Постанова

від 17.10.2024 по справі 910/9904/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/9904/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Зінченко А.С..

за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.10.2024

від позивача: Васильєва С.М.;

від прокуратури: прокурор Синюк І.А;

від відповідача-1: Павленко А.В;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: Пащенко О.О.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024

у справі № 910/9904/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах

держави

в особі Київської міської державної адміністрації

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Астренго»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив визнати недійсним укладений між відповідачами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022, а також зобов`язання ТОВ "Астренго" звільнити та повернути Національному медичному університету імені О.О.Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, яка знаходиться між фізико - хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально - лабораторного корпусу, площею 870,00 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), 34.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави як суб`єкта права власності на землі державної власності за наслідками укладення оспорюваного договору в частині передачі в оренду майна, що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, за відсутності повноважень на вчинення такого правочину як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і у Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, за наявності ознак удаваного правочину, у зв`язку з чим зазначений договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку згідно статей 203, 235 Цивільного кодексу України, з одночасним застосуванням наслідків недійсності, а саме поверненням земельної ділянки землекористувачу.

Короткий зміст заперечень проти позову

21.07.2023 відповідачем був наданий відзив на позов, в якому останній проти позову заперечував та зазначав про дотримання під час укладання спірного договору процедури, передбаченої Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, з урахуванням наданої університетом інформації щодо об`єкта оренди - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1946670180000 від 22.10.2019 року, наявності акту на право постійного користування землею та погодження МОЗ рішення про намір передачі нерухомого майна в оренду з метою розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів, а також включення майна до Переліку першого типу із забороною приватизації та передачі в суборенду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/9904/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки звернення прокурора до суду у цих спірних правовідносинах спрямоване на захист прав та інтересів держави, а саме права власності на земельну ділянку, яка перебуває у державній власності, та задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання прав на земельні ділянки державної форми власності, приймаючи до уваги тривалу бездіяльність Київської міської державної адміністрації в частині захисту таких інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано та з дотриманням вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» подано у даній справі позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, як органу, який є розпорядником землями державної власності в даних правовідносинах.

Крім того, за висновками суду першої інстанції, тверде (асфальтове) покриття площею 870,00 кв.м, яке є предметом спірного Договору, є частиною земельної ділянки по просп. Берестейському 34 у м. Києві як допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки, елемент благоустрою, призначене для ефективного використання такої частини земельної ділянки, не є об`єктом нерухомості та обов`язковій державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства не підлягає.

Враховуючи встановлені судом під час розгляду даної справи обставини справи, зокрема, щодо повернення з оренди державного майна - заасфальтованої ділянки, яка знаходиться між фізико - хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально - лабораторного корпусу, площею 870,00 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), 34, приймаючи до уваги неможливість встановлення іншої дати укладення Договору про розірвання та акту про повернення майна з оренди, ніж зазначена 10.03.2023 року, судом з урахуванням висновків про недійсність Договору оренди зазначається, що предмет оренди - заасфальтована ділянка загальною площею 870,00 кв.м фактично повернута орендодавцеві за Договором.

Отже, оскільки предмет позову у вказаній частині був відсутній до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою, зазначена обставина тягне за собою відмову в позові в частині зобов`язання ТОВ «Астренго» звільнити та повернути Національному медичному університету імені О.О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, а не закриття провадження у справі.

З урахуванням того, що прокурором не надано доказів визнання недійсним в судовому порядку Договору №9121/02 від 10.03.2023 про припинення договору оренди від 19.08.2022 року №9121, а також доказу встановленого відповідним обвинувальним вирком суду вчинення посадовими особами РВ ФДМУ у м. Києві, Національного університету імені О.О. Богомольця та ТОВ "Астренго" кримінального правопорушення за фактом підроблення Договору №9121/02 від 10.03.2023, місцевий господарський суд, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав та інтересів держави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов Київської міської прокуратури задовольнити, визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Астренго» повернути Національному медичному університету імені О.О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, яка знаходиться між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу площею 870 кв.м.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вирішуючи питання щодо удаваності правочину у зв?язку з укладенням оспорюваного договору, суд першої інстанції виходив з дійсності спрямованості волі сторін договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цим договорами.

