Рішення

від 30.10.2024 по справі 314/1861/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1861/24

Провадження № 2/314/860/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М,

справа № 314/1861/24;

провадження № 2 /314/860/2024;

учасники справи:

- ОСОБА_1 ;

-відповідач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»;

-третя особа Вільнянська державна нотаріальна контора;

-третя особа ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу №314/1861/24 за позовною заявою ОСОБА_3 до АТ «Державний Ощадний Банк України», треті особи: Вільнянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про зняття арешту,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою про зняття арешту із спадкового майна, та обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , актовий запис про смерть за №962 складений 23.12.2022 Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому району Запорізької області ПСМУ МЮ (м.Дніпро).

У встановленому законом порядку позивач ОСОБА_3 , та її брат, третя особа по справі, ОСОБА_2 , звернулись до приватного нотаріуса Чепець О.С., де заведено спадкову справу.

Постановою приватного нотаріуса Чепець О.С. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області від 27.03.2024 №276/02-31, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Причиною відмови стала наявність запису про обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2473187, підстава обтяження повідомлення 34, 21.11.1989 року, Вільнянський Ощадний банк; причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: арх.№ 57710 21-11-1989 р., заявник Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області.

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки 2321587200:03:003:0075, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Солоненської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Наявність накладеного арешту на все майно померлого, унеможливлює оформлення спадкових прав. У зв`язку з чим позивач просить суд припинити у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2473187, підстава обтяження повідомлення 34, 21.11.1989 року, Вільнянський Ощадний банк; причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: арх..№ 57710 21-11-1989 р., заявник Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області.

Представник позивача та позивач в судове засідання не зв`явились, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду відзив у якому просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Третя особа ОСОБА_2 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрито провадження по справи та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.08.2024 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року витребувано від Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 02884090, адреса: 70002 Запорізька область, Запорізький район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.6: належним чином завірені копій документів, які стали підставою для внесення відомостей про накладення обтяження (арешту) на все майно ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 2473187, підстава обтяження повідомлення 34, 21.11.1989 року, Вільнянський Ощадний банк; причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: арх..№ 57710 21-11-1989 р., заявник Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області.

На виконання ухвали суду Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області надано до суду копію повідомлення від 20.11.1989 року за №19091 про видачу суди на ім`я ОСОБА_4 у роз мірі 5000 «рублей», видавник відділення 3310 ощадкаси, та заборону за змістом якої на підставі повідомлення про видачу суди накладено заборону на відчуження будинку в с.Солоне. суда видана для будівництва житлового будинку.

Представником позивача до суду надано:

- лист Вільнянської державної викланвчої служби від 23.04.2024 за №29.9-38/29-27813 у якому повідомляється про те, що у відділі виконавчої служби відповідно до перевірки ЄРБ України, АСВП, ВП - Спецрозділ, журналу реєстрації документів про відкриття виконавчого провадження та журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції, відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 23.04.2024 року на виконанні у відділ не перебувають.;

- лист Вільнянського районного суду Запорізької області за змістом якого повідомлено про те, що відповідно до алфавітних показчиків цивільних справ за 1989-2010 роки та даних, які містяться в комп`ютерній програмі «Д-3» (з 01.01.2011 року по теперішній час) відсутні цивільні справи за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості;

- зобов`язання від 21.11.1989 року позичальника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на суму у розмірі 5000 «рублей» отриману для будівництва житлового будинку;

- квитанції від 18.11.1991 року Ощадкаси Вільнянської установи банку по особовому рахунку № НОМЕР_1 про погашення суди у розмірі 1500, та від 09.06.1994 року про погашення суди у розмірі 3500.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

У встановленому законом порядку позивач ОСОБА_3 , та її брат, третя особа по справі, ОСОБА_2 , звернулись до приватного нотаріуса Чепець О.С., де заведено спадкову справу, інших спадкоємців немає.

Постановою приватного нотаріуса Чепець О.С. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області від 27.03.2024 №276/02-31, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Причиною відмови стала наявність запису про обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2473187, підстава обтяження повідомлення 34, 21.11.1989 року, Вільнянський Ощадний банк; причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: арх. № 57710 21-11-1989 р., заявник Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області, що унеможливлює оформлення спадкових прав.

Таким чином строк позовної давності за повідомленням про видачу суди починаючи з 1989 року минув.

За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п.12вищезазначеної Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що на позовні вимоги про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна поширюється передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі ЦК) трирічний строк позовної давності.

Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна.

Вказаними обставинами пояснюється безпідставність накладення арешту на майно позивача, який не має боргових зобов`язань перед банківською установою.

Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне їй майно.

Зокрема, відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

На підставі пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (зі змінами) нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Положенням про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 27.05.1997 № 41/5було встановлено порядок створення Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесення реєстраційних записів до нього, а також одержання, обігу та надання інформації щодо заборон та арештів, накладених на об`єкти нерухомого майна.

У подальшому в Положення внесені зміни та доповнення, в тому числінаказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року № 85/5Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" .

Відповідно до п.3 вказаного наказу державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України наказано: створити програмне забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яке відповідало б новим сучасним стандартам збереження та захисту інформації; забезпечити належне перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до нової бази; забезпечити безперебійну роботу державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів у перехідний період.

Пунктом 6 вказаногонаказуустановлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цьогонаказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об`єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів.

Згідно пункту 2.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (у редакції наказу від 18.08.2004 року № 85/5) підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв`язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у зв`язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; судами і слідчими органами - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Порядок вчинення нотаріальних дій регламентується вказаним законом та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

На час внесення до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження за реєстраційним номером 31520693 від 19 квітня 2005 року, був чинний Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрований в Мінюсті 03 березня 2004 року за № 283/8882.

Станом на час накладення арешту, державні нотаріальні контори лише технічно вносили записи про обтяження (арешти) на підставі поданих документів, тому станом на теперішній час, законом на державні нотаріальні контри не покладено повноважень щодо прийняття т рішення про припинення запису про обтяження (арешт).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, відповідно до ч.4 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначенихстаттею 28цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захист прав власності» №1666-УІІІ від 06.10.2016 року, внесено зміни до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та ст.31-1 передбаченоособливості проведенняреєстраційних дійна підставірішень судів,а саме:реєстраційні діїна підставірішень судівпроводяться виключнона підставірішень,отриманих урезультаті інформаційноївзаємодії Державногореєстру правта Єдиногодержавного реєструсудових рішень,без поданнявідповідної заявизаявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі упорядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до п.11, 13 Пленуму ВСУ від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це; та роз`яснено, що у резолютивній частині рішення, зокрема, має бути зазначено які конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Обтяження виникли 01.05.1994 року та 28.09.1992 року, у зв`язку з чим до правовідносин застосовуються нормативно-правові акти, що регулювали правовідносини на момент їх виникнення.

Відповідно дост.4 ЦК Української РСР(1963 року) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно дост.383 ЦК(1963 року) позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.

Суд приходить до висновку, що правовідносини між сторонами виникли з підстав надання позички.

Згідно зіст.151 ЦК(1963 року) в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених устатті 4 цього Кодексу.

Стаття 178ЦК (1963 року) визначає, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов`язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов`язання між соціалістичними організаціями - гарантією.

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зіст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За визначенням ст.572 ЦК Українив силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно дост. 593 ЦК Україниправо застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

В силу ч.2 ст.593 ЦК Україниу разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Отже, обтяження є засобом забезпечення виконання зобов`язання, є похідним, належним та залежним відносно певного цивільного зобов`язання.

Відповідно до ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути ... в т.ч. припинення дії, яка порушує право.

Щодо посилання представника відповідача про неналежність АТ «Ощадбанк», суд констатує наступне.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990р. "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Згідно ст. 34 ЗУ "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товаристваДержавний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищевикладеного вбачається, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.

Безпідставність запису про накладення арешту, підтверджується документами: листом Вільнянської державної виконавчої служби від 23.04.2024 за №29.9-38/29-27813 про відсутність виконавчих проваджень відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , листом Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.04.2024 №01-32/63/2024 про відсутність з 1989 року цивільних справ за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; квитанціями від 18.11.1991 року Ощадкаси Вільнянської установи банку по особовому рахунку № НОМЕР_1 про погашення суди у розмірі 1500, та від 09.06.1994 року про погашення суди у розмірі 3500.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тому суд при вирішенні спору приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 996,00 грн., вони понесені та сплачені позивачем і в силу ст.141ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.9, 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10, 11-13, 19,76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.

Припинити у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2473187, підстава обтяження повідомлення 34, 21.11.1989 року, Вільнянський Ощадний банк; причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: арх. № 57710 21-11-1989 р., заявник Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.10.2024.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк», код ЄДРПОУ 00032129, адреса: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г.

Третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса)

Адреса: вул. Бочарова, 6 м.Вільнянськ Запорізька область, 70002, КОД ЄДРПОУ 02884090

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_3

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

30.10.2024