Рішення

від 27.11.2024 по справі 603/678/24

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/678/24

Провадження №2/603/254/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрусенко І. Я., звернувся до суду з позовом до Монастириської міської ради Тернопільської області (далі - Монастириська міська рада) про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його баби - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок під літерою «А», загальною площею 42,4 кв. м, житловою площею 19,9 кв. м, вхід сходи «а», сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», огорожа № 1, криниця № 2. Вказану спадщину прийняла дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , оскільки належала до спадкоємців першої черги за законом та звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і після її смерті відкрилася спадщина на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями, який ОСОБА_2 заповіла позивачу. Він прийняв спадщину після смерті баби, оскільки в шестимісячний строк звернувся до нотаріуса з відповідною заявою, однак не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок, який до того ж належав до суспільної групи колгоспний двір. З огляду на наведені обставини просить визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Монастириської державної нотаріальної контори, а також приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Пивоварчук О. Є. копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Андрусенко І. Я. в підготовче засідання не з`явилися, проте представник позивача разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Відповідач Монастириська міська рада не забезпечила явку представника в судове засідання, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу за відсутності представника, з обставинами, викладеними у позові, погоджується.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що рішення в справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Судом встановлено такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 18.07.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Монастириського районного управління юстиції у Тернопільській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 і ОСОБА_7 одружилися 02.03.1956 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 . Після реєстрації одруження ОСОБА_4 змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 27.08.2015 року в справі № 603/527/15-ц, яке набрало законної сили 08.09.2015 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 21.02.1968 року ОСОБА_7 і ОСОБА_10 зазначені батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається зі свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 від 10.06.1993 року, його батьками вказано ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Згідно з даними погосподарської книги за 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_5 ) спірне домоволодіння належало до суспільної групи колгоспний двір, головою якого станом на 01.01.1991 року зазначено ОСОБА_3 (прабаба позивача). Іншим членом двору вказано її дочку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (баба позивача).

Згідно з довідкою № 347 від 18.04.2024 року, виданою виконавчим комітетом Монастириської міської ради, станом на 15.04.1991 року в житловому будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 , 1910 р. н., і ОСОБА_2 , 1935 р. н.

Зі змісту довідки № 202, виданої 17.09.2024 року Комунальним підприємством «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації», вбачається, що по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок під літерою «А» загальною площею 42,4 кв. м, житловою площею 19,9 кв. м, сходи «а», сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», огорожа № 1, криниця № 2, що також підтверджується даними технічного паспорта, виготовленого 15.07.2024 року КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» (копія технічного паспорта додана до матеріалів справи).

Відповідно до інформаційної довідки № 401148781 від 28.10.2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні відомості щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Прабаба позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 31.01.2001 року.

Згідно з довідкою № 346 від 18.04.2024 року, виданою виконавчим комітетом Монастириської міської ради, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою також проживала та була зареєстрована її дочка ОСОБА_2 , 1935 р. н.

Згідно з відповіддю державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 537/01-16 від 15.11.2024 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 165 за 2015 рік.

З матеріалів вищевказаної спадкової справи вбачається, що 15.09.2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАО № 707336 на право на земельну частку (пай), що належало ОСОБА_3 відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0061989 від 05.03.1997 року.

Баба позивача - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 28.12.2018 року.

Поряд з цим, судом встановлено, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 18.07.2014 року баба позивача зазначена як ОСОБА_10 , а в свідоцтві про її смерть серії НОМЕР_7 від 28.12.2018 року - як ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою № 424 від 23.12.2019 року, виданою виконавчим комітетом Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 разом із нею був зареєстрований, але не проживав її онук ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчено 18.04.2018 року секретарем виконкому Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та зареєстровано у реєстрі за № 01, відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла усе належне їй майно, зокрема і житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , земельну ділянку, земельний пай, який знаходиться в с. Яргорів Монастириського району Тернопільській області, своєму онукові ОСОБА_1 (позивач).

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Пивоварчук О. Є. № 67/02-16 від 19.11.2024 року після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 6 від 06.02.2019 року.

Як вбачається з матеріалів вищевказаної спадкової справи, 26.12.2019 року позивачу видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_2 земельні ділянки.

Постановою приватного нотаріуса Пивоварчук О. Є. № 48/02-16 від 25.10.2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті його баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно, а також з огляду на належність цього будинку до суспільної групи колгоспний двір.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі - ЦК України) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року).

Пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31.10.1975 року, було визначено, що підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися, у тому числі, на підставі записів у погосподарських книгах.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

Окрім того, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

До набрання чинності Законом України «Про власність», тобто до 15.04.1991 року, існували суспільні групи господарств робітничий та колгоспний двір, і відносини щодо них були врегульовані різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української PCP (1963 року) передбачалось, що майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону Української PCP «Про сільську раду депутатів трудящих Української PCP» 1968 року на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25.05.1990 року, відповідно до п. 20 яких, суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства/сім`ї.

Судом встановлено, що об`єктом спадкування у цій справі є житловий будинок з надвірними будівлями, що належав до суспільної групи колгоспний двір, членами якого станом на 15.04.1991 року були прабаба позивача - ОСОБА_3 , а також баба позивача - ОСОБА_2 .

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК Української РСР (1963 року).

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЦК Української РСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР (1963 року).

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 13 постанови № 4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», у разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У силу ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено судом, прабаба позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і після її смерті залишилось спадкове майно, що складалося, зокрема з 1/2 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями. Вказану спадщину прийняла дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов є підставним і таким, що підлягає задоволенню. Встановлено, житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до колишнього колгоспного двору, до складу якого станом на 15.04.1991 року входили ОСОБА_3 (прабаба позивача) та ОСОБА_2 (баба позивача), котрим належало по 1/2 частини вказаного будинковолодіння. Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну їй частку в майні колгоспного двору успадкувала її дочка - ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, спадщину прийняв. Дані про спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині - відсутні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 120, 123, 524, 529, 549, 563 ЦК Української РСР (1963 року), ст. ст. 1216-1218, 1258, 1261, 1268-1270, 1273, 1296 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А», загальною площею 42,4 кв. м, житловою площею 19,9 кв. м, вхід сходи «а», сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», огорожа № 1, криниця № 2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач: Монастириська міська рада Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Повний текст рішення суду складено 02.12.2024 року.

Головуючий суддя І. М. Галіян