Рішення

від 22.11.2024 по справі 496/3501/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3501/24

Провадження № 2/496/2021/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Черних Т.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Задорожна О.В. в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданого позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 26.09.2018 року. Актовий запис № 840.

Після смерті ОСОБА_5 позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що не доведено факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті та було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання встановлення факту постійного проживання з померлим та прийняття спадщини, тому ОСОБА_4 звернувсь до суду з відповідним позовом. З 2000 року, позивач постійно проживав зі спадкодавцем, доглядав її, вони вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_5 її похованням займався ОСОБА_6 зв`язку з викладеним, адвокат Задорожна О.В., діючи в інтересах позивача звернулась до суду з вказаним позовом.

Адвокат Задорожна О.В. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача Біляївської міської ради Одеського району Одеської області Неплій І.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, в частині визнання факту проживання із спадкодавцем. В частині визнання права власності заперечував та просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 26.09.2018 року, актовий запис №840.

З матеріалів спадкової справи №553/2023 року, заведеної до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що ОСОБА_4 27.09.2023 року звернувся до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини.

Згідно відомостей Інформаційної довідки за Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 74108986 від 27.09.2023 року за вказаними Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області параметрами прізвища, ім`я, по-батькові та дати смерті відомості відсутні. Також згідно Інформаційної довідки за Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 74109007 від 27.09.2023 року, сформованої Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області інформація за вказаними параметрами запиту (прізвища, ім`я, по-батькові) також відсутня.

Таким чином,раніше спадковасправа незаводилась,зареєстровані заповітивідсутні.З метоюфіксації документальноїінформації,необхідної дляпосвідчення нотаріусомпереходу правспадкодавця доспадкоємців,нотаріус заводитьспадкову справу. Спадкова справа на майно та майнові права померлого на території України спадкодавця може бути заведена тільки одна. Спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини.

Спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області в Спадковому реєстрі під № 553/2023 від 27.09.2023 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію з нього № 74110105 від 27.09.2023 року.

Листом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області за вих. №2892/02-14 від 28.09.2023 року було відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз`яснено те, що він пропустив визначений ЦК України строк для прийняття спадщини (мав звернутись до 26.03.2019 року) та має право звернутися до суду з питання продовження строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця або встановлення факту постійного проживання позивача разом з ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини і надати рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно довідки Біляївської міської ради Одеського району Одеської області № 1270 від 13.09.2023 року ОСОБА_5 була зареєстрована по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відомості про інших зареєстрованих чи проживаючих вказана довідка не містить.

Згідно акту депутата Біляївської міської ради Одеського району Одеської області Куценко І.Г. (за підписами жителів м. Біляївка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та секретаря Біляївської міської ради Борисенко Л.) від 16.11.2023 року ОСОБА_4 проживав з 2000 року із ОСОБА_5 по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 та вони вели спільне господарство.

З долученої до матеріалів справи копії, яка також наявна і в копії спадкової справи встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області 15.11.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2540, ОСОБА_9 належить 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 . Також вказаний договір купівлі-продажу, згідно вимог законодавства, був зареєстрований в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 25.11.2005 року, реєстраційний номер 11821729, номер запису1308 в книзі 10-39.

Відповідно до відповіді Управління містобудування, землевпорядкування та комунального майна від 28.02.2024 року № 131/04-11 в земельно-обліковій книзі за адресою АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка, загальною площею 0,12 га за громадянами ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .

Таким чином після смерті ОСОБА_5 наявна сукупність праві майна,яке належитьспадкодавцю домоменту йогосмерті,тобто спадковамаса.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами 2 та 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 року в справі № 484/747/17, від 07.06.2022 року у справі № 175/4514/20.

Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 розділу 2, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку, зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22, розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень зазначеної Постанови, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або подали заяву про відмову від прийняття спадщини, немає, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 заведена за зверненням позивача. Судом також взято до уваги позицію сторони відповідача, представник якого не заперечував щодо задоволення вимог в частині встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та відсутність інших осіб, права та обов`язки яких виникають у зв`язку з відкриттям спадщини.

Вимога про визнання права власності на майно померлої в порядку спадкування за законом задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною. В разі доведення вимог про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини і за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 .05.2008 року).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 1216-1218, 1220-1223,1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 76-82, 89, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту, шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 28.11.2024 року.

Суддя М.Л. Пасечник