Ухвала

від 25.11.2024 по справі 201/16143/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2733/24 Справа № 201/16143/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

(приймають участь в режимі

відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_9 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 42014040000000475 за апеляційноюскаргою заступниканачальника відділуДніпропетровської обласноїпрокуратури ОСОБА_10 на вирокЗаводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20травня 2024року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Донецьк, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватого у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, тобто за ч.2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України №3207-VІ від 07.04.2011), та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-господарських, адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 3 роки, зі штрафом на користь держави в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити від основного та додаткових покарань у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обставини, викладені в обвинувальному акті, підтверджуються показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Також винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину підтверджується висновками судових економічних експертиз та письмовими доказами, а саме: - довідкою про результати планової виїзної документальної перевірки ОКП «ДБТІ»; - копіями податкових повідомлень рішень; - договорами про надання послуг по технічній інвентаризації між ОКП «ДБТІ» та ПАТ «ДМК», актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками; - актом від 09.06.2015 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДМК» при взаємовідносинах з ОКП «ДБТІ»; - копією акта-довідки про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ДЗМС»; - запереченнями ТОВ «ДЗМС»; - відповіддю Дніпродзержинської ОДПІ на заперечення ТОВ «ДЗМС»; - копіями податкових декларацій ТОВ «ДЗМС»; - договором поставки між ТОВ «ДЗМС» та ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

Крім того, судом досліджено вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.04.2016 у справі 208/1595/16-к, яким ОСОБА_25 засуджено за вчинення службового злочину під час проведення перевірки ОКП «ДБТІ» за період діяльності з 01.01.2010 по 31.12.2012 та складання акту.

Окрім того встановлено, що відносно ОСОБА_12 , якому ОСОБА_9 надала вказівку щодо підписання акту, існує судове рішення, яким встановлено факт вчинення ним службового злочину під час проведення перевірки ОКП «ДБТІ» за період діяльності з 01.01.2010 по 31.12.2012 та складання акту.

Вважає, що всі досліджені судом докази є допустимими і їх сукупність надає можливість зробити висновок про правильність кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст.364 КК України, за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011).

Захисником ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому просить вирок Заводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20.05.2024року залишити без змін.

Вироком Заводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20травня 2024року ОСОБА_9 визнано невинуватою за ч.2ст.364 КК України та виправдано, у зв`язку з відсутністю в її діяннях складів злочину.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що будучи відповідно до наказу Державної податкової служби України № 166-0 від 26.04.2013 року призначеною на посаду виконуючої обов`язки начальника Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції (далі - Дніпродзержинська ОДПІ) Дніпропетровської області Державної податкової служби України та являючись службовою особою - працівником правоохоронного органу, яка у своїй діяльності зобов`язана неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, а також діяти на засадах законності та неупередженості, вчинила умисний злочин у сфері службової діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах та у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією і законами України.

Згідно із ст. 21 Податкового кодексу України (далі ПКУ), посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень тощо. За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком у на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до ст. 58 ПКУ, у разі, коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Стаття 86 ПКУ визначає, що результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності) У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із ч. 4 п. 86.7 ст. 86 ПКУ, рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

У відповідності до п. 7 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.10 року № 984, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені ПКУ, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу.

Нехтуючи вищезазначеними нормами діючого законодавства, а також нівелюючи основні засади державної податкової служби в Україні, ОСОБА_9 , являючись представником державного органу виконавчої влади та будучи відповідно до своїх функціональних обов`язків наділеною повноваженнями очолювати та здійснювати керівництво діяльністю ДПІ, у межах повноважень давати обов`язкові для виконання працівниками ДПІ доручення, координувати роботу управління податкового контролю, як структурного підрозділу ОДПІ, а також наділеною загальною компетенцією на здійснення контролю за дотриманням суб`єктами підприємницької діяльності - юридичними особами податкового законодавства, проведення документальних перевірок, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків, зборів, інших обов`язкових платежів, установлених законодавством, при цьому несучи персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності, при виконанні своїх службових обов`язків свідомо допустила наступні порушення вимог законодавства у сфері оподаткування.

У 2013 році на обліку у Дніпродзержинській ОДПІ перебувало обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «ДБТІ»), до основних видів діяльності якого, згідно коду КВЕД 71.12, входила діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, на виконання наказу начальника Дніпродзержинської ОДПІ № 706 від 08.05.2013 року, на підставі направлення на перевірку № 357 від 23.05.2013 року, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_11 у період з 23.05.2013 - 19.06.2013 року проведено перевірку ОКП «ДБТІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності 01.01.2010 - 31.12.2012 року.

В ході вказаної перевірки ОСОБА_11 встановлено нереальність господарських операцій між ОКП «ДБТІ» та підприємствами контрагентами ПП «Дніпротехенергобуд», ТОВ «Трансінвест-груп», ТОВ «Просвет» та ПП «Електро-лайф», чим завищено податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними суб`єктами господарювання.

Крім того, ОСОБА_11 було достовірно встановлено, що згідно із інформацією, наведеної у додатку № 1.10 до акту перевірки від 20.06.2013 року №3593/21/22.5-07/03341782 ОКП «ДБТІ» протягом періоду, який перевірявся, отримало від ПАТ «Дніпровський меткомбінат» на розрахунковий рахунок грошові кошти у сумі 19 460,60 грн за послуги проведення технічної інвентаризації. Станом на 31.12.2010 рік на підприємстві рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 564,7 тис. грн, яка відображена на бухгалтерському рахунку ОКП «ДБТІ» № 361. Станом на 31.12.2012 рік на підприємстві рахувалася дебіторська заборгованість у сумі 65,2 тис. грн, яка відображена на бухгалтерському рахунку ОКП «ДБТІ» № 361.

Згідно із п. 187.1 ст.187 ПКУ: «Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: 1) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; 2) дата відвантаження товарів, а дата послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Під час перевірки ОСОБА_11 перевірено документи, що підтверджують валовий дохід ОКП «ДБТІ», при цьому суцільним порядком перевірено видаткові накладні, акти виконаних робіт та касові документи, що підтверджується додатком № 4 до акту перевірки від 20.06.2013 року №3593/21/22.5- 07/03341782 - «узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ОКП «ДБТІ»

Таким чином, перевіркою достовірно встановлено та підтверджено факт виникнення у ОКП «ДБТІ» податкових зобов`язань від контрагента - ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Під час проведення перевірки в період 23.05.2013 - 19.06.2013 року, у ОСОБА_9 , яка займала посаду виконуючого обов`язки начальника Дніпродзержинської ОДПІ, виник злочинний умисел на використання свого службового становища всупереч інтересам служби - в інтересах ОКП «ДБТІ» з метою недонарахування вказаному підприємству податків на суму 1 629 958 грн, реалізуючи який вона приблизно 16-17 червня 2013 року викликала до свого службового кабінету, розташованого на третьому поверсі приміщення Дніпродзержинської ОДПІ за адресою: АДРЕСА_2 , підлеглого їй працівника ревізора - інспектора ОСОБА_11 , котрий був уповноважений здійснювати вищезазначену перевірку, якому надала незаконну вказівку про необхідність складання акту перевірки з порушенням норм чинного законодавства, а саме: проведення так званого «транзиту» податкового кредиту від підприємств з ознаками фіктивності на податкові зобов`язання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського», не зважаючи на фактичне підтвердження зазначених податкових зобов`язань в ході проведення перевірки.

В подальшому, не зважаючи на фактично встановлені обставини, за результатами проведеної перевірки 20.06.2013 року, ОСОБА_11 за результатами здійсненої планової виїзної документальної перевірки ОКП «ДБТІ» за період діяльності 01.01.2010 - 31.12.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, за вказівкою ОСОБА_9 складено акт від 20.06.2013 року №3593/21/22.5-07/03341782, відповідно до якого встановлено, що підприємство в порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.44.1, п.44.2, .44.3, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ в період з жовтня 2010 року по липень 2012 року завищило податковий кредит на загальну суму з податку на додану вартість - 1 803 061 грн по взаємовідносинам з підприємствами ПП «Дніпротехенергобуд», ТОВ «Трансінвест-груп», ТОВ «Просвет» та ПП «Електро-Лайф», а зазначене порушення ПКУ надало можливість посадовим особам ОКП «ДБТІ» неправомірно зменшити (занизити) податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1 803 061 грн в період з жовтня 2010 року по липень 2012 року.

Крім того, в акті документальної перевірки зазначено завідомо неправдиві відомості про завищення посадовими особами ОКП «ДБТІ» самостійно визначених податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1 629 958 грн по взаємовідносинам з Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» в період з жовтня 2010 року по липень 2012 року.

В подальшому, 20.06.2013 року, близько 09.00 години, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , будучи відповідальною та уповноваженою згідно із наказом «Про розподіл обов`язків між керівним складом Дніпродзержинської ОДПІ» № 730 від 14.05.2013 року та відповідно до наказу «Про внесення змін до наказу ОДПІ від 14.05.2013 року № 730 «Про розподіл обов`язків між керівним складом Дніпродзержинської ОДПІ» за безпосереднє керівництво структурним підрозділом Дніпродзержинської ОДПІ - Управлінням податкового контролю, до складу якого входив відділ спеціальних та особливо важливих перевірок, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за адресою: АДРЕСА_2 , викликала підлеглого ОСОБА_12 , що перебував на посаді заступника начальника Дніпродзержинської ОДПІ та надала йому незаконну вказівку про необхідність підписання ним, всупереч діючого розподілу функціональних обов`язків між керівництвом ОДПІ, податкового повідомлення - рішення №0001402205 від 20.06.2013 року за результатами перевірки підприємства ОКП «ДБТІ».

20.06.2013 року ОСОБА_12 , розглянувши за вказівкою ОСОБА_9 матеріали планової виїзної перевірки ОКП «ДБТІ», здійсненої того ж дня головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_11 , підписав податкове повідомлення-рішення № 0001402205 від 20.06.2013 року, довівши тим самим до кінця злочинний умисел ОСОБА_9 , направлений на недонарахування податку на додану вартість на суму 1 629 958 грн до бюджету України.

При цьому, ОСОБА_9 , маючи на меті прикриття своїх злочинних намірів, унеможливлення викриття скоєного кримінального правопорушення та забезпечення недонарахування підприємству ОКП «ДБТІ» податку на додану вартість на суму 1 629 958 грн, на підставі наказу № 628 від 06.12.2013 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ОКП «ДБТІ», в ході проведення перевірки зазначеного підприємства, згідно із п. 78.1.12 ПКУ, як призначеної контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю, винесла, в порушення вимог чинного законодавства, наказ № 7 від 09.01.2014 року «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОКП «ДБТІ», а також вчиняла протягом 2013-2106 років інші дії, направленні на унеможливлення проведення перевірки, встановлення об`єктивних даних та донарахування підприємству ОКП «ДБТІ» податку на додану вартість на суму 1 629 958 грн.

Таким чином, в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_9 , вчинених шляхом зловживання своїм посадовим становищем в інтересах третіх осіб - ОКП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які виразилися в усвідомленій та умисній відмові визначити підприємству ОКП «ДБТІ» податкових зобов`язань, шляхом невинесення відповідного податкового повідомлення-рішення, відповідно до своїх функціональних обов`язків та надання підлеглим працівникам Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказівок про необхідність складення та підписання ними акту перевірки №3593/21/22.5-07/03341782 та податкового повідомлення-рішення №0001402205 від 20.06.2013 року, які завідомо для ОСОБА_9 суперечили вимогам податкового законодавства, зокрема п.п. 19-1.1.33 п. 19.1-1 ст.19-1, п.п. 54.3.2, п.54.3 ст. 54, ст. 83, ст. 86, ст. 187 ПКУ, чим спричинила тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді ненадходження до Державного бюджету України грошових зобов`язань платника податку на суму 1 629 958 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Зазначені в обвинуваченні дії ОСОБА_9 кваліфіковані досудовим розслідуванням за ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції від 07.04.2011 року), як зловживання службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Окремо, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що будучи призначеною відповідно до наказу Міндоходів України від 05.07.2013 року № 1970-0 на посаду першого заступника начальника Дніпродзержинської ДПІ, відповідно до наказу Дніпродзержинської ОДПІ про розподіл обов`язків між керівництвом Дніпродзержинської ОДПІ від 10.09.2013 року № 292, виконуючи обов`язки по керівництву роботою управління податкового аудиту та являючись службовою особою - працівником правоохоронного органу, який у своїй діяльності зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, а також діяти на засадах законності та неупередженості, вчинила умисний злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією і законами України.

Згідно із п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПКУ, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із ст. 21 ПКУ, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень. За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до ст. 58 ПКУ у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПКУ, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із ч.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом.

Відповідно до ч.3 п. 86.7 ст. 86 ПКУ, участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Згідно із ч. 4 п. 86.7 ст. 86 ПКУ рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

У відповідності до п. 7 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.10 року № 984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені ПКУ, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України.

Нехтуючи вищезазначеними нормами діючого законодавства, а також нівелюючи основні засади державної служби в Україні, ОСОБА_9 , являючись представником державного органу виконавчої влади та будучи відповідно до своїх функціональних обов`язків наділеною повноваженнями виконувати обов`язки по керівництву роботою управління податкового аудиту, у межах повноважень давати обов`язкові для виконання працівникам податкової інспекції доручення, координувати роботу управління податкового аудиту, як структурного підрозділу Дніпродзержинської ОДПІ, а також наділеною загальною компетенцією на здійснення контролю за дотриманням суб`єктами підприємницької діяльності - юридичними особами податкового законодавства, проведення документальних обчислення, повнотою і своєчасністю сплати інших обов`язкових платежів, установлених законодавством, здійснювати розгляд заперечень платників податків на висновки чи факти і дані, викладеними в акті (довідці) документальних перевірок, при цьому несучи персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності та прийнятих рішень, умисно допустила при виконанні своїх службових обов`язків наступні порушення вимог законодавства у сфері оподаткування.

В 2013 році на обліку у Дніпродзержинській ОДПІ перебувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинський завод «Метсплав» код ЄДРПОУ 37236958 (далі -ТОВ «ДЗМС»).

Основним видом діяльності ТОВ «ДЗМС» є виробництво металевих сплавів. ТОВ «ДЗМС» є виробником алюмінієвих сплавів АВ та АК, відповідно до ДСТУ 3753-98 та ДСТУ 2839-94. Для переробки та підготовки брухту і відходів алюмінію до плавлення є відповідне обладнання: прес, плазмова установка, ріжучі інструменти. Підготовка сировини до плавлення ведеться на шихтово-сортувальній ділянці, відповідно до ДСТУ 3211:2009. Плавлення алюмінієвих сплавів здійснюється на печах САН-2, номінальною потужністю 250 кВт. У підприємства наявна ліцензія Міністерства промислової політики України серія АГ № 578725 (рішення про видачу ліцензії від 05.07.2011 року).

На підставі наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 19.09.2013 року № 326 та направлень від 23.09.2013 року № 188, від 26.09.2013 року № 220 головним державним ревізором - інспектором - відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_20 , головним державним ревізором - інспектором - відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_23 , відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «ДЗМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.01.2013 - 31.07.2013 року, по результатам якої складено акт (довідка) від 10.10.2013 року № 744/84/04-03-22-01-08/37236958 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ДЗМС», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.01.2013 - 31.07.2013 року» (далі - Акт 744).

В ході вказаної перевірки ревізорами Дніпродзержинської ОДПІ досліджено та встановлено, що посадові особи ТОВ «ДЗМС» в порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ в період з січня 2013 року по червень 2013 року неправомірно зменшили податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму податкового кредиту у розмірі 1 369 112,54 грн по податковим документам ТОВ «Промтехгруп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38385814) та ТОВ «Будбізнеспром-Т» (код ЄДРПОУ 38114582), в яких зазначено про постачання алюмінію гранульованого та алюмінію для розкислювання на адресу ТОВ «ДЗМС».

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ).

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.

Ревізорами Дніпродзержинської ОДПІ достовірно встановлено, що ТОВ «ДЗМС» самостійно здійснювало виготовлення алюмінію гранульованого та алюмінію для розкислювання на власних виробничих потужностях. Податкові накладні, видані ТОВ «Промтехгруп ЛТД» та ТОВ «Будбізнеспром-Т» по придбанню алюмінію гранульованого та алюмінію для розкислювання використовувались посадовими особами ТОВ «ДЗМС» для мінімізації власних податкових зобов`язань з ПДВ. Також ревізорами встановлено, що в січні, лютому, квітні - липні 2013 року ТОВ «ДЗМС» здійснило реалізацію виготовленого алюмінію гранульованого та алюмінію для розкислювання в адресу ПАТ «Інтерпайп НТЗ» (код ЄДРПОУ 5393116).

Відповідно до вимог п.185 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПКУ посадові особи ТОВ «ДЗМС» по зазначеним господарським операціям в податкові періоди січень, лютий, квітень - липень 2013 року самостійно визначили податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 999 118,45 грн, що відображено в податковій звітності платника податків у відповідні періоди та яка була подана до Дніпродзержинської ОДПІ.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Згідно із вимогами п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів.

Податковими ревізорами в Акті 744 не наведено дані щодо відсутності об`єкту оподаткування у платника податків ТОВ «ДЗМС» по операціям з постачання товарів на адресу ПАТ «Інтерпайп НТЗ» відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України.

Також не наведено дані щодо дати виникнення додаткових зобов`язань у ТОВ «ДЗМС», не зазначено про відсутність зарахування коштів від ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на банківський рахунок ТОВ «ДЗМС» як оплата товару, та відсутність факту відвантаження алюмінію гранульованого та алюмінію для розкислювання в адресу ПАТ «Інтерпайп НТЗ.

Таким чином, даними документальної перевірки, за результатами якої складено Акт 744, не доведено порушень платником податків вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПКУ по самостійно визначеним платником податків у податковій звітності до Дніпродзержинської ОДПІ зобов`язань зі сплати ПДВ до бюджету у сумі 1 369 112,54 грн по операціям з постачання товарів в адресу ПАТ «Інтерпайп НТЗ» в податкові періоди січень, лютий, квітень - липень 2013 року.

Під час проведення перевірки та розгляду заперечень платника податків на висновки Акту 744 в період 23.09.2013 - 11.11.2013 року у ОСОБА_9 , яка займала посаду першого заступника начальника Дніпродзержинської ОДПІ та (виконувала обов`язки по керівництву роботою управління податкового аудиту) виник злочинний умисел на використання свого службового становища всупереч інтересам служби в інтересах ТОВ «ДЗМС» з метою не визначення вказаному платнику податків податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1 369 112,54 грн, реалізуючи який вона в робочий час в період 23.09.2013 - 11.11.2013 року, знаходячись в своєму робочому кабінеті приміщення Дніпродзержинської ОДПІ за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське (колишнє м.Дніпродзержинськ), вул.Медична, 9, надала підлеглим незаконну вказівку про необхідність складання акту перевірки з порушенням норм чинного законодавства, а саме: проведення так званого «транзиту» документально не підтвердженого податкового кредиту, отриманого ТОВ «ДЗМС» від підприємств ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Будбізнеспром-Т» на адресу ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

При цьому ОСОБА_9 не зважила на фактичне підтвердження взаємовідносин з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» та наявні відверті розбіжності в податкових періодах, а також невідповідність суми зменшених податкових зобов`язань по операціям з ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Будбізнеспром-Т», (1 369 112,54 грн) та суми податкових зобов`язань з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» (1 999 118,45 грн).

Не зважаючи на фактично встановлені обставини, за результатами проведеної перевірки 10.10.2013 року, ревізором Шкодою складено Акт 744, відповідно до якого встановлено, що підприємство ТОВ «ДЗМС» порушено вимоги п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ завищено суму податкового кредиту за період, який перевірявся, у сумі 1 369 112,54 грн.

Також, в Акт 744 внесені недостовірні відомості щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ДЗМС» та його контрагентом - покупцем ПАТ «Інтерпайп НТЗ» у січні, лютому, квітні, травні, червні, та липні 2013 року, щодо юридичної дефектності первинних документів по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом; порушення ТОВ «ДЗМС» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПКУ - завищено податкові зобов`язання по операціям з продажу товарів підприємству покупцю - ПАТ «Інтерпайп НТЗ» у січні, лютому, квітні, травні, червні, та липні 2013 року у сумі 1 369 112,54 грн.

Посадові особи ТОВ «ДЗМС» не погодились з тим способом, яким їм не визначені податкові зобов`язання з ПДВ та відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПКУ надали до Дніпродзержинської ОДПІ заперечення на дані Акту 744 (лист від 04.11.13 року№ 04/11/13-1), в яких фактично просять посадових осіб Дніпродзержинської ОДПІ не визначати їм податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1 369 112,54 грн шляхом підтвердження їх права на податковий кредит по операціям з постачання товарів, отриманих від ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Будбізнеспром-Т».

Згідно із вимогами п. 86.7 ПКУ розгляд заперечення платника податків на Акт 744 здійснено ОСОБА_9 в період 04.11.2013 11.11.2013 року, про що складено відповідь на заперечення від 11.11.13 № 8641/04- 03-22-01-15.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на використання свого службового становища всупереч інтересам служби - в інтересах ТОВ «ДЗМС» з метою не визначення вказаному платнику податків податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1 369 112,54 грн, ОСОБА_9 , будучи службовою особою, в робочий час, в період 04.11.2013 - 11.11.2013 року, знаходячись в своєму робочому кабінеті приміщення Дніпродзержинської ОДПІ за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське (колишнє м.Дніпродзержинськ), вул. Медична, 9 під час розгляду заперечення платника податків, не маючи фактичної можливості не визначати податкові зобов`язання платнику податків у прийнятний для підприємства спосіб щодо підтвердження правомірності користування податковим кредитом, отриманого від ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Будбізнеспром-Т», та який визначений платником податків в порушення вимоги п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, але стійко маючи намір на вчинення посадового злочину, зазначила у відповіді на заперечення платника податків про порушення ТОВ «ДЗМС» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПКУ, тобто фактично прописала «транзитність операцій».

Внесення в Акт 744 та у відповідь на заперечення даних про порушення платником податків вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПКУ надали фактичну можливість ОСОБА_9 під час оформлення матеріалів документальної перевірки не визначати платнику податків податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1 369 112,54 грн.

Таким чином, у результаті умисних протиправних дій ОСОБА_9 , вчинених шляхом зловживання своїм посадовим становищем в інтересах третіх осіб - а саме ТОВ «ДЗМС», які виразилися в усвідомленій та умисній відмові визначити підприємству ТОВ «ДЗМС» податкових зобов`язань шляхом винесення відповідного податкового повідомлення - рішення, відповідно до своїх функціональних обов`язків, та наданні підлеглим працівникам Дніпродзержинської ОДПІ вказівок про необхідність складення та підписання ними Акту 744, які завідомо для ОСОБА_9 суперечили вимогам податкового законодавства, зокрема п.п.19-1.1.33 п.19.1-1 ст.19-1, п.п. 54.3.2, л.54.3 ст. 54, ст. 83, ст. 86, ст.185 ст. 187 ПКУ, чим спричинила тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді ненадходження до Державного бюджету України грошових зобов`язань платника податку на суму 1 369 112,54 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Зазначені в обвинуваченні дії ОСОБА_9 кваліфіковані досудовим розслідуванням за ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції від 07.04.2011 року), як зловживання службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу, обвинувачену та її захисників, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.

При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого. Тобто тягар доведення винуватості обвинуваченого покладено на сторону обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі зібрані по справі докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано виправдав ОСОБА_9 у зв`язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, доводи прокурора щодо доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, не є слушними з огляду на таке.

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було досліджено:

- покази свідка ОСОБА_12 , який в суді апеляційної інстанції повідомив, що в червні 2013 році він працював заступником начальника Дніпродзержинської ДПІ. Виконуючим обов`язки начальника була ОСОБА_9 . Акт перевірки по КП ДБТІ він не підписував, підписав лише податкове повідомлення-рішення. Хто складав цей Акт, - не пам`ятає. Повідомив, що відносно нього було кримінальне провадження, пов`язане з вказаним Актом. Зазначив, що ОСОБА_9 дала йому доручення розглянути матеріали, підписати їх, та додала, що по справі вона все провела, та що там все в порядку. Йому надали пакет документів, він перевірив наявність необхідних підписів. Підтвердивши, що процедура дотримана, він поставив підпис на податковому повідомленні-рішенні. Повідомив, що є наказ, який розподіляє функціональні обов`язки з-поміж заступників, та відповідно до цього наказу контроль за перевіркою може здійснювати той заступник, який керує цими підрозділами, в той момент відповідно до розподілу функціональних обов`язків не належало до його контролю і не входило до його повноваженнь контроль за аудитом, юридичними службами та тими, хто безпосередньо проводить перевірку. Тому в нього були відсутні повноваження контролювати цей процес. Зазначив, що ОСОБА_9 не давала йому вказівку, яку саме суму треба нараховувати і підписувати податкове повідомлення-рішення. Відділ правового контролю обов`язково ставить резолюцію на акті перевірки.

Також під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було досліджено:

- висновок судово-економічної експертизи № 691/36 від 27.07.2015 року, згідно із яким:

1. За результатами експертизи документально не підтверджуються висновки за «актом Партеса» в частині встановлення порушень щодо завищення податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з ПАТ «Дніпровський меткомбінат» в сумі 1 629 958 грн;

2. За результатами експертизи документально підтверджуються висновки за «довідкою ДМК» щодо відсутності порушень податкового законодавства України по операціям ПАТ «Дніпровський меткомбінат» з ОКП «ДБТІ»;

3. За результатами експертизи встановлено, що сума ПДВ, яка не донарахована до бюджету за «актом Партеса» у зв`язку з необґрунтованим зменшенням податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з ПАТ «Дніпровський меткомбінат» становить 1 629 958 грн (т.1 а.п. 251-257, т.10 а.п. 17-23).

Допитана в суді першої інстанції експерт ОСОБА_26 підтвердила складений нею висновок та додала, що питання правомірності зменшення податкового кредиту ОКП «ДБТІ» нею не досліджувалось і таке питання їй не ставилось. Вона відповідала тільки на поставлені слідчим питання;

- висновок судово-економічної експертизи № 29-16 від 05.08.2016 року, згідно із яким:

1. За результатами експертизи встановлено, що висновки в частині встановлених порушень п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 ст. 200 ПКУ за «довідкою Шкоди» та відповіддю на заперечення посадових осіб ТОВ «ДЗМС», підписаною першим заступником начальника Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_9 від 11.11.13 № 8641/04-03-22-01-15 щодо завищення підприємством ТОВ «ДЗМС» податкових зобов`язань по операціям з продажу товарів підприємцю-покупцю ПАТ «Інтерпайп НТЗ» у січні, лютому, квітні, травні, червні та липні 2013 року у сумі 1 369 112, 54 грн, документально не підтверджуються.

2. Враховуючи, що «довідкою Шкоди» встановлена «не реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ДЗМС» та його контрагентами-постачальниками товарів (послуг) ТОВ «Помтехгруп ЛТД» та порушено п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПКУ, підприємством ТОВ «ДЗМС» завищено суму податкового кредиту за період, що перевірявся, у сумі 1 369 112, 54 грн, і ця сума податку підлягає сплаті до бюджету відповідно до п.200.1 ст. 200 ПКУ (т.14 а.п. 226-246).

Допитана в суді першої інстанції експерт ОСОБА_27 підтвердила складений нею висновок та додала, що питання про податковий кредит з ПДВ їй не ставилось, питання отримання ТОВ «ДЗМС» товарів або послуг не досліджувалось;

- висновок судово-економічної експертизи № 16/01/2017 від 20.01.2017 року, згідно із яким:

1. За результатами експертизи встановлено, що дані, визначені в «довідці Шкоди», та відповіді на заперечення посадових осіб ТОВ «ДЗМС» від 11.11.13 № 8641/04-03-22-01-15, в частині завищення підприємством ТОВ «ДЗМС» податкових зобов`язань в порушення 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 ст. 200 ПКУ по операціям з продажу товарів підприємцю-покупцю ПАТ «Інтерпайп НТЗ» у січні, лютому, квітні, травні, червні та липні 2013 року у сумі 1 369 112, 54 грн, документально не підтверджуються.

2. Враховуючи, що висновки «довідки Шкоди» та відповіді на заперечення посадових осіб ТОВ «ДЗМС» від 11.11.13 № 8641/04-03-22-01-15, в частині відсутності у ТОВ «ДЗМС» об`єктів оподаткування ПДВ при подальшій реалізації підприємству ПАТ «Інтерпайп НТЗ», а саме продажу товарів, які підпадають під визначення п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 ст. 200 ПКУ, документально не підтверджуються, то сама сума ПДВ, яка підлягає донарахуванню до бюджету, в «довідці Шкоди» та відповіді на заперечення посадових осіб ТОВ «ДЗМС» від 11.11.13, складає 1 369 112, 54 грн.

3. В результаті проведеного дослідження, визначені за результатами «довідки Інтерпайп», де зазначено, що порушень податкового законодавства України при відображенні в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ господарських операцій з ТОВ «ДЗСМ» за період січень-липень 2013 року не встановлено, документально підтверджуються (т.15 а.п. 116-137).

Допитана в суді першої інстанції експерт ОСОБА_28 підтвердила складений нею висновок та додала, що експертне дослідження проводилось тільки в рамках поставлених питань та наданих документів;

- копію вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.04.2016 року, яким затверджена угода про визнання ОСОБА_11 винуватості по обвинуваченню за ч. 2 ст. 364 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку (т.10 а.п. 78-83, т.11 а.п. 280-284);

- копію ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.06.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_12 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито (т.21 а.п. 27-30).

Судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання прокурора про допит свідка ОСОБА_11 , внаслідок чого на прокурора було покладено обов`язок відповідно до ст.92 КПК України забезпечити участь цього свідка в судовому засіданні. Однак прокурором участь вказаного свідка в суді апеляційної інстанції забезпечена не була, тому прокурор вважала за можливе закінчити апеляційний розгляд без допиту свідка ОСОБА_11 .

Крім того, в клопотанні прокурор ставить питання про допит експертів ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , однак колегією суддів було відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки прокурором не зазначено підстав для допиту цих експертів, а саме, в чому полягає незрозумілість складених ними висновків, та що експерти мають роз`яснити відповідно до ч.1 ст.356 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга прокурора містить лише посилання на норми КПК України (арк. апел. ск. 1-3), пред`явлене обвинувачення (арк. апел. ск. 4-14) та надані прокурором докази (арк. апел. ск. 15 абз. 5, 6, арк. апел. ск. 16 абз. 1-4), однак не має будь-яких обґрунтувань, чому судом першої інстанції надана неналежна оцінка доказам, в апеляційній скарзі прокурор лише посилається на загальне формулювання, що висновки суду не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, суд не взяв до уваги докази сторони обвинувачення, які могли істотно вплинути на його висновки, а також, що висновки суду містять істотні суперечності (т.21 а.п.108 абз.3).

При цьому, з вироку суду вбачається, що суд першої інстанції згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку. Свій висновок щодо відсутності належних доказів, які би вказували на винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, суд зробив на підставі показань обвинуваченої, свідків, аналізу доказів сторони обвинувачення та захисту.

Посилання прокурора як на доказ винуватості обвинуваченої на досліджений в судовому засіданні вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.04.2016 року щодо ОСОБА_25 , який ухвалений на підставі угоди, - є безпідставним, оскільки колегія суддів зважає на те, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, - не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості однією із осіб не є доказом винуватості інших, згідно із положеннями ст.90 КПК України, відповідно до якої рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Дослідженим вироком суду не встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а тому він не має преюдиціального значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Така позиція узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, викладеною у судових рішеннях від 19.11.2019 року у справі № 759/10575/16-к, від 15.04.2020 року у справі № 344/2514/19, від 26.05.2021 року у справі № 263/15273/17, від 25.08.2023 року у справі № 755/1730/20, від 04.01.2024 року у справі № 991/2288/21, від 25.01.2024 року у справі № 554/8321/23.

Також посилання прокурора на досліджену в судовому засіданні ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.06.2018 року щодо ОСОБА_12 не є слушним, оскільки вказана ухвала теж не має преюдиціального значення для кримінального провадження відповідно до ст.90 КПК України.

При цьомупрокурор вапеляційній скарзіне навівобґрунтування своїхдоводів проте,що вирокстосовно ОСОБА_25 та ухвалащодо ОСОБА_12 доводять винуватістьобвинуваченої ОСОБА_9 за ч.2ст.364КК України,враховуючи те,що викладенев судовихрішеннях щодо ОСОБА_25 та ОСОБА_12 обвинувачення немістять жоднихпосилань на ОСОБА_9 як на особу, яка спонукала їх до вчинення інкримінованих їм дій, та самі ОСОБА_25 та ОСОБА_12 в судовому засіданні суду першої інстанції не вказували на те, що ОСОБА_9 надавала їм вказівки на здійснення ними неправомірних дій.

Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотаннямучасників судовогопровадження судапеляційної інстанціїзобов`язаний повторнодослідити обставини,встановлені підчас кримінальногопровадження,за умови,що вонидосліджені судомпершої інстанціїне повністюабо зпорушеннями,та можедослідити докази,які недосліджувалися судомпершої інстанції,виключно якщопро дослідженнятаких доказівучасники судовогопровадження заявляликлопотання підчас розглядув судіпершої інстанціїабо якщовони сталивідомі післяухвалення судовогорішення,що оскаржується.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням прокурора було досліджено зазначені вище докази, водночас, в апеляційній скарзі прокурор посилається також на інші докази.

Однак в апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування, що вказані прокурором докази досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, тоді як згідно із ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, а за положеннями ч.4 ст.403 КПК України внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається, у зв`язку з чим, посилання прокурора на докази, якими на його думку підтверджується винуватість обвинуваченої та які судом першої інстанції не були взяті як належні та допустимі, що не оскаржується прокурором та щодо яких прокурор не просить повторно дослідити та надати іншу оцінку, - не є слушним.

Колегія суддів вважає, що повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду цей факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції. За результатами перегляду вироку колегія суддів погодилася з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів, яка прокурором не оскаржується в апеляційній скарзі, що містить лише їх перелік, тому підстав для повторного дослідження письмових доказів, які прокурор не просить досліджувати повторно, та які визнані недопустимими та неналежними, - колегією суддів не встановлено, що не суперечить ст.23 КПК України щодо безпосереднього дослідження доказів та правовим позиціям, викладених Верховним Судом в постановах від 23.12.2020 року (справа №299/2144/17) та від 21.12.2021 року (справа №665/7/18). Також відповідно до вказаної постанови визначено правову позицію, згідно із якою за відсутності посилань у апеляційній скарзі прокурора на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке оскаржується, суд апеляційної інстанції, виходячи із змісту ч.2 ст.416, ст.421 КПК України буде позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок.

Посилання прокурора на письмові докази: - довідку про результати планової виїзної документальної перевірки ОКП «ДБТІ»; - копії податкових повідомлень рішень; - договори про надання послуг по технічній інвентаризації між ОКП «ДБТІ» та ПАТ «ДМК», акти виконаних робіт, платіжні доручення, банківські виписки; - акт від 09.06.2015 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДМК» при взаємовідносинах з ОКП «ДБТІ»; - копію акта-довідки про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ДЗМС»; - заперечення ТОВ «ДЗМС»; - відповідь Дніпродзержинської ОДПІ на заперечення ТОВ «ДЗМС»; - копії податкових декларацій ТОВ «ДЗМС»; - договір поставки між ТОВ «ДЗМС» та ПАТ «Інтерпайп НТЗ», які на його думку підтверджують вчинення ОСОБА_9 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, - не є слушним, оскільки прокурор в апеляційній скарзі не обгрунтовує, яким чином вказані докази доводять винуватість ОСОБА_9 за ч.2 ст.364 КК України.

Окрім того, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржується надана судом першої інстанції оцінка вказаним письмовим доказам та не ставиться питання про їх повторне дослідження.

При цьому, колегією суддів встановлено, що:

- довідка про результати планової виїзної документальної перевірки ОКП «ДБТІ» містить підписи ревізорів ОСОБА_11 , ОСОБА_29 та директора ОКП ДБТІ ОСОБА_13 (а.п.167 т.1);

- копії податкових повідомлень рішень підписані ОСОБА_12 (а.п.174, 175 т.1);

- акт від 09.06.2015 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДМК» при взаємовідносинах з ОКП «ДБТІ» містить підписи завідувача сектору моніторингу адміністрування податку на прибуток відділу ПСП металургійної галузі СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС ОСОБА_30 , ревізора ОСОБА_31 , генерального директора ПАТ ДМКД ОСОБА_32 та головного бухгалтера ПАТ ДМКД ОСОБА_33 (а.п.249 т.1, а.п.195 т.7);

- копія акта-довідки про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ДЗМС» містить підпис ревізора ОСОБА_20 (а.п.58 т.12);

- заперечення ТОВ «ДЗМС» має підписи директора ТОВ ДЗМС ОСОБА_34 та головного бухгалтера ОСОБА_24 (а.п.35 т.12);

- договори про надання послуг по технічній інвентаризації між ОКП «ДБТІ» та ПАТ «ДМК», акти виконаних робіт, платіжні доручення, банківські виписки, копії податкових декларацій ТОВ «ДЗМС», договір поставки між ТОВ «ДЗМС» та ПАТ «Інтерпайп НТЗ» - не містять підпису ОСОБА_9 .

Іззазначених прокуроромдоказів обвинуваченою ОСОБА_9 була підписанатільки відповідь Дніпродзержинської ОДПІ на заперечення ТОВ «ДЗМС» (а.п.27 т.12), в якій надано роз`яснення платнику податків, з відповідним посиланням на норми діючого законодавства, та яка не свідчить про винуватість ОСОБА_9 за ч.2 ст.364 КК України.

Окрім того, судом першої інстанції обгрунтовано у вироку зазначено, що всі договори, які укладені ОКП «ДБТІ» із постачальниками креслень і експлікацій, а саме з: ПП «Дніпротехенергобуд», ТОВ «Трансінвест-груп», ТОВ «Просвєт», ТОВ «Техно-Люкс», ПП «Електро-лайф», ТОВ «ДЗСМ» з постачальниками ТОВ «Помтехгруп ЛТД» та ТОВ «Будбізнеспром-Т» є дійсними, так як у період проведення перевірки були відсутні рішення судів про визнання їх фіктивними (нереальними).

Жодна службова особа Дніпродзержинської ОДПІ, яка була задіяна у проведенні документальної планової виїзної перевірки ОКП «ДБТІ», не мала повноважень визнавати нереальними (фіктивними) ці господарські операції.

Також колегія суддів погоджується з доводами суду про те, що матеріали справи не містять даних, що за наслідками перевірок та встановлення так званих «нереальних операцій» як ОКП «ДБТІ» по взаємовідносинам з субпідрядниками, з ПАТ «ДМКД», так і ТОВ «ДЗМС» з постачальниками та ПАТ «Інтерпайп НТЗ», податкова звітність зазначених підприємств по сплаті ПДВ будь-яким чином змінювалась.

Матеріали інших перевірок, наслідками яких були податкові повідомлення-рішення про сплату ОКП «ДБТІ» та ТОВ «ДЗМС» нарахованих сум податків, кримінальне провадження не містить.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції була досліджена копія довідки про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ДЗМС від 10.10.2013 року № 744/84/04-03-22-01-08/37236958, з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.01.2013 - 31.07.2013 року, яка була складена ревізором ОСОБА_20 , та відповідно до якої встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ДЗМС» та його контрагентами-постачальниками товарів (послуг) ТОВ «Помтехгруп ЛТД» та ТОВ «Будбізнеспром-Т» та контрагентами-покупцями: ТОВ «Інтерпайп НТЗ» у січні, лютому, квітні, травні, червні та липні 2013 року та встановлено юридичну дефектність первинних документів по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

На порушення п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПКУ ТОВ «ДЗМС» завищено суму податкового кредиту за період, що перевірявся, в сумі 1 369 112, 54 грн.

На порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 ст. 200 ПКУ ТОВ «ДЗМС» завищено податкові зобов`язання по операціям з продажу товарів підприємствам-покупцям ТОВ «Інтерпайп НТЗ» у січні, лютому, квітні, травні, червні та липні 2013 року у сумі 1 369 112, 54 грн (т. 12 а.п. 36-58).

Водночас, зазначена довідка визнана судом недопустимим доказом, у зв`язку з відсутністю в матеріалах провадження оригіналу цієї довідки чи належно оформленої її копії, вилученої у встановленому законом порядку, оскільки слідчий не звертався із клопотанням про надання тимчасового доступу відповідно до ч.1 ст.160 КПК України, що ставить під обгрунтований сумнів всі похідні від неї докази за доктриною «плодів отруйного дерева» відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, та на підставі чого визнав недопустимим доказом у справі висновки судово-економічних експертиз № 29-16 від 05.08.2016 року (а.п.216-246 т.14), 16/01/2017 від 20.01.2017 року (а.п.116-136 т.15), які були проведені по цим фінансово-господарським операціям. Колегія суддів погоджується із наданою оцінкою вказаному доказу, яка не оскаржується та не ставиться під сумнів прокурором, оскільки стороною обвинувачення не ставиться питання про його повторне дослідження та надання іншої оцінки.

Судом першої інстанції вказана довідка не визнана ні як оригінал, ні як дублікат (ч.3 ст.99 КПК України), а тому ця довідка та похідні від неї докази не можуть бути використані як доказ.

Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що вказана довідка була направлена начальнику УВБ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_35 для залучення до справи листом голови комісії з реорганізації СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, заступником начальника інспекції ОСОБА_36 (а.п.9 т.12), однак матеріали справи не містять відомостей щодо того, хто запитував вказану інформацію і дотримання порядку, передбаченого Главою 15 КПК України Тимчасовий доступ до речей і документів, при цьому відповідно до п.4 ч.1 ст.162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв як доказ вини ОСОБА_9 висновок судово-економічної експертизи № 691/36 від 27.07.2015 року (а.п.17-24 т.10). Суд вказав, що внаслідок постановки слідчим необ`єктивних питань відповіді не відображають повноту правильності нарахування ПДВ за формулою: Податкове зобов`язання Податковий кредит = сума самого податку, що підтвердила експерт під час її допиту судом.

Окрім того, вказаним висновком не підтверджено завищення податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з ПАТ Дніпровський меткомбінат в сумі 1 629 958 грн. Встановлено відсутність порушень податкового законодавства України по операціям ПАТ Дніпровський меткомбінат з Обласним комунальним підприємством Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації. Встановлено, що сума податку на додану вартість, яка не дорахована до бюджету за актом від 20.06.2013 р. № 3593/21/03341782 по ОКП ДБТІ, у зв`язку із необгрунтованим зменшенням податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з ПАТ Дніпровський меткомбінат становить 1 629 958 грн.

Водночас, з матеріалів провадження вбачається, що свідок ОСОБА_11 , яким був складений вказаний акт від 20.06.2013 р., заперечував, що ОСОБА_9 примушувала його внести до акту неправомірні відомості, напроти, запевняв, що наведені ним в документах розрахунки податкових зобов`язань та кредиту по ПДВ є правильними та відповідають податковому законодавству.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок судово-економічної експертизи № 691/36 від 27.07.2015 року є неналежним доказом, оскільки не доводить винуватість обвинуваченої в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на підставі вказаних висновків експертиз суд не має можливості встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, та призначення судової економічної експертизи для дослідження усіх ланцюгів постачання також не є неможливим через відсутність у матеріалах кримінальних проваджень відповідних документів.

Враховуючи те, що висновки судово-економічних експертиз № 29-16 від 05.08.2016 року, 16/01/2017 від 20.01.2017 року визнані недопустимими доказами, а висновок судово-економічної експертизи № 691/36 від 27.07.2015 року - неналежним доказом, а також, що суд першої інстанції не встановив розмір заподіяної шкоди, зазначивши, що факт та розмір реальної майнової шкоди не підтверджено доказами, то колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведені обставини, які мають значення для кримінального провадження та для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, у зв`язку з суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_9 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо того, що не доведено, що в діянні ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та зазначає таке.

Так, ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07 квітня 2011 року) передбачає кримінальну відповідальність за зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Для кваліфікації злочину за ст. 364 КК України необхідно встановити характер, зміст і обсяг повноважень, а також коло службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину є вчинення його всупереч інтересам служби. Зазначена ознака вказує на те, що при вчиненні цього злочину завжди порушуються певні інтереси, яких службова особа повинна дотримуватись і охороняти.

Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи) та корисливий мотив. Такий мотив полягає у прагненні особи шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Недоведеність цих елементів злочину, навіть за умови встановлення помилок або порушень, допущених при виконанні службових повноважень, виключає кваліфікацію вчиненого за ст. 364 КК України. Наявність у службової особи мети отримати неправомірну вигоду та/або її зацікавленості у отриманні такої вигоди іншою особою є ознакою, яка дозволяє відмежувати зловживання службовим становищем від інших порушень, допущених при виконанні повноважень, і яка запобігає можливості притягнення до кримінальної відповідальності лише за прийняття рішення або вчинення дій, правомірність яких може бути поставлено під сумнів або навіть скасовано в ході подальших юридичних процедур.

Суд першої інстанції у вироку обгрунтовано зазначив, що корисливий мотив ОСОБА_9 і вчиненні інкримінованих їй злочинів не був предметом дослідження на стадії досудового розслідування, також такі ознаки не підтверджено під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_9 умисно в інтересах третіх осіб використала своє службове становище всупереч інтересам служби, оскільки сторона обвинувачення не надала достатніх доказів висунутого ОСОБА_9 обвинувачення. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, з чим погоджується колегія суддів.

Також посилання прокурора на те, що обставини, викладені в обвинувальному акті, підтверджуються показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 є безпідставним, оскільки з вироку вбачається, що жоден зі свідків не надав показів, якими підтверджується винуватість ОСОБА_9 за ч.2 ст.364 КК України, так як свідки, які працювали в Дніпродзержинській ОДПІ зазначали, що їм будь-яких незаконних вказівок ОСОБА_9 не надавалося, а інші свідки стверджували, що їм невідомо про факти надання будь-якої неправомірної вигоди ОДПІ за прийняття ревізорами рішень в інтересах ОКП ДБТІ.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином проаналізував у вироку докази, надані сторонами обвинувачення та захисту, і дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела, що в діях ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв`язку з чим виправдав її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника начальникавідділу Дніпропетровськоїобласної прокуратури ОСОБА_10 на вирокЗаводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20травня 2024року залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4