Постанова

від 02.12.2024 по справі 560/10935/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10935/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

02 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (ухвалена в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року закрито провадження у справі.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

26 листопада 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням 10-ої сесії Дунаєвецької районної ради від 25.02.2000 № 21 схвалено проект та надано в постійне користування ОСОБА_2 (батьку позивача) земельну ділянку площею 31,25 ріллі для селянського (фермерського) господарства з відведенням земельної ділянки в натурі та виготовленням в установленому порядку Державного акту на право постійного користування землею, зобов`язано Сиворогівську сільську раду та районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-кадастрові документи.

02.08.2000 ОСОБА_2 видано Державний акт на право постійного користування землею серія ХМ № 000238, що зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 43 та складено акт прийому передачі від 28.03.2000 і викопіювання з плану земель запасу.

ОСОБА_2 , який зареєстрував 05.10.2000 ФГ "Віта", помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є сином ОСОБА_2 та спадкоємцем, який бажає отримати у спадок все майно, що належало батькові.

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у справі №674/1135/20 залучив позивача, як правонаступника, до участі у розгляді цієї цивільної справи.

З матеріалів справи №674/1135/20 позивачу 16.05.2024 стало відомо про оскаржувані розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 17 січня 2004 року №25/2004-р та від 06 квітня 2005 року №264/2005-р.

Вважаючи вказані розпорядження протиправними, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами існує спір про право, даний спір є приватно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства, а відтак за суб`єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Колегія судді погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч.1 ст.2 КАС України).

За змістом п.п. 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Так, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи встановлено, що спірними розпорядженнями Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 17 січня 2004 року №25/2004-р та від 06 квітня 2005 року №264/2005-р припинено право фермера ОСОБА_2 постійного користування земельними ділянками площею12,6 га та 13,64 га.

Вирішуючи питання юрисдикції спору в подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20.03.2019 у справі №320/3496/17, від 10.04.2019 у справі №161/13749/15-ц, зазначила про те, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача як спадкоємця - права користування спірними земельними ділянками, які вилучені при житті спадкодавця шляхом припинення права постійного користування земельними ділянками.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами існує спір про право, даний спір є приватно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства, а відтак за суб`єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.