Ухвала

від 03.12.2024 по справі 491/986/24

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/986/24

Провадження № 2-о/491/58/24

УХВАЛА

03 грудня 2024 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області, Желясков О.О, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки і піклування Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Орган опіки і піклування Ананьївської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановлення над ним опіки.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення» (п. 1ст. 6).

В абз. 3п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначено, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України; норми, що передбачають вирішення спорів не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Врішенні від 24 квітня 2018 року № 3-р/2018 Конституційний Суд Українизазначив, що право людини на повагу до її гідності, як і її право на життя, є невід`ємним, невідчужуваним, непорушним та підлягає безумовному захисту з боку держави; у статтях27,28 Конституції Україниінституціалізовано не лише негативний обов`язок держави утримуватися від діянь, які посягали б на права людини на життя та повагу до її гідності, а й позитивний обов`язок держави, який полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод; гарантуванні порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушень конституційних прав людини; забезпеченні невідворотності відповідальності за порушення конституційних прав людини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, в тому числі в порядку окремого провадження. Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутностінеоспорюваних прав(ч. 1 ст. 293 ЦПК України)

Пунктом 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи недієздатною.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюєтьсяЦивільним процесуальним кодексом України.

Конституційний Суд України в рішенні від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 зазначив, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абз. 3 п.п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини рішення).

Згідно з ч. 3 ст. 296 ЦПК Українизаяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки

Статтею 9 СК Українивстановлено коло осіб, сімейні особи між якими регулюютьсяСК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі.

Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належатьне тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба),але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 зауважує, що процесуальною правосуб`єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім`ї, в тому числі близькі родичі (ч. 3 ст. 296 ЦПК України). Близькі родичі фактично особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою.

Щодо безпосередньо заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 недієздатним та встановлення над ним опіки, необхідно зазначити наступне.

Як зазначає заявник, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого розглядається питання про визнання недієздатним, є його рідним братом.

Водночас суд, перевіривши додані до заяви документи, не вбачає правових підстав для вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , як особи, яка має право на подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною (як особи, яка наділена процесуальною правосуб`єктністю, визначеною ч. 3 ст. 296 ЦПК України).

Тобто, наданими заявником документами, не прослідковується належність останнього до члена сім`ї або близького родича гр. ОСОБА_4 та відповідно наявності у заявника повноважень щодо звернення до суду із заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатним.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Частиною 4 ст. 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене, оскільки відсутні відомості щодо того, що заявник, наділений процесуальною правосуб`єктністю, визначеною ч. 3 ст. 296 ЦПК України, суд приходить до висновку, що є всі підстави для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 185, 293, 296 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки і піклування Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Орган опіки і піклування Ананьївської міської ради повернути заявникові.

Роз`яснити заявникові, що у відповідності до положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ч. 6. ст. 185, ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 354 ЦПК України може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідностідо п.п.15.5п.п.15п.1Розділу ХІІІПерехідних ПоложеньЦПК Українив новійредакції,до дняпочатку функціонуванняЄдиної судовоїінформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні такасаційні скаргиподаються учасникамисправи доабо черезвідповідні суди,тобто вданому випадкучерез Ананьївськийрайонний судОдеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Копію цієї ухвали надіслати заявникові в порядку, встановленому ст. 272 ЦПК України.

Копію заяви залишити у суді.

Суддя Желясков О.О.

Ухвала набрала законної сили "_____"

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/986/24 Ананьївського районного суду Одеської області.