Постанова

від 27.11.2024 по справі 233/4630/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9609/24 Справа № 233/4630/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєлостоцька О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

секретар судового засідання Бортник В.А.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Костянтинівська міська рада Донецької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, впорядку спрощеногопозовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2024 року, постановлену суддею Бєлостоцькою О.В., (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувсядо Костянтинівськогоміськрайонного суду Донецької області з позовом до Костянтинівської міської ради Донецької області, в якому просив визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , у вигляді: грошових коштів, які перебувають на рахунках в банківських установах, а також грошових коштів у вигляді переплати єдиного соціального внеску на найманих працівників, які перебувають на відповідних рахунках Державної податкової служби України, відумерлою та передати її Костянтинівській міський раді Донецької області.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в порядку позовного провадження, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання спадщини відумерлою.

ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому скаржник зазначає, що суд першої інстанції передчасно відмовив йому у відкритті провадження у справі за його позовом до Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання спадщини відумерлою, оскільки він вважає, що у поданому позову є спір про право, так як у разі задоволення позову відповідач повинен погасити суми грошових коштів, які йому винна ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

29.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду його апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.1ч.1ст.186ЦПКУкраїни та виходив з того, що вимоги про визнання спадщини відумерлою підлягають розгляду в порядку окремого провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Захист цивільних правце застосування цивільно-правових засобівз метою забезпечення цивільних прав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положенням ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання спадщини відумерлою (пункт 8 частини першої статті 293 ЦПК України).

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року в справі №408/154/19-ц (провадження №61-16397св19) вказано, що: «особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду».

Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права. Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості.

Колегія суддів зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження №61-3238св22) зазначено, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

Відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі №198/99/15-ц (провадження №61-7049св22) вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне».

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Звертаючись до суду у порядку загального позовного провадження з позовом про визнаня спадщини відумерлою, позивач ОСОБА_1 не навів суду обставин існування спору щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Та ж обставина, що надалі ОСОБА_1 має намір вимагати від Костянтинівської міської ради Донецької області погашення боргів ОСОБА_2 за рахунок спадщини, яка визнана відмерлою, не свідчить про наявність спору про право в межах розгляду справи про визнання спадщини відумерлою.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання спадщини відумерлою не підлягають розгляду у порядку позовного провадження, у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного виснову про відмову у відкритті провадження у даній справі, роз?яснивши ОСОБА_1 право звернутись із заявоюпро визнання спадщини відумерлоюв порядку окремого провадження.

З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що прийнято з дотриманням вимог ЦПК України, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текстсудового рішенняскладено 28листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: