Ухвала

від 02.12.2024 по справі 280/31/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа №280/31/24

адміністративне провадження № К/990/40822/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова М.В.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Писаренко Сергій Юрійович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №280/31/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди в сумі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, під час дії воєнного стану за період часу з 01.05.2022 по 30.11.2022 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з 01.05.2022 по 24.05.2022, з 27.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 (далі - період), як особі, що у вказані дні безпосередньо брала участь у бойових діях або забезпечувала здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням від 14.03.2024 Запорізького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за вказаний період. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або заходах за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2024 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмолено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Писаренко С.Ю., звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Зокрема, скаржник посилався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на незастосування апеляційним судом висновку Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 про те, що «ризик помилки державного органу покладається на державу», але не конкретизував норму права, яку суд застосував без урахування цього висновку.

Ухвалою від 28.10.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху через невідповідність скарги вимогам КАС України, оскільки в ній не були належним чином обґрунтовані підстави для касаційного оскарження. Зокрема, не було чітко зазначено, які саме норми права були неправильно застосовані судом апеляційної інстанції. У зв`язку з цим суд надав скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

Від скаржника 08.11.2024 на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла уточнена (в оновленій редакції) касаційна скарга на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 280/31/24.

Під час перевірки матеріалів касаційної скарги встановлено, що касаційна скарга подана без додержання вимог частини другої статті 330 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

В уточненій касаційній скарзі скаржник змінив підставу касаційного оскарження з пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 та пункту 2 частини другої статті 353 КАС України - суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Скаржник наголошує на помилковому розгляді справи у спрощеному провадженні замість загального, оскільки вимоги позивача про стягнення грошових коштів з відповідача за результатом судового розгляду перевищують 242 240 грн - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на день подання позову у 2024 році складав 3 028 грн за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Водночас скаржник зазначає, що предмет позову - виплата додаткової винагороди військовослужбовцю, а саме зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану за Постановою № 168, як особі, яка безпосередньо брала участь у бойових діях у вищевказаний період з розрахунку: 100 000 грн на місяць, з урахуванням раніше сплачених сум.

За підрахунком скаржника, недонарахована та невиплачена додаткова винагорода позивача за вищезазначені місяці складає 349 799,84 грн. Таким чином, у разі задоволення позову, позивач мав би можливість заявити вимогу про стягнення з відповідача суми, яка перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму, відповідно цей позов мав бути розглянутий за правилами загального позовного провадження.

Як зазначає скаржник, додатково через спрощене позовне провадження суди не залучили ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (в/ч НОМЕР_2 -II, ІНФОРМАЦІЯ_2) третьою особою. Це військова частина, яка видала довідки, які підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах з 01.05.2022 до 30.11.2022. Суди не отримали пояснень та первинних документів від ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», які стали підставою для видачі довідок.

Водночас слід зазначити, що позовна вимога позивача не містить безпосередньої вимоги про стягнення конкретної суми грошових коштів. Натомість позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду. Таким чином, предметом позову є зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а не стягнення коштів, що підтверджує можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження як справи незначної складності.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

ОСОБА_1 - військовослужбовець та не належить до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: бригадний генерал, коммодор, генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал, адмірал.

Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.

Крім того, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 вирішено здійснювати розгляд справи № 280/31/24 за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У вимірі доводів касаційної скарги необхідно зауважити, що у редакції до 08.02.2020 пунктом 8 частини третьої статті 353 КАС України було передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Водночас Законом України № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020, який набрав чинності 08.02.2020, зазначений пункт був виключений із частини третьої статті 353 КАС України, яка визначає обов`язкові підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права.

Отже, з 08.02.2020 розгляд справи судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження не є обов`язковою підставою для скасування судом касаційної інстанції судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Разом з тим, така підстава залишилася у пункті 2 частини другої статті 353 КАС України, норма якої визначає, що оскаржувані судові рішення можуть бути скасовані з направленням справи на новий розгляд у разі порушення судами норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, підстави касаційного оскарження за пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України мають бути обґрунтовані скаржником у касаційній скарзі із посиланням на порушення судами норм процесуального права та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, який унеможливив встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Натомість скаржник не надав жодних доказів звернення до суду з клопотанням про залучення ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (в/ч НОМЕР_2 -II, м. ІНФОРМАЦІЯ_2) як третьої особи у справі, і що суд відмовив у задоволенні такого клопотання. Також відсутні аргументи, яким чином незалучення ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» могло вплинути чи вплинуло на результат розгляду справи.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Отже, обґрунтування наведеного пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та вимог переоцінки наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень за частиною четвертою статті 328 КАС України.

Таким чином, предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Крім того, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У цій справі, Запорізький окружний адміністративний суд в ухвалі від 08.01.2024 дійшов висновку про розгляд її за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Враховуючи, що справа № 280/31/24 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в ухвалі Верховного Суду від 28.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху, скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов, за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.

Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржник змінив підставу оскарження та не взяв до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Таким чином, скаржник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 28.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.

Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на те, що суддя Загороднюк А.Г. перебував на лікарняному, питання про відкриття провадження у справі вирішується у перший робочий день судді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Писаренко Сергій Юрійович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №280/31/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк М.В. Соколов