Постанова

від 02.11.2024 по справі 910/7562/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2024 р. Справа№ 910/7562/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року

у справі №910/7562/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «РК-Дніпро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

про стягнення 26 776,74 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «РК-Дніпро» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 26776,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №41АР167-313-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 12.02.2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року у справі №910/7562/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на користь Приватного акціонерного товариства «РК-Дніпро» 26776,74 грн основного боргу та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року у справі №910/7562/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень за період оплати з 04.10.2021 року по 18.02.2022 року на загальну суму 1925339,85 грн, тобто на суму меншу ніж вартість поставленого природного газу в розмірі 30222,46 грн.

Крім того, відповідно до заяви вих. №18 від 22.02.2022 року позивач дійсно повідомив відповідача про припинення дії договору з 31.12.2023 року, але даною заявою не ставилась вимога про повернення переплати в сумі 26776,74 грн.

Тобто, скаржник зауважив, що відповідно до умов договору право споживача на отримання переплати на свій розрахунковий рахунок виникає при наявності двох умов: наявної переплати та направлення вимоги про її повернення, а як вбачається з матеріалів справи, сума переплати за договором №41АР167-313-20 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 12.02.2020 року відсутня і позивачем не заявлено вимогу про повернення в тій чи іншій сумі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року у справі №910/7562/24 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду копію платіжної інструкції №26 від 12.09.2024 року про сплату судового збору в сумі 4462,00 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року у справі №910/7562/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

02.10.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року у справі №910/7562/24 залишити без змін.

При цьому, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, відповідно до розрахунку платіжних доручень, доданих до позовної заяви, сума платежів становить 1982339,05 грн.

Крім того, представник позивача зауважив, що апелянт в апеляційній скарзі не навів контррозрахунок сум заборгованості до договору та не надав будь-які докази на підтвердження такого контр розрахунку ) показники бухгалтерського обліку апелянта, акт звіряння платежів, тощо).

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГТ Трейдінг», яке було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «РК-Дніпро» (споживач) був укладений договір №41АР167-313-20 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 4.2 договору позивач здійснює оплату товару на умовах повної попередньої оплати.

Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.8 договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Згідно п.п. 9.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 9.2 договору, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

Сторони домовилися, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій, встановлюється тривалістю у 3 року (п. 9.8 договору).

23.11.2023 року позивачем на підставі п. 9.2 договору було направлено відповідачу заяву №18 від 22.11.2023 року про закінчення дії договору №41АР167-313-20 від 12.02.2020 року з 31.12.2023 року з вимогою повернення невикористаних грошових коштів попередньої оплати, що підтверджується копією опису поштового вкладення Укрпошти (а.с. 20).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо припинення укладеного сторонами у справі договору №41АР167-313-20 від 12.02.2020 року з 31.12.2023 року.

Водночас, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що відповідно до вищевказаної заяви позивачем не ставилася вимога про повернення переплати в сумі 26776,74 грн.

Так, за твердженням позивача, протягом 2020-2021 років у межах врегульованих договором №41АР167-313-20 від 12.02.2020 року відносин ним було сплачено відповідачу 1 982339,05 грн в якості оплати за природний газ.

В свою чергу, відповідачем за цей же період часу поставлено товар вартістю 1955562,31 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та не заперечується скаржником.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень за період оплати з 04.10.2021 року по 18.02.2022 року на загальну суму 1925339,85 грн, тобто на суму меншу ніж вартість поставленого природного газу в розмірі 30222,46 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2537 від 24.06.2020 року на суму 600,00 грн; №23.07.2020 року на суму 1500,00 грн; №2615 від 04.08.2020 року на суму 552,41 грн; №2645 від 27.08.2020 року на суму 3096,53 грн; №2704 від 25.09.2020 року на суму 4811,11 грн; №2743 від 21.10.2020 року на суму 18041,68 грн; №2752 від 27.10.2020 року на суму 37319,46 грн; №2781 від 16.11.2020 року на суму 1492,78 грн; №2800 від 24.11.2020 року на суму 14927,78 грн; №2810 від 01.12.2020 року на суму 54575,02 грн; №2853 від 21.12.2020 року на суму 3638,34 грн; №2868 від 05.01.2021 року на суму 85402,80 грн; №2870 від 05.01.2021 року на суму 7753,09 грн; №2931 від 08.02.2021 року на суму 67711,13 грн; №2932 від 08.02.2021 року на суму 17482,58 грн; №2950 від 22.02.2021 року на суму 33855,56 грн; №2961 від 01.03.2021 року на суму 61311,13 грн; № 2975 від 07.03.2021 року на суму 14487,65 грн; №3001 від 29.03.2021 року на суму 33055,56 грн; №3010 від 05.04.2021 року на суму 16825,28 грн; №3051 від 30.04.2021 року на суму 8263,90 грн; №3094від 28.05.2021 року на суму 3559,16 грн; №3184 від 04.08.2021 року на суму 4500,07 грн; №3241 від 03.09.2021 року на суму 1138,20 грн; № 57 від 04.10.2021 року на суму 1608,57 грн; №58 від 04.10.2021 року на суму 22763,89 грн; №84 від 19.10.2021 року на суму40674,11 грн; №99 від 27.10.2021 року на суму 35063,89 грн; №100 від 27.10.2021 року на суму 105191,68 грн; №146 від 23.11.2021 року на суму 120106,33 грн; №151 від 25.11.2021 року на суму 180069,46 грн; №173 від 03.12.2021 року на суму 11164,31 грн; №3270 від 23.12.2021 року на суму 92909,72 грн; №3271 від 28.12.2021 року на суму 166500,00 грн; №3293 від 11.01.2022 року на суму 75443,82 грн; №3319 від 03.02.2022 року на суму 325492,37 грн; №3338 від 17.02.2022 року на суму 0,04 грн; №3341 від 18.02.2022 року на суму 252450,44 грн (наявні в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідно до розрахунку платіжних доручень, доданих до позовної заяви, сума платежів становить 1982339,05 грн.

При цьому, твердження позивача, що апелянт в апеляційній скарзі не навів контррозрахунок сум заборгованості до договору та не надав будь-які докази на підтвердження такого контр розрахунку ) показники бухгалтерського обліку апелянта, акт звіряння платежів, тощо), не спростовує вищевикладених висновків суду.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, факт оплати грошових коштів у наведеному позивачем загальному розмірі не підтверджено копіями відповідних платіжних доручень.

Так, відповідно до умов договору право споживача на отримання переплати на свій розрахунковий рахунок виникає при наявності двох умов:наявної переплати та направлення вимоги про її повернення, як вбачається з матеріалів справи, сума переплати за договором відсутня, і позивачем не було заявлено вимогу про повернення в тій чи іншій сумі.

Водночас, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути спірні кошти як безпідставно отримане чи збережене майно, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 334/2517/16-ц дійшов висновку що набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Верховний Суд дійшов висновку, що для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Суд касаційної інстанції зазначив, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (постанова від 30.08.2018 року у справі №334/2517/16-ц).

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не мітять будь-яких належних та допустимих доказів наявності у відповідача безпідставно збережених коштів (переплати), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема, щодо відсутності в матеріалах справи доказів наявності переплати за договором №14АР167-313-20 , знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» - задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року у справі №910/7562/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року у справі №910/7562/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «РК-Дніпро» (52005, Дніпропетровська обл. смт. Слобожанська, вул. Дружби, 3А, код ЄДРПОУ 32702331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, приміщення №33, код ЄДРПОУ 38863790) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/7562/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк