Ухвала

від 25.11.2024 по справі 398/2589/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/558/24 Головуючий у суді І-ї інстанції

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.08.2024, у кримінальному провадженні №12022121060001086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України,, про арешт майна,

інші учасники судового засідання:

прокурор - ОСОБА_6 ,

представник власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

власник майна ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Олександрійського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобласті від22.08.2024 накладено арештнакомплекс будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 632282835103) загальною площею 709,2 кв.м., а саме: адміністративна будівля - літ.А, сарай - літ.Б, гараж літ. В,Ґ, И, побутові приміщення літ.Г, котельня літ.Д, диспетчерська - літ.Е, навіс літ.Ж, вбиральня літ.З, ГСМ літ.Л., М., огорожа №1, мощення літ.І, який розташований Кіровоградської області, вулиця Гетьмана Мазепи (колишня назва Героїв Сталінграда), 2, та належить на праві власності ТОВ «Фірма «Унірем» (код ЄДРПОУ 1374358).

Заборонено відчудження та розпорядження вказаним майном.

Заборонено державним реєстраторам вносити зміни щодо зазначеного майна у відповідних Державних реєстрах.

В обґрунтування вказаного рішення слідчий суддя зазначив, що досліджені в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022121060001086 від 04.08.2022 року дають достатні підстави вважати, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, крім того, наявний ризик, у випадку не застосування арешту, можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначеного речового доказу.

В апеляційній скарзі представник власникамайна Тов «Фірма«Унірем» -адвокат ОСОБА_9 просив поновитистрок наапеляційне оскарженняухвали слідчогосудді,скасувати ухвалуслідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.08.2024, відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ТОВ «Фірма «Унірем», яке вилучено та повернути власнику.

Вказав, що саме 24.10.2024 ТОВ «Фірма «Унірем» довідалася про те, що ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно, а в подальшому це майно передано в управління АРМА.

Щодо фактичних обставин справи, пов`язаних з накладенням арешту на майно

Так, підприємство ТОВ «Фірма «Унірем» (ЄРДПОУ 13743582) засновано в 1992 році громадянином України ОСОБА_8 та громадянином Російської Федерації ОСОБА_10 . Слід зауважити, що на момент реєстрації підприємства обидва засновника мали паспорти громадян колишнього СРСР та проживали в АДРЕСА_1 .

Підприємство зареєстровано та діє за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час у власності підприємства перебуває нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до останньої редакції Статуту підприємства, зареєстрованого 19 березня 2008 року за № 14451050008000642, з подальшими змінами, засновниками підприємства зазначені громадянин України ОСОБА_8 та громадянин РФ ОСОБА_10 , який проживає за адресою: РФ, АДРЕСА_3 . Відповідно до змін до Статуту підприємства від 09 жовтня 2012 року, що зареєстровані за № 14451050016000642, ОСОБА_10 володіє лише 21,75 відсотками статутного фонду у розмірі 870 000 (вісімсот тисяч) грн.

При прийняті ухвали про накладення арешту на майно ТОВ «Фірма «Унірем» суд послався на Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».

Вважає, що зазначений Закон розповсюджується на майно юридичних осіб РФ, а тому не може бути застосований до правовідносин, пов`язаних з володінням майном українським підприємством, яким є ТОВ «Фірма «Унірем».

Посилається на те, що ОСОБА_10 не є кінцевим бенефіціарним власником, оскільки не володіє 25 відсотків і більше в статутному капіталі підприємства та не має вирішального впливу на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що підтверджується Статутом підприємства, затвердженого 25 січня 2008 року.

Сторона обвинувачення не має будь-яких належних та допустимих доказів протилежного.

Власник майна ТОВ «Фірма «Унірем» стверджує, що з моменту створення підприємства будь-яких протиправних дій не вчинялося. Посилання в клопотанні слідчого (як це зазначено в ухвалі слідчого судді від 27 вересня 2024 року) на те, що «в ході досудового розслідування встановлено, що за фактом привласнення ТОВ «Фірма «Унірем» коштів від прихованих операцій (у тому числі здійснених стосовно товарів завезених до України за підробленими документами із території Російської Федерації), без несплати відповідних податків, з одночасним виведенням їх до юридичних осіб РФ», не відповідає дійсності та не базується на належних та допустимих доказах.

У сторони обвинувачення не має і не може бути матеріалів, отриманих від податкової служби, прикордонної чи митної служб України, які б підтверджували цю версію. Основний прибуток підприємство отримувало і отримує від оренди приміщень, що належить підприємству на праві власності. Придбанням товарів з території РФ чи реалізацію товарів на територію РФ, а тим більше за завідомо неправдивими документами, нелегальне вивезення коштів на територію РФ підприємство не здійснювало. Підприємство завжди здійснювало загальні обов`язкові платежі в бюджет України, фактів не сплати податків не було зафіксовано контролюючими службами на всьому етапі роботи підприємства. В розпорядженні сторони обвинувачення іншої інформації чи доказів протилежного зазначеному вище немає.

Після заснування підприємства, директором якого був призначений ОСОБА_8 , громадянин РФ ОСОБА_10 участі в його роботі не приймав, доходів чи дивідендів не отримував.

Відповідно долиста Державноїмитної службиУкраїни №7.22-1/7.22-27/13/2204від 21.07.2023року «ТОВ«Фірма «Унірем»не перебуваєна облікуосіб,які підчаспровадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи».

Відповідно довідки АТ «УКРСИББАНК» від 26.06.2023 року № 57-3-05/33-83 за період співробітництва банку з ТОВ «Фірма «Унірем» клієнтом не здійснювалися безготівкові платежі на користь ОСОБА_10 , а також підприємство не проводило зняття готівки по жодному із своїх рахунків.

Відповідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 18.10.2024 року рух коштів по розрахунковому рахунку ТОВ «Фірма «Унірем» не відбувався.

Відповідно довідки відділення ПАТ «Креді Агріколь банк» від 22.06.2023 року ТОВ «Фірма «Унірем» не здійснювалася перерахування коштів на користь ОСОБА_10 .

Зауважує на тому, що інформація, викладена в ухвалі слідчого судді свідчить про те, що ознаки ч.2 ст.191 КК України відсутні, оскільки особливістю об`єктивної сторони цієї статті є вилучення майна, яке в даному випадку, відсутнє.

Зазначене підтверджується також і тим, що в ухвалі слідчого судді від 22 серпня 2024 року не міститься жодного посилання на наявність належних та допустимих доказів, що підтверджують версію сторони обвинувачення про те, що посадовими особами ТОВ «Фірма «Унірем» здійснювалися вище зазначені дії.

Отже, внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 КК України, до ЄРДР є безпідставним та незаконним, що тягне визнання отриманих доказів недопустимими в розумінні ст. 86 КПК України.

В кримінальному провадженні жодній особі не вручено підозру про вчинення вказаного кримінального правопорушення. Наслідком арешту майна підприємства є повна зупинка його діяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Досліджені в судовому засіданні 22 серпня 2024 року матеріали кримінального провадження № 12022121060001086 від 04.08.2022 року за ч. 2 ст. 191 КК України не давали слідчому судді достатніх підстав вважати, що вилучене майно, що належить ТОВ «Фірма «Унірем», відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме: може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення.

Крім того, слідчим судом безпідставно зроблено посилання на наявні ризики у випадку не застосування арешту (можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначеного речового доказу), оскільки ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2023 року накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Фірма Унірем» (код ЄРДПОУ 13743582), а саме на частку в статутному капіталі ТОВ «Фірма Унірем» (код ЄРДПОУ 13743582), що належать засновнику та кінцевому беніфіціарному власнику - ОСОБА_10 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній оіробі- 21,75 %, тобто 870000 гривень).

Таким чином, накладення арешту на все майно ТОФ «Фірма «Унірем» порушує права юридичної особи - підприємства ТОВ «Фірма «Унірем», а також корпоративні права одного із засновників та кінцевого беніфіціарного власника ОСОБА_8 , який володіє 79, 25 частки статутного капіталу юридичної особи.

Заслухавши доповідача, представника власника майнаадвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , власника майна ОСОБА_8 , які просили поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, подану апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати;

думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення,

перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

При дослідженніматеріалів клопотаннявстановлено,що оскаржуванаухвала слідчогосудді булапостановлена 22серпня 2024року завідсутності сторін.Власника майнане повідомлялосьпро розглядклопотання щодонакладення арештуна нерухомемайно ТОВ«ФірмаУнірем».24.10.2024ТОВ «Фірма«Унірем» довідаласяпро те,що ухвалоюслідчого суддінакладено арештна майно,та переданов управлінняАРМА.Апеляційна скаргабула поданав межахстроку наапеляційне оскарження29.10.2024.

Відповідно до положень ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений судом за клопотанням заінтересованої особи.

Обставини, наведені представником власникамайнаадвокатом ОСОБА_7 в інтересахвласника майна ОСОБА_8 щодо неможливості оскарження ухвали слідчого судді в передбачений кримінальним процесуальним законом строк і через який останній пропустив строк на подачу апеляційної скарги, колегія суддів вважає поважними, такими що не перешкоджають поновленню цього строку.

Вирішуючи питання порушені в апеляційній скарзі колегія суддів звертає увагу на те, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

З гідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

ЧиннимКримінальним процесуальним кодексом Українипередбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим під час звернення із вищевказаним клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних нормКПК Українита Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022121060001086 від 04.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України,за фактом привласнення ТОВ «Фірма Унірем» коштів від прихованих операцій (у тому числі здійснених стосовно товарів завезених до України за підробленими документами із території Російської Федерації), без несплати відповідних податків, з одночасним виведенням їх до Російської Федерації.

В ході досудового розслідування встановлено, що до складу засновників ТОВ «Фірма Унірем» відповідно до статуту, зареєстрованого 19.03.2008 за №14451050008000642 входить ОСОБА_10 , громадянин Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , який згідно змін до статуту від 09.10.2012, зареєстрованих за №14451050016000642 володіє 21,75 % статутного фонду у розмірі 870000 гривень, а отже є кінцевим беніфіціарними власником та вигодонабувачем від фінансово господарської діяльності товариства. Зазначене підприємство зареєстроване та діє на території м.Олександрії Кіровоградської області, за адресою АДРЕСА_4 .

08.08.2024 в присутності власника майна ОСОБА_8 було проведено огляд місця події, а саме територія ТОВ «Фірма «Унірем» розташована за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 709,2 кв.м., а саме: адміністративна будівля, сарай, гараж, побутові приміщення, котельня, диспетчерська, навіс, вбиральня, ГСМ, огорожа №1, мощення, за результатами огляду буду зафіксовано наявні приміщенняв протоколі, за наслідками нічого не вилучалось.

Постановою про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів та здачу їх на зберігання від 08.08.2024 комплекс будівль розташованих за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 709,2 кв.м., а саме: адміністративна будівля, сарай, гараж, побутові приміщення, котельня, диспетчерська, навіс, вбиральня, ГСМ, огорожа №1, мощення визнані речовими доказами в кримінальному провадженні №12022121060001086.

При зверненні до суду з клопотанням про накладення арешту на майно було надано підтвердження, що відомості до ЄРДР було внесено 04.08.2022 за ч.2 ст.191 КК України. У відповідності до ст.12 КК України даний злочин відноситься до категорії неяжких злочинів, санкція статті можливої конфіскації майна не передбачає.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції власник майна та його представник порушуючи питання про скасування ухвали суду першої інстанції надали докази належності вилученого майна. Твердження апелянта про те, що вилучене майно ТОВ «Фірма «Унірем» де кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_8 , який володіє 79,25 частки статутного капіталу юридичної особи узгоджуються із вимогами чинного законодавста.

Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) у відповідності до ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьомукінцевимбенефіціарним власникомнеможе бутиособа,яка маєформальне правона 25чи більшевідсотків статутногокапіталу абоправ голосув юридичнійособі,але єкомерційним агентом,номінальним власникомабономінальним утримувачем,або лише посередником щодо такого права.

Відповідно до Статуту підприємства ТОВ «Фірма Унірем» (копія якогог міститься в матеріалах клопотання) зареєстрованого 19 березня 2008 року за № 14451050008000642, з подальшими змінами, засновниками підприємства зазначені громадянин України ОСОБА_8 та громадянин РФ ОСОБА_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до змін до Статуту підприємства від 09 жовтня 2012 року, що зареєстровані за № 14451050016000642, ОСОБА_10 володіє лише 21,75 відсотками статутного фонду у розмірі 870 000 (вісімсот тисяч) грн.

Щодо визначення частки в статутному капіталіТОВ «Фірма Унірем», та її еквівалента в грошовому вигляді стороною обвинувачення долучено до матеріалів клопотання копії ухвали слідчого судді Олександрійсько міськрайонного суду від 02 листопада 2023, якою накладено арешт на корпоративні праваТОВ «Фірма Унірем», юридична адреса:вулиця Луначарського, 10 м.Олександрія, Кіровоградської області,а саме на частку в статутному капіталіТОВ «Фірма Унірем», що належать засновнику та кінцевомубеніфіціарному власнику - ОСОБА_10 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі-21,75 %, тобто 870000 гривень).

Заборонено державним реєстраторам здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів, а також проведення будь-яких інших реєстраційних дій вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які зміни, що пов`язані зі зміною учасників, зі зміною назви підприємств, зі зміною часток у статутному капіталі підприємств, зі зміною розміру статутного капіталу підприємств, що пов`язані з припиненням (зокрема, реорганізацією (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням) та ліквідацією) юридичної особи, зі зміною місцезнаходженняТОВ «Фірма Унірем», юридична адреса:вулиця Луначарського, 10 м.Олександрія, Кіровоградської області. (а.к.19-21)

Крім того, ухвалою слідчого судді Олександрійсько міськрайонного суду від 13 листопада 2023 з метою здійснення заходів з управління арештованим майном - корпоративні праваТОВ «Фірма Унірем», юридична адреса:вулиця Луначарського, 10 м.Олександрія, Кіровоградської області,а саме частку в статутному капіталіТОВ «Фірма Унірем», що належать засновнику та кінцевому беніфіціарному власнику - ОСОБА_10 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі-21,75 %, тобто870000 гривень), що становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передати в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для подальшої їх передачі в управління за договором або для реалізації в порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» на яке судом раніше накладено арешт. (а.к.22-25)

При постановленні ухвали про накладення арешту на майно ТОВ «Фірма «Унірем» суд послався на Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».

Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об`єктів права власності російської федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.

Згідно ч.1 ст.1 вказаного Закону, Російська Федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14.12.1974 року, визнана державою - агресором і здійснює збройну агресію проти України. Резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано, чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-які формі) у юридичній особі.

Виходячи із аналізу норм діючого законодавстава ОСОБА_10 не є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Фірма Унірем», оскільки не володіє 25 відсотків і більше в статутному капіталі підприємства та немає вирішального впливу на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що визначається Статутом підприємства, затвердженого 25 січня 2008 року.

У відповідності до п.7.1. Статуту вищим органом управління Товариством є Загальні збори учасників. За п.7.2. Статуту учасники мають кількість голосів на зборах пропорційну їх часткам у Статутному фонді. За п. 7.4. Статуту рішення про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менше як 3/4 голосів. За п. 7.5. Статуту збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше як 60 відсотками голосів.

При розгляді зазначеного клопотання в суді апеляційної інстанції прокурор не зміг надати належного підтвердження того, що за фактом привласнення ТОВ «Фірма «Унірем» коштів від прихованих операцій (у тому числі здійснених стосовно товарів завезених до України за підробленими документами із території Російської Федерації), наявні несплачені податки, з одночасним виведенням їх до юридичних осіб РФ», відсутні відомості в який сумі та яким способом було вчинено кримінальне правопорушення в межах диспозиції ч.2 ст.191 КК України внесеної до ЄРДР 2022 року.

Представником власника майна на спростування доводів клопотання було надано копії листі в відповідей, на які прокурором не було надано належного спростування щодо іх невідповідності, а саме:

лист Державноїмитної службиУкраїни №7.22-1/7.22-27/13/2204від 21.07.2023року «ТОВ«Фірма «Унірем»не перебуваєна облікуосіб,які підчаспровадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи»;

довідку АТ «УКРСИББАНК» від 26.06.2023 року № 57-3-05/33-83 за період співробітництва банку з ТОВ «Фірма «Унірем» клієнтом не здійснювалися безготівкові платежі на користь ОСОБА_10 , а також підприємство не проводило зняття готівки по жодному із своїх рахунків ;

довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 18.10.2024 року рух коштів по розрахунковому рахунку ТОВ «Фірма «Унірем» не відбувався ;

довідку відділення ПАТ «Креді Агріколь банк» від 22.06.2023 року ТОВ «Фірма «Унірем» не здійснювалася перерахування коштів на користь ОСОБА_10 .

Зазначані матеріали, які додані до клопотання та додатки до апеляційної скарги ставять під сумнів наявність правових підстав для застосування заходів забезпеченнякримінального провадження в межах даного кримінального провадження. До теперішнього часу жодній особі не предявлено підозру.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4ч.1 ст.96 - 2 Кримінального кодексу України.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як в обгрунтуванні наявного клопотання, так і під час апеляційного перегляду стороною обвинувачення не надано належних поясненнь щодо наявного збитку, його суми, ким та кому саме в особі держави були спричинені такі збитки.

Наявні обгрунтування клопотання не узгоджуються з загальними характеристиками кримінальних правопорушенньпроти власностідояких відноситьсяст.191ККУкраїни,розділ VIКримінального кодексу,оскільки такізлочини характеризуються яксуспільно небезпечніта протиправнідіяння,що порушуютьправо власності,спричиняють майновушкоду приватнійособі,колективу чидержаві йучиняються,зазвичай,із корисливихмотивів.Стороною обвинувачення не підтверджено, що з часу коли було розпочато досудове розслідування з боку директора ТОВ «Фірма Унірем»ОСОБА_8 вчинювались будь-які дії для приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження оспарюваногонерухомого майнав будь-якийспосіб зважаючи,що злистопада 2023року частка в статутному капіталіТОВ «Фірма Унірем», що належать засновнику ОСОБА_10 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі-21,75 %, тобто870000 гривень), передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для подальшої їх передачі в управління за договором або для реалізації в порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Відповідно до п.1 ч.3ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності дост.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття законного рішення.

Слідчим суддею не були дотримані вимоги ч.2 ст.173 КПК України, яка зобов`язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати окрім правових підстав для арешту майна, ще й наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вищенаведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту на комплекс будівель та споруд, який розташований АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ТОВ «Фірма «Унірем», здійснено в порушення вимог закону та свідчить, що втручання в право на мирне володіння майном зазначеної особи здійснено без законних на те підстав.

Таким чином, накладення арешту на комплекс будівель та споруд який розташований АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ТОВ «Фірма «Унірем», не виправдовує ступінь втручання у права і свободи особи потребам досудового розслідування, і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

За таких обставин, апеляційна скарга представника власника майна адвоката ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Олександрійського міськрайооного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2024 року скасуванню.

Керуючись ст.ст.170,171,173,309,376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2024 -представнику власникамайна ОСОБА_8 адвокату ОСОБА_5 .

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.08.2024 про накладення арешту на майно скасувати.

В клопотанні слідчого Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_11 про накладення арешту накомплекс будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 632282835103) загальною площею 709,2 кв.м., а саме: адміністративна будівля - літ.А, сарай - літ.Б, гараж літ. В,Ґ, И, побутові приміщення літ.Г, котельня літ.Д, диспетчерська - літ.Е, навіс літ.Ж, вбиральня літ.З, ГСМ літ.Л., М., огорожа №1, мощення літ.І, який розташований Кіровоградської області, вулиця Гетьмана Мазепи (колишня назва Героїв Сталінграда), 2, та належить на праві власності ТОВ «Фірма «Унірем» (код ЄДРПОУ 1374358) відмовити.

Арештоване майно комплекс будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 632282835103) загальною площею 709,2 кв.м., а саме: адміністративна будівля - літ.А, сарай - літ.Б, гараж літ. В,Ґ,И,побутові приміщення літ.Г,котельня літ.Д,диспетчерська -літ.Е,навіс літ.Ж,вбиральня літ.З,ГСМ літ.Л.,М.,огорожа №1,мощення літ.І,який розташованийКіровоградської області,вулиця ГетьманаМазепи (колишняназва ГероївСталінграда),2,та належитьна правівласності ТОВ«Фірма «Унірем»(кодЄДРПОУ 1374358) повернути власнику

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

На зазначену ухвалу наявна окрема думка судді ОСОБА_2 .

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_1