене приміщення відбулося на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2023, укладеного з ТОВ «Укрнафтатрейд-Інвест», за яким вказане майно було зареєстровано на праві приватної власності, після завершення процедури приватизації майна та попереднього неодноразового переходу права власності.

Враховуючи той факт, що спірне майно не підлягало приватизації та набуто відповідачем після його вибуття поза волею держави до ряду приватних осіб, даний спір не є приватизаційним та за характером правовідносин не належить до спорів про приватизацію об`єктів державного та комунального майна.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Булай В.С. вказував, що характер спірних правовідносин базується в тому числі на тому, що юридична особа (ТОВ «Дніпроінвест-Ч») набула спірний об`єкт в порядку приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу державного майна при викупі, а надалі спірний об`єкт набув у власність відповідач. А отже, оскільки спір стосується приватизації державного майна, він належить до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору.

Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

У статті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до частини першоїстатті 4 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Пунктом 2 частини першоїстатті 20 ГПК Українипередбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків.

Статтею 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»визначено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленомуГосподарським процесуальним кодексом України,крім випадків,коли сторонипогодили передачутаких спорівна вирішенняміжнародному комерційномуарбітражу відповіднодо частинидванадцятої статті26цього Закону.

За змістом пункту 22 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного або комунального майна» приватизацією є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб.

Спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб.

Як вже зазначалось вище, у позовній заяві прокурор наголошував на тому, що відсутні передбачені законодавством підстави для вибуття спірного об`єкту споруди протирадіаційного укриття з державної власності, адже цей об`єкт не входив до переліку об`єктів, що підлягала приватизації. Тому набуття цього об`єкту у приватну власність порушує нормиЗакону України«Про приватизаціюдержавного майна» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки приватизації не підлягають, зокрема захисні споруди цивільної оборони (п. «в», ч. 2 ст. 5).

При визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач.

Як установлено з матеріалів справи, виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради прийнято рішення від 22.08.2007 №21 «Про надання дозволу на оформлення права власності на комплекс будівель та споруд Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 ».

На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради, державі в особі Верховної ради України видано свідоцтво від 22.08.2007 серії ЯЯЯ №609889 про право власності на комплекс нежитлових будівель і споруд Монастирищенської нафтобази по АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.05.2007 №825 із змінами від 18.06.2007 №965, до Переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації включено цілісний майновий комплекс державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест-Ч», шляхом викупу.

На виконання вказаного наказу Фонду державного майна України, згідно зі наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 22.06.2007 №68-МП, прийнято рішення про приватизацію об`єкта групи А державної власності цілісний майновий комплекс державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест-Ч» шляхом викупу.

За результатом проведеної роботи з підготовки об`єкта приватизації між РВ ФДМУ та ТОВ «Дніпроінвест-Ч» 17.10.2007 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного майна, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест-Ч».

Відповідно до п. 1.1. Договору нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації є державною власністю на підставі свідоцтв на право власності на нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_1 свідоцтво серія ЯЯЯ №609889, оформлене 22.08.2007 та зареєстроване відповідно до витягу про реєстрацію №15681841 Монастирищенським підрозділом КП «ЧООБТІ» 22.08.2007 реєстр №20026437, номер запису 115 в книзі 1-а.

Перелік нерухомого майна, яке входить до складу об`єкта приватизації є невід`ємним додатком до цього договору (додаток 1).

Відповідно до додатку 1 Договору комплекс Монастирищенської нафтобази складається з: товарного складу, А, 250,8 кв.м., майстерні, Б, 47,6 кв.м., операторної маслогрупи, В, 25,6 кв.м., розливочної, Г, 31,4 кв.м., ганку, ІІ, операторної, Д, 23,4 кв.м., адміністративної будівлі, Е, 327,5 кв.м., ганку, І, огорожі 1, 2.

Відповідно до додатку 2 до Договору, об`єкт цивільної оборони за адресою: АДРЕСА_1 протирадіаційне укриття заглиблене приміщення (літ. Ж) не підлягало приватизації, не продано та передано на утримання покупцю ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно.

Водночас, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 31.03.2016 зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, Ж за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Інвест Черкаси».

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест Черкаси» від 27.04.2016 №24/04-1 комплекс Монастирищенської нафтобази, у тому числі заглиблене приміщення, Ж внесено до статутного капіталу ТОВ «Укр-Пром-Трейд».

У подальшому, вказане заглиблене приміщення, Ж неодноразово відчужувалося і останнім власником даного майна є відповідач у справі - ОСОБА_2 .

Отже, набуття відповідачем права власності на спірне заглиблене приміщення відбулося на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2023 року, укладеного з ТОВ «Укрнафтатрейд-Інвест», за яким вказане майно було зареєстровано на праві приватної власності, після завершення процедури приватизації майна та попереднього неодноразового переходу права власності.

З огляду на той факт, що спірне майно не підлягало приватизації та набуто відповідачем після його вибуття поза волею держави до інших осіб, даний спір не є спором щодо приватизації державного майна, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З наведених мотивів оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівникаЧеркаської обласноїпрокуратури СтаніславаТоропчина задовольнити.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року.

Судді: