Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/7331/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/7331/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Корпорації «Пневмотек»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024

у справі № 910/7331/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Корпорації «Пневмотек»

до Приватного підприємства «Арматура-Сервіс»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2024 Корпорація «Пневмотек» (надалі - позивач; Корпорація; апелянт; скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Арматура-Сервіс» (далі - відповідач; ПП «Арматура-Сервіс») про стягнення заборгованості у розмірі 25 023,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 446 від 21.03.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/7331/24 в позові відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, застосував строк позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Корпорація «Пневмотек» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у даній справі та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару «негайно після поставки», оскільки сторонами договору строк оплати товару після поставки не було визначено. Позивач, посилаючись на частину 2 статті 530 ЦК України, наголошує, що при ухваленні рішення, місцевий господарський суд безпідставно ототожнив факт виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату вартості товару з фактом встановлення сторонами строку здійснення розрахунків за поставлений товар. На думку апелянта, висновки суду 1-ої інстанції про застосування до правовідносин у даній справі строку позовної давності суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем заявлено позов з дотриманням строків позовної давності.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 апеляційна скарга Корпорації «Пневмотек» у справі № 910/7331/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації «Пневмотек» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/7331/24, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7331/24.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомляються шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 14.08.2024 до електронних кабінетів останніх.

21.08.2024 на адресу апеляційного господарського суду, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи ПП «Арматура-Сервіс» обґрунтовує тим, що між ним та Корпорацією «Пневмотек» укладено договір поставки у спрощеній формі, визначено, що оплата за товар здійснюється на умовах: 50% вартості за попередньою оплатою, інші 50% - після прийняття товару. Відповідач підтримує оскаржуване рішення та вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що обов`язок відповідача щодо повної оплати товару (решти 50% вартості товару) виник з настанням події поставки товару ПП «Арматура-Сервіс» - з 21.03.2014, а відтак саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що за ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

29.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 09.08.2024, надійшли матеріали справи № 910/7331/24.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Корпорація «Пневмотек» (постачальник) та Приватне підприємство «Арматура-Сервіс» (покупець) уклали договір поставки у спрощений спосіб (скорочено - Договір поставки), шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами про поставку товарів.

На виконання умов Договору поставки, 29.01.2014 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 250 на суму 50 047,75 грн, який містить перелік товару, його ціну та загальну вартість.

Сторони домовились про оплату товару наступним чином: 50% шляхом попередньої оплати до поставки товару, 50% - після прийняття товару, про що наголошується позивачем.

13.02.2014 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 25 023,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9 від 13.02.2014.

21.03.2014 Корпорація «Пневмотек» поставила Приватному підприємству «Арматура-Сервіс» товар на суму 50 047,75 грн, що підтверджується видатковою накладною № 446 від 21.03.2014, як підписана уповноваженими представниками сторін.

Однак після поставки товару, відповідач оплату решти вартості товару не здійснив, тому на момент звернення позивача до господарського суду у відповідача наявна заборгованість.

Позивач, керуючись приписами частини 2 статті 530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, оскільки терміни оплати за поставлений товар не були встановлені у Договорі поставки.

Проте, вказана вимога позивача була відхилена відповідачем, що і стало причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву заявив вимогу про застосування судом до спірних правовідносин строку позовної давності.

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 ЦК України).

З огляду на зміст спірних правовідносин, між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

У відповідності до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

21.03.2014 Корпорація «Пневмотек» (постачальник) поставила Приватному підприємству «Арматура-Сервіс»(покупець) товар на суму 50 047,75 грн, що підтверджується видатковою накладною № 446 від 21.03.2014, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили здійснити оплату товару наступним чином: 50% шляхом попередньої оплати до поставки товару, 50% - після прийняття. На даних обставинах позивачем акцентовано увагу у позові.

13.02.2014 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 25 023,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9 від 13.02.2014.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Таким чином, оплата решти 50% вартості товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 446 від 21.03.2014, що становить 25 023,87 грн, мала бути здійснена відповідачем негайно після прийняття товару, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу, про що, за висновками судової колегії, обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.

З цих підстав судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта у відповідній частині.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт та розмір заборгованості Приватного підприємства «Арматура-Сервіс» за видатковою накладною № 446 від 21.03.2014 у сумі 25 023,87 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем спростовані не були.

В той же час, з матеріалів справи вбачається про наявність заявленого відповідачем у відзиві клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частин 2-5 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, з позовною заявою до господарського суду позивач звернувся 12.06.2024, про що свідчить дата, зазначена на штампі Господарського суду міста Києва, проставлена на першому аркуші позовної заяви.

За висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, у даному випадку це 21.03.2014, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, апелянт у своїй апеляційній скарзі не погоджується з таким висновком суду, вважає його помилковим, оскільки, на його думку, відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, строк позовної давності має починатися з 22.03.2024 після пред`явлення вимоги позивача відповідачу, оскільки сторони Договору поставки не визначили строк здійснення оплати товару після його поставки.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування частини 2 статті 530 ЦК України має місце, якщо негайне виконання обов`язку боржника не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що сторони погодили порядок оплати товару наступним чином: 50% шляхом попередньої оплати до поставки товару, 50% - після прийняття, тому, за переконанням колегії суддів вмотивованим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач помилково вважає, що строк оплати товару після його поставки був не визначений, і такий висновок місцевого господарського суду відповідає й приписам частини 1 статті 692 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на строк виконання відповідачем обов`язку зі сплати на користь позивача грошових коштів у сумі 25 023,87 грн (21.03.2014 - дата отримання товару) та дату звернення позивача з відповідним позовом до суду першої інстанції - 12.06.2024, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/7331/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в спростування викладених позивачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Корпорації «Пневмотек» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/7331/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/7331/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Корпорацію «Пневмотек».

4. Справу № 910/7331/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков