Постанова

від 29.10.2024 по справі 910/21573/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. Справа№ 910/21573/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.10.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.04.2023 (повний текст складено 14.08.2023)

у справі № 910/21573/21 (суддя Вікторія Джарти)

за позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс"

2. ОСОБА_1

про солідарне стягнення 1 115 705, 21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 115 705, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачами зобов`язання з відшкодування фактично сплаченої гарантійної суми по банківській гарантії № 2018/20-ГВ. Вимоги до відповідача-2 заявлено як до поручителя за договором поруки № 2018/20-ГВ-П від 07.02.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/21573/21 позов задоволено повністю:

присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" та ОСОБА_1 1 099 216, 96 грн гарантійного зобов`язання, 16 488, 25 грн судових витрат;

присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 8 367, 79 грн судового збору;

присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 8 367,79 грн судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ухилення відповідачів від виконання зворотної вимоги банку щодо спати суми гарантії свідчить про правомірність позовних вимог у межах цього позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення гарантійного зобов`язання з ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано та не здійснено належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, наданих відповідачем-2, що стосуються необізнаності скаржника про укладання договору поруки, відсутності його волевиявлення на вчинення спірних правочинів; суд надав перевагу тільки твердженням позивача без призначення судової почеркознавчої експертизи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив у якому просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем-1 не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник відповідача-1 в судове засідання 29.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про направлення процесуальних документів на електронну пошту відповідача-1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 12.09.2018 між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" (підрядник) був укладений договір підряду на капітальне будівництво № 114 (далі - договір підряду), відповідно до пункту 1.1. якого, підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи з будівництва об`єкта "Будівництво двох 35-квартирних житлових будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у АДРЕСА_1 , друга черга - житловий будинок на 35 квартир" (Код за ДК 021:2015 - 45211000-9, Будівництво багатоквартирних житлових та індивідуальних будинків), а замовник зобов`язується передати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

За умовами пункту 20.3. договору підрядник не пізніше дня укладення договору зобов`язаний надати замовнику банківську гарантію в розмірі 5% договірної ціни, передбаченої пунктом 2.1. договору.

07.02.2020 між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" (принципал) був укладений договір про надання Банківської гарантії №2018/20-ГВ (далі - договір про надання банківської гарантії), на підставі даного договору та додаткової угоди № 1 від 12.02.2020 до нього, 12.02.2020 гарант на користь Бази виробничо- технологічної комплектації Національної гвардії України (бенефіціар) видав Банківську гарантію № 2018/20-ГВ (у новій редакції) (надалі - гарантія), з метою виконання договору підряду на капітальне будівництво від 12.09.2018 № 114 по об`єкту: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Будівництво двох 35-квартирних житлових будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у АДРЕСА_1 (лот 1 - перша черга - житловий будинок на 35 квартир; лот 2 - друга черга - житловий будинок на 35 квартир)"(Код за ДК 021:2015 - 45211000-9, Будівництво багатоквартирних житлових та індивідуальних будинків)» (тут і надалі - договір) та додаткові угоди до нього, за результатами відкритих торгів на закупівлю додаткових робіт по об`єкту: «ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Будівництво двох 35-квартирних житлових будинків на території військової частин НОМЕР_1 Національної гвардії України у АДРЕСА_1 (лот 1 - перша черга - житловий будинок на 35 квартир; лот 2 - друга черга - житловий будинок на 35 квартир)"(Код за ДК 021:2015 - 45211000-9, Будівництво багатоквартирних житлових та індивідуальних будинків)» (номер оголошення UA-2018-07-20-000917-b), відповідно до Протоколу №45 засідання тендерного комітету Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 15.08.2018.

Гарант цією гарантією зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів заплатити бенефіціару суму у розмірі, що не перевищує 1 099 216,96 грн, за умови отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань, встановлених умовами договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором.

За умовами пункту 3.4.2 договору гарантії та додаткової угоди № 1 до нього від 12.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" зобов`язується протягом 2 (двох) банківських днів з моменту сплати гарантом грошових коштів по гарантії, на вимогу бенефіціара, та отримання від гаранта відповідної вимоги, відшкодувати гаранту в повному обсязі всі витрати, (включаючи, але не обмежуючись наступними): а) суми, фактично сплачені гарантом бенефіціару в порядку та у випадках передбачених гарантією; б) збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; в) судові витрати, понесені гарантом за гарантією.

Відповідно до пункту 4.2. договору гарантії сторони встановили, що в разі порушення принципалом строків відшкодування гаранту витрат по гарантії, передбачених пунктом 3.4.1. даного договору, принципал сплачує гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

30.12.2020 бенефіціар направив гаранту вимогу №83/1417 від 30.12.2020 по банківській гарантії № 2018/20-ГВ від 12.02.2020 про настання гарантійного випадку у зв`язку із невиконанням договірних зобов`язань ТОВ "Інтертрейдплюс" за договором підряду на капітальне будівництво від 12.09.2018.

У відповідь принципал направив гаранту лист, в якому ТОВ "Інтертрейдплюс" заперечило проти отриманої вимоги та сплати гарантійної суми в задоволення вимоги з підстав її необґрунтованості та не відповідності дійсним обставинам.

З огляду на відмову ТОВ "Інтертрейдплюс" у задоволенні вимоги, Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до AT «Банк Інвестицій та Заощаджень», третя особа ТОВ "Інтертрейдплюс", про стягнення грошових коштів в сумі 1 099 216, 96 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/9471/21 від 26.10.2021 позов Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та присуджено до стягнення із банку суму банківської гарантії в розмірі 1 099 216,96 грн та 16 488,25 грн судового збору, а всього 1 115 705,21 грн.

На виконання рішення суду в справі № 910/9471/21 від 26.10.2021, а також умов банківської гарантії № 2018/20-ГВ від 12.02.2020, 03.12.2021 банком сплачено на користь Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України грошові кошти в сумі 1 115 705,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 208836 від 03.12.2021.

06.12.2021 AT «Банк Інвестицій та Заощаджень» звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" на підставі статті 569 Цивільного кодексу України з вимогами за вих. № 05-1/01/8988 від 03.12.2021 про відшкодування фактично сплаченої гарантійної суми по банківській гарантії № 2018/20-ГВ забезпечення виконання зобов`язань. Дані вимоги направлені на дві адреси відповідача-1: АДРЕСА_2 (що зазначена в договорі про надання банківської гарантії) та м. Київ, пров. Індустріальний, 23 (юридична адреса), що та підтверджується копією фіскального чеку, опису та накладної поштового відправлення.

Однак, як встановлено судом ТОВ "Інтертрейдплюс" вищезазначені вимоги не отримав, що підтверджується роздруківками трекінгу із сайту АТ «УКРПОШТА», оскільки статуси поштових відправлень: «Відправлення не вручене під час доставки», «Відправлення в точці видачі/доставки».

Крім того, як вказує позивач, 07.02.2020 між AT "Банк інвестицій та заощаджень" (гарант) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № 2018/20-ГВ-П (далі - договір поруки).

12.02.2021 укладено додаткову угоду № 1 від 12.02.2021 до договору поруки № 2018/20-ГВ-П.

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки та додаткової угоди № 1 до нього від 12.02.2020 поручитель поручився перед гарантом за належне виконання ТОВ "Інтертрейдплюс" взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору про надання банківської гарантії № 2018/20-ГВ від 07.02.2020, укладеного між гарантом та принципалом, а саме: протягом 2 (двох) банківських днів з моменту сплати гарантом грошових коштів за банківську гарантію № 2018/20-ГВ від 12.02.2020 (забезпечення виконання договору) на вимогу бенефіціара (або на виконання рішення суду), та отримання від гаранта відповідної вимоги, відшкодувати гаранту в повному обсязі всі витрати (включаючи, але не обмежуючись наступними), суми, фактично сплачені гарантом бенефіціару в порядку та у випадках, передбачених гарантією, в межах загальної суми відповідальності гаранта за гарантією, що складає 1 099 216,96 грн, збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; судові витрати, понесені гарантом за гарантією.

За умовами пункту 1.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором/гарантом у повному обсязі.

Також, 06.12.2021 AT «Банк Інвестицій та Заощаджень» на адресу поручителя - відповідача 2 було направлено вимогу за вих. № 05-1/01/8988 про відшкодування фактично сплаченої гарантійної суми по банківській гарантії № 2018/20-ГВ забезпечення виконання зобов`язань, що підтверджується копією чеку, опису та накладної поштового відправлення.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, поручитель - ОСОБА_1 вищезазначену вимогу не отримав, що підтверджується роздруківкою трекінгу із сайту AT «УКРПОШТА», оскільки статус поштового відправлення: «Відправлення в точці видачі/доставки».

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Інтертрейдплюс" зазначає, що відповідачі свої договірні зобов`язання не виконали, гарантійну суму не сплатили, тому, заборгованість за договором про надання банківської гарантії становить 1 115 705,21 грн, що складається із суми за гарантією - 1 099 216,96 грн та суми судового збору за розгляд справи №910/9471/21 - 16 488,25 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції та просить його скасувати в частині задоволення вимог про солідарне стягнення заборгованості за договором поруки з ОСОБА_1 .

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дійшов висновку щодо задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини 1 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Судом першої інстанції встановлено, що банк здійснив виплату за гарантією згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9471/21 від 26.10.2021.

Згідно зі статтею 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Керуючись приписами вказаної статті, беручи до уваги факт здійснення виплати гарантії банком, суд першої інстанції дійшов до висновку, що банк набув право зворотної вимоги до ТОВ "Інтертрейдплюс".

При цьому, позивачем заявлено про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на укладення договору поруки № 2018/20-ГВ-П від 07.02.2020 із відповідачем-2 щодо забезпечення виконання зобов`язання за договором про надання Банківської гарантії №2018/20-ГВ від 07.02.2020.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ухилення ТОВ "Інтертрейдплюс" та ОСОБА_1 від виконання зворотної вимоги банку щодо спати суми гарантії свідчить про правомірність позовних вимог у межах цього позову.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказував на те, що підпис на спірному договорі поруки, від імені ОСОБА_1 , не належить останньому. Також відповідач-2 зазначив, що відсутність згоди його дружини на укладення договору поруки, як того вимагають приписи статті 369 Цивільного кодексу України та статті 65 Сімейного кодексу України, свідчить про те, що спірний договір поруки ОСОБА_1 не укладався.

За вказаних обставин, відповідач-2 звертався до суду першої інстанції про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, однак судом першої інстанції у задоволенні даного клопотання відмовлено.

Звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідач-2 подав також клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити наступне запитання:

- Чи виконано підпис від і мені особи ОСОБА_1 у договорі поруки №2018/20-ГВ-п від 07.02.2020 та додатковій угоді №1 від 12.02.2020 тією особою, від імені якого він зазначений, чи іншою особою?

Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача-2, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 призначено у справі № 910/21573/21 за позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 115 705, 21 грн, судову почеркознавчу експертизу. на вирішення якої поставити наступне запитання:

18.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) надійшов висновок (вх. №09.1-18/179/24 від 18.09.2024) судової почеркознавчої експертизи.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Директор» та у рядку «__Принципал» на кожному аркуші договору про надання Банківської гарантії №2018/20-ГВ; у графі «Директор» у додатковій угоді №1 від 12.02.2020 до договору про надання Банківської гарантії №2018/20-ЕВ від 07.02.2020; у графі « __ОСОБА_1 » та у рядку «Поручитель__» на кожному аркуші договору поруки № 2018/20-ГВ-п від 07.02.2020; у графі « __ОСОБА_1 » у додатковій угоді №1 від 12.02.2020 до договору поруки №20.18/20-:ГВ-п від 07.02.2020, - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Дослідивши, висновок експерта № 1711/24-32 від 13.09.2024 (вх. №09.1-18/179/24 від 18.09.2024), судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для його відхилення, сторонами у справі обґрунтованих сумнів в об`єктивності вказаного висновку не наведено, клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи не заявлено.

Враховуючи викладене, а також з огляду на дотримання експертом при проведенні експертного дослідження усіх нормативно визначених умов та вимог, зважаючи на обізнаність експерта про передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, апеляційний господарський суд вважає, що висновок експерта № 1711/24-32 від 13.09.2024 (вх. №09.1-18/179/24 від 18.09.2024) відповідає вимогам статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України у даній справі та підтверджує доводи відповдіача-2 стосовно того, що він не підписував договір поруки №2018/20-ГВ-п від 07.02.2020 та додаткову угоду №1 від 12.02.2020 до нього.

Висновки експерта на переконання колегії суддів, не можуть бути поставлені під сумнів у зв`язку із його складенням при дотриманні процедурних правил та на підставі дослідження достатньої сукупності матеріалів (об`єктів дослідження). Позивачем та відповідачем-1 встановлені вище обставини належними засобами доказування не спростовано.

Оскільки договір поруки №2018/20-ГВ-п від 07.02.2020 та додаткова угоду №1 від 12.02.2020 ОСОБА_1 не підписувались, останні не є підставою для виникнення у ОСОБА_1 зобов`язань за ними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №2018/20-ГВ з ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2).

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (частина 3).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Пунктом 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/21573/21 в частині задоволення позову про солідарне стягнення гарантійного зобов`язання з ОСОБА_1 прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого підлягає скасуванню в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/21573/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/21573/21 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейдплюс» (ідентифікаційний код 33585153; 03056, м. Київ, провулок Індустріальний, будинок 23) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (ідентифікаційний код 33995095; 04119, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-Д) 1 099 216, 96 грн. гарантійного зобов`язання, 16 488, 25 грн. судового збору за подання позову.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.»

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (ідентифікаційний код 33995095; 04119, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-Д) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) 24 735, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №910/21573/21 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 03.12.2024 після повернення судді Іоннікової І.А. з відрядження, навчання в Національній школі суддів та лікарняного.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова