Постанова

від 02.12.2024 по справі 5004/1671/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Справа № 5004/1671/12

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 (повний текст - 14.10.2024) у справі №5004/1671/12 (суддя Кравчук А.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флавія", м.Харків

до Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", м.Ковель

про банкрутство

за участю представників

ТОВ "Динеро-Капітал" Губар Н.В. (в залі суду);

ТОВ "ФК "Ідеа Капітал" Лойфер А.Е. (в режимі відеоконференції);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 у справі №5004/1671/12:

- відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Слободяна Василя Миколайовича від 13.08.2024 про виключення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал в сумі 12506800,52 грн, окремо включені в реєстр кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства Ковельсільмаш, як такі, що забезпечені майном боржника, з реєстру кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства Ковельсільмаш, у зв`язку з їх погашенням;

- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал від 12.08.2024 про зобов`язання ліквідатора Слободяна Василя Миколайовича невідкладно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, а саме адміністративно-побутового корпусу №1, літ А-4, площею 9790,8 м.кв, контактно-зварювальних машин КЕН-5, КЕН-7 в кількості 34 штук, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт, на умовах, які були погоджені Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал у листах №30/05-24/1 від 30.05.2024 задоволено частково;

- зобов`язано ліквідатора Слободяна Василя Миколайовича здійснити продаж майна Публічного акціонерного товариства Ковельсільмаш у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.08.2023 у справі №903/1524/13 затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Камертон»; ліквідовано юридичну особу ТОВ «Камертон»; закрите провадження по справі. Як вбачається з наведеної ухвали суду, під час провадження по справі, в порядку, передбаченому приписами Кодексу, реалізований об`єкт нерухомості, належний ТОВ «Камертон» та бувший предметом забезпечення вимог ТОВ «ФК «Ідеа Капітал», внаслідок чого ТОВ «ФК «Ідеа Капітал», в якості забезпеченого кредитора, отримало грошові кошти в розмірі 6055345,00 грн.

Отже, в межах справи про банкрутство ТОВ «Камертон», що є майновим поручителем за грошовими зобов`язаннями ПАТ «Ковельсільмаш» перед ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» (як правонаступника ПАТ «Кредобанк»), відбулося погашення грошових вимог ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» до ПАТ «Ковельсільмаш», в розмірі 6055345,00грн.

Проте, господарський суд відмовив в задоволенні заяви ліквідатора в цілому, що призвело до наявності у реєстрі кредиторських вимог ПАТ «Ковельсільмаш», грошових вимог кредитора ТОВ «ФК «Ідеа Капітал», в розмірі, що не відповідає дійсності, що призводить до незаконності оскаржуваної ухвали

Посилаючись на висновки Верховного Суду, приписи ст.11 Закону України «Про іпотеку», Кодексу України з процедур банкрутства, апелянт стверджує, що вартість предмету іпотеки, в межах якої майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем у випадку порушення справи про банкрутство, встановлюється безпосередньо кредитором (іпотекодержателем) під час звернення із заявою про грошові вимоги до такого поручителя в межах провадження по справі про банкрутство. Як наслідок, вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними також в заявленому розмірі, незалежно від вартості предмету іпотеки, кінцева вартість якого для цілей проведення розрахунків формується в момент його реалізації з дотриманням вимог Кодексу.

Ані ПАТ «Кредобанк», ані ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» не здійснювалося в межах провадження по справі про банкрутство ТОВ «Камертон» активних процесуальних дій (подання відповідних заяв, клопотань тощо) щодо повної чи часткової відмови від забезпечення. Тобто, кредитор самостійно визначив модель поведінки своєї участі у справі про банкрутство ТОВ «Камертон», вважаючи за можливе та необхідне отримати від реалізації предмета забезпечення грошові кошти в розмірі зобов`язання ПАТ «Ковельсільмаш» перед ПАТ «Кредобанк» за кредитним договором в цілому (12506800,52грн).

Отже, беручі до уваги, що предмет іпотеки забезпечував вимоги ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» в цілому (в розмірі 12506800,52грн), внаслідок реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог КУзПБ (незалежно від його кінцевої вартості, сформованої на аукціоні), вимоги ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» вважаються погашеними також в цілому, тобто, в розмірі 12506800,52грн.

Тому, апелянт вважає висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш» про виключення з реєстру кредиторських вимог Боржника грошових вимог ТОВ «ФК «Ідеа Капітал», що забезпечені майном Боржника, в розмірі 12506800,52грн, такими, що суперечать приписам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції: скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 у справі №5004/1671/12; прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора ПАТ Ковельсільмаш та виключити грошові вимоги ТОВ ФК Ідеа Капітал в розмірі 12506800,52грн, що забезпечені майном ПАТ Ковельсільмаш, а також відмовити в клопотанні ТОВ ФК Ідеа Капітал про зобов`язання ліквідатора ПАТ Ковельсільмаш невідкладно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна ПАТ Ковельсільмаш, що є забезпеченням вимог ТОВ ФК Ідеа Капітал.

17.10.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

05.11.2024 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 у справі №5004/1671/12 та призначено розгляд апеляційної скарги на 02.12.2024 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 22.11.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

21.11.2024 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ідеа Капітал» було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві, зокрема, зазначає, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, не є релевантними, а тому не можуть застосовуватись при розгляді справи про банкрутство ПАТ «Ковельсільмаш».

Вважає, що в серпні 2022 року за рахунок коштів, отриманих від продажу Палацу культури, який належав ТОВ «Камертон», відбулось часткове погашення грошових вимог за основним зобов`язанням, решта вимог підлягає задоволенню за рахунок коштів, отриманих від продажу інших предметів забезпечення, зокрема тих, які належать ПАТ «Ковельсільмаш» та перебувають у заставі ТОВ ФК «Ідеа Капітал». Продаж має відбуватись відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Також зазначає, що у випадку повного або часткового погашення кредиторських вимог відомості про кредитора не підлягають вилученню (усуненню) з відповідного Реєстру. В цьому випадку до Реєстру вноситься інформація про погашення, розмір погашення кредиторських вимог, підстави внесення інформації про погашення кредиторських вимог.

Тому вважає, що відсутні обґрунтовані правові підстави для скасування ухвали Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 у справі №5004/1671/12, виключення грошових вимог ТОВ ФК «Ідеа Капітал» в сумі 12506800,52 грн з реєстру вимог кредиторів ПАТ «Ковельсільмаш».

Звертає увагу, що в апеляційній скарзі представником ТОВ «Динеро-Капітал» не наведено жодної обставини або факту, який би вказував на те, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість ухвали в частині часткового задоволення клопотання ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» про зобов`язання ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш» Слободяна В.М. здійснити продаж майна ПАТ «Ковельсільмаш» у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Єдиним, що зазначила представник ТОВ «Динеро-Капітал» є те, що грошові вимоги ТОВ ФК «Ідеа Капітал» мали бути виключені з реєстру вимог кредиторів ПАТ «Ковельсільмаш», отже клопотання не мало розглядатись господарським судом.

Зазначає, що справа №5004/1671/12 про банкрутство ПАТ «Ковельсільмаш» слухається з 02.01.2013, тобто 11 років та 11 місяців. Ліквідатор Слободян В.М. виконує (або не виконує) свої обов`язки з 14.12.2022, тобто майже 2 роки. Отже, є очевидним, що провадження триває дуже довгий час, із значними затримками реалізації необхідних заходів у процедурах банкрутства.

Всупереч вимогам ст.70 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор Слободян В.М. протягом 20 днів з дня отримання згоди на продаж заставного майна не оголосив про проведення першого аукціону з продажу Адміністративної будівлі та Обладнання.

Враховуючи бездіяльність ліквідатора, ТОВ ФК «Ідеа Капітал» було прийнято рішення щодо захисту своїх прав та інтересів, шляхом направлення клопотання до суду про зобов`язання ліквідатора виставити заставне майно ТОВ ФК «Ідеа Капітал» на продаж, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

На підставі викладеного представник ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Динеро-Капітал» в повному обсязі та залишити без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 у справі №5004/1671/12.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 02.12.2024 з`явилися представники ТОВ "Динеро-Капітал" та ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал. Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що суд належним чином повідомляв всіх учасників провадження у справі про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні 02.12.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції задоволити вимоги апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.05.2013 визнано та включено до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в сумі 12544914,97 грн, з яких 12506800,52 грн черговість задоволення перша; 36967,45 грн черговість задоволення шоста; 1147,00 грн черговість задоволення перша.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.09.2014 здійснено заміну кредитора у справі про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" - Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал".

Грошові вимоги ТОВ ФК Ідеа Капітал забезпечені заставою нерухомого та рухомого майна боржника відповідно до іпотечного договору від 28.10.2010, додаткового договору №2 від 19.09.2011 до нього, договору застави від 28.10.2010, договору застави товарів в обороті від 08.10.2010, а саме (т.3, а.с.11-103):

- адміністративно-побутовий корпус №1, літ А-4, площею 9790,8 м.кв, що розташований за адресою: Волинська обл., м.Ковель, вул. Варшавська, 1;

- контактно-зварювальна машина КЕН-5,КЕН-7 в кількості 34 шт, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт;

- товари в обігу, переробці згідно акту перевірки наявності та оцінки майна від 28.10.2010.

Крім цього, ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.05.2014 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (правонаступник ТОВ ФК Ідеа Капітал згідно ухвали суду від 22.09.2014) до Товариства з обмеженою відповідальністю Камертон в сумі 12543767,97 грн, які підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Вимоги ґрунтуються на іпотечному договорі від 28.10.2010, укладеному між ПАТ Кредобанк та ТОВ Камертон, в забезпечення заборгованості ПАТ Ковельсільмаш перед ПАТ Кредобанк за кредитним договором №18/10 від 27.10.2010, що укладений між ПАТ Кредобанк та ПАТ Ковельсільмаш. В іпотеку передано нерухоме майно - приміщення палацу культури (А-4), загальною площею 8184,1кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, вул.Володимирська 124, яке належить ТОВ Камертон.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.08.2023 у справі №5004/1524/13 звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" затверджено. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Камертон". Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" закрито. У мотивувальній частині ухвали вказано, що отримані від реалізації належного банкруту майна, що одночасно є предметом забезпечення, грошові кошти в сумі 6055345,00 грн (за вирахуванням комісії банку) скеровані ліквідатором на погашення вимог ТОВ ФК Ідеа Капітал.

Колегія суддів приймає до уваги, що згідно ч.5 ст.590 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Як також передбачено положеннями ст.33 Закону України "Про іпотеку", якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Тобто, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Як передбачено статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

У постанові від 19.01.2021 у справі №916/2238/17 Верховний Суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Також, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №908/1506/17 від 14.01.2020, постанові Великої Палати Верховного Суду №910/17048/17 від 18.01.2022.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 98, 99 постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 окремо акцентувала увагу на тому, що у разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно положень частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ведення реєстру вимог кредиторів належить до повноважень ліквідатора.

Положення статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, аналіз пунктів 1, 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, дає підстави для висновку, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань банкрутства та на який покладено обов`язок визначати форму та порядок ведення реєстру кредиторів шляхом розроблення, видання та оприлюднення регуляторних актів.

Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5 (далі - Вимоги), встановлено, що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №594/5.

Пунктом 1 Розділу ІІІ "Ведення Реєстру" передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

Відповідно до п.8 Розділу ІІІ "Ведення реєстру", у разі погашення вимог кредитора іншим шляхом, ніж задоволення за рахунок реалізації майна, відомості щодо способу погашення та дати погашення такої вимоги вносяться в графу "Примітки".

При заповненні розділу І Реєстру "Відомості про кредиторів" відомості щодо загальної суми задоволених (погашених) вимог в межах кожної вимоги, яка у разі часткового задоволення формується шляхом додавання розміру задоволених (погашених) вимог вносяться у графу 7 "Сума задоволених (погашених) вимог кредитора" (пункт 9 Розділу ІІІ "Ведення реєстру").

Також, пунктом 14 Розділу ІІІ Вимог передбачено, що у випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі "Примітки" відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення.

Отже, з огляду на зазначені положення Вимог, вбачається обґрунтованим висновок про те, що у випадку погашення кредиторських вимог (повністю або частково) Вимоги передбачають внесення відповідної інформації до Реєстру у графу 7 "Сума задоволених (погашених) вимог кредитора", а також у вигляді відповідних приміток.

Також, аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про різні підстави та наслідки у випадку погашення вимог кредитора та у випадку відмови кредитора від вимог до боржника.

Тобто, у випадку повного або часткового погашення кредиторських вимог відомості про кредитора не підлягають вилученню (усуненню) з відповідного Реєстру. В цьому випадку до Реєстру вноситься інформація про погашення, розмір погашення кредиторських вимог, підстави внесення інформації про погашення кредиторських вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №Б8/065-12, від 25.05.2021 у справі №915/684/14.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора Слободяна В.М. про виключення з реєстру вимог кредиторів грошових вимог ТОВ ФК Ідеа Капітал в сумі 12506800 грн 52 коп є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Кодексу України з процедур банкрутства та Вимогам до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5.

Також, ТОВ ФК Ідеа Капітал у клопотанні від 12.08.2024 просив суд першої інстанції зобов`язати ліквідатора боржника невідкладно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна товариства, а саме адміністративно-побутового корпусу №1, літ А-4, площею 9790,8 м.кв, що розташований за адресою: Волинська обл., м.Ковель, вул.Варшавська, 1; контактно-зварювальних машин КЕН-5,КЕН-7 в кількості 34 шт, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт, на умовах, погоджених у листі від 30.05.2024 №30/05-24/1.

Як вбачається з матеріалів справи ліквідатор Слободян В.М. звернувся до ТОВ ФК Ідея Капітал з пропозицією від 28.05.2024 щодо визначення умов продажу майна банкрута, визначивши лот 1 адміністративно-побутовий корпус №1, літ. А-4, площею 9790,8 м.кв., що розташований за адресою Волинська обл., м.Ковель, вул.Варшавська, 1, з початковою ціною першого аукціону 33739097,00 грн; лот 2 контактно-зварювальних машин КЕН-5,КЕН-7 в кількості 34 шт, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт, з початковою ціною першого аукціону 6535064,00 грн (т.30, а.с.147-148).

ТОВ ФК Ідеа Капітал у листі від 30.05.2024 №30/05-24/1 надало згоду на продаж заставного майна на відповідних умовах з початковою ціною перших аукціонів, визначених ліквідатором (т.30, а.с.149-151).

Ліквідатор лист отримав 07.06.2024, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (т.30, а.с.152-154)

У листі від 19.07.2024 ТОВ ФК Ідеа Капітал вимагає від ліквідатора негайно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна товариства на умовах, погоджених у листі від 30.05.2024. Лист отриманий ліквідатором 23.07.2024 (том 30, а.с. 155-157).

Згідно ч.2 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів.

Відповідно до положень ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; пред`являє до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тобто, повноваження ліквідатора, передбачені ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, спрямовані як на збереження майна банкрута, так і на поповнення ліквідаційної маси з метою максимального задоволення вимог кредиторів.

У ліквідаційній процедурі ключовими є дії, спрямовані на формування ліквідаційної маси та розпорядження майном банкрута, з метою перетворення майна банкрута у кошти, а також пропорційний та розмірний розподіл коштів, отриманих від продажу цього майна кредиторам.

Від дій ліквідатора щодо виявлення майнових активів банкрута залежить склад ліквідаційної маси і, відповідно, задоволення вимог кредиторів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №927/1191/14, від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 09.07.2019 у справі №15/55/2011/5003 та від 27.08.2019 у справі №913/982/14).

Як передбачено ч.1 ст.63 Кодексу України з процедур банкрутства, після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором. Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною товарів, що швидко псуються. Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною також виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, ринкова вартість яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.5 ст.79 Кодексу України з процедур банкрутства комітет кредиторів, а щодо заставленого майна - забезпечений кредитор може своїм рішенням встановити початкову ціну повторного аукціону, другого повторного аукціону меншу, ніж визначено Кодексом.

При цьому, комітет кредиторів боржника обмежений у праві надання згоди на продаж майна боржника, що є предметом забезпечення (п.5 ч.8 ст.48 КУзПБ).

Згідно положень ст.75 Кодексу України з процедур банкрутства заставний кредитор погоджує порядок продажу заставного майна. Якщо протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом.

Заставний кредитор має погодити витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та продажем заставного майна, які підлягають відшкодуванню з коштів, отриманих від реалізації такого майна.

Згідно із ч.6 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Тобто, у випадку продажу майна боржника або права вимоги боржника, що стосуються застави, грошові кошти від реалізації таких повинні перераховуватися забезпеченому кредитору за вирахуванням винагороди оператору проведення аукціону.

Отже, як правильно зазначає суд першої інстанції, приписи Кодексу України з процедур банкрутства вказують на прямий обов`язок ліквідатора боржника вжити всі заходи з продажу майна боржника за найвищою ціною з метою задоволення вимог кредитора.

Докази організації ліквідатором та проведення аукціону з продажу заставного майна в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ ФК Ідеа Капітал та зобов`язання ліквідатора Слободяна В.М. здійснити продаж майна боржника у відповідності до вимог КУзПБ.

Водночас, колегія суддів погоджується, що клопотання ТОВ ФК Ідеа Капітал про зобов`язання ліквідатора здійснити продаж заставного майна у відповідності до умов, погоджених товариством у листі від 30.05.2024, не підлягає задоволенню, оскільки порядок продажу майна встановлений спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, на які посилається апелянт, не є релевантними правовідносинам, що склалися у даній справі, висновків, викладених вище не спростовують, а тому не підлягають застосуванню при розгляді справи про банкрутство ПАТ «Ковельсільмаш».

В силу ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про виключення з реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» в сумі 12506800,52грн та задоволення клопотання про зобов`язання ліквідатора здійснити продаж майна ПАТ Ковельсільмаш у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 у справі №5004/1671/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.10.2024 у справі №5004/1671/12 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 03.12.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.