Постанова

від 02.12.2024 по справі 240/5022/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5022/24

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

02 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Житомирській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф;

- зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Житомирській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 31.01.2024 замість документа про припинення громадянства рф.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не подала довідки, яка має підтверджувати реєстрацію (отримання) заяви про вихід з громадянства російської федерації у посольстві російської федерації. Позивач не зверталась в установленому порядку, у тому числі засобами електронного зв`язку, до уповноважених органів рф щодо процедури виходу з громадянства рф, не з`ясовувала альтернативних варіантів для вирішення цього питання.

ОСОБА_1 , як громадянка російської федерації набула 25.01.2022 громадянство України відповідно до Закону України "Про громадянство України" і подавала, відповідно до процедури 07.04.2018 зобов`язання припинити іноземне громадянство. тому на позивача розповсюджуються положення пункту 5 Розділу ІІ Закону України від 20 серпня 2024 року № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» (Закон № 3897-ІХ) щодо обов`язку подати документ про припинення іноземного громадянства до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного в Україні.

Декларацію про відмову від іноземного громадянства надіслано Позивачкою поштовим зв`язком до УДМС у Житомирській області за минуванням встановленого дворічного строку.

Позивач подала пояснення на апеляційну скаргу відповідача в яких вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Зауважила, що подала декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф з підстави наявності незалежних від неї причин неможливості отримати документ про припинення іноземного громадянства прямо передбачено Законом України «Про громадянство України».

Так, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України та розривом дипломатичних стосунків з рф, що призвело до припинення роботи всіх дипломатичних установ рф на території України на невизначений термін, а також відсутністю у позивача реальної можливості отримати документ про припинення громадянства рф через дипломатичні установи рф в інших країнах, що фактично свідчить про нездійснення такої процедури та порушення права позивача на подання відповідної декларації, передбаченого ч.5 ст.9 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (Закон №2235-III).

Посилання відповідача на Закон № 3897-ІХ помилкові, адже такий закон не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що 23.02.2022 ОСОБА_1 видано довідку про реєстрацію особи громадянином України № 68, в якій зазначено, що відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 25.01.2022.

08.06.2022 ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України з терміном дії до 25.01.2024.

31.01.2024 позивач подала декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Листом від 05.03.2024 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для прийняття декларації про відмову від іноземного законодавства.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із розірванням дипломатичних зв`язків між Україною та рф, призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні, позивачка позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства рф від дипломатичного представництва чи консульської установи вказаної країни. Відповідна ситуація повністю підпадає під врегулювання частиною 5 статті 8 Закону №2235-ІІІ, якою встановлено, що іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Тому, відповідач протиправно відмовив у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства рф.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.07.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Згідно із пунктами 117, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Встановлено, що підставою для оскаржуваної відмови слугувало те, що позивачка не належить до кола осіб, визначених ст. 8 Закону № 2235-III, а відтак немає права на подання декларації. Позивачкою не подано документ про те, що уповноваженим органом рф було офіційно прийнято клопотання про припиненні іноземного громадянства.

Матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви про вихід із громадянства рф.

Загальновідомо, що консульські установи рф на території України не функціонують, що унеможливлюють отримання документа про припинення громадянства.

Разом з цим, відсутні докази вчинення позивачем дій щодо подання заяви про вихід із громадянства рф до консульських установ рф на території інших країн.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивачкою вчинялися усі необхідні дії з метою припинення громадянства російської федерації, однак це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від неї причин.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що позивач не належить до осіб, які на виконання вимог ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.