Одночасно, суд першої інстанції зазначив, що оскільки предмет позову у вказаній частині був відсутній до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою, зазначена обставина тягне за собою відмову в позові в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Астренго» звільнити та повернути Національному медичному університету імені О.О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно- заасфальтовану ділянку, а не закриття провадження у справі.

Проте з даним висновком скаржник не погоджується з урахуванням того, що на момент звернення до суду із вказаним позовом прокурору не було відомо про припинення дії оспорюваного договору оренди та повернення майна згідно акту від 10.03.2023, що свідчить про обрання належного та ефективного способу захисту у зазначеному спорі.

Крім того, 03.10.2023 за ознаками вчинення кримінального

правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №42023100000000481 за фактом можливого підроблення невстановленими службовими особами РВ ФДУ у м. Києві, НМУ імені О.О. Богомольця, Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго" договору про припинення оренди державного майна №9121/02 від 10.03.2023.

У судовому засіданні 01.02.2024 прокурором надано суду для огляду оригінали Договору №9121/02 від 10.03.2023 про припинення договору оренди від 19.08.2022 №9121 та акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2023, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2023 про тимчасовий доступ до речей і документів в межах кримінального провадження №42023100000000481, зі слідами виправлення дати укладення зазначених документів, що може свідчити про розірвання Договору оренди та повернення майна після звернення прокурора до суду із цим позовом.

Проте, в порушення вимог ст. 86 ГПК України, дані обставини належно не встановлені судом першої інстанції, належної оцінки наданим прокурором доказам не надано.

Водночас, суд дійшов хибного висновку, що до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою був відсутній предмет позову в частині зобов??язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго" звільнити та повернути Національному медичному університету імені О.О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, як наслідок зазначена обставина тягне за собою відмову в позові частині, а не закриття провадження у справі.

Також не можна погодитися, із висновком суду, що прокурором у даному спорі одночасно з вимогою про визнання недійсним договору, не заявлено вимогу про односторонню реституцію або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого орендодавцем, в дохід держави, відтак порушення порядку укладення Договору оренди не може бути виправлено шляхом визнання недійсним такого договору, враховуючи, що вирішуючи такий спір суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи.

Прокурор звернувся із двома позовними вимога, позаяк на

момент звернення до суду прокурору не було відомо про те, що оспорюваний Договір

оренди розірвано.

Такий спосіб захисту порушеного права та інтересу, як визнання правочину недійсним передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України та п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, тому

звернення особи до суду з такою позовною вимогою як визнання договору

недійсним відповідає вимогам ст. ст. 2, 14 ГПК України.

Судом першої інстанції при ухвалені рішення про відмову в задоволенні позову в зв?язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав та інтересів держави не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1227/17 у подібних правовідносинах, незважаючи на те, що прокурором заявлено дві позовні вимоги: про визнання договору недійсним та про застосування наслідків його недійсності, однак про те, що майно повернуто стало відомо безпосередньо під час розгляду справи судом. Під час розгляду даного спору судом надана оцінка фактичним обставинам справи саме щодо повернення та звільнення земельної ділянки, зазначивши при цьому, що предмет позову у вказаній частині був відсутній до моменту звернення прокурора до суду, що не відповідає дійсності.

З огляду на вищевикладене прокурор просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст доводів проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

02.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Національного медичного університету імені О.О. Богомольця надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на приписи ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу містить наступні обгрунтування.

Апеляційна скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури не містить будь-яких посилань на те, в чому саме полягає не правильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 16, 203,215, 216 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України.

Водночас, прокурором не надано доказів визнання недійсним в судовому порядку Договору №9121/02 від 10.03.2023 про припинення договору оренди від 19.08.2022 №9121, а також доказу встановленого відповідним обвинувальним вирком суду вчинення посадовими особами РВ ФДМУ у м. Києві, Національного університету імені О.О. Богомольця та відповідачем-2 кримінального правопорушення за фактом підроблення Договору №9121/02 від 10.03.2023.

Таким чином твердження заявника про порушення судом першої інстанції не відповідає обставинам справи та не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі №910/3009/18, постанові Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі Nє912/2185/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 зазначає про неприпустимість штучного подвоєння судового процесу.

При цьому, як вбачається з тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 остання не містить будь-якого висновку щодо ефективності такого способу захисту, як визнання недійсним вже виконаного договору.

В наведеному контексті не можуть бути прийняті до уваги також і посилання на пункт 5.29 постанови Великої Палата Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19 та п. 154 постанови Великої Палата Верховного Суду 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц.

18.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Національного медичного університету імені О.О. Богомольця надійшли письмові пояснення, які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/9904/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кропивної Л.В. суддів: Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/9904/23.

30.05.2024 на виконання вимог вказаної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9904/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/9904/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2024 о 13:40 год.

02.07.2024 від Національного медичного університету імені О.О. Богомольця надійшов відив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 01.02.2024 у справі №910/9904/23 - залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/9904/23 відкладено на 04.09.2024 о 13:00 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 заяву суддів Кропивної Л.В., Барсук М.А., Руденко М.А. про самовідвід від розгляду справи № 910/9904/23 задоволено, матеріали справи № 910/9904/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024, справу №910/9904/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л. Розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/9904/23 призначено на 19.09.2024 на 11 год 00 хв.

18.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Національного медичного університету імені О.О. Богомольця надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/9904/23 відкладено на 17.10.2024 о 11 год 50 хв.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 17.10.2024 з`явились: прокурор Синюк І.А., представник Регіонального відділення фонду державного майна України Павленко А.В., представник Національного медичного університету імені О.О.Богомольця - Пащенко О.О., представник Київської міської ради - Васильєва С.М.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Астренго» свого представника до суду не направив, повідомлений належним чином, шляхом направлення копій ухвали Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку, матеріали справи місять рекомендоване повідомлення з відміткою: «Вручено».

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, неявка представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Астренго» не є перешкодою у розгляді справи, як і неподання відзиву (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити в повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити повністю.

Представник Київської міської ради - підтримала доводи прокурора, просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.10.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, пунктом 26 рішення Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 земельну ділянку площею 7,60 га (кадастровий номер 8000000000:88:061:0082) надано в постійне користування Національному медичному університету імені О.О. Богомольця для експлуатації та обслуговування будівель і споруд на просп. Перемоги, 34 у Шевченківському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення ради Національному медичному університету імені О.О. Богомольця оформлено державний акт на право постійного користування землею від 18.09.2000 № 88-4-00037.

У відповідності до витягу №186403996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 (адреса м. Київ, проспект Перемоги, земельна ділянка 34), - є держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації. Правокористувачем на праві постійного користування даної земельної ділянки визначено Національний медичний університет імені О.О. Богомольця.

19.08.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором), Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця (балансоутримувач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астренго" (орендар за договором) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9121, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець та Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Підрозділами 1-16 Розділу І «Змінювані умови договору» Договору сторони узгодили дату та місце укладання договору, найменування та адресу місцезнаходження сторін договору, інформацію про об`єкт оренди та склад майна, процедуру, в результаті якої майно отримано в оренду, страхову вартість, цільове призначення майна, розмір орендної плати та інших платежів, розмір авансового внеску орендної плати, строк договору тощо.

Підрозділами 1-13 Розділу ІІ «Незмінювані умови договору» Договору сторони узгодили предмет договору, умови передачі орендованого майна орендарю, орендну плату, повернення майна з оренди і забезпечувальний депозит, поліпшення і ремонт, режим використання орендованого майна, страхування об`єкта оренди, суборенда, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, строк чинності договору та умови припинення договору тощо.

Згідно з пунктом 12.1 Незмінюваних умов Договору, цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

У пункті 12 Умов Договору сторони визначили строк договору - на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану з дати набрання чинності цим договором.

Вказаний Договір підписано представниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором), Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (балансоутримувач за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго" (орендар за договором), і засвідчено печатками сторін.

Відповідно до пункту 2.1 Незмінюваних умов Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до умов Договору нерухомого майна від 19.08.2022 №9121 Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: заасфальтовану ділянку загальною площею 870,0 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 34, та розташовується між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу, у технічно задовільному стані, з наявною можливістю підключення до систем водопостачання і водовідведення та улаштування освітлення, - на підтвердження чого 19.08.2022 між Балансоутримувачем та Орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, копія якого наявна в матеріалах справи, із чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Факт отримання майна в оренду, його характеристики та подальше користування сторонами не заперечувались.

В свою чергу, Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 14.07.2023 № 24-12323-23, просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022, а також зобов`язати ТОВ "Астренго" звільнити та повернути Національному медичному університету імені О.О.Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, яка знаходиться між фізико - хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально - лабораторного корпусу, площею 870,00 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), 34.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави як суб`єкта права власності на землі державної власності за наслідками укладення оспорюваного договору в частині передачі в оренду майна, що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, за відсутності повноважень на вчинення такого правочину як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і у Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, за наявності ознак удаваного правочину, у зв`язку з чим зазначений договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку згідно статей 203, 235 Цивільного кодексу України, з одночасним застосуванням наслідків недійсності, а саме з звільненням та поверненням земельної ділянки землекористувачу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 23.05.2023 Київською міською прокуратурою було направлено на адресу Київської міської державної адміністрації звернення № 24-554вих-23, в якому зазначалось, що Київською міською державною адміністрацією, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), заходи, вт.ч. цивільно - правового характеру, щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна - не вжиті, у зв?язку з чим Київська міська прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила про намір звернення до суду з позовом про визнання недійсним (розірвання) договору оренди № 9121 від 19.08.2022.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення інтересів держави як суб`єкта права власності на землі державної власності за наслідками укладення оспорюваного Договору в частині передачі в оренду майна, що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, за відсутності повноважень на вчинення такого правочину як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і у Національного медичного університету імені О.О.Богомольця та порушення встановленого порядку укладання, за наявності ознак удаваного правочину, позаяк фактичним предметом Договору є передача в оренду частини земельної ділянки ТОВ «Астренго» для використання у своїй підприємницькій діяльності, прокурор зазначав про наявність підстав для визнання зазначеного договору недійсним в судовому порядку згідно ст.ст. 203, 235 ЦК України, з одночасним застосуванням наслідків недійсності, а саме поверненням земельної ділянки землекористувачу.

В поданій позовній заяві прокурор зазначав, що пред`явлення позову в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, яка від імені держави реалізує правомочності власника землі, викликане винятково захистом порушених інтересів держави в контексті права державної власності, оскільки предметом спору є визнання недійним договору оренди, звільнення та повернення Національному медичному університету імені О.О. Богомольця земельної ділянки площею 870,0 кв.м, розташованої на проспекті Перемоги, 34 у м. Києві, яка перебуває у його постійному землекористуванні, належить до землі державної власності та у даному випадку використовується не за цільовим призначенням та не для освітньої діяльності, що порушує економічні інтереси держави.

Як зазначено прокурором в позовній заяві, незважаючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності (категорія: землі житлової та громадської забудови) перебуває у протиправному користуванні інших осіб, і з моменту передання спірної земельної ділянки згідно Договору оренди нерухомого майна №9121 від 19.08.2022 року по теперішній час Київською міською державною адміністрацією жодних заходів щодо захисту державної власності не вжито, хоча як розпорядник спірної земельної ділянки остання зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їх державним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права державної власності - невідкладно реагувати.

Нездійснення захисту Київською міською державною адміністрацією виявляється в усвідомленій пасивній поведінці та у самоусуненні від вирішення питань, про що також свідчить відповідь Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.02.2023 року, згідно якої висловлено прохання до Київської міської прокуратури звернутися до суду в інтересах держави у спірних правовідносинах.

Виходячи із викладеного, Київська міська державна адміністрація, маючи таку можливість та маючи відповідні повноваження для захисту, повинна була виявити порушенні інтересів держави, звернутись до суду за захистом цих прав, проте протягом тривалого часу так і не звернулась, що, відповідно до статті 131-1 Конституції України та частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

При цьому, на виконання частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Київською міською прокуратурою листом № 24-554 вих-23 від 23.05.2023 року повідомлено Київську міську державну адміністрацію про намір звернутися до суду з вказаним позовом в інтересах держави.

З огляду на викладене, прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом, обгрунтувавши порушення інтересів держави в особі Київської міської державної адміністрації. Проте, правові підстави позову, як і їх обгрунтування, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і досліджуються з урахуванням наявних у справі доказів.

У відповідності до пункту 4.1 Умов Договору об`єктом оренди є державне нерухоме майно - заасфальтована ділянка, що знаходиться між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу, загальною площею 870 кв.м. за адресою: 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 34.

Згідно з пунктом 7.1 Умов Договору заасфальтована ділянка, яка передається в оренду, може бути використана Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря.

Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19.05.2023 № 062/14-6710 (И-2023) повідомлено Київську міську прокуратуру про те, що згідно з даними реєстрових книг підприємства по нежитловому фонду за адресою: м. Київ, просп. Берестейський (кол. просп. Перемоги), 34, нерухоме майно на праві власності не реєструвалось (зокрема, і заасфальтована ділянка).

Отже, в контексті чинного законодавства, виходячи з юридичної природи асфальтового покриття як верхнього шару землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги, ділянки, та з ознак нерухомого майна, це покриття не є нерухомим майном, та відноситься до елементів благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об`єктом нерухомості, відтак даний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

Пунктом 26 рішення Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 земельну ділянку площею 7,60 га (кадастровий номер 8000000000:88:061:0082) надано в постійне користування Національному медичному університету імені О.О. Богомольця для експлуатації та обслуговування будівель і споруд на просп. Перемоги, 34 у Шевченківському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення ради Національному медичному університету імені О.О. Богомольця оформлено державний акт на право постійного користування землею від 18.09.2000 № 88-4-00037, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заасфальтована ділянка, що знаходиться між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу, загальною площею 870 кв.м, - є земельною ділянкою та належить до території Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, яка надана йому у постійне користування.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що окрема передача твердого заасфальтованого покриття, як елементу благоустрою, у користування будь-якій особі без передачі цій особі в користування відповідної частини земельної ділянки, тобто окремо, - є неможливою.

Надаючи оцінку спірному договору оренди нерухомого майна №9121 від 19.08.2022 та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності як об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки) - заасфальтованої ділянки площею 870 кв.м, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі зазначеного Договору фактично відбулась передача в оренду земельної ділянки площею 870 кв.м, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:061:0082.

Так, з правового аналізу та правової оцінки предмета Договору, яким є передача частини земельної ділянки, яка знаходиться у Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на праві постійного користування, умов спірного Договору, змісту прав та обов`язків сторін з урахуванням визначення їх спрямованості на використання земельної ділянки площею 870 кв.м. ТОВ «Астренго» у своїй підприємницькій діяльності (з метою розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів), суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що оспорюваний Договір за змістом фактичних відносин сторін - є Договором оренди земельної ділянки.

При цьому, при укладанні спірного Договору сторони фактично виразили свою волю на укладання саме договору оренди землі, а не нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, відтак неналежне оформлення договору та відносин оренди у даному випадку є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування саме земельної ділянки, а не державного нерухомого майна.

У відповідності до витягу №186403996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 (адреса м. Київ, проспект Перемоги, земельна ділянка 34), - є держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації. Правокористувачем на праві постійного користування даної земельної ділянки визначено Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, що також підтверджується державний актом на право постійного користування землею І-КВ № 007358.

Державний земельний кадастр як єдина геоінформаційна система відомостей про землі, їх цільове призначення та про розподіл земель між власниками і користувачами, містить інформацію про те, що суб`єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082, яка розташована за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 34, є Київська міська державна адміністрація (форма власності - державна).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідності до вимог закону та правовстановлюючих документів правом на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 наділено саме Київську міську державну адміністрацію.

При цьому, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, як постійний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 не наділений правом передавати її (або її частину) іншим особам, зокрема, в оплатне користування (оренду).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що норми земельного законодавства також не передбачають повноваження Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву щодо розпорядження землями державної форми власності.

Відповіддю Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31.05.2023 № 0570202/2-7048 повідомлено Київську міську прокуратуру про те, що на реєстрацію до Департаменту та до управління документообігу та аналізу службової кореспонденції апарату виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернення від ТОВ «Астренго», ТОВ «Рейтинг Сегмент», Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та Міністерства охорони здоров`я України про надання згоди на передачу в користування частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 на просп. Берестейському, 34, - не надходили.

Наявні в матеріалах справи інформація Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 24.03.2023 № 120/21-2021, лист Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву від 18.11.2022 № 30-04/4846, лист Міністерства охорони здоров`я України № 10-14/28233/2-22 від 29.11.2022 також не містять відомостей про наявність рішень Київської міської державної адміністрації про надання згоди із надання в користування частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082.

Таким чином, спірний Договір, наслідками укладання якого є надання ТОВ «Астренго» частини земельної ділянки за адресою м. Київ, проспект перемоги, 34 в оренду, - є удаваним договором оренди земельної ділянки, та таким, що суперечить наведеним вимогам земельного законодавства з огляду на відсутність як у Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву, так і у Національного медичного університету імені О.О. Богомольця відповідних правомочностей на розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, що є достатньою правовою підставою для визнання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9121 від 19.08.2022 - недійсним.

Статутом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України №272 від 17.02.2021, передбачено, що університет заснований на державній формі власності (майно університету є державною власністю) та він є бюджетною неприбутковою установою. Основними напрямами діяльності Університету згідно з державним замовленням і договірними зобов`язаннями є підготовка висококваліфікованих фахівців за ступенями вищої освіти та фахової передвищої освіти.

Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 надана Національному медичному університету імені О.О. Богомольця на праві постійного користування та має цільове призначення: «Освіта. Для експлуатації та обслуговування будівель і споруд».

Водночас, з заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг Сегмент» від 13.04.2021 № 003/2, адресованої ректору Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, листів Міністерства охорони здоров`я України № 1558 від 28.07.2021 року та № 10-14/28233/2-22 від 29.11.2022 року вбачається, що метою спірного Договору оренди державного нерухомого майна виступає розміщення на земельній ділянці по проспекту перемоги 34 у м. Києві майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 з цільовим призначенням «Освіта», для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» передано в строкове, платне користування для здійснення підприємницької діяльності, не пов`язаної з освітою, тобто з порушенням цільового призначення.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наслідками укладення оспорюваного Договору в частині передачі в оренду майна, що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, за відсутності повноважень на вчинення такого правочину як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і у Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, за наявності ознак удаваного правочину інтереси держави як суб`єкта права власності на землі державної власності порушені сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022, що є підставою для визнання правочину недійсним згідно ст.ст. 203, 235 ЦК України.

Предметом позову у даній справі є окрім визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9121 від 19.08.2022 є також зобов`язання звільнити та повернути Національному медичному університету імені О.О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, яка знаходиться між фізико - хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально - лабораторного корпусу, площею 870,00 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), 34.

В свою чергу, як підтверджується матеріалами справи, 10.03.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астренго" був укладений Договір №9121/02 про припинення договору оренди від 19.08.2022 №9121, відповідно до пункту 1 якого чинність договору оренди від 19.08.2022 № 9121 нерухомого майна, що належить до державної власності, загальною площею 870,00 кв.м, заасфальтова ділянка (ділянка знаходиться між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально - лабораторного корпусу), яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 34, та обліковується на балансі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, достроково припинено з 10.03.2023 за взаємною згодою сторін.

Договір оренди від 19.08.2022 року №9121 вважається припиненим з 10.03.2023 року (пункт 2 Договору № 9121/02 від 10.03.2023 року).

Також, у зв`язку з розірванням Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9121 від 19.08.2022 сторонами складено Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2023, відповідно до якого Орендар передає, а Балансоутримувач з відома Орендодавця приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: заасфальтовану ділянку (ділянка знаходиться між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу) за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 34.

Вказаний акт підписаний представниками орендаря, орендодавця і балансоутримувача та скріплений печатками сторін.

З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції зважаючи на встановлені обставини звільнення та повернення Національному медичному університету імені О.О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, яка знаходиться між фізико - хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально - лабораторного корпусу, площею 870,00 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), 34, дійшов висновку, що заявлена прокурором вимога про звільнення та повернення спірної земельної ділянки є такою, що фактично виконана сторонами спірного Договору на момент розгляду даної справи.

Проте, суд апеляційної інстанції з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на те, що як встановлено вище, в порушення вимог чинного законодавства частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 з цільовим призначенням «Освіта», для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» передано в строкове, платне користування для здійснення підприємницької діяльності, не пов`язаної з освітою, тобто з порушенням цільового призначення, а отже, за наслідками укладення оспорюваного Договору в частині передачі в оренду майна, що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, вчинення як Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022, так і Договір №9121/02 про припинення договору оренди від 19.08.2022 №9121 вчинено за відсутності повноважень на вчинення такого правочину як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і у Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, оскільки відповідним правом розпорядження відповідною земельною ділянкою (зокрема, як надання, такі повернення) володіє виключно держава в особі визначеного органу.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астренго" Договору №9121/02 про припинення договору оренди від 19.08.2022 №9121 - жодним чином не повертає/не поновлює саме правового статусу спірної земельної ділянки, і не спростовує факту її перебування у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго" без належних правових підстав за відсутності волевиявлення дійсного власника (держави в особі уповноваженого органу) як на передачу її у користування (внаслідок вчинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022), так і її повернення і прийняття уповноваженим органом, який повинен вчинити такі дії з метою відповідного відновлення правового статусу такої земельної ділянки.

Також, прокурор посилався зокрема і на наявність в провадженні Головного управління Національної поліції у м. Києві кримінального провадження № 42023100000000481, внесеного 03.10.2023 року до Єдиного реєстру кримінальних проваджень за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме за фактом встановлення прокурором можливого підроблення невстановленими службовими особами РВ ФДУ у м. Києві, НМУ імені О.О. Богомольця, ТОВ «Астренго» договору про припинення оренди державного майна № 9121/02 від 10.03.2023, як на підставу неможливості вирішення спору по суті з урахуванням вказаних Договору про припинення договору оренди та акту про повернення майна як таких, дати укладення яких є підробленими, оскільки на час розгляду даної справи по суті з моменту порушення 03.10.2023 досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023100000000481 відсутні будь-які докази, окрім постановлення 30.10.2023 слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю. у справі № 752/22226/23 ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, щодо проведення процесуальних дій в межах даного кримінального провадження та/або наявні документи на підтвердження/спростування факту повернення земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю «Астренго», зокрема, за наслідками призначення і проведення почеркознавчої експертизи.

При цьому суд першої інстанції враховував, що прокурором не надано доказів визнання недійсним в судовому порядку Договору №9121/02 від 10.03.2023 про припинення договору оренди від 19.08.2022 №9121, а також доказу встановленого відповідним обвинувальним вирком суду вчинення посадовими особами РВ ФДМУ у м. Києві, Національного університету імені О.О. Богомольця та ТОВ "Астренго" кримінального правопорушення за фактом підроблення Договору №9121/02 від 10.03.2023., у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав та інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що дійсно, в контексті спірних правовідносин позов прокурора не підлягає задоволенню в зв`язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав та інтересів держави, проте, не погоджується з мотивами суду першої інстанції в цій частині, і вважає за необхідне на підставі ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Захист права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Водночас статтями 387, 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача (за відповідних умов).

Таким чином, прокурор наголошуючи на тому, що за наслідками укладення оспорюваного Договору в частині передачі в оренду майна, що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, за відсутності повноважень на вчинення такого правочину як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і у Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, за наявності ознак удаваного правочину інтереси держави як суб`єкта права власності на землі державної власності порушені сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022, що свідчить про його недійсність згідно ст.ст. 203, 235 ЦК України, а також враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини того, що укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астренго" Договору №9121/02 про припинення договору оренди від 19.08.2022 №9121 - жодним чином не повертає/не поновлює саме правового статусу спірної земельної ділянки, і не спростовує факту її перебування у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго" без належних правових підстав за відсутності волевиявлення дійсного власника (держави в особі уповноваженого органу) як на передачу її у користування (внаслідок вчинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121 від 19.08.2022), так і її повернення і прийняття уповноваженим органом, який повинен вчинити такі дії з метою відповідного відновлення правового статусу такої земельної ділянки, не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обравши належний та ефективний спосіб захисту, передбачений саме статтями 386, 387, 388 Цивільного кодексу України, який ним у даному провадженні не обрано, з огляду на предмет та підстави позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора (з урахуванням і заяви про зміну предмета позову) задоволенню не підлягають, з урахуванням мотивів та висновків даної постанови.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ч. 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв?язку з чим резолютивна частина оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина оскаржуваного рішення на підставі ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні, з урахуванням мотивів даної постанови.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу апеляційної скарги слід залишити за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/9904/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/9904/23 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/9904/23 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги - залишити за прокуратурою.

5. Матеріали справи № 910/9904/23 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту: 02.12.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров