Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/3546/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/3546/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Омельчук І.М.,

від відповідача - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 (повний текст рішення складено 27.05.2024)

у справі № 910/3546/24 (суддя Грєхова О.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп"

про стягнення 1 022 404,78 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" про стягнення 1 022 404, 78 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови договору в частині здійснення розрахунків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" заборгованість у розмірі 1 013 648 грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 6 665 грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 091 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 268 грн. 87 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем спожито у грудні 2023 року та січні 2024 року електроенергію на суму 1 472 566, 10 грн., яку відповідачем оплачено частково, на суму 458 918, 07 грн., в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1 013 648, 03 грн. Крім того, місцевий господарський суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 6 665, 09 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 091, 66 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року. Також до апеляційної скарги долучено додаткові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та прийняте із неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок їх неправильного дослідження та оцінки, не з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема скаржник звертає увагу, що у відповідача за адресами на які позивач здійснював постачання електричної енергії наявний будівельний майданчик, комплексна забудова відсутня, а відповідачем жодні пуско-налагоджувальні роботи не здійснюються, оскільки будинки, де скаржник був замовником будівництва давно здані в експлуатацію. Скаржник звертає увагу, що у вказаних будинках проживають люди, у яких укладені прямі договори з ТОВ «Київські енергетичні послуги». Таким чином, на думку відповідача позивач виставляє рахунки, як ТОВ «Зім Кепітал Груп», так і фізичним особам за один і той самий спожитий обсяг електроенергії в даних будинках. На думку скаржника вказане підтверджується листом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 21.03.2024 року №16601/012, який він просить долучити до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3546/24.

04.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/3546/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

24.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 року у справі №910/3546/24 та призначено розгляд справи на 09.10.2024 року.

30.08.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивач надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Також до відзиву долучено додаткові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 06.11.2024 року.

05.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", позивача у справі, надійшло клопотання про долучення доказів та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2024 року.

11.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

28.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.12.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.12.2024 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, відповідач клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовує тим, що позивачем було надано лист №71114/3/01/5 від 29.11.2024 року в якому вказано про проведення додаткової аналітики за результатами проведеної технічної перевірки персоналом товариства.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не наводить в своєму клопотанні причин неявки представника у судове засідання, а збір додаткових доказів на думку колегії суддів не може бути визнаний судом, як поважна причина неявки в судове засідання, адже не є об`єктивно непереборними.

Колегія суддів повторно зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи частину 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.89).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Щодо доручення додаткових доказів до апеляційної скарги та до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 року у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Відповідно до частин першої, третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах від 21.06.2018 року у справі №906/612/17, від 22.08.2018 року у справі № 910/19776/17 та від 05.12.2018 року у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Колегія суддів зазначає, що скаржник додав до апеляційної скарги лист ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 21.03.2024 року №16601/012.

В якості поважності не долучення відповідного доказу в суді першої інстанції відповідач зазначає, що його директор ОСОБА_1 зараз перебуває на службі у Збройних Силах України, тому, так як крім нього не було жодних працівників, уповноважених отримувати пошту, поштова кореспонденція не отримувалась з поважних причини. До апеляційної скарги долучено копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2022 року №24, що підтверджує, що директор ОСОБА_1 з 18.03.2022 року приступив на військову службу та копію довідки №1703/2038 від 13.06.2024 року відповідно до якої директор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі станом на 13.06.2024 року. Також скаржник вказує, що з судового реєстру директор ОСОБА_1 дізнався про те, що позивачем подано даний позов, тому в суді першої інстанції було подано клопотання на ознайомлення з матеріалами справи та видано довіреність на адвоката з яким було підписано договір. Втім, адвокат не встиг ознайомитись з матеріалами справи, так як з моменту подачі заяви на ознайомлення і до моменту винесення рішення, суд першої інстанції не давав йому такої можливості, посилаючись на повітряну тривогу та відсутність часу. В подальшому, 24.05.2024 року, директор ОСОБА_1 зареєстрував електронний кабінет ТОВ «Зім Кепітал Груп» в ЄСІТС та адвокат ознайомився з матеріалами справи, проте не встиг подати відзив на позовну заяву, так, як 27.05.2024 року вже було винесене рішення.

Скаржник вважає, що лист ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 21.03.2024 року №16601/012 має істотне значення для вирішення даної справи, оскільки на думку відповідача, даний лист підтверджує той факт, що він не споживав поставлену позивачем електричну енергію.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем було долучено до відзивну на апеляційну скаргу лист №11/4/7/1/31651 від 18.08.2024 року в якому ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» повідомляє про припинення його договору з відповідачем про надання послуг з розподілу електричної енергії з 16.04.2024 року в частині об`єкта з ЕІС кодом 62Z8794723175778.

Колегія суддів констатує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права особи на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність взяти до уваги надані сторонами додаткові докази, за для не порушення принципів змагальності та рівності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Керуючись статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи принцип верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, колегія суддів не може не прийняти до уваги надані сторонами вказані вище докази, оскільки такі докази можуть мати принципове значення для вирішення даної справи по суті, а не прийняття таких доказів може призвести до порушення справедливого балансу між сторонами, у зв`язку з наведеним, у суду задля здійснення справедливого, повного та всебічного розгляду справи виникає необхідність у прийнятті таких доказів та врахуванні їх під час розгляду апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 30.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" (далі - споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 43231011ПВ (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (а.с. 11-16).

Відповідно до п. 3.1 Договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

За умовами п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами.

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач. Умови цього Договору починають виконуватись з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника.

Цей Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (п. 13.1 Договору).

Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Комерційну пропозицію (а.с. 8-10), згідно з п. 5.1 якої, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:

- 100 % вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.

У відповідності до п. 6.3 Комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, наступного робочого дня після закінчення розрахункового періоду (при умові отримання постачальником даних про обсяги споживання від споживача чи адміністратора комерційного обліку). У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у пункті 5.1 Комерційної пропозиції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" зазначає, що на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії протягом грудня 2023 року - січня 2024 року позивачем були сформовані та видані відповідні рахунки від 01.01.2024 року № 43231011/12/1 на суму 2 227 689, 11 грн. та від 01.02.2024 року № 43231011/1/1 на суму 606 428, 93 грн. (а.с. 19-20).

Позивач зазначає, що отримавши дані від оператора системи розподілу, про коригування обсягів спожитої відповідачем електричної енергії (а.с. 17), позивачем здійснено коригування обсягів споживання відповідачем у бік зменшення за грудень 2023 року на суму - 1 361 551,94 грн., що підтверджується рахунком від 18.01.2024 року № 43231011/1/1 коригування. (а.с. 18).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що всупереч умовам договору, відповідач, взятий на себе обов`язок по оплаті вартості використаної (купованої) електричної енергії у встановлений строк виконав лише частково, сплативши позивачу 458 918 ,07 грн., внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 013 648, 03 грн. за грудень 2023 року та січень 2024 року. Вказане підтверджується довідкою про надходження коштів. (а.с. 24).

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 6 665, 09 грн. за загальний період з 06.01.2024 року по 21.03.2024 року та інфляційні втрати в розмірі 2 091,66 грн. за загальний період з 01.02.2024 року по 29.02.2024 року.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Закон, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище є Закон України "Про ринок електричної енергії" (далі Закон № 2019-VIII).

Пунктом 14 ч. 1, ст. 4 Закону № 2019-VIII визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами 1, 2 ст. 56 Закону № 2019-VIII визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 10 ч. 7 ст. 56 Закону № 2019-VIII передбачено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору

Частиною 4 ст. 59 Закону № 2019-VIII визначено, що до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору.

Частинами 1, 2, 4, 9 ст. 72 Закону № 2019-VIII передбачено, що роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов`язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачам. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Пунктом 3.1.7 Правил встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Підпунктами 4.3, 4.12 п.4 Правил РРЕЕ передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

З 1 січня 2019 року відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу в м. Києві та здійснює ліцензійну діяльність щодо розподілу (передачі) електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року №1411.

За умовами п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Комерційну пропозицію, згідно з п. 5.1 якої, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:

- 100 % вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.

Як було зазначено вище, на виконання умов Договору позивачем сформовано рахунки на оплату за 43231011/12/1 від 01.01.2024 року на суму 2 227 689, 11 грн. та № 43231011/1/1 від 01.02.2024 року на суму 606 428, 93 грн., та в подальшому, отримавши від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" інформацію щодо обсягів поставленої/спожитої електричної енергії ТОВ "ЗІМ Кепітал Груп", позивачем сформовано рахунок № 43231011/1/1коригування від 18.01.2024 року на суму - 1 134 626, 62 грн. за грудень 2023 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем спожито у грудні 2023 року та січні 2024 року електроенергію на суму 1 472 566, 10 грн., яку відповідачем оплачено частково, на суму 458 918, 07 грн., в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1 013 648, 03 грн.

Колегія суддів зазначає, що часткова оплата підтверджується довідкою про надходження коштів. (а.с. 24).

Водночас, колегія суддів наголошує, що доказів на підтвердження сплати заборгованості за отриману електроенергію в розмірі 1 013 648, 03 грн., відповідачем не надано, тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманої у грудні 2023 року та січні 2024 року електроенергії у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 013 648, 03 грн.

Щодо доводів скаржника стосовно того, що він вже не здійснює жодні пуско-налагоджувальні роботи, оскільки будинки, де скаржник був замовником будівництва давно здані в експлуатацію, а у вказаних будинках проживають люди, у яких укладені прямі договори з ТОВ «Київські енергетичні послуги», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідний договір постачання електричної енергії був укладений з відповідачем, якому було присвоєно особовий рахунок № 43231011. Об`єкту, до якого надавались послуги з постачання електричної енергії, було присвоєно ЕІС-код 62Z8794723175778.

Обставин щодо об`єкту, до якого надавались послуги з постачання електричної енергії, та обсягів поставленої електричної енергії, відповідач не заперечує.

Відповідно до п. 4.27. Правил у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів відзначає, що даними нормами ПРРЕЕ встановлена відповідальність споживача за своєчасність розірвання договорів, а саме дотримання порядку повідомлення електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів та здійснення оплати платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Як вбачається з листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» №11/4/7/1/31651 від 18.04.2024 року долученого до відзиву на апеляційну скаргу, що відповідач повідомив про припинення дії договору (о/рахунок НОМЕР_2 ) лише оператора системи розподілу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

При цьому, згідно з умовами приписів п. 4.27 Правил, відповідач повинен був повідомити про розірвання договору з постачання електричної енергії саме ТзОВ "Київські енергетичні послуги".

Матеріали справи не містять доказів, що відповідно до п. 4.27 ПРРЕЕ постачальника було повідомлено про припинення користування відповідачем електричною енергією у зв`язку із передачею житлового будинку іншим особам, а тому договір про постачання електричної енергії споживачу не припиняв своєї дії, а відповідач, з огляду на приписи Правил, був зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідного договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що про наявність договірних відносин відповідача з оператором системи розподілу в позовний період свідчить також те, що оператор системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» підтвердив споживання електричної енергії саме відповідачем в додатку 1 до листа № 14178/3/01/5 від 12.03.2024 року. (а.с. 17).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в листі оператора системи розподілу від 18.04.2024 року № 11/4/7/1/31651 зазначено про припинення його договору з відповідачем про надання послуг з розподілу електричної енергії з 16.04.2024 року в частині об`єкта з ЕІС кодом 62Z8794723175778.

Втім, даний позов заявлено про стягнення заборгованості за період грудень 2023 року - січень 2024 року.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до довідки про надходження коштів, відповідач здійснював останню оплату 19.03.2024 року. (зв.а.с. 24).

Також, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу, що в листі №16601/012 від 21.03.2024 року на який посилається скаржник в якості відсутності підстав для розрахунків з позивачем зазначено, що ТОВ «Зім Кепітал Груп» має субспоживачів яких послідовно підключено від засобів обліку основного споживача та які мають договірні відносини про надання послуг з розподілу електричної енергії. Схемою електропостачання та умовами договору об`єктів, за вищезазначеними адресами передбачено відрахування обсягу навантаження субспоживачів (власників/користувачів житлових та нежитлових приміщень) з якими у товариства наявні договірні відносини. Фахівці ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» провели аналіз нарахованих обсягів спожитої електричної енергії за особовим рахунком №43231011. За результатами перевірки встановлено, що нарахування проведені вірно, наразі підстав для проведення перерахунку немає.

Згідно з п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку. Відповідно до абз. 1 ч. 3 п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Згідно пункту 9 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» оператор системи розподілу під час укладення із споживачами договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії (оформлення заяв-приєднання та паспортів точок розподілу) присвоює всім точкам розподілу електричної енергії за об`єктами існуючих споживачів ЕІС-коди за точками комерційного обліку відповідно до порядку, передбаченого Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311.

З урахуванням наведеного, всі субспоживачі відповідача, які мають укладені індивідуальні договори, здійснюють споживання електричної енергії за власними точками комерційного обліку (далі - ТКО) з унікальними EIC-кодами, що не можуть співпадати з EIC-кодами ТКО відповідача.

Відповідно, наведене вказує про неможливість здійснення подвійного нарахування за спожиту електричну енергію відповідачу та його субспоживачам.

З урахуванням зазначеного, оскільки позивач не отримував жодних повідомлень від відповідача про розірвання договору, а договір відповідача з оператором системи розподілу в частині об`єкта з ЕІС-кодом 62Z8794723175778 припинено за межами позовного періоду (що потягнуло за собою припинення дії Договору в частині об`єкта за умовами абз. 5 п. 4.27 ПРРЕЕ з 16.04.2024 року) відповідач зобов`язаний здійснити оплату за позовний період згідно умов договору.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 013 648, 03 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Крім того, як вже було вище зазначено, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 6 665, 09 грн. за загальний період з 06.01.2024 року по 21.03.2024 року та інфляційні втрати в розмірі 2 091,66 грн. за загальний період з 01.02.2024 року по 29.02.2024 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 6 665, 09 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 091, 66 грн.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ Кепітал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі №910/3546/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі № 910/3546/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3546/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.12.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир