Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/3616/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/3616/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Цимейко Г.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2024

у справі № 910/3616/24 (суддя Л. Шкурдова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смар Текс"

про стягнення 488 958,08 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" (далі за текстом - ТОВ "Мега Групп"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смар Текс" (далі за текстом - ТОВ "Смар Текс"; відповідач), у якому просило:

зобов`язати відповідача за власний рахунок: демонтувати труби опалення, розміщені на першому поверсі складу з рампою (літ. "Є") у приміщенні № 4, що встановлені ТОВ "Смар Текс" без погодження з ТОВ "Мега Групп"; демонтувати каналізаційні труби та труби водопостачання, розміщені на першому поверсі складу з рампоб (літ. "Є") у приміщеннях № 1, 2, 3, що встановлені ТОВ "Смар Текс" без погодження з ТОВ "Мега Групп"; наскрізні отвори у стінах офісних приміщень після демонтажу кондиціонерів - згідно доданого до позову технічного паспорту - це праве крило адміністративної будівлі, на 1 поверсі приміщення 4, 14, 15, на 2 поверсі приміщення 3, 4, 8; розібрана частина стіни, де, вочевидь, було встановлене вмонтоване обладнання відповідача - 1 поверх адміністративної будівлі коридор (на техпаспорті під № 3); провести ремонтні роботи по відновленню стін (усунення отворів) в правому крилі адміністративної будівлі (літ. "Д") на 1 поверсі у приміщеннях 3, 4, 14, 15, на другому поверсі у приміщеннях 3, 4, 8.

стягнути заборгованість по орендній платі за березень та квітень 2024 року у розмірі 407 465, 08 грн та 81 493,00 грн штрафних санкцій за порушення умов договору суборенди.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суборендованого майна у належному стані після розірвання договору суборенди. Нарахування штрафних санкцій позивач обґрунтовує переданням відповідачем об`єкта в суборенду третім особам без дозволу позивача та несвоєчасною сплатою суборендної плати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/3616/24 позов задоволено частково та зобов`язано ТОВ "Смар Текс" відновити орендоване ним приміщення у позивача ТОВ "Мега Групп" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15 км шляхом: проведення ремонтних робіт по усуненню наскрізних отворів у стінах офісних приміщень після демонтажу кондиціонерів - у правому крилі адміністративної будівлі (літ. "Д"), на 1 поверсі приміщення 4, 14, 15, на 2 поверсі приміщення З, 4, 8; проведення ремонтних робіт по відновленню частини стіни у правому крилі адміністративної будівлі (літ. "Д") на 1 поверсі у коридорі (на техпаспорті під № 3). Стягнуто з ТОВ "Мега Групп" в дохід Державного бюджету України 3 028 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ТОВ "Смар Текс" на користь ТОВ "Мега Групп" 3 028 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що майно було повернуто відповідачем у зміненому стані, проте належних доказів на підтвердження встановлення саме відповідачем труб опалення позивачем не надано, а повний демонтаж каналізаційних труб приведе до погіршення майна, яке позивачу не належить, а знаходиться у нього в оренді і даний спосіб захисту не призведе до відновлення прав позивача, які він вважає порушеними. В частині відмови в позові про стягнення суборендної плати та штрафу, суд врахував те, що сторони в договорі передбачили безумовне право на його розірвання в односторонньому порядку як зі сторони орендаря так і суборендаря, орендар був завчасно повідомлений про розірвання договору, то останнім місяцем дії даного договору є лютий 2024, а тому у позивача відсутні законні підстави вимагати стягнення суборендної плати за березень, квітень та штрафу за несвоєчасну сплату суборендного платежу за березень 2024 року.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/3616/24, ТОВ "Мега Групп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 785 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 74 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

При цьому скаржник посилається на те, що встановлене судом першої інстанції пошкодження відповідачем орендованого приміщення, невідповідність його стану, в якому приміщення передавалось в оренду, виключають зобов`язання позивача прийняти приміщення за актом приймання-передачі, а тому відповідач має сплатити суборендну плату на штрафні санкції.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження встановлення труб відповідачем, а з долучених фотозмінків неможливо визначити що це за труби опалення, так як не повністю встановлено фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Позивач зазначив, що відповідач у відзиві на позов фактично визнав факт того, що провів ремонтні роботи в орендованих приміщеннях. Всі встановлені труби мають маркування, де зазначено рік виробництва (фото наявні в матеріалах справи), які не спростовані відповідачем.

Позиції інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Справа перебувала у провадженні колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючого, Тищенко О.В., Гончарова С.А.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді у відставку за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/478/24 від 19.09.2024 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуюча (суддя-доповідач), судді: Демидова А. М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Мега Групп" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/3616/24 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 розгляд справи відкладено на 27.11.2024 та продовжено строк її розгляду.

26.11.2024 до суду від ТОВ "Мега Групп" надійшло клопотання про стягнення судових витрат (судового збору та витрат на правову допомогу).

Присутня у судовому засіданні 27.11.2024 представниця позивача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник ТОВ "Смар Текс" у судове засідання 27.11.2024 не з`явився.

До початку судового засідання від ТОВ "Смар Текс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надано повістку про виклик до суду в кримінальному провадженні.

Пунктом 2 частини третьої статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

ТОВ "Смар Текс", як юридична особа, не позбавлене права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, у тому числі безпосередньому керівнику, а нез`явлення в судове засідання представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду у судовому засіданні (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

До того ж, суд враховує, що розгляд справи вже відкладався (ухвала суду від 06.11.2024).

Отже враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Смар Текс", у зв`язку з відсутністю передбачених ч. 2 ст. 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутністю представника ТОВ "Смар Текс".

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна № 111-КМФ/21 від 05.11.2021, укладеного між АТ "Укртелеком" та позивачем, останньому надано у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15 км.

В свою чергу, ТОВ "Мега Групп" укладено з ТОВ "Смар Текс договір суборенди №7 від 27.05.2022, за яким відповідачу надано в оперативну суборенду нежиле офісне приміщення: площею 214,5 кв.м та складські приміщення: площею 722,20 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15км.

На виконання договору суборенди сторонами підписано акт приймання - передачі об`єкту оренду, у якому також підтвердили, що об`єкт суборенди знаходився в стані, придатному для експлуатації.

01.03.2023 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої позивач додатково передав відповідачу в оренду нежиле офісне приміщення площею 25,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги. 15 км, у зв`язку з чим, загальна площа орендованих відповідачем приміщень збільшилась до 240 кв. м., а суборендна плата збільшилась до 209,00 грн. за 1 кв. м.

Згідно з п. 3.1.2 договору орендна плата за складські приміщення становить 170,00 грн. за І кв. м. Тобто, загальна сума щомісячної орендної плати складає 203 732,54 грн.

Пунктом 3.1.3 договору визначено, що орендна плата за наступний місяць сплачується авансом не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до п.п. 4.7, 4.8 договору орендар і суборендар мають право розірвати цей договір в односторонньому порядку, шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання договору за 30 (тридцять) календарних днів. В такому разі, договір вважається розірваним на 31 (тридцять перший) календарний день з моменту відправлення повідомлення на адресу суборендаря, орендаря .

Суборендар зобов`язаний повернути об`єкт суборенди по акту приймання-передачі (повернення) в стані придатному для його подальшого використання не гіршому за той, який був на дату початку використання об`єкту суборенди за цільовим призначенням, з урахуванням нормального зносу. Суборендар за цим договором бере на себе наступні обов`язки: не здійснювати без письмової згоди орендаря перебудову, добудову та перепланування об`єкта суборенди, письмово погоджувати з орендарем та відповідними службами усі зміни в водопровідній, електричній та телефонній мережах об`єкту суборенди, відновлення об`єкту суборенди покладається на суборендаря (п. 5.3, 7.1 договору).

Пунктом 8.2.3. суборенди договору передбачено, що наступна передача об`єкта в суборенду можлива лише за згодою орендаря.

Позивач стверджує, що згоди на передачу частини об`єкта в наступну суборенду не надавав, а згідно листа № 34 від 19.02.2024 БО "БФ "Наш промінь світла" слідує, що ТОВ "Смар Текс" надало їм в суборенду частину орендованих складських приміщень.

Відповідно до пункту 8.2.4 договору "У разі прострочення строків перерахування суборендарем (як повністю так і частково) будь - якого з платежів, передбачених договором (в тому числі, але не виключно, прострочення сплати орендної плати, експлуатаційних платежів), суборендар зобов`язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 10% від місячного розміру орендної плати за об`єкт суборенди протягом дня наступного, що йде за п`ятим днем строку/терміну на здійснення платежу. Штраф сплачується за кожні 10 (десять) календарних днів прострочення окремо.

Останній місяць, за який відповідачем проведена оплата - лютий 2024 року.

29.01.2024 позивач отримав лист відповідача № 18/01/24 від 18.01.2024 з актом приймання - передачі об`єкта суборенди, яким останній повідомив про своє бажання розірвати договір суборенди в односторонньому порядку.

Листом № 20/02/24 від 20.02.2024 відповідач повідомив позивача про строки здачі об`єкту суборенди, а саме - 29.02.2024.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що 21.02.2024 в ході проведення попереднього огляду орендованого відповідачем приміщення ним були виявлені суттєві порушення, а саме: наявність отворів після демонтажу кондиціонерів, розібрана частина стіни на 1 поверсі, наявна велика кількість каналізаційних труб.

Листом № 21/02-24 від 21.02.2024 позивач повідомив відповідача про виявлені порушення, у зв`язку з виявленими позивачем суттєвими порушеннями, які були допущені відповідачем та не усунуті до моменту повернення об`єкту суборенди, як того вимагає договір, акт приймання - передачі (повернення) об`єкту суборенди позивачем не підписаний.

З огляду на вказані обставини позивач просив суд зобов`язати відповідача привести об`єкт суборенди в попередній стан та стягнути з суборендаря орендної плати за березень, квітень 2024 у загальному розмірі 407 465,08 грн, а також передбаченого п. 8.2.4 договору суборенди штраф за порушення строків оплати суборенди за березень місяць у розмірі 61 119,75 грн. Також, за передачу відповідачем об`єкту в суборенду БО "БФ "Наш промінь світла" без погодження з позивачем, останнім нараховано штраф у розмірі 20373,25 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 774 ЦК передбачено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

За положеннями п. 5.3, 7.1 укладеного між сторонами договору суборендар зобов`язаний повернути об`єкт суборенди по акту приймання-передачі (повернення) в стані придатному для його подальшого використання не гіршому за той, який був на дату початку використання об`єкту суборенди за цільовим призначенням, з урахуванням нормального зносу. Суборендар за цим договором бере на себе наступні обов`язки: не здійснювати без письмової згоди орендаря перебудову, добудову та перепланування об`єкта суборенди, письмово погоджувати з орендарем та відповідними службами усі зміни в водопровідній, електричній та телефонній мережах об`єкту суборенди, відновлення об`єкту суборенди покладається на суборендаря. ().

Матеріалами справи підтверджено, що в результаті дій відповідача приміщення, які були надані йому в суборенду, зазнали змін із погіршенням їх якості, зокрема, після демонтажу встановлених ним кондиціонерів наявні отвори у стінах та розібрана частина стіни, що ним і не заперечувалось та засвідчується доданими до позову фотознімками, а також листом про огляд приміщення від 21.02.2014.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду про задоволення позову в цій частині.

Так само правомірною є відмова в позові в частині зобов`язання відповідача провести демонтаж труб опалення, як вірно враховано судом, в листі позивача від 21.02.2024 за № 20/02/24 про них не згадувалось, в акті приймання-передачі майна в суборенду від 27.05.2022 зазначено, що об`єкт передається з необхідними інженерними комунікаціями, з листа відповідача від 29.09.2023 № 29/09/02 вбачається, що він просив дозволу на часткову заміну старих каналізаційних труб, тобто каналізаційна мережа існувала на час укладення договору суборенди, в той же час, повний демонтаж каналізаційних труб приведе до погіршення майна, яке позивачу не належить, а знаходиться у нього в оренді і даний спосіб захисту не призведе до відновлення прав позивача, які він вважає порушеними.

Також, недоведеною належними доказами є вимога позивача про стягнення штрафу за передачу майна в наступну суборенду без дозволу орендаря. Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів укладення договору наступної суборенди, а наявність тих чи інших намірів не може свідчити про факт договірних відносин, а відтак, правомірною є відмова в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 407 465, 08 грн та 61 119, 75 грн штрафної санкції за несвоєчасну сплату суборендної плати, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Пунктом 4.7. договору суборенди передбачено, що суборендар має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про це орендаря в строки за 30 календарних днів. В такому разі, договір вважається розірваним на 31 календарний день з моменту отримання орендарем письмового повідомлення суборендаря про розірвання договору.

Як зазначив у позовній заяві позивач, 29.01.2024 він отримав лист відповідача №18/01/24 від 18.01.2024 про одностороннє розірвання договору суборенди на підставі пункту 4.7. договору суборенди.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що останнім місяцем строку дії договору суборенди є лютий 2024 року.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після припинення дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди, оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Колегія суддів враховує, що позивач у спірних правовідносинах не заявляв до відповідача вимоги щодо сплати ним неустойки за правилами частини другої статті 785 ЦК України, що, відповідно, виключало її розгляд судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, останнім місяцем дії договору суборенди є лютий 2024 року, відтак у позивача відсутні підстави вимагати стягнення орендної плати за березень та квітень 2024 року та штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за березень 2024 року.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в порядку статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/3616/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 02.12.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко