Рішення

від 22.08.2024 по справі 705/1179/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1179/24

2/705/1289/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

секретаря судового засідання Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша уманська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Непокульчицький В.С. звернувся до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, в обґрунтування зазначивши наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати його довірителя ОСОБА_1 ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частку в праві на будинок АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка в праві на вказаний будинок належить позивачу, згідно акту проведення електронних торгів від 07.05.2018.

З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті матері, позивач звернулася до приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Черповицької І.Ю., де 06.09.2017 була відкрита спадкова справа, однак оформити спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину на ім`я позивача неможливо, оскільки на належну спадкодавцю 1/2 частку в праві власності на належний їй будинок АДРЕСА_1 , 05.09.2012 було накладено арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно, цінності та грошові вклади слідчого відділу Уманського МВ УМВС України в Черкаській області під час проведення досудового розслідування кримінальної справи № 1701200428 порушеної 05.08.2012 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та вказану постанову слідчого про накладення арешту на майно направлено до Уманської міської державної нотаріальної контори для виконання.

Для вирішення вказаного питання нотаріус рекомендувала звернутися до суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 08.02.2024 на будинок АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно, цінності та грошові вклади слідчого відділу Уманського МВ УМВС України в Черкаській області під час проведення досудового розслідування кримінальної справи № 1701200428 порушену 05.08.2012 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

04.11.2012 кримінальна справа № 1701200428 закрита на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (в редакції 1960 року), в зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Під час закриття вказаної кримінальної справи слідчий не вирішив питання щодо зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 .

Листом від 07.05.2018 у відповідь на заяву позивача щодо прохання вжиття заходів для зняття арешту з майна заступник начальника ВП начальник СВ Уманського ВП ГУНП повідомив, що скасування арешту здійснюється виключно в судовому порядку.

У зв`язку з чим і виникла необхідність у зверненні до суду з цим позовом.

Сторона позивача вважає, що відомості в реєстрі про заборону на нерухоме майно впливають на права позивача, а тому з метою недопущення порушення права власності та спадкового права позивача на вищевказаний будинок, у суду, на думку представника позивача, наявні підстави зняти арешт з вказаного майна.

Крім цього, враховуючи наявність накладеного арешту на спільне майно, а також те, що частина будинку придбана у власність позивачем, що створює позивачу перешкоду в частині вільного користування та розпорядження частиною свого майна та належного оформлення права на спадкове майно, а також неможливість скасування арешту в межах відповідної кримінальної справи, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з під арешту, позбавлений можливості захистити своє порушене право, тому захист його прав може бути захищено шляхом зняття арешту з майна.

Просить суд скасувати арешт, накладений на підставі постанови 16021 від 05.09.2012 старшого слідчого СВ Уманського МВ УМВС підполковника міліції Розборського В.В. про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , а саме на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 13081226 зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05.10.2012 реєстратором Уманською міською державною нотаріальною конторою.

На адресу суду від представника відповідача ГУНП в Черкаській області надійшов відзив, у якому просять суд відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування зазначивши наступне.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 13081226 реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори внесені відомості про обтяження об`єкта, а саме: будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі постанови 16021 від 05.09.2012 старшого слідчого СВ Уманського МВ УМВС підполковника міліції Розборського В.В. У зв`язку з чим позивач просить суд скасувати арешт нерухомого майна, а саме обтяження на будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою КМУ від 16 вересня 2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» - прийнято рішення про ліквідацію УМВС України в Черкаській області та 06.11.2015 року до Єдиного державного реєстру внесені відомості про припинення юридичної особи. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

07.11.2015 реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Головного управління Національної поліції в Черкаській області».

Головне управління Національної поліції в Черкаській області є територіальним органом Національної поліції та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території Черкаської області. Територіальний орган Національної поліції Головне управління Національної поліції в Черкаській області новостворений державний орган, який діє з 07.11.2015.

У відповідності до відомостей, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Уманського МВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області його засновником було Міністерство внутрішніх справ України, а основним видом діяльності - діяльність з охорони громадського порядку та безпеки.

Рішення про створення та припинення вказаної юридичної особи публічного права приймались Міністерством внутрішніх справ України.

Отже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 завдання і функції, які виконувало Уманське МВ УМВС України в Черкаській області, перейшли до Міністерства внутрішніх справ України.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області не являється правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та Уманського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

14.12.2018 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 10251110015000721 про припинення юридичної особи - Уманський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Згідно позовної заяви та поданих додатків до позову слідує, що кримінальна справа № 1701200428 була порушена Уманським МВ УМВС України в Черкаській області 05.08.2012 та саме старшим слідчим СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області підполковником міліції ОСОБА_5 винесена постанова від 05.09.2012 на підставі якої накладено арешт на майно.

Вказана кримінальна справа № 1701200428 слідчим ГУНП в Черкаській області не розпочиналася, в провадженні не перебувала, досудове розслідування по ній не проводилося, постанова щодо обтяження на майно слідчим ГУНП в Черкаській області не виносилася.

Зважаючи на викладене, на думку представника відповідача Головне управління Національної поліції в Черкаській області ніяким чином не могло вчиняти протиправних дій щодо позивача.

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Арешт, який просить зняти позивач, було накладено органом досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року. Зокрема, відповідно ст. 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна і мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Порядок скасування арешту майна, накладеного в порядку кримінального судочинства, визначено у статті 174 КПК України. Клопотання про скасування арешту під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно з вимогами ст.ст. 126, 214, 324 КПК України, в редакції 1960 р., прийняття рішення про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову, накладення арешту на майно, долю майна, описаного для забезпечення цивільного позову, належить до повноважень та компетенції слідчого при закритті кримінальної справи або суду при постановленні вироку, а також скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба.

Чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства. Таким чином, у разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства.

Отже, вважають, що позивачем обраний невірний спосіб захисту, оскільки ним пред`явлено позовні вимоги у яких він просить зняти заборону на відчуження нерухомого майна накладеного постановою в рамках розслідування кримінальної справи, а невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог. Вважають, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову встановлюється судом під час розгляду справи. Кримінальна справа була порушена Уманським МВ УМВС України в Черкаській області відносно ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України у 2012 році, тобто до моменту функціонування Національної поліції України.

Вважають, що Уманський МВ УМВС України в Черкаській області є територіальним органом Міністерство внутрішніх справ України. Окрім того, скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду в порядку, визначеному КПК України.

У зв`язку з тим, що ГУНП в Черкаській області жодними діями права позивача не порушувало, а обтяження накладені Уманським МВ УМВС України в Черкаській області під час розслідування кримінальної справи, тому просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про звільнення майна з-під арешту відмовити в повному обсязі.

В ході розгляду справи представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд скасувати арешт майна, що належить ОСОБА_3 , а саме: будинок АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови 16021 від 05.09.2012 старшого слідчого СВ Уманського МВ УМВС України підполковника міліції ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, реєстраційний номер обтяження 13081226, зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05.10.2012 реєстратором Уманською міською державною нотаріальною конторою.

Судові витрати просить залишити за позивачем.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Непокульчицький В.С. в судове засідання не з`явилися, в заяві про уточнення позовних вимог просив суд розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність позивача по справі, уточнені позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд розгляд справи проводити у відсутність їх представника, відзив підтримують в повному обсязі.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом достовірно встановлено, що у відповідності до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого повторно Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: матір`ю ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_6 , який в подальшому одружившись, змінив прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Уманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Уманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис про смерть № 266, і у відповідності до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованому 06.09.2017 за № 48990799, після її смерті було відкрито спадкову справу № 25/2017 ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу.

За життя ОСОБА_3 , уклавши 27.12.1991 договір купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за № 1-4888, купила жилий будинок з надвірними спорудами, в АДРЕСА_1 , розташований на присадибній земельній ділянці площею 578 кв.м. та згідно відмітки на вказаному договорі, зареєструвала за собою право власності на вказаний жилий будинок.

У відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 114269, ОСОБА_3 також належала земельна ділянка на підставі рішення Уманської міської ради від 11 червня 2004 року № 9-33/24, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, площею 0,0652 га.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 08.02.2024 за № 365103346, щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , власником вказаного будинку є ОСОБА_3 . Право власності зареєстровано 22.02.2008 на підставі договору купівлі-продажу, 1-4888, 27.12.1991, Уманська державна нотаріальна контора. Також згідно вказаного витягу наявний запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 13081226, зареєстрований 05.10.2012 Уманською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови 16021, 05.09.2012 старшого слідчого СВ Уманського МВ УМВС, ОСОБА_5 за заявою слідчого СВ Уманського МВ.

У відповідності до постанови ст. слідчого СВ Уманського МВ УМВС від 05.08.2012, було порушено кримінальну справу № 1701200428, відносно ОСОБА_6 по факту заволодіння ним коштів у великих розмірах, які належать ОСОБА_10 , за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Старшим слідчим СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області Розборським В.В. 05.09.2012 винесено постанову про накладення арешту на майно, цінності та грошові кошти, у межах вищевказаної кримінальної справи № 1701200428, якою накладено арешт на майно, цінності та грошові вклади, що належать ОСОБА_6 та на майно, яке належить йому на праві спільної власності, де б вони не знаходились і в чому б не виражались.

04.11.2012 старшим слідчим СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області Розборським В.В., винесено постанову про закриття кримінальної справи, якою кримінальну справу № 1701200428 порушеної відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ст. 213 КПК України, в зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину закрито. При цьому, вказана постанова не містить прийнятого рішення щодо арештованого майна та скасування постанови про арешт майна від 05.09.2012.

Старшим державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 21385751, розпочатого 04.12.2013, відносно боржника (Фесенець) ОСОБА_6 , 27.11.2017 було описане нерухоме майно боржника, яке передано до ДП «СЕТАМ», для його реалізації, а саме: частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Судом для реалізації було виділено у натурі певні приміщення вказаного будинку, які було придбано позивачем по справі ОСОБА_1 , що підтверджується актом про проведення електронних торгів, складеним 07 травня 2018 року.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності зст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 , придбавши вказаний будинок шляхом укладення договору купівлі-продажу з колишніми власниками. Після її смерті було відкрито спадкову справу і позивач мала намір прийняти спадщину, оскільки є спадкоємцем першої черги за законом у відповідності до ст. 1261 ЦК України, але при оформленні спадкових прав з`ясувалося, що на вказаний житловий будинок було накладено арешт.

Успадковуючи певну спадщину, спадкоємець набуває право власності в порядку спадкування.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1258 ЦК України).

Вбачається, що визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Позивач ОСОБА_1 просить скасувати арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року на майно належне її покійній матері. При цьому, такий арешт був накладений в межах кримінальної справи, порушеної відносно батька позивача, який не був власником вказаного будинку. Крім того, кримінальна справа була закрита в зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, але слідчим при винесенні відповідної постанови про закриття кримінальної справи не прийнято рішення про скасування арешту, який фактично був накладений на майно його, на той час дружини матері позивача по справі ОСОБА_3 , з якою батько позивача розірвав шлюб у 2012 році, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2021 у справі № 641/1814/20, провадження № 61-18659св20).

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо про звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується з доводами позовної заяви та критично оцінює позицію представника відповідача, викладену у відзиві на позов, а також у заяві про закриття провадження у справі, та вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту своїх дійсно порушених прав, та вірно визначено коло осіб у справі. Суд також вважає, що відомості в реєстрі про заборону на нерухоме майно впливають на права позивача, а тому, з метою недопущення порушення права власності та спадкового права позивача на вказаний житловий будинок, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині зняття арешту з майна задовольнити.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, а саме на житловий будинок, який належний спадкодавцю матері позивача, тобто даний арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, а також що вказаний об`єкт обтяження є спадковим майном, право на яке має позивач в порядку прийняття спадщини в установленому порядку та частина якого була придбана позивачем на електронних торгах, тому суд вважає, що позивачу створено перешкоду в частині вільного користування, розпорядження та належного оформлення права на спадкове майно. При цьому неможливим є скасування арешту в межах відповідного кримінального провадження, яке на даний час закрито, отже позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, позбавлена можливості захистити своє порушене право, а тому суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги про скасуванні арешту відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов належить задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша уманська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Скасувати арешт накладений на підставі постанови 16021 від 05.09.2012 старшого слідчого СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області підполковника міліції ОСОБА_5 на майно належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер обтяження 13081226, зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05.10.2012 реєстратором Уманською міською державною нотаріальною конторою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаськогоапеляційного судупротягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 30.08.2024.

Суддя: Р. В. Піньковський