Ухвала

від 03.12.2024 по справі 303/9591/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2024 року м.Мукачево Справа №303/9591/24

2-а/303/92/24

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

Кость В.В., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АЖ №2411556 від 24 жовтня 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення на підставі частини третьої ст. 122 Кодексу адміністративногосудочинства України в розмірі 680 гривень, та закрити провадження по адміністративній справі відповідно до пункту першого ст. 247 названого кодексу, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття провадженні в адміністративній справі суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зприписами п.п.8,9частини першоїст.4Кодексу адміністративногосудочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, авідповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

В свою чергу, належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Позивач зобов`язаний довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Поряд з цим, фактичний аналіз змісту позовних матеріалів свідчить про те, що оскаржувана за предметом позову постанова складена не відносно позивача, а відносно іншої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 680 грн.

У тексті позову ОСОБА_1 посилається на те, що саме його як користувача транспортного засобу марки INFINITI QX80 було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі оспорюваної за предметом позову постанови, а тому вона є незаконною, а дії інспектора з паркування є протиправними.

Позивач посилається на те, що 24.10.2024 року він приїхав на вул. Мостова 5 в м. Мукачево та зупинився біля в`їзду у двір. Через те, що не мав пульту дистанційного відкривання воріт пішов до охоронника попросити його відкрити ворота. Після того, як він повернувся, на лобовому склі автомобіля побачив повідомлення інспектора про порушення ним правил дорожнього руху.

Водночас, ОСОБА_1 не заперечує той факт, що власником транспортного засобу INFINITI QX80, державний номерний знак НОМЕР_1 є його син - ОСОБА_2 .

Частиною третьою ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Водночас, стаття 122 КУпАП містить примітку, яка роз`яснює, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбаченихчастинами першою - четвертоюцієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена участині першійстатті 14-2цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановленихабзацом третімчастини першої статті 279-3цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Наведені фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 може бути суб`єктом даного адміністративного правопорушення тільки у разі внесення відповідних змін до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АЖ №2411556 від 24 жовтня 2024 року.

Поряд з цим, позовні матеріали не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався із заявою, на підставі якої до спірної за предметом позову постанови були внесені зміни, і позивач був визначений суб`єктом даного правопорушення.

Також позивач не надав доказів щодо внесення відомостей про нього, як належного користувача транспортного засобу INFINITI QX80, державний номерний знак НОМЕР_1 до Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на момент винесення оскаржуваної постанови (24.10.2024).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 10.08.2020 року по справі № 522/1611/17).

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по справі, оскільки спірна за предметом позову постанова складена відносно іншої особи ОСОБА_2 , якого було визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, а тому позов пред`явлено особою, якій не належить право вимоги.

Відповідно доприписів частинипершої тадругої ст.48Кодексу адміністративногосудочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, та з метою практичної реалізації судом приписів частин першої та другої ст. 48 Кодексу адміністративногосудочинства України позивачу слід повідомити суд щодо своєї згоди чи не згоди на заміну його належним позивачем ОСОБА_2 (за наявності відповідної згоди також останнього та сплати ним судового збору).

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 132-2цього Кодексу, та/або про порушенняправил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десятиднів здня набранняпостановою законноїсили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбаченихчастиною першоюстатті 300-1цього Кодексу.

Аналіз норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суди повинні з`ясувати дату отримання цієї постанови.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 755/7433/19.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнаєпричини йогопропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як свідчать позовні матеріали, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 28 листопада 2024 року, хоча оскаржувана постанова винесена 24 жовтня 2024 року.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами за предметом позову, а тому останньому слід надати десять днів з дня вручення ухвалисуду для можливості звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.

Згідно зп. 2 ч. 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Всупереч наведеному, в позовній заяві не вказано ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно доприписів ч.2.та ч.5ст.94Кодексу адміністративногосудочинства Україниписьмові доказиподаються воригіналі абов належнимчином засвідченійкопії,якщо іншене визначеноцим Кодексом.Якщо длявирішення спорумає значеннялише частинадокумента,подається засвідченийвитяг знього. Учасниксправи,який подаєписьмові доказив копіях(електроннихкопіях),повинен зазначитипро наявністьу ньогоабо іншоїособи оригіналуписьмового доказу. Учасниксправи підтверджуєвідповідність копіїписьмового доказуоригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Фактичний аналіз позовних матеріалів свідчить про те, що позивач не засвідчив належним чином подані ним копії письмових доказів, оскільки на них відсутній його підпис, а також дата такого засвідчення.

Зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі частини першої статті 123 та частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 48, 121, 123, 169, 248, 286 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

3. Копію даної ухвали надіслати позивачу.

4. Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені частиною другою статті 123, частиною четвертою ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Кость