Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/5925/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/5925/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 (повний текст ухвали складено 17.09.2024)

у справі №910/5925/24 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелжитлобуд»

про стягнення 7 997 576,85 грн,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі, позивач або Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» (далі, відповідач або ТОВ «Промінь-Плюс») про стягнення 7 997 576,85 грн пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у 2021 році введено в експлуатацію об`єкт будівництва за проектом «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими офісними і громадськими приміщеннями, паркінгом та магазином на вул. Кудрявській, 24-а у Шевченківському районі м. Києва (1 пусковий комплекс: секція 3, секція 4» без сплати пайової участі. Відповідач не звернувся із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкту будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію об`єкту будівництва, чим порушив права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту.

Розрахунок спірної заборгованості здійснено за формулою, наведеною у підпункті 6.4.2. пункту 6.4. розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) (далі - Порядок).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Ріелжитлобуд» (далі, третя особа).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Промінь-Плюс» до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №320/44099/23.

05.08.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі, в яких відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №320/44099/23 та рішенням у справі №320/14125/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/5925/24 зупинено провадження у справі №910/5925/24 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелжитлобуд», про стягнення 7 997 576,85 грн до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №320/44099/23 та №320/14125/24.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив із необхідності зупинення провадження у справі №910/5925/24 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №320/44099/23 та №320/14125/24, предметом яких є перевірка законності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, а також рішення від 19.12.2019 №460/8033 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у справі №910/5925/24.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

При цьому, апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- вирішення адміністративним судом справ №320/44099/23, №320/14125/24 жодним чином не вплине на вирішення даної господарської справи, оскільки розмір пайової участі визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17;

- вирішення питання про чинність/нечинність нормативно-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.03.2024 у cправі №910/17615/20;

- у постановах від 14.12.2021 у справі №910/19088/20 та від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 16.07.2024 у справі №640/19447/20 Верховним Судом вже була надана оцінка правомірності рішенню Ради, яким затверджено Порядок.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/5925/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №591 та виписки з рахунку за 27.09.2024.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5925/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

07.10.2024 матеріали справи №910/5925/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/5925/24, розгляд апеляційної скарги, враховуючи предмет апеляційного оскарження (ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі), вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів, всіх заяв та клопотань.

21.10.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Відповідач у відзиві наголошує на тому, що місцевий господарський суд обґрунтовано зупинив провадження у даній справі, оскільки вирішення спору в даній справі (в тому числі і перевірку нарахованого розміру та порядку розрахунку пайової участі) об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №320/44099/23 та №320/14125/24, предметом яких є перевірка законності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, а також рішення від 19.12.2019 №460/8033 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у даній справі. у випадку встановлення судом, за результатами розгляду справи по суті обов`язку відповідача щодо сплати коштів пайової участі, суд не матиме законного алгоритму розрахунку (визначення суми). Отже, доводи скаржника про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду справи №320/44099/23 та №320/14125/24 є необґрунтованими.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку електронного документа сторонам в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечень на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, відзиву відповідача на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у даній справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати:

- як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

- чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Суд також зазначає, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з обмеженістю предметом позову.

Предметом спору в даній справі є вимога Департаменту до ТОВ «Промінь-Плюс» про стягнення 7 997 576,85 грн пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Підставою позовних вимог є те, що відповідачем у 2021 році введено в експлуатацію об`єкт будівництва «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими офісними і громадськими приміщеннями, паркінгом та магазином на вул. Кудрявській, 24-а у Шевченківському районі м. Києва (1 пусковий комплекс: секція 3, секція 4)», без сплати пайової участі. При цьому, відповідач не звернувся із заявою про визначення розмірів пайової участі щодо об`єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію об`єктів будівництва. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до пункту 3.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016, саме Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього порядку).

У позові Департамент наводить детальний розрахунок ціни позову, виконаний у відповідності до підпункту 6.4.2. пункту 6.4. розділу VI Порядку, за яким розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2%, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн), S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в пункті 4.2. цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м); Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв.м).

З урахуванням наведеного та відповідно до положень Порядку, Департаментом як єдиним уповноваженим Радою органом в даних правовідносинах здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта: «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими офісними і громадськими приміщеннями, паркінгом та магазином на вул. Кудрявській, 24-а у Шевченківському районі м. Києва (1 пусковий комплекс: секція 3, секція 4)», яка становить 7 997 576,85 грн.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом зазначеного об`єкта здійснений Департаментом на підставі Порядку, затвердженого рішенням Ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами).

Разом із тим, як встановлено судом, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/44099/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» до Київської міської ради, в якому позивач просить визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради:

- від 19.12.2019 №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- від 26.03.2020 №908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»»;

- від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- від 13.09.2018 №1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.201 №411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»».

Тобто, в адміністративній справі №320/44099/23 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» зі змінами, на підставі якого в даній справі позивачем здійснено розрахунок суми пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розмір якого позивач просить стягнути із відповідача.

Так, Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30.05.2024 у справі №320/44099/23 у задоволенні позову відмовив, при цьому, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.06.2024 призначив до розгляду апеляційну скаргу на вказаний судовий акт.

Крім того, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/14125/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Груп» до Київської міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26.03.2020 №908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 13.09.2018 №1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.04.2024 відкрив провадження у справі №320/14125/24.

Отже, в адміністративних справах №320/44099/23 та №320/14125/24 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» зі змінами, на підставі якого в цій справі відповідачу здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Також в адміністративній справі №320/44099/23 вирішується питання належності Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах та правомірність його статусу як позивача у даній справі.

Чинним господарським процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає, що вирішення спору у даній справі (в тому числі і перевірку нарахованого розміру та порядку розрахунку пайової участі) об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №320/44099/23 та №320/14125/24, предметом яких є перевірка законності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, а також рішення від 19.12.2019 №460/8033 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у даній справі.

Так, у разі встановлення неправомірності оспорюваного рішення Київської міської ради буде припинено можливість застосування алгоритму розрахунку, яким керувався позивач і на підставі якого визначено ціну позову - математично розраховано (суму) розмір коштів пайової участі.

Отже, у випадку встановлення судом за результатами розгляду справи по суті обов`язку відповідача щодо сплати коштів пайової участі, суд не матиме законного алгоритму розрахунку (визначення суми).

Таким чином доводи скаржника про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду справ №320/44099/23 та №320/14125/24 відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішити питання законності рішення Ради від 15.11.2016 №411/1415, а також від 19.12.2019 №460/8033 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому доводи скаржника про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду наведених відхиляються колегією суддів через їх необґрунтованість.

У своїй апеляційній скарзі Департамент, посилаючись на положення статті 265 КАС України, вказує, що визнання нечинним рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами) означає втрату чинності такого акту саме з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому не має значення для вирішення даного спору.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи скаржника з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Згідно частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання можливості застосування визнаного судом протиправним нормативно-правового акта було розглянуто Верховним Судом.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

У постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19 Верховний Суд дійшов висновку, що:

- частина 2 статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним;

- суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом;

- суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені у численних рішеннях. Цей Суд неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а вручання - пропорційним;

- принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року);

- враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття;

- застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.

Переглядаючи судові рішення у справі №909/433/21, Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 дійшов висновку про відсутність у межах цієї справи правових підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, та застосовуючи частину 2 статті 265 КАС України у пункті 65 дійшов таких висновків: «У справі №909/433/21, що розглядається, суди попередніх інстанцій, з посиланням на правову позицію, викладену у справі №160/1088/19, вірно вказали, що положенням частини другої статті 265 КАС України встановлено момент втрати чинності нормативно-правовим актом, який визнається нечинним за рішенням суду. Разом з тим, встановивши обставини, що нормативно-правовий акт є протиправним, оскільки прийнятий органом місцевого самоврядування з порушенням вимог закону, тобто, поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом, суди, керуючись положеннями частин першої - третьої статті 11 ГПК України, дійшли висновку, що застосування тарифу, встановленого протиправним рішенням (скасованим у судовому порядку) не відповідатиме принципу верховенства права та призведе до порушення положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки покладення на Відповідача обов`язку виконувати положення рішення Долинської районної ради Івано-Франківської області від 06.02.2020 №877-44/2020, яке визнано протиправним та нечинним в частині встановлення тарифу на централізоване водопостачання для підприємств, установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, суб`єктів підприємницької діяльності та інших підприємств, установ, організацій на рівні 60,00 грн за 1000 л (з ПДВ), означало б виправлення помилок відповідної ради, допущених при прийнятті такого рішення, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19».

Отже, у разі визнання протиправними та нечинними у судовому порядку рішень Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 та від 19.12.2019 №460/8033, їх застосування буде неможливим з моменту їх прийняття.

Колегія суддів відхиляє доводи Департаменту з посиланням на постанови у справах №910/21307/21, №910/19088/20, оскільки в даних постановах хоча і стягувалась пайова участь з інших юридичних осіб на підставі рішення Ради від 15.11.2016 за №411/1415, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033), однак питання законності вказаного рішення не з`ясовувалось, адже не входило до предмету доведення у вказаних справах. Таким чином, вказані правові висновки не можуть бути враховані при розгляді даної справи як у порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, так і згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі, оскільки ухвалення рішення за результатами розгляду адміністративних справ №320/44099/23 та №320/14125/24 має безпосереднє значення для вирішення (розгляду) питання щодо правомірності нарахування та стягнення коштів пайової участі у даній справі.

Тобто розгляд справи по суті об`єктивно неможливий до вирішення інших справ, що є безумовною підставою для зупинення провадження у зазначеній справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання рішеннями законної сили у вказаних адміністративних провадженнях, від результату яких залежить вирішення даної справи.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не спростовують висновків господарського суду щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/5925/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/5925/24 залишити без змін.

Матеріали справи №910/5925/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано після повернення судді Іоннікової І.А. з відрядження, навчання в Національній школі суддів України та виходу з лікарняного.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова