Рішення

від 26.11.2024 по справі 682/2505/24

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/2505/24

Провадження № 2/682/977/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мотонок Т.Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу № 682/2505/24 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мукомел Людмила Андріївна до Ганнопільської сільської ради про визнання права власності на житло за набувальною давністю

в с т а н о в и в:

10.10.2024 до суду надійшов позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мукомел Л.А., до Ганнопільської сільської ради про визнання права власності на житло за набувальною давністю.

В обґрунтування поданого позову вказано, що ОСОБА_2 по усній домовленості із ОСОБА_3 в 2007 році поселилася в будинок АДРЕСА_1 . З того часу, тобто з 2007 року, позивачка з членами сім?ї проживає в даному будинку, обслуговує житловий будинок, добросовісно володіє нерухомим майном більше ніж 16 років, по мірі своїх сил та коштів здійснює поточний ремонт, так будинок старий, у занедбаному стані, і йому потрібен постійний догляд, підтримує подвір?я у належному стані. Згідно довідки Ганнопільської сільської ради, головою даного домогосподарства являлася ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно листа Славутського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шепетівського району, Хмельницької області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Краматорськ, Донецької області, спадкова справа після її смерті не заводилась. Позивач користується житловим будинком відкрито, не приховуючи факту знаходження майна в її володінні, безперервно, так як володіння не переривалось протягом всього строку набувальної давності, а тому позивач звернулася до суду для визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями за нею за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 11.10.2024 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.11.2024.

06.11.2024 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 26.11.2024.

26.11.2024 в судовому засіданні представник позивача, адвокат Мукомел Л.А., поданий позов підтримала з викладених у ньому підстав. Додатково зазначила, що позивач відкрито, добросовісно, безперервно володіє будинком з надвірними будівлями, що в свою чергу не заперечується відповідачем. Окрім того, сільська рада не зверталась до суду із позовом про визнання права власності на вказаний будинок як на безхазяйне майно. Тому, на думку сторони позивача, наявні усі підстави для задоволення позову та визнання за ОСОБА_2 права власності за набувальною давністю на вказаний будинок.

Від Ганнопільської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника сільської ради за наявними у справі матеріалами.

Окрім того, в судовому засіданні у якості свідків були допитані: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , рідний брат позивачки, повідомив, що його сестра ОСОБА_2 близько 20 років проживає в будинку АДРЕСА_2 з дозволу сільської ради та власниці будинку, яка в подальшому виїхала з села та більше не приїжджала. За весь цей час до ОСОБА_6 ніхто не звертався із вимогами залишити будинок.

ОСОБА_5 повідомила, що знає ОСОБА_2 близько 10 років і весь цей час вона безперервно проживає в будинку АДРЕСА_2 з дозволу сільської ради та власниці будинку, яка потім ніколи не з`являлась. ОСОБА_2 ніхто не просив виселитись із будинку, в тому числі і сільська рада.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та її діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Власником земельної ділянки, на якій розміщений будинок, була ОСОБА_4 , яка померла. Будинок не переоформлений. (Що підтверджено довідками Ганнопільської сільської ради від 30.09.2024 № 457, та № 198 від 14.03.2024 а.с. 9,10).

Згідно погосподарської книги № 1 Ганнопільської сільської ради Славутського району Хмельницької області за 2001 2005 роки, головою домогосподарства за вказаною вище адресою була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Згідно відповіді Славутського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шепетівського району Хмельницької області від 30.08.2024 № 641/31.15-40, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Краматорськ, Донецької області, спадкова справа після її смерті не заводилась, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (а.с. 12, 13).

Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_2 виданий на ім`я ОСОБА_2 , його площа складає 80,40 кв.м, житлова площа 47,70 кв.м, біля будинку розташовані надвірні будівлі: прибудова (а2), прибудова (а3), хлів (Б), гараж (В) (а.с. 15-17).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Така правова позиція викладена у п. 6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Таким чином, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі: 1) майно може бути об`єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено. Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20

Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши свідків, суд вважає встановленим, що попередня власниця будинку ОСОБА_3 , померла, спадкова справа за заявами спадкоємців після її смерті не заводилась, сільська рада не зверталась до суду із позовами про визнання права власності на вказаний будинок та не перешкоджала позивачці проживати у ньому. Тому, оскільки позивачка більше десяти років добросовісно, відкрито і безперервно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 , і продовжує це робити і надалі, тому суд вважає за можливе визнати право власності за позивачем на вказаний будинок за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 352-355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено: 03.12.2024.

Суддя Мотонок Т. Я.