Рішення

від 02.12.2024 по справі 638/18127/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18127/24

Провадження № 2/638/6349/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шамраєва М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Дрозденко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія«Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство зобмеженою відповідальністю«ФінансоваКомпанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 5515447475 від 04.06.2021, у розмірі 24378,98 грн, а також судові витрати в сумі 3028,000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 4 червня 2021 ОСОБА_1 уклала з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» (далі - Первісний кредитор чи ТОВ «ФК «ЦФР» ідентифікаційний код. 35725063) кредитний договір № 5515447475 від 4 червня 2021p.

Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК"ЦФР" (розміщені на сайті ТОВ "ФК"ЦФР" www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.

На підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» (АТ «ТАСКОМБАНК») Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, a Новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права вимоги шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей Позичальників.

28.02.2024 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» та ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ 3 ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №HІ/11/16-Ф від 28.02.2024 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права вимоги за Кредитними договорами, Договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав вимоги.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу, №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024, Реєстру прав вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24378,98 грн, з яких: 12056,84 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1,02 грн - загальна заборгованість по відсоткам; 12321,12 грн - загальна заборгованість по комісії.

Згідно п. 2.3. Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних AT «ТАСКОМБАНК» за Кредитними Договорами, Договорами Поруки та їx перехід від AT «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку № 2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно п. 3.1 цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їx печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до ТОВ «ФК «ЄАПБ» Прав Вимоги Боргу та невід`ємною частиною Договору факторингу.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки на умовах, передбачених Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Ухвалою суду від 02.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалась, хоча отримала адресоване їй поштове відправлення із копією ухвали про відкриття провадження у справі, а також копією позовної заяви з додатками.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 04.06.2021 відповідачем підписана заява-анкета на отримання послуг ТОВ «ФК «ЦФР» (ідентифікаційний код: 35725063), яка містить контактні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування тощо.

Також відповідачем підписаний Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5447475.

Підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, на який посилається позивач, не є невід`ємною складовою частиною кредитного договору, зважаючи на наступне.

Тлумачення норм ЗУ «Про споживче кредитування» свідчить, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація, правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/12 (провадження № 61-14545сво20), в якій суд відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження№ 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Суд у порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує указані висновки, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий позивачем Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5447475 не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того відповідачем підписаний Кредитний договір 5515447475 від 04.06.2021, укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» як кредитодавцем та відповідачем як позичальником, предметом якого є зобов`язання кредитодавця надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, та позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. В договорі зазначена сума кредиту 19300,00 грн та строк кредитування 24. Підписавши цей договір, позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:

-отримувач - ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , сума - 15000,00 грн, рахунок - НОМЕР_2 у ПАТ КБ «Приватбанк», призначення переказ на запитання на користь ОСОБА_1 , ID-картка НОМЕР_3 надання кредиту зг. КД № 5515447475 від 04.06.2021;

-отримувач ТОВ «АЛЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», код ЄДРПОУ 33941333, сума - 415,00 грн, рахунок - НОМЕР_4 у АТ «Райфайзен Банк Аваль» у м. Києві, призначення оплата зг. доручення ОСОБА_1 , 2970521188 за викор. ADVOSERVICE за рах. Кредитних коштів СФ;

-отримувач ТДВ «СК «АРСЕНАЛ ЛАЙФ», код ЄДРПОУ 39180855, сума 2 700,00 грн, рахунок НОМЕР_5 у АТ «ОТП Банк», призначення оплата страхового платежу за договором страхування № 5515447475-AL від 04.06.2021.

Натомість матеріали справи не містять доказів виплати/сплати кредитодавцем за рахунок отриманого кредиту указаних сум грошових коштів за указаними реквізитами.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так представник позивача в позовній заяві зазначає, що Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 5515447475 від 04.06.2021 за період з 28.02.2024 по 31.07.2024, відповідно до якого розмір заборгованості складає 24378,98 грн, з яких: 12056,84 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1,02 грн - загальна заборгованість по відсоткам; 12321,12 грн - загальна заборгованість по комісії.

Суд вважає, що долучений позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком, не містить об`єктивної інформації щодо погашення заборгованості за кредитом і не може вважатися належним доказом на підтвердження реальної заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Водночас доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно дост. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд в постанові від 02.12.2020 року по справі № 161/5267/20 зазначив, що згідно виписки по картковим рахункам позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої зобов`язання щодо їх повернення. Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом.

Тож ненадання позивачем виписки по картковому рахунку та/або платіжних інструкцій щодо перерахування коштів унеможливлює встановлення факту отримання відповідачем кредиту в заявленому розмірі та визначення розміру заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією. Причому умови кредитного договору взагалі не містять положень щодо сплати комісії. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом банку, отже не є достатнім доказом перерахування відповідачеві кредитних коштів в межах визначеної позивачем суми заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1,2ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які зазакономможуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд констатує, що позивачем не надано доказів, відповідно до положень 76-79ЦПК України, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі, заявленому позивачем.

При підписанні вказаної заяви-анкети, паспорту кредиту та кредитного договору відповідач погодився з запропонованими кредитодавцем умовами, натомість указані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит та наявність заборгованості за наданим кредитом в розмірі 24378,98 грн матеріали справи не містять.

При цьому суд ураховує, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно із ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тож з огляду на зміст наведених норм сам факт відступлення права вимоги до боржника первісним кредитором новому кредиторові не свідчить про наявність боргу, яка має підтверджуватись відповідними документами, які засвідчують права, що передаються.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Враховуючи викладеніобставини, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13,76-81, 89, 95, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 02.12.2024.

Суддя М.Є. Шамраєв