Ухвала

від 26.11.2024 по справі 585/2342/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №585/2342/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1247/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - про зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 585/2342/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2024 щодо відмови в зарахуванні строку попереднього ув`язнення у строк покарання,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

установила:

У поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про перерахунок строку відбування покарання, оскільки він фактично відбуває призначене вироком суду покарання в СІЗО.

10.06.2024 до Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування покарання часу попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно ч. 5 ст. 72 КК (в ред. ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015), яке він обґрунтував тим, що з моменту затримання і до теперішнього часу він перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор».

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2024 у задоволенні вказаного клопотання засудженому відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що клопотання ОСОБА_8 не підсудне Зарічному районному суду м. Суми, оскільки вирок відносно нього ухвалювався Роменським міськрайонним судом Сумської області та засуджений не відбуває покарання на території, що віднесена до юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми та перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», територія якого також не відноситься до юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи засудженого ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).

Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom) від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».

Так, ОСОБА_8 був засуджений вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області і, перебуваючи в слідчому ізоляторі, самостійно звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із клопотанням про зарахування йому строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в ред. ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015).

Згідно ч. 5 ст. 72 КК (в ред. ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається строк, зокрема п. «ґ»: перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Відповідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, а згідно п. 1 і 4 ч. 2 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу; до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Отже, клопотання засудженого ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування покарання часу попереднього ув`язнення має розглядатись або за місцем відбування ним покарання, або за місцем ухвалення вироку, що є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 537 і ч. 2 ст. 539 КПК.

Іншого порядку вирішення цього питання кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Здійснивши розгляд клопотання засудженого та відмовивши у його задоволенні, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку, що розгляд клопотання ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування покарання часу попереднього ув`язнення не віднесено до територіальної юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми, так як вирок відносно ОСОБА_8 не ухвалювався Зарічним районним судом м. Суми, засуджений не відбуває покарання на території, що віднесена до юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми, перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», територія якого також не відноситься до юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 9 КПК щодо обов`язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,

постановила:

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2024 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4