Постанова
від 24.10.2024 по справі 904/4356/17
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4356/17 (904/4274/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 (суддя Примак С.А.)

у справі № 904/4356/17 (904/4274/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд"

до відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор"

про визнання недійсними договорів та повернення платежів за договорами

в межах справи № 904/4356/17 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор"

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" та відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" про визнання недійсними договорів та повернення платежів за договорами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-Трейд", відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" визнання недійсними договорів та повернення платежів за договорами відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 у справі № 904/4356/17 (904/4274/23) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС», як конкурсному кредитору у справі про банкрутство № 904/4356/17, стало достовірно відомо про виведення грошових коштів банкрута шляхом здійснення правочинів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» з оплати гарантійних платежів за договорами №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» на загальну суму 35 000 000,00 грн. за рахунок коштів, які ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» отримало на підставі договору овердрафтного кредитування №08.03-202 від 18.03.2008, укладеного з AT «ПУМБ»;

- згідно банківських виписок 31.03.2014 ТОВ «ТБ «АМСТОР» здійснило гарантійні платежі на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» (підконтрольна ОСОБА_2.) з ПДВ (зазначено в призначенні платежу) в загальній сумі 35 000 000,00 грн. В свою чергу, згідно банківських виписок ,ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» здійснив оплату на загальну суму 35000000,00 грн, на користь групи компаній «САРЕПТА», а саме: ТОВ «САРЕПТА-М», ТОВ «САРЕПТА АЛЬФА», ТОВ «БК «МАСОНРІ», ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», які є пов`язаними в рамках єдиної угоди;

- ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», в результаті здійснених платежів на користь ТОВ «САРЕПТА-М», ТОВ «САРЕПТА АЛЬФА», ТОВ «БК «МАСОНРІ», ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», отримало право користування об`єктами нерухомості, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та підтверджується документами, які додані до позовної заяви (як додатки до висновку експерта/аудитора), у загальній кількості більше 2500 сторінок письмових документів та 2609 аркушів електронних документів, і які є належними, допустимими, достовірними доказами у даній справі в розумінні ГПК України та які підлягали дослідженню Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи, з метою повного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи (Постанова КГС ВС від 19.03.2019 у справі № 925/1027/15, Постанова КГС ВС від 21.10.2020 у справі № 925/594/18, Постанова КГС ВС від 15.11.2019 у справі №909/887/18, Постанова КГС ВС від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, Постанова КГС ВС від 27.11.2018 у справі № 914/12505/17);

- в результаті неправомірних дій пов`язаних між собою осіб (ОСОБА_2., та його рідного брата ОСОБА_1.), ТОВ «ТБ «АМСТОР» не лише не набув права довгострокової оренди, а й поніс збитки в розмірі 59 403 390,41 гри, з них 35 000 000,00 грн. - витрати на непогоджену оплату так званих гарантійних платежів;

- на Наглядовій раді, що виконувала функції дорадчого органу, рішення про укладення договорів оренди ніколи не виносилося та не розглядалося Загальними Зборами учасників ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» (п. 3.8 (висновок), 3.15 Звіту);

- внаслідок укладення недійсного, фіктивного, фраудаторного правочину та неправомірних дій пов`язаних між собою осіб (ОСОБА_2. та його рідного брата ОСОБА_1.) ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» не лише не набуло права довгострокової оренди, а й понесло збитки в розмірі 59 403 390,41 грн, з них 35 000 000,00 грн. - витрати на непогоджену оплату так званих гарантійних платежів;

- враховуючи порушення справи про банкрутство № 904/7937/15 в 2015 році укладення договорів в 2014 році є такими, що були укладені в підозрілий період, в результаті яких були виведені активи ТОВ «ТБ «АМСТОР» на іншу юридичну особу де посадовими особами були пов`язані особи в розумінні діючого законодавства, чим зменшив розмір своїх активів, що призвело до збільшення обсягу неплатоспроможності боржника та заподіяння шкоди інтересам кредиторів;

- Здійснення ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» гарантійних платежів за договорами від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 в загальній сумі 35 000 000,00 грн. на користь пов`язаної особи - ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» за рахунок овердрафту за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008, укладеного із АТ «ПУМБ», призвело до штучного зменшення грошових активів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» та понесення збитків в загальному розмірі 59 403 390,41 грн, в тому числі: 35 000 000,00 грн. витрати на непогоджену оплату гарантійних платежів; 24 403 390,41 грн. витрати за користування кредитними коштами за період з 31.03.2014 по 09.05.2017, що підтверджено Висновком судової економічної експертизи № 27/04/1-23 від 22.06.2023. Такі факти свідчать про цілеспрямованість дій керівника ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» щодо зменшення майна та грошових коштів товариства, здійснених з перевищенням повноважень виконавчого органу та порушень умов статуту, створення економічно невигідних умов здійснення господарської діяльності ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР». Отже, Судом першої інстанції невірно надана оцінка права/можливості кредиторів на звернення до суду з позовною вимогою про визнання договору укладеного у "підозрілий період" недійсними;

- укладені Договір б/н від 26.03.14г, Договір б/н від 20.03.14г, Договір б/н від 24.03.14г є фіктивними, оскільки не були спрямовані на реальне настання наслідків, зокрема отримання прибутку, оскільки вчинені між пов`язаними особами, без належного погодження з учасниками товариства, спрямовані виключно на створення джерела фінансування для ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», і отримання останнім права довгострокової оренди майна ГК САРЕПТА. Укладення таких договорів було засобом для «прогонки коштів», виведення активів на іншу компанію (ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД») де посадовими особами були пов`язані особи в розумінні діючого законодавства;

- при розгляді справи судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі докази надані сторонами, а отже не досліджено обставини фіктивності (фраудаторності) оскаржуваних договорів (правочинів), як таких, що вчинені на шкоду інтересам кредиторів та повністю проігноровано доводи позивача з цього питання (перевищення виконавчим органом повноважень, які передбачено статутом; здійснення платежів за рахунок коштів овердрафтного кредитування ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР»). Також, судом не надана належна оцінка та аналіз дій сторін договору в контексті добросовісності/недобросовісності та зловживання правом щодо кредитора і його майнових інтересів;

- в порушення норм матеріального та процесуального права та загальних принципів судочинства при розгляді Господарським судом Дніпропетровської області справі № 904/4356/17 (904/4274/23) судом не досліджено доказів пов`язаності осіб та не надано їм об`єктивну правову оцінку;

- у момент здійснення директором ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» ОСОБА_1 правочинів №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 по проведенню оплати гарантійних платежів на загальну суму 35 000 000,00 грн. не дотримані встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, оскільки оскаржувані договори укладені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності і вільного волевиявлення учасника правочину - ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР», що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Зважаючи на вищенаведене, виконуючий обов`язки директора ТОВ «ТБ «АМСТОР» ОСОБА_1, при перерахуванні коштів згідно договорів б/н від 20.03.2014 р., 24.03.2014 р. та 26.03.2014 р. у загальній сумі 35 000 000,00 гривень на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», порушив вимоги Статуту ТОВ ТБ «АМСТОР», ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», ст. 92 Цивільного Кодексу України. Судом першої інстанції проігноровано доводи Позивача щодо перевищення повноважень керівником ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» ОСОБА_1 при здійсненні правочинів №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 по проведенню оплати гарантійних платежів на загальну суму 35 000 000,00 грн. та порушені норми процесуального права в частині необхідності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та надання оцінки всім аргументам учасників справи;

- висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» не мав можливості виконати вимоги Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі № 904/4356/17 (904/4274/23) щодо надання оригіналів (для огляду) та належним чином завірених копій договорів № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014 та №б/н від 26.03.2014 є передчасними і не підтверджені належними документальними доказами з боку Відповідача 1. Під час судового розгляду Відповідач-1 не спростовував факт отримання коштів від ТОВ «ТБ «Амстор». Відповідач-1 мав можливість протягом останніх років відновити втрачену документацію, та отримати копії витребуваних судом, що є прямим обов`язком керівника підприємства. Докази перерахування коштів надані Позивачем, а саме банківські виписки, є вірогіднішими, ніж посилання на втрату документів, які можливо відновити. Пасивна поведінка Відповідача-1 в частині відновлення документації свідчить про недобросовісність відповідача, оскільки подання відповідних договорів, які оскаржуються, вочевидь спричинить для ТОВ «Амстор Трейд» негативні майнові наслідки;

- висновок Господарського суду Дніпропетровської області про те, що без дослідження оригіналів договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 між ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», господарський суд не має можливості встановити факт укладення вказаних договорів є передчасним і не може бути належним обґрунтуванням рішення про відмову у задоволенні позову про визнання здійснених 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 правочинів недійсними;

- про обставини використання ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» кредитних коштів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» для непогодженої оплати гарантійних платежів в розмірі 35 000 000,00 грн. із завданням збитків ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» в загальній сумі 59 403 390, 41 грн., ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» стало достовірно відомо за результатами проведеної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014, в якому ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» не має жодного статусу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому трирічний термін позовної давності для звернення із позовом ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» до суду, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, розпочав перебіг з 29.07.2023 та спливає через три роки.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

09.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

21.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких від додатково підтримав доводи своєї апеляційної скарги та висловив незгоду з запереченнями відповідача-1.

23.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких він підтримав вимоги скарги, наголосив на її обґрунтованості та наявності підстав для задоволення, наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції та прийнятті нового рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні 24.10.2024 приймали участь представники позивача (апелянта), відповідача-1 та відповідача-2.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні 24.10.2024 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача-2 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги позивача та наголосив на наявності підстав для її задоволення.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» перебуває на стадії ліквідації.

В межах вказаного провадження до господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авуар-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним договір № б/н від 20.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд»;

- визнати недійсним договір № б/н від 24.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд»;

- визнати недійсним договір № б/н від 26.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд»;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, а саме зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» одержані гарантійні платежі за договорами № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, № б/н від 26.03.2014 на загальну суму 35 000 000,00 грн.;

- витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд»;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд» договори №б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, № б/н від 26.03.2014, на підставі яких 31.03.2014 було здійснено гарантійні платежі.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд» просить відмовити в позові повністю та зазначає, що правові підстави для визнання спірних правочинів недійсними відсутні.

У відзиві відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» зазначає, що не має жодних заперечень щодо задоволення позовних вимог, і просить задовольнити позов.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2024 було зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор-Трейд" надати до суду оригінали договорів (для огляду) та належним чином завірені їх копії, а саме №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, та №б/н від 26.03.2014, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор-Трейд"; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор-Трейд" надати до суду документальні докази перерахування грошових коштів у розмірі 35 000 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-Трейд" на підставі договорів №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, та №б/н від 26.03.2014; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" надати до суду оригінал договору (для огляду) та належним чином завірену копію договору овердрафтного кредитування №08.03-202 від 18.03.2008, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" та Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк".

31.01.2024 на виконання вимог ухвали господарського суду від 17.01.2024 від ТОВ "ТБ "Амстор" надійшли пояснення, в яких зазначено, що договори б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 у ТОВ "ТБ "Амстор" відсутні.

Про наявність вищезазначених договорів ТОВ "ТБ "Амстор" стало відомо за результатами дослідження аудитором (Звіт № 03-2023/2 від 13.04.2023) банківських виписок ТОВ "ТБ "Амстор", виходячи з інформації, зазначеній у призначенні платежу.

06.02.2024 ТОВ "Амстор Трейд" надало до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що у період 30-31 грудня 2014 року відносно ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» на підставі підроблених реєстраційних, установчих та інших документів були вчинені протиправні діяння, спрямовані на зміну керівника, складу учасників та місцезнаходження ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», в результаті яких до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були внесені недостовірні відомості щодо керівника, складу учасників та місцезнаходження Товариства.

Наведені обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 805/1217/15-а, №805/436/16-а, № 904/5136/16, № 904/3284/16 (подавалися з відзивом на позовну заяву і наявні в матеріалах справи), в рамках яких протягом 2015 - початку 2017 років відбувались судові процеси щодо захисту та відновлення порушених прав учасника ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД». Зазначені обставини встановлені стосовно ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», яке бере участь у цій справі № 904/4356/17 (904/4274/23), і не спростовані у загальному порядку іншими учасниками справи, у зв`язку з чим не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи (ч.ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України).

Відновлення достовірних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що існували відносно ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» до 30.12.2014, відбулось тільки 06.02.2017 (Витяг станом на 09.02.2017 подавався із запереченнями на відповідь на відзив і наявний в матеріалах справи).

Відповідно, з кінця грудня 2014 року до початку лютого 2017 року з боку легітимних органів управління ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» був відсутній контроль діяльності товариства. У цей період були втрачені всі документи і дані бухгалтерського обліку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

У зв`язку із наведеними вище обставинами ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» не має можливості виконати вимоги Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі № 904/4356/17 (904/4274/23) щодо надання оригіналів (для огляду) та належним чином завірених копій договорів № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014 та №б/н від 26.03.2014 між ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» і ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», документальних доказів перерахування грошових коштів у розмірі 35 000 000,00 грн. від ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» в адресу ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» на підставі договорів № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014 та № б/н від 26.03.2014.

Судом встановлено, що позивачем у якості доказів надані Звіт за результатами виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ "ТБ "Амстор" № 03-2023/2 від 13.04.2023.

Разом з тим, як вбачається з вказаного звіту, при його складанні не було досліджено договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд».

Також у якості доказу позивачем було додано Висновок експерта № 27/04/1-23 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12014100050011851 від 22.06.2023.

У вказаному висновку зазначено, що на експертне дослідження надані матеріали кримінального провадження №12014100050011851 та наведено їх перелік, з якого вбачається, що договори № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 досліджені не були.

З наведеного вбачається, що в матеріалах справи № 904/4356/17 (904/4274/23) відсутні докази укладення договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд».

Також вказані договори не були дослідженні при складанні Звіту за результатами виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ "ТБ "Амстор" № 03-2023/2 від 13.04.2023 та Висновку експерта № 27/04/1-23 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12014100050011851 від 22.06.2023.

Суд виснував, що без дослідження оригіналів договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд», господарський суд не має можливості встановити факт укладення вказаних договорів та істотні умови вказаних договорів, адже в матеріалах справи відсутні навіть копії договорів, що оскаржуються позивачем.

З наведеного вбачається, що належних письмових доказів на підтвердження позовних вимог, сторонами по справі не надано.

Зважаючи на те, що відповідно до положень пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на дату виникнення спірних правовідносин, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача, інформація по рахунку клієнта банку надається у формі виписки, а згідно з положеннями статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, подані позивачем копії Звіту №03-2023/2 від 13.04.2023 за результатами виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», наданого незалежною аудиторською фірмою ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» та Висновку експерта №27/04/1-23 від 22.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12014100050011851 від 31.12.2014 не є допустимими доказами обставин одержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» гарантійних платежів за договорами №б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, № б/н від 26.03.2014 на загальну суму 35 000 000,00 грн.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні й належним чином оформлені докази існування договорів № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд», які позивач просить визнати недійсними.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності в матеріалах справи належних, допустимих і достовірних доказів існування обставин, на які посилається позивач, судом критично оцінюються надані позивачем копії висновку експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 та звіту №03-2023/2 від 13.04.2023 за результатами виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», наданого незалежною аудиторською фірмою ТОВ «Українська національна аудиторська компанія». Зазначені документи не містять первинних даних про обставини, що мають значення для справи, і не підтверджують собою існування таких обставин, а лише створені на підставі аналізу даних та інформації про певні обставини, що отримані з інших джерел інформації, та містять суб`єктивну думку експерта/спеціаліста стосовно таких джерел і обставин.

В результаті чого суд не знайшов підстав для визнання договорів № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, № б/н від 26.03.2014 недійсними та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

А оскільки згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України настання правових наслідків у вигляді зобов`язання кожної із сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, пов`язуються з недійсністю такого правочину, встановлена судом відсутність підстав для визнання договорів №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 недійсними виключає можливість застосування реституції, про яку заявлено позивачем.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У якості доказів для задоволення позовних вимог, позивач посилається на Звіт за результатами виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" №03-2023/2 від 13.04.2023, наданий незалежною аудиторською фірмою ТОВ "Українська національна аудиторська компанія" та Висновок експерта №27/04/1-23 від 22.06.2023.

Як зазначає позивач, згідно інформації, що детально описується у Звіті № 03-2023/2 від 16.03.2023, на початку 2014 року власником групи компаній «Амстор» ОСОБА_2. здійснені дії, направлені на початок реалізації проекту придбання групи компаній «Амстор» права оренди п`яти магазинів діючої на той момент мережі «Сарепта» в м. Донецьк та Донецькій області:

1) м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 148/Б,

2) м. Донецьк, пр. Київський. 46,

3) м. Святогорск, вул. Островського, 5А,

4) м. Донецьк, вул. Цусімська, 81,

5) м. Макіївка, вул. Горбачова, 3 та додатково одного магазину на заміну діючому супермаркету «БУМ» в м. Авдіївка.

Позивач зазначає, що 31.03.2014 ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» здійснило гарантійні платежі за договорами №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 на користь ТОВ «Амстор Трейд» (підконтрольна ОСОБА_2.) з ПДВ на загальну суму 35 000 000,00 грн.

Експертами у Звіті №03-2023/2 від 16.03.2023 та у Висновку експерта №27/04/1- 23 від 22.06.2023 встановлено, що оплата гарантійних платежів ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» здійснювалася за рахунок коштів, які ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» отримало на підставі договору овердрафтного кредитування №08.03-202 від 18.03.2008, укладеного з АТ «ПУМБ». Власних грошових коштів на розрахунковому рахунку для оплати гарантійних платежів по оренді ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» не мало.

За твердженнями позивача, у зв`язку з тим, що ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» використало для оплати гарантійних платежів грошові кошти в розмірі 35 000 000,00 грн. за рахунок овердрафту, ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» понесло також і збитки в розмірі 24 403 390,41 грн. - витрати за користування кредитними коштами за період з 31.03.2014 по 09.05.2017.

У свою чергу, ТОВ «Амстор Трейд» здійснило оплату на загальну суму 35 000 000,00 грн. на користь групи компаній «Сарепта».

Позивач також зазначає, що договори оренди між ТОВ «Амстор Трейд» та ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», якщо такі і існували, були укладені в простій письмовій формі, тобто були короткостроковими, що слідує із того, що у відповідних реєстрах відсутні відомості про нотаріальне посвідчення відповідних договорів у 2014 році та появи у ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» відповідних прав довгострокової оренди.

В той час, як ТОВ «Амстор Трейд» у квітні 2014 отримало актив у вигляді права довгострокової оренди на п`ять об`єктів оренди на сім років (84 місяці), право оренди на яке повинно було отримати ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор».

За твердженням позивача, в результаті неправомірних дій пов`язаних між собою осіб (ОСОБА_2. та його рідного брата ОСОБА_1.) ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» не лише не набуло права довгострокової оренди, а й понесло збитки в розмірі 59 403 390,41 грн, з яких 35 000 000,00 грн. - витрати на непогоджену оплату гарантійних платежів.

Позивач зазначає, що згідно Статуту ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» прийняття рішення про укладення будь-яких договорів на суму, що перевищує 10 000 000,00 грн, є виключною компетенцію загальних зборів і не може бути передане на вирішення інших органів товариства.

Сума договору від 20.03.2014, укладеного з ТОВ «Амстор Трейд», становила 10 500 000,00 грн, який підпадав під критерії погодження, передбачені Статутом ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор».

Сума договору від 24.03.2014 становила 4 000 000,00 грн.

Сума договору від 26.03.2014 становила 20 500 000.00 грн, який підпадав під критерії погодження, передбачені Статутом ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор».

Натомість, виконуючий обов`язки директора ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» ОСОБА_1 не ініціював розгляд питання щодо прийняття рішення про укладення договорів від 20.03.2014, 24.03.2014 та 26.03.2014 з ТОВ «Амстор Трейд» (за якими були перераховані гарантійні платежі), чим порушив норми законодавства і Статуту ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», перевищив свої повноваження, допустив зловживання своїми повноваженнями, оскільки діяв всупереч інтересам ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», статутній меті його діяльності, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Амстор Трейд», яке контролювалося його рідним братом ОСОБА_2.

Крім того, позов обґрунтований тим, що станом на 25.03.2014 ОСОБА_1 займав посаду виконуючого обов`язки директора ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (призначений Загальними зборами учасників ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» 07.12.2012). Його повнорідний брат ОСОБА_2. станом на 25.03.2014 згідно інформації, що міститься у ЄДРПОУ, володів 100% корпоративних прав у ТОВ «Гратант», яке, в свою чергу, володіло 14,85% корпоративних прав ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», був засновником Об`єднання «Донецькпродторг», яке, в свою чергу, володіло 1,00% корпоративних прав ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор». Також ОСОБА_2 станом на 19.11.2021 є бенефіціарним власником ТОВ «Амстор Трейд». Ознаки пов`язаності особи ОСОБА_2 з ТОВ «Амстор Трейд» на той час вбачаються з ухвали Вільнюського окружного суду від 29.01.2021.

Також, згідно з позицією позивача, укладені Договори №б/н від 26.03.2014, № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014 є фіктивними, так як не були спрямовані на реальне настання наслідків, зокрема отримання прибутку, оскільки вчинені між пов`язаними особами, без належного погодження з учасниками товариства, спрямовані виключно на створення джерела фінансування для ТОВ «Амстор Трейд» і отримання останнім права довгострокової оренди майна ГК «Сарепта». Укладення таких договорів було засобом для виведення активів на іншу компанію (ТОВ «Амстор Трейд»), де посадовими особами були пов`язані особи в розумінні діючого законодавства. В результаті укладення зазначених договорів ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» понесло збитки в розмірі 59 403 390,41 грн, в тому числі: 35 000 000,00 грн. - витрати на непогоджену оплату гарантійних платежів; 24 403 390,41 грн. - витрати за користування кредитними коштами за період з 31.03.2014 по 09.05.2017.

Як вже було зазначено, суд першої інстанції вважав, що без дослідження оригіналів договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд», відсутня можливість встановити факт укладення вказаних договорів та істотні умови вказаних договорів, адже в матеріалах справи відсутні навіть копії договорів, що оскаржуються позивачем, тобто належних письмових доказів на підтвердження позовних вимог, сторонами по справі не надано.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Апеляційний суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні договори № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, № б/н від 26.03.2014, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд», які позивач просить визнати недійсними, водночас апеляційний суд не має достатніх і беззаперечних підстав стверджувати, що такі договори не існують або їх не укладено, оскільки відсутність оригіналу договору не позбавляє можливості довести факт укладення договору та його виконання непрямими доказами (правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №906/355/19).

Так, з матеріалів справи слідує, що на замовлення представника потерпілого ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 складено Звіт ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» реєстраційний номер № 03-2023/2 від 13.04.2023, який містить економічне дослідження окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР».

Відповідно до висновків аудиторів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР», в наслідок проведення вказаних операцій, понесло збитки в розмірі 59 403 390,41 грн., в тому числі:

35 000 000,00 грн.- витрати на непогоджену оплату гарантійних платежів;

24 403 390,41 грн. - витрати на користування кредитними коштами за період з 31.03.2014 по 10.05.2017 (10.05.2017 порушено справу про банкрутство).

Упущена вигода для ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» внаслідок припинення торгової діяльності у зазначених торгових приміщеннях за період з 22.12.2014 по 09.05.2017 становить 152 469 959,53 грн.

25.04.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні №12014100050011851 від 31.12.2014 призначено судову економічну експертизу. 22.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 складено висновок експерта № 27/04/1-23.

ГСУ Національної поліції України досліджено епізод щодо проведення фінансових операцій ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» за рахунок коштів, які отримано товариством на підставі договору овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008, укладеного з АТ «ПУМБ» для придбання права оренди 5 магазинів існуючої мережі «Сарепта» в м. Донецьку та Донецькій обл., орендарем яких насправді виявилось ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» замість однієї з юридичних осіб, яка входила до групи компаній «АМСТОР», як було повідомлено членам Наглядової Ради ТОВ «АМСТОР».

Висновком експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 підтверджено висновки Звіту ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» щодо перерахування ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» в якості гарантійного платежу грошових коштів у загальній сумі 35 000 000,00 грн. за рахунок овердрафту за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008, укладеного між ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» та АТ «ПУМБ».

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Слід зауважити, що факт укладання договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 визнається ТОВ «ТБ «АМСТОР» та напряму не заперечується ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

Натомість Господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що не вважає Звіт №03-2023/2 від 13.04.2023 та Висновок експерта №27/04/1-23 від 22.06.2023 допустимими доказами обставин одержання ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» від ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» гарантійних платежів за договорами №б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, № б/н від 26.03.2014 на загальну суму 35 000 000,00 грн.

Проте варто наголосити, що висновки експертів, які надані позивачем у справі, це проведені дослідження документів, долучених до цих висновків, і які також є доказами у справі в розумінні ГПК України, відповідно підлягали дослідженню судом першої інстанції з метою повного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, відповідно до Постанови Правління НБУ № 163 від 29.07.2022 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (п. 41).

Відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.04.2004 (діючої станом на час здійснення оспорюваних гарантійних платежів).

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (п. 1.7).

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник (п. 1.19).

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

В контексті із викладеним вище, директор ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» здійснив перерахування грошових коштів Товариства на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» саме на підставі оскаржуваних договорів б/н від 20.03.2014 р., 24.03.2014р. та 26.03.2014р., про що безпосередньо свідчать призначення платежів, чим, в свою чергу, доводиться помилковість висновку суду першої інстанції про неможливість встановити факт укладення та виконання вказаних договорів, зокрема, іншими непрямими доказами.

Директором ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» з банківського рахунку 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 перераховано на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» грошові кошти в розмірі 35 000 000,00 грн.

Водночас, доказів повернення на рахунок ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» здійснених платежів не представлено та обставин чого судом не встановлено.

Враховуючи сукупність відповідних доказів, апеляційний суд зазначає, що за приписами ст.ст. 76-79 ГПК України відповідно до стандартів доказування, наявні у матеріалах справи докази, свідчать про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження фактів, викладених у позовній заяві, а тому більш вірогідними видаються обставини щодо укладання договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 між ТОВ «ТБ «АМСТОР» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» та перерахування на користь останнього за ними грошових коштів у вигляді гарантійних платежів на загальну суму 35 000 000,00 грн.

В свою чергу, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15 відповідно до норм Цивільного кодексу України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією із сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними.

Таким чином, висновок Господарського суду Дніпропетровської області про те, що без дослідження оригіналів договорів № б/н від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 між ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», господарський суд не має можливості оцінити вказані договори на предмет їх відповідності вимогам Закону є передчасним та помилково покладений в обґрунтування рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки наявність між сторонами договірних правовідносин щодо оплати гарантійних платежів зафіксовано в платіжних дорученнях на перерахування ТОВ «Торгівельний будинок» АМСТОР» загальної суми 35 000 000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ» НОМЕР_1 , то правочини за договорами №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 є такими, що вчинені в письмовій формі.

На підтвердження завершення переказу і зарахування сум на рахунок отримувача (ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД»), Позивачем при зверненні із позовом надано виписку по поточному рахунку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ» НОМЕР_1 за період з 20.03.2014 по 31.12.2014 (додаток № 7 до Звіту ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» реєстраційний номер № 03-2023/2 від 13.04.2023).

Окрім того, з наявних у справі доказів додатково слідує, що на початку 2014 року власником ГК «АМСТОР» ОСОБА_2., здійснені дії, направлені на реалізацію проекту стратегії розвитку мережі супермаркетів «АМСТОР», в рамках якого було заплановано придбання ГК «АМСТОР» права оренди п`яти магазинів діючої на той момент мережі «САРЕПТА» в м. Донецьк та Донецькій області: м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 148/Б, м. Донецьк, пр. Київський, 46, м. Святогорск, вул. Островського, 5А, м. Донецьк, вул. Цусімська, 81, м. Макіївка, вул. Горбачова, 3, та додатково одного магазину на заміну діючому супермаркету «БУМ» в м. Авдїївка.

Для реалізації проекту ОСОБА_2. була підготовлена презентація, відповідно до якої визначалися наступні умови:

Купівля SPV*- компанії на 36 млн грн, на якій оформлені довгострокові договори оренди приміщень, торгове обладнання та інші активи (узгоджується із власниками АМСТОР). *SPV или SPE (от англ, special purpose vehicle) компанія спеціального призначення, або «проектна компанія», створена для реалізації певного проекту або певної мети. SPV дозволяє ефективно управляти окремими бізнес-процесами, фінансовими потоками.

Суборенда площ та обладнання, що належить ТОВ «ТД «АМСТОР» у SPV- компанії;

Умови оренди, зокрема:

орендна ставка - 4,5% від товарообігу, але не менше фіксованої ставки;

гарантійний платіж відсутній;

комунальні послуги компенсуються відповідно до індивідуальних лічильників.

Власники «САРЕПТА» відкривають нове товариство з обмеженою відповідальністю, переоформлюють усі договори оренди (проект договору погоджується з власниками «Амстор») на дане підприємство строком на 7 років (нотаріально завірені) та переводять на нього всі активи, що входять до угоди (обладнання, договори з комунальними службами протягом обумовленого терміну - до 28.02.2014). У договорах буде передбачено беззастережну можливість здачі в суборенду.

До 28 лютого 2014 року підписуються договори суборенди між новим ТОВ та ТОВ «ТБ «АМСТОР»

З 28 лютого 2014 року приймаються магазини в наступному порядку:

A) м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 148/Б, загальна площа - 927 кв.м. - до 12.03.2014;

Б) м. Донецьк, пр. Київський, 46, загальна площа - 628 кв.м. - до 24.03.2014;

B) м. Святогірськ, вул. Островського, 5А, загальна площа - 992 кв.м. - до 05.04.2014;

Г) м. Донецьк, вул. Цусімська, 81, загальна площа - 573 кв.м. - до 10.04.2014;

Д) м. Макіївка, вул. Горбачова, 3, загальна площа - 1 100 кв.м. - до 24.04.2014.

До 25.04.14 підписується договір оренди по об`єкту у м. Авдіївка, вул. Комунальна, 1А.

ТОВ «ТБ «АМСТОР» отримує право оренди на шість діючих магазинів на території Донецької області, за наслідком чого, розширює існуючу мережу супермаркетів та збільшує власну долю на ринку продуктових супермаркетів на території Донецької області.

Оренда передбачається довгострокова - на 7 років.

01.04.2014 ОСОБА_2 було направлено експертам в рамках дорадчого органу - Наглядової ради (прим. за діючим на той час Статутом «Ревізійна комісія») для розгляду проекти попереднього договору оренди та схеми угоди.

Згідно інформації наявної у матеріалах справи, ОСОБА_2 не було повідомлено про те, що додатково будуть проводитися будь-які переговори із власниками групи компаній «САРЕПТА».

Окрім цього, як зазначає позивач, при презентації проекту ОСОБА_2. зазначив, що відповідні умови (ті, що були презентовані при озвучуванні проекту купівлі права оренди мережі магазинів «САРЕПТА» на початку 2014 року) вже погоджені.

Також, ОСОБА_2 (при озвучуванні проекту купівлі права оренди мережі магазинів «САРЕПТА») на початку 2014 року, не повідомлялося про наявні фінансові проблеми у групи компаній «САРЕПТА» та те, що буде існувати необхідність у сплаті гарантійних платежів, за рахунок яких група компаній «САРЕПТА» буде виконувати свої зобов`язання перед банками, з метою виконання своїх зобов`язань перед групою компаній «АМСТОР» по переданню права оренди.

Натомість зауважується, що в презентації проекту оренди торгівельних центрів мережі «САРЕПТА» робився акцент саме на відсутності гарантійного платежу.

Для розгляду на Ревізійну комісію ОСОБА_2. було винесено питання реалізації проекту придбання групою компаній «АМСТОР» права оренди п`яти магазинів існуючої торгівельної мережі «Сарепта» в м. Донецьку та Донецькій області, які належали:

ТОВ «САРЕПТА-АЛЬФА» (ЄДРПОУ 23127759),

ТОВ «Будівнича Компанія «МАСОНРІ» (ЄДРПОУ 34266796),

ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (ЄДРПОУ 01237081)

ТОВ «САРЕПТА-М» (ЄДРПОУ 31426796)

та подальшого укладення договорів оренди, де орендарем мала виступати одна з юридичних осіб (SPV-компанія), яка створюється власниками мережі магазинів «Сарепта».

Експерти в рамках дорадчого органу після детального аналізу потенційно розглянули пакет документів стосовно схеми проекту «Сарепта» та проект договору оренди, який був направлений експертам 01.04.2014 представником ОСОБА_2. - Коробковим.

Погодження угоди зі сторони експертів було відсутнє.

Крім того, в.о. директора ТОВ «ТБ «АМСТОР» на той час був ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, останній є рідним братом ОСОБА_2 - одного із власників ГК «АМСТОР».

Згідно банківських виписок від 31.03.2014, ТОВ «ТБ «АМСТОР» здійснило гарантійні платежі на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» (підконтрольна ОСОБА_2 ) з ПДВ (зазначено в призначенні платежу) в загальній сумі 35 000 000,00 грн., а саме:

- 10 500 000,00 грн з призначенням платежу: «Перечисляется гарантийный платеж согласно договора б/н от 20.03.14г в т.ч. ПДВ 1 750 000.00 грн.»;

- 4 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Перечисляется гарантийный платеж согласно договора б/н от 24.03.14г в т.ч. ПДВ 666 666.67 грн.»;

- 4 500 000,00 грн з призначенням платежу: «Перечисляется гарантийный платеж согласно договора б/н от 26.03.14г в т.ч. ПДВ 750 000.00 грн.»;

- 7 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Перечисляется гарантийный платеж согласно договора б/н от 26.03.14г в т.ч. ПДВ 1 166 666.67 грн.»;

- 9 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Перечисляется гарантийный платеж согласно договора б/н от 26.03.14г в т.ч. ПДВ 1 500 000.00 грн.».

При цьому власних грошових коштів на розрахунковому рахунку для оплати гарантійних платежів по оренді ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» не мало, що не спростовано учасниками даної справи та підтверджується, зокрема, тим, що експертами у Звіті №03-2023/2 від 16.03.2023 р та у Висновку експерта № 27/04/1- 23 від 22.06.2023, беззастережно встановлено, що оплата гарантійних платежів ТОВ «ТБ «АМСТОР» здійснювалася за рахунок коштів, які ТОВ «ТБ «АМСТОР» отримало на підставі договору овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008, укладеного з АТ «ПУМБ».

У висновку також зазначається, що в зв`язку з тим, що ТОВ «ТБ «АМСТОР» використало для оплати гарантійних платежів грошові кошти в розмірі 35 000 000,00 грн за рахунок овердрафту, останнє понесло також і збитки в розмірі 24 403 390,41 грн - витрати за користування кредитними коштами за період з 31.03.2014 по 09.05.2017.

Згідно банківських виписок ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» здійснило оплату на загальну суму 35 000 000,00 грн на користь групи компаній «САРЕПТА», а саме: ТОВ «САРЕПТА-М», ТОВ «САРЕПТА АЛЬФА», ТОВ «БК «МАСОНРІ», ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», які є пов`язаними в рамках єдиної угоди наступними платежами:

1) 27.03.14 о 10 год. 02 хв. ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» перерахувало ТОВ «САРЕПТА-АЛЬФА» грошові кошти в сумі 10 500 000,00 гри з призначенням платежу: «Авансовый платеж за аренду помещения согласно предварительного договора от 20.03.2014г и счета 1-0000103 от 20.03.14г, у т.ч. ПДВ 20% = 1 750 000,00 грн»;

2) 27.03.14 о 10 год. 22 хв. ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» перерахувало ТОВ «САРЕПТА-АЛЬФА» грошові кошти в сумі 4 500 000,00 грн з призначенням платежу: «Авансовый платеж за аренду помещения согласно предварительного договора от 20.03.2014г и счета 1-0000104 от 20.03.14г, у т.ч. ПДВ 20% = 750 000,00 грн.»

3) 31.03.14 о 12 год. 19 хв. ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» перерахувало ТОВ ««МАСОНРИ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» грошові кошти в сумі 4 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Авансовый платеж за аренду помещения согласно предварительного договора б/н от 24.03.14г и счета 10 от 25.03.14, у т.ч. ПДВ 20% = 666666,67 грн.»

4) 31.03.14 о 12 год 19 хв. ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» перерахувало ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» грошові кошти в сумі 7 000 000,00 грн з призначенням платежу «Авансовый платеж за аренду помещения согласно предварительного договора б/н от 21.03.14г и счета 165 от 21.03.14, у т.ч. ПДВ 20% = 1 166 666,67 грн.»

5) 31.03.14 о 12 год. 19 хв. ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» перерахувало ТОВ «САРЕПТА М», грошові кошти в сумі 9 000 000,00 грн з призначенням платежу «Авансовый платеж за аренду помещения согласно предварительного договора б/н от 21.03.14r и счета 66 от 21.03.14, у т.ч. ПДВ 20% = 1 500 000,00 грн».

ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», в результаті здійснених платежів на користь ТОВ «САРЕПТА-М», ТОВ «САРЕПТА АЛЬФА», ТОВ «БК «МАСОНРІ», ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», отримало право користування наступними об`єктами:

1) 02.04.2014 укладений Договір оренди № 02/04-2 нерухомого майна (серія та номер 1078, виданий 02.04.2014, видавник: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Сіренко Т.М) між ТОВ «САРЕПТА-АЛЬФА» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», об`єкт оренди - вбудоване приміщення у підвалі та на 1-му поверсі, площа 587,2 кв. м., м. Донецьк, вулиця Цусимська, буд. 81, строк оренди - 84 міс.

2) 30.04.2014 укладений Договір оренди №30/04-1 частини нерухомого майна (серія та номер 1640, вид. 30.04.2014 р., видавник: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Сіренко Т.М) між ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», об`єкт оренди - частина адмін. Будівлі, площа 558,5 кв.м., що розташоване за адресою: місто Донецьк, проспект Київський, будинок 46, строк оренди - 84 міс.

3) 30.04.2014 укладений Договір оренди № 30/04-2 частини нерухомого майна (серія та номер : 1641, вид. 30.04.2014, видавник: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Сіренко Т.М) між ТОВ «САРЕПТА-М» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», об`єкт оренди - частина приміщень, заг. площею 681,3 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, місто Макіївка, вулиця Горбачова, будинок № 3, строк оренди - 84 міс.

4) 02.04.2014 укладений Договір оренди № 02/04-3 частини нерухомого майна (серія та номер 1067, виданий 02.04.2014, видавник: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Сіренко Т.М.) між ТОВ «Будівнича компанія «МАСОНРІ» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», об`єкт оренди - частина нежитлової будівлі Торгівельного комплексу літ.А-1, загальною площею 983,61 кв.м., розташованого за адресою : Донецька обл., місто Святогірськ, вул. Островського, будинок 5 «А», строк оренди - 84 міс.

5) 02.04.2014 укладений Договір оренди № 02/04-1 частини нерухомого майна, (серія та номер 1079, виданий 02.04.2014, видавник: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Сіренко Т.М.) між ТОВ «САРЕПТА-АЛЬФА» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», об`єкт оренди - торгівельний комплекс САРЕПТА , розташований : Донецька обл., м. Ясинувата, вулиця Орджонікідзе, будинок 148 б,

про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Зазначену вище інформацію підтверджують документи, наявні у матеріалах справи, зокрема: Презентація проекту «г. Донецк, сеть Сарепта»; Відомості стосовно суб`єктів господарської діяльності групи компаній «САРЕПТА»; Протокол допиту в якості свідка керівника ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» Дудкіна Дениса Олеговича від 18.08.2015, що був проведений в рамках кримінального провадження № 12015000000000209 від 09.04.2015; Детальний опис хронології подій із листування посадових осіб групи компаній «Амстор» стосовно погодження умов угоди оренди торгових центрів мережі «Сарепта»; Листування посадових осіб групи компаній «Амстор» стосовно погодження умов угоди оренди торгових центрів мережі «Сарепта»; Протокол №21 загальних зборів учасників ТОВ «АМСТОР» від 26.11.2013; Банківська виписка ТОВ «ТБ «АМСТОР» по рахунку НОМЕР_4, у валюті - українська гривня, за 30.10.2014, відкритому у АТ «Райффайзен Банк»; Банківська виписка ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» по рахунку НОМЕР_1 , відкритому у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Києві», за період з 21.03.2014 по 31.12.2014; Банківська виписка ТОВ «ТБ «АМСТОР» по рахунку НОМЕР_2 , відкритому у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Києві», від 10.04.2014, 29.07.2014, 24.04.2014, 17.04.2014, 27.03.2014, 31.03.2014, 30.10.2014, 22.04.2014, 23.04.2014, 18.04.2014 та іншими документами, які додані до позовної заяви (як додатки до висновку експерта/аудитора, тощо.

Судом першої інстанції вказані обставини не встановлювалися, докази, які їх засвідчують, не досліджувалися, що вказує на неповноту судового розгляду.

Таким чином, ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» у квітні 2014 отримало актив у вигляді права довгострокової оренди на п`ять об`єктів оренди на сім років (84 місяці), яке повинно було отримати ТОВ «ТБ «АМСТОР».

При чому в результаті таких дій ТОВ «ТБ «АМСТОР» не лише не набув права довгострокової оренди, а й поніс збитки, зокрема, в розмірі 35 000 000,00 грн. - витрати на непогоджену оплату так званих гарантійних платежів.

Досліджуючи правову природу гарантійних платежів, апеляційний суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав і відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарського кодексу України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу.

Отже, сторони в договорі можуть зазначити, який саме характер має забезпечувальний платіж, здійснений на виконання господарського зобов`язання.

Як правило на практиці такі платежі кваліфікуються як завдаток і застава.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Із аналізу листування та доданих до такого листування додатків, зокрема, проектів попереднього та основного договорів, копії яких наявні в матеріалах справи, вбачається, що договорами була передбачена сплата на користь «САРЕПТА» саме авансових платежів.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18: «ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.»

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання».

Таким чином, враховуючи забезпечувальну мету, із якою такі платежі були включені у відповідні попередні договори, враховуючи те, що такі платежі планувалося у подальшому зараховувати у рахунок належних з нього за договором платежів, такі платежі є авансом.

Разом з тим, хоча учасники спірних правовідносин і називають відповідні платежі «гарантійними», проте, з огляду на вищевказане, відповідні платежі мають правову природу авансу, так як у подальшому мали б зараховуватися у орендну плату. На користь цього свідчить й те, що в усіх призначеннях платежів за згаданими платежами вказано, що вони здійснені з урахуванням ПДВ,

Із дослідження листування встановлено, що так званий «гарантійний платіж» начебто і не мав зараховуватися у орендну плату, проте, відповідно до наявних проектів попередніх договорів вбачається, що вони мають правову природу авансу, тобто попередньої оплати за майбутню оренду.

По суті, відповідні «гарантійні» платежі є орендною платою за майбутні періоди, а отже, відповідно до положень п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), за ними нараховується ПДВ і включається до складу податкових зобов`язань орендодавця на дату першої події, тобто на дату зарахування грошей на його банківський рахунок.

При цьому перерахування завдатку не є платою за товари (послуги), що підлягають постачанню, тому на дату отримання завдатку податкові зобов`язання з ПДВ у завдаткоотримувача не виникають. На дату відвантаження товарів (надання послуг) завдаткоотримувач - платник ПДВ повинен оформити податкову накладну та нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ.

Якщо завдаткодавець порушить договірні зобов`язання і завдаток залишиться в завдаткоотримувача (як неустойка, штраф за невиконання договірних зобов`язань), ці суми не будуть включені до договірної вартості товарів (послуг), а значить, і до бази нарахування ПДВ.

Таким чином, з огляду на те, що відповідні платежі є об`єктом оподаткування ПДВ та здійснені із урахуванням ПДВ, та відповідно до умов проектів договорів мали зараховуватися до орендної плати, економічною та юридичною природою «гарантійного платежу», який зазначено у призначенні платежу ТОВ «ТБ «АМСТОР» на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД»: «Перераховується гарантійний платіж згідно договору» є сплата авансу.

За таких умов, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що здійснені гарантійні платежі на загальну суму 35 000 000,00 мають кваліфікуватися саме як аванс.

В свою чергу, умови проектів договорів, копії яких наявні у матеріалах справи, а також листування сторін, вказують на те, що відповідні платежі у подальшому підлягали зарахуванню в якості часткової сплати фіксованої орендної плати за цим Договором протягом всього строку оренди, тобто протягом 84 (вісімдесяти чотирьох) календарних місяців оренди з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкта оренди, за кожний місяць орендного користування Об`єктом оренди.

З огляду на положення ст. 570 ЦК України як завдаток так і аванс, за умови укладення договору оренди або суборенди, повинен бути врахований при перерахунку орендної плати, а у разі невиконання зобов`язань - підлягає поверненню.

Колегія суддів зауважує, що презентація інвестиційного проекту мережі продуктових магазинів «САРЕПТА» є додатком № 15 до Звіту ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» реєстраційний номер № 03-2023/2 від 13.04.2023 (копія міститься в матеріалах справи), їх було використано у сукупності з іншими документами для аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР».

Зазначається, що окрім розгляду на Наглядовій раді, що виконувала функції дорадчого органу, рішення про укладення договорів оренди не виносилося та не розглядалося Загальними Зборами учасників ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» (п. 3.8 (висновок), 3.15 Звіту).

Інвестиційним проектом не передбачено здійснення будь - яких гарантійних платежів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» в розмірі 35 000 000,00 грн., тим більше за рахунок договору овердрафтного кредитування. Проект передбачав поетапне придбання корпоративних прав SPV-компанії, яка мала бути орендарем та укласти довгострокові нотаріально посвідчені договори оренди шістьох супермаркетів. При цьому керівником ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» самостійно прийнято рішення без відповідного погодження на Загальних зборах учасників здійснювати фактичну реалізацію інвестиційного проекту на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», в результаті здійснених гарантійних платежів 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 в загальній сумі 35 000 000,00 грн. на користь ТОВ «САРЕПТА-М», ТОВ «САРЕПТА АЛЬФА», ТОВ «БК «МАСОНРІ», ТОВ «ДОНБАСБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», отримало право користування зазначеними вище об`єктами нерухомого майна, а отже набуло у квітні 2014 актив у вигляді права довгострокової оренди на п`ять об`єктів нерухомого майна на сім років (84 місяці), який мало отримати ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР».

Так, вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20, від 21.09.2021 у справі №910/2920/20 (910/14219/20).

Колегія суддів також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, згідно з якою правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є його сторонами, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18; постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Зокрема, особа може мати похідний інтерес у захисті прав товариства не тільки у випадку, коли вона є його учасником, адже похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків, що відповідає висновкам в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц; постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13).

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи може полягати в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу.

Статтею 1 КУзПБ визначено матеріально-правовий статус кредитора у справі про банкрутство, який є і учасником, і стороною у справі про банкрутство, що обумовлений та визначається наявністю вимог щодо грошових зобов`язань до боржника. Кредитор у зв`язку з наявністю цих вимог є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні положень статей 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215 ЦК України з правом на судовий захист шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, хоча кредитор і не є стороною цього правочину.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - якомога справедливе задоволення вимог кредиторів.

У постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (див. також постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22).

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених ЦК України, КУзПБ та інших законів у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, що гарантує можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок чого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство.

В свою чергу, інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад контрагентів боржника (постанова Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).

Апеляційний суд зауважує, що визначальну роль у процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.

Позивач є кредитором у справі № 904/4356/17 про банкрутство ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», а результати розгляду позову у даній справі мають безпосередній вплив на права позивача, оскільки прийняте рішення у цій справі зумовлює настання наслідків, які можуть призвести до встановлення належних боргових зобов`язань боржника та, відповідно, зменшення його конкурсної маси, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на що, позов було подано кредитором з метою реалізації права на захист своїх майнових інтересів та направлений на задоволення грошових вимог у процедурі банкрутства. Розгляд позовної заяви в межах справи про банкрутство є прямою реалізацією принципу судового контролю, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства.

Таким чином, легітимною ціллю у справі про банкрутство є максимально можливе задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника, а тому кредитор вправі оскаржити правочини боржника, які вважає фраудаторними, посилаючись на загальні (передбачені цивільним законодавством) чи спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які визначені ст. 20 Закону про банкрутство чи то ст. 42 КУзПБ.

У даній справі позивач вказує про недійсність, фіктивність, фраудаторність правочинів, їх вчинення внаслідок неправомірних дій пов`язаних між собою осіб ( ОСОБА_2 та його рідного брата ОСОБА_1.) та без погодження та подальшого схвалення Загальними зборами учасників ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор».

При цьому господарським судом було відхилено як безпідставні аргументи позивача, наведені в обґрунтування позову, щодо укладення договорів №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 у «підозрілий період», визначений стосовно іншої справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» № 904/7937/15.

Судом зауважено, що визначення для цілей однієї справи про банкрутство «підозрілого періоду» відносно дати порушення іншої справи про банкрутство є необґрунтованим.

Апеляційний суд враховує не безпідставність такого висновку з огляду на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), чинного на момент порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» №904/4356/17, можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Строк, встановлений у статті 20 Закону про банкрутство, становить так званий «підозрілий період», у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

Аналогічний висновок викладений в пункті 85 постанови Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» № 904/4356/17 порушено ухвалою господарського суду від 10.05.2017.

Визначений ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство «підозрілий період» охоплював один рік до дати порушення справи про банкрутство, тобто період з 10.05.2016 по 09.05.2017 включно.

Отже, оцінка дійсності договорів №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 не може здійснюватися з позиції їх вчинення в межах «підозрілого періоду».

Водночас, колегія суддів не може погодитися з оцінкою судом першої інстанції обставин справи та неможливістю кваліфікації оспорюваних правочинів як фраудаторних, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Варто зазначити, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Як передбачено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначено, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Укладення боржником договору поза межами «підозрілого періоду» (у цьому випадку - одного року, що передував відкриттю справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13).

Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Необхідно зауважити, що статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України.

В даному випадку про недійсність Договорів заявлено в межах справи про банкрутство ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», суб`єктом звернення є кредитор цього Товариства і таке звернення ґрунтується, в тому числі на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України (статті 3, 13).

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Наведене регламентує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Даний принцип віднайшов своє відображення у положеннях Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини сторін, пов`язані з укладенням правочину.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Апеляційний суд наголошує, що спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними або можуть бути визнані недійсними. У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що цілеспрямовано вчиняються боржником на ухилення від виконання своїх зобов`язань.

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Водночас, колегія суддів наголошує, що до фраудаторного правочину як зловживання правом, намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним визначальним критерієм зловживання правом.

Як зазначено в постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Апеляційний суд зазначає, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що вчиняється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Тож такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (постанова Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17).

Дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18).

Так, судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено наступні неоспорені обставини здійснення ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» гарантійних платежів за договорами від 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 в загальній сумі 35 000 000,00 грн на користь пов`язаної особи - ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» за рахунок овердрафту за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008, укладеного із АТ «ПУМБ», що призвело до штучного зменшення активів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» та понесення збитків, зокрема, на суму 35 000 000,00 грн - витрати на непогоджену оплату гарантійних платежів.

Такі факти свідчать про цілеспрямованість дій ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» на зменшення його активів (грошових коштів, майнових прав) та створення економічно невигідних умов здійснення подальшої господарської діяльності.

В той же час, боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

Зазначені висновки наведено у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17.

На підставі вищезазначеного, можна дійти висновку, що укладені Договір б/н від 20.03.14, Договір б/н від 24.03.14, Договір б/н від 26.03.14 були засобом для виведення активів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» на іншу компанію - ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», адже спрямовані такі виключно на створення джерела фінансування для ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» і отримання останнім права довгострокової оренди майна ГК САРЕПТА, без жодного економічного зиску для самого боржника

Наведене дає підстави стверджувати про очевидні ознаки фраудаторності вчинених правочинів та відповідно наявність підстав для визнання їх недійсними.

При розгляді справи судом першої інстанції не було досліджено в повному обсязі докази надані сторонами, та відповідно обставини фраудаторності оспорюваних договорів (правочинів), як таких, що вчинені на шкоду інтересам кредиторів, як і не надано оцінки доводам позивача щодо здійснення платежів за рахунок коштів овердрафтного кредитування ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» вчинення правочинів між пов`язаними особами, без належного погодження з учасниками товариства, перевищення виконавчим органом повноважень, які передбачено статутом тощо.

Тобто судом не надана належна оцінка та аналіз дій сторін договору в контексті добросовісності/недобросовісності та зловживання правом щодо кредитора і його майнових інтересів, що є прямим обов`язковим, виходячи з правових висновків Верховного Суду у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Усуваючи вказані недоліки судового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів зважає на те, що чинне законодавство України дозволяє розглядати зв`язки між фізичним та юридичними особами з точки зору пов`язаності, заінтересованості, афілійованості.

Такими нормативними актами є, зокрема: Податковий кодекс України (пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14); ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (ст. 52); ЗУ «Про акціонерні товариства» (ст. 2); Кодекс України з питань банкрутства (ст. 1)

Зазначені Нормативні акти визначають критерії таких зав`язків, які дозволяють однозначно (використовуючи загальнодоступні джерела інформації: youcontrol.com.ua; opendatabot.ua; clarity-project.info) встановити між підприємствами, що досліджуються пов`язаність через спільних посадових осіб, власників, засновників, їх родинні зв`язки, а також спільну власність у інших підприємствах (частки, акції).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ Про акціонерні товариства, під поняттям афілійованих осіб, розуміються:

юридичні особи - за умови, що одна з них здійснює контроль за іншою або обидві особи перебувають під контролем третьої сторони;

члени сім`ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини);

фізична особа та члени її сім`ї та юридична особа, якщо така фізична особа та/або члени її сім`ї здійснюють контроль за юридичною особою.

Згідно ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства:

заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

правочини, щодо яких є заінтересованість, - правочини, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, арбітражного керуючого чи кредиторів.

Відповідно до п.п. «в» пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) юридичній особі в іншій юридичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які:

безпосередньо належать такій юридичній особі в іншій юридичній особі;

належать будь-якій із пов`язаних сторін такої юридичної особи в іншій юридичній особі.

Судом встановлено, що станом на 25.03.2014 ОСОБА_1 займав посаду виконуючого обов`язки директора ТОВ «ТБ «АМСТОР» (призначений Загальними зборами учасників ТОВ «ТБ «АМСТОР» 07.12.2012).

В свою чергу, ОСОБА_2 станом на 25.03.2014 згідно інформації, що міститься у ЄДРПОУ:

володів 100% корпоративних прав у ТОВ «ГРАТАНТ» (ЄДРПОУ 34436092), яке, в свою чергу, володіло 14,85% корпоративних прав ТОВ «ТБ «АМСТОР»

був засновником ОБ`ЄДНАННЯ «ДОНЕЦЬКПРОДТОРГ» (ЄДРПОУ 21950711), яке, в свою чергу, володіло 1,00% корпоративних прав ТОВ «ТБ «АМСТОР»

Також ОСОБА_2 станом на 19.11.2021 є бенефіціарним власником ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 39135315).

Ознаки пов`язаності особи ОСОБА_2 з ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» на той час вбачаються з ухвали Вільнюського окружного суду, Литовська республіка від 29.01.2021 (апеляційна інстанція), з якої, зокрема, слідує, що: «Під час досудового розслідування №01-2-00055-16 ОСОБА_3 підтвердив, що він є бенефіціаром ТОВ «АМСТОР» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», якими володіють «Lorley Investments Limited» та Mirimalis LTD» (п. 25).

Тобто ухвалою Вільнюського окружного суду, Литовська республіка від 29.01.2021, яка набрала законної сили, засвідчено факт бенефіціарного володіння ОСОБА_2 ще у період 2014-2015 років підприємством ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», усіма корпоративними правами якої володіла Компанія МІРАМІЛІС ЛТД (MIRAMILIS LTD).

Незважаючи на юридичну зміну набуття корпоративних прав ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» Компанією МІРАМІЛІС ЛТД (MIRAMILIS LTD) лише 05.06.2014, наявні достатні об`єктивні підстави вважати, що вирішальний вплив на господарську діяльність (контроль) ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» і ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» здійснювався однією особою - ОСОБА_2 , адже придбання Компанією МІРАМІЛІС ЛТД (MIRAMILIS LTD) корпоративних прав на частку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» відбулося не пізніше 24.03.2014 року, відповідно затвердження нової редакції Статуту Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» теж мало місце 24.03.2014, на що вказує Протокол № 5 від 24.03.2014.

Тобто у матеріалах справи наявні докази на підставі яких вбачається пов`язаність між собою ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», ТОВ «ТБ «АМСТОР» родинними відносинами між повнорідними братами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно п. 155 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі 904/7905/16 договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відносяться: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова); наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже, на дати вчинення оспорюваних правочинів - 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014 керівником ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» був ОСОБА_1 , який є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 25.03.2014, який є в матеріалах справи.

Крім того, ОСОБА_2 станом на березень 2014, зокрема, на дати укладання оспорюваних договорів 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014, володів 100% корпоративних прав у ТОВ «ГРАТАНТ» (ЄДРПОУ 34436092), яке, в свою чергу, володіло часткою корпоративних прав ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР». ОСОБА_2 одночасно був засновником ОБ`ЄДНАННЯ «ДОНЕЦЬКПРОДТОРГ» (ЄДРПОУ 21950711), яке, в свою чергу, також володіло часткою корпоративних прав ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» станом на 25.03.2014 та відомостями з аналітичної системи YouControl (наявні в матеріалах справи).

Відповідачем-1 цих обставин належними та допустимими доказами не спростовано.

Натомість апеляційний суд зауважує, що зазначені відомості в достатній мірі вказують на пов`язаність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із підприємствами групи компаній АМСТОР, до якої входили зазначені ТОВ «Торговий будинок «АМСТОР» та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

Таким чином, представленими суду та наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що контрагентом ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» за вчиненими оспорюваними правочинами №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 по проведенню оплати гарантійних платежів на загальну суму 35 000 000,00 грн, є пов`язана особа - ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків та здійснює такі права через свої органи, які діють згідно з установчими документами та законом.

За змістом ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ст. 62 зазначеного Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноосібний (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах установлених даним Законом та установчими документами.

Аналогічні положення містить новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Згідно ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установчим документом товариства є статут.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень.

Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Варто зазначити, що компетенція - це сукупність встановлених в офіційній юридичній формі прав і обов`язків, тобто повноважень будь - якого органу або посадової особи.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її виконавчий орган та установчі документи (статут).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» визначено, що комерційної таємниці не становлять установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами. Перевірка наявності відповідних повноважень та обмежень компетенції виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів шляхом ознайомлення із діючою редакцією статуту, є прямим обов`язком контрагента.

У судовій практиці існує вже сформована позиція підтвердження повноважень виконавчого органу.

Зокрема, зазначення у тексті спірного договору положення про те, що сторона діє на підставі статуту, презюмує той факт, що інша сторона ознайомлена з таким статутом, а відтак, їй відомо про існуючі обмеження виконавчого органу (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17).

Ознайомлення контрагентів з обсягом повноважень особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладанні договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 924/491/17).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) зазначених вимог є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Повноваження директора Товариства та вищого органу управління - Загальних зборів учасників Товариства визначаються статутом, директор діє від імені товариства в межах, встановлених законом про господарські товариства та установчими документами (ст.ст. 143, 145 Цивільного кодексу України, ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»).

Як передбачено ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до положень п.п. 2.3, 3.1 Статуту ТОВ «ТБ «АМСТОР» (який затверджено протоколом Загальних Зборів учасників №35 від 12.12.2012) товариство є суб`єктом підприємницької діяльності, тобто самостійно, ініціативо, систематично, на власний ризик здійснює господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Метою діяльності Товариства є одержання прибутку; задоволення потреб держави, населення, вітчизняних та зарубіжних фізичних та юридичних осіб у промисловій продукції, товарах, роботах послугах; задоволення економічних і соціальних інтересів трудового колективу та Учасників товариства.

Вищим органом Товариства, якому підпорядковується директор є загальні збори учасників. Компетенція загальних зборів учасників визначена в Статуті Товариства, в свою чергу Директор має право розпоряджатися майном Товариства (відчужувати, передавати в оренду, лізинг тощо) та його коштами згідно Статуту та законодавства з урахуванням обмежень, встановлених Статутом та законодавством Товариства, (розділ 12).

Пунктом 11.2.18 Статуту ТОВ «ТБ «АМСТОР», який наявний у матеріалах справи (редакція від 30.01.2013, зареєстровано за № 1 266 120 0023 000109, затверджено Загальними зборами учасників, протокол № 35 від 12.12.2012), визначено, що до виключної компетенції загальних зборів товариства відноситься прийняття рішення щодо укладення:

договорів (угод), спрямованих на придбання основних засобів вартістю понад 10 000 000 гривень;

договорів (угод), спрямованих на відчуження основних засобів балансовою вартістю понад 10 000 000 гривень;

кредитних угод, угод позики, дарування на суму понад 20 000 000 гривень;

договорів (угод), спрямованих на видачу гарантій, поручительств, передачу майна в заставу;

договорів (угод), спрямованих на передачу в тимчасове користування третім особам майна вартістю понад 10 000 000 гривень;

інших договорів (угод), що укладаються на суму, що перевищує 10 000 000 гривень.

Тобто згідно Статуту ТОВ «ТБ «Амстор» прийняття рішень про укладення будь-яких договорів на суму, що перевищує 10 000 000,00 гри, а також договорів (угод), спрямованих на видачу гарантій, поручительств, передачу майна в заставу - є виключною компетенцію загальних зборів.

Отже, в разі виникнення необхідності при укладенні правочинів, договорів тощо, а в даному випадку при вирішенні питання необхідності отримання права оренди мережі магазинів «Сарепта» та проведення відповідних платежів, пов`язаних з таким правом, виконуючий обов`язки директора Товариства ОСОБА_1 повинен був самостійно або через юридичних осіб учасників (ОБ`ЄДНАННЯ «ДОНЕЦЬКПРОДТОРГ», ТОВ «ГРАТАНТ») скликати Загальні збори Учасників ТОВ «ТБ «АМСТОР» та повідомити учасників про вказані питання, надати порядок денний, документи з якими учасники повинні ознайомитись, а вже загальні збори учасників прийняти відповідні рішення з порушених перед ними питань.

Однак суду не надано доказів того, що виконуючим обов`язки директора ТОВ «ТБ «АМСТОР» ОСОБА_1 дотримувалася вищевказана, законодавчо закріплена процедура.

Перерахування грошових коштів Товариства на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» (афілійована особа по відношенню до Товариства, яка знаходилась під контролем його брата ОСОБА_2.) відповідно до договорів б/н від 20.03.2014 р., 24.03.14р. та 26.03.14р. (як зазначено у призначенні платежу) здійснювалося без будь-якого погодження його вищим органом.

Як вбачається з платіжних документів, наявних у матеріалах справи:

сума договору від 20.03.2014 р., укладеного з ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» становила 10 500 000,00 грн, який підпадав під критерії погодження, передбачені п. 11.2.18 Статуту ТОВ «ТБ «Амстор»;

сума договору від 26.03.2014 р. укладеного з ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» становила 20 500 000,00 грн., (4 500 000,00 грн. 7 000 000,00 грн. та 9 000 000,00 грн.) який підпадав під критерії погодження, передбачені п. 11.2.18 Статуту ТОВ «ТБ «Амстор».

сума договору від 24.03.2014 р. укладеного з ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» становила 4000000,00 грн.

Наявні у справі докази підтверджують аргументи скаржника про те, що виконуючий обов`язки директора ТОВ «ТБ «АМСТОР» ОСОБА_1 не ініціював розгляд питання щодо прийняття рішення про укладення договорів від 20.03.2014 р., 24.03.2014 р. та 26.03.14 р. з ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» (за якими були перераховані гарантійні платежі).

Дане питання на Загальні збори учасників не виносилось та не розглядалось, що не спростовано в установленому процесуальним законом порядку.

Одночасно за приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказів наступного схвалення вчинених правочинів матеріали справи також не містять.

Зважаючи на що, судом констатується, що виконуючий обов`язки директора ТОВ «ТБ «АМСТОР» ОСОБА_1, при перерахуванні коштів згідно договорів б/н від 20.03.2014 р., 24.03.2014 р. та 26.03.2014 р. у загальній сумі 35 000 000,00 гривень на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» допустив порушення вимог Статуту ТОВ ТБ «АМСТОР», ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», ст. 92 Цивільного Кодексу України, тобто у момент вчинення відповідних правочинів не були дотримані встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, як-то необхідного обсягу цивільної дієздатності і вільного волевиявлення сторони правочинів - ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР».

Судом відхиляються посилання ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» на те, що з огляду на відсутність в матеріалах справи копій спірних правочинів, недоречними є доводи Позивача про те, що зазначення в договорі про дію директора на підставі статуту означає обов`язок іншої сторони ознайомитися з таким статутом, адже враховуючи положення ст. 87, 88, 92 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» директор ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» не міг здійснювати юридично значимі дії від імені Товариства на підставі іншого документу, окрім статуту.

Так само є безпідставними аргументи відповідача-1 про те, що відсутність рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» на укладання з ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» договору від 20.03.2014 на суму 10 500 000, 00 грн., договору від 24.03.2014 на суму 4 000 000,00 грн., договору від 26.03.2014 на суму 20 500 000,00 грн. (4 500 000,00 грн. 7 000 000,00 грн. та 9 000 000,00 грн.) пов`язане з неодноразовими змінами у період з 30.12.2014 по 16.04.2015 складу учасників та керівників ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР», оскільки цивільні права та обов`язки набуває саме юридична особа - ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР», а не учасники та/або керівники Товариства, які обіймали відповідну посаду в той чи інший період часу.

При цьому колегія суддів не може погодитися й з мотивами відмови у позові з тих підстав, що з кінця грудня 2014 року до початку лютого 2017 року з боку легітимних органів управління ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» був відсутній контроль діяльності товариства. Суд погодився з позицією Відповідача-1, що у цей період були втрачені всі документи і дані бухгалтерського обліку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

Господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні від 30.04.2024 зазначив, що наведені обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 805/1217/15-а, №805/436/16-а, № 904/5136/16, № 904/3284/16, в рамках яких протягом 2015 - початку 2017 років відбувались судові процеси щодо захисту та відновлення порушених прав учасника ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД». Відновлення достовірних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що існували відносно ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» до 30.12.2014, відбулось тільки 06.02.2017.

Водночас, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Як слідує зі змісту судових рішень у згаданих справах:

- у справах № 805/1217/15-а, № 805/436/16-а досліджувались обставини законності вчинення дій суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора із внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», які жодним чином не пов`язані із укладанням правочинів з іншими особами;

- спір у справі № 904/5136/16 стосувався корпоративних прав учасників ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», зокрема, Компанії МІРАМІЛІС ЛТД (MIRAMILIS LTD), місцезнаходження якої: Кіпр, Нікосія, та визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД»;

- спір у справі № 904/3284/16 також стосувався корпоративних прав учасників ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», зокрема Компанії МІРАМІЛІС ЛТД (MIRAMILIS LTD) і полягав у визнанні недійсним Договору про відступлення частки у статному капіталі ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

При цьому ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР», ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» не були сторонами у справі № 904/5136/16 про розгляд корпоративного спору за позовом Компанії МІРАМІЛІС ЛТД (MIRAMILIS LTD) до ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД»; у справі № 904/3284/16 за позовом Компанії МІРАМІЛІС ЛТД (MIRAMILIS LTD) до ГРІН КРИЕЕЙТИВ ЛТД (GREEN CREATIVE LTD) про визнання недійсним Договору про відступлення частки у статному капіталі ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД»; у справах № 805/1217/15-а та № 805/436/16-а щодо скасування реєстраційних дій, які розглядалась Донецьким окружним адміністративним судом.

Відтак, обставини, відображені у рішеннях Донецького окружного адміністративного суду за результатами розгляду справ № 805/1217/15-а та № 805/436/16-а; у рішеннях господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду за результатами розгляду справ № 904/5136/16, №904/3284/16 не є преюдиціальними в розумінні ст. 75 ГПК України при розгляді позову ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» в межах справи про банкрутство № 904/4356/17.

Адже преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом та знайшли відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин (див. постанову Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 916/18.01/20).

Судом наголошується, що обставини набуття грошових коштів ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» від ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» з використанням окремих фінансових операцій із сплати гарантійних платежів на загальну суму 35 000 000,00 грн. за рахунок коштів, отриманих ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008 у березні 2014 у межах справ №805/1217/15-а, № 805/436/16-а, № 904/5136/16, № 904/3284/16 взагалі не досліджувались, а всі події щодо оскарження реєстраційних дій та рішення загальних зборів учасників ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» у справах № 805/1217/15-а, № 805/436/16-а, № 904/5136/16, №904/3284/16 відбувались вже значно пізніше після цих подій та подальшого здійснення ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» оплати гарантійних платежів на загальну суму 35 000 000,00 грн на користь групи компаній «САРЕПТА».

При цьому питання дійсності чи недійсності правочину згідно з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України має вирішуватись судом з огляду на обставини, які мали місце в момент вчинення правочину (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

В той же час, заслуговують на увагу й ті обставини, що документально підтвердженої інформації щодо вжиття передбачених законодавством заходів для відновлення втрачених документів, зокрема, акту комісії про зникнення (знищення) первинних документів, яким би охоплювався період з березня по грудень 2014 року, матеріали даної справи не містять. При цьому наявність згаданих вище судових спорів жодним чином не створювала перешкод здійснити усі можливі заходи по відновленню втрачених документів, в тому числі шляхом звернення до контрагентів ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

З огляду на викладене вище, висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» не мав можливості виконати вимоги Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі № 904/4356/17 (904/4274/23) щодо надання оригіналів (для огляду) та належним чином завірених копій договорів № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014 та №б/н від 26.03.2014 є передчасними, адже прямим обов`язком керівника підприємства є вчинення дій з відновлення втраченої документації, до якої, зокрема, належать й витребувані судом договори.

Під час судового розгляду ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» не спростовував факт отримання коштів від ТОВ «ТБ «Амстор», в той час, як надані докази здійснення на його користь безготівкового переказу в сумі 35 000 000,00 грн, зокрема, банківські виписки, є більш переконливими та вірогіднішими за протилежні твердження.

В свою чергу, для документального підтвердження операцій з перерахування ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» в якості гарантійного платежу грошових коштів у загальній сумі 35 000 000,00 грн, судовим експертом були досліджені виписки банку зазначених підприємств.

За результатами зіставлення даних виписки банку по рахунку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» НОМЕР_1 у банку АТ «ПУМБ» «РЦ в м. Київ» та виписки банку ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» по рахунку НОМЕР_2 у банку АТ «ПУМБ» «РЦ в м. Київ» за 31.03.2014 встановлено тотожність даних про перерахування та отримання грошових коштів підприємствами.

Судовим експертом зазначено, що у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» станом на 31.03.2014 були відсутні власні обігові кошти на рахунку НОМЕР_2 у банку AT «ПУМБ» «РЦ в м. Київ», а грошові кошти, які надійшли протягом 31.03.2014, лише зменшували наявний від`ємний залишок. Залишок коштів на рахунку UA НОМЕР_5 у банку AT «ПУМБ» «РЦ в м. Київ», після кожної операції надходження або списання коштів протягом 31.03.2014, був від`ємний.

За результатами дослідження судовим експертом здійснено висновок про те, що документально підтверджується перерахування ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» в якості гарантійного платежу грошових коштів у загальній сумі 35 000 000,00 грн за рахунок овердрафту за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008, укладеного між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» та AT «ПУМБ».

При цьому ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» не отримано активу у вигляді права довгострокової оренди, на відміну від ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

За результатами дослідження фінансової звітності ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» у складі Балансу форми № 1 станом на 30.06.2014, на 31.12.2015, на 31.12.2016 та Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2014, рік 2015, рік 2016 судовим експертом встановлено, що у досліджуваному періоді ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» інвестиційна нерухомість (у т.ч. на правах фінансової оренди) відсутня, а первісна вартість основних засобів значно зменшилась:

Первісна вартість основних засобів станом на 01.01.2014 - 523 291 тис.грн.; Первісна вартість основних засобів станом на 01.01.2015 - 208 809 тис.грн.; Первісна вартість основних засобів станом на 01.01.2016 - 150 510 тис.грн.; Первісна вартість основних засобів станом на 01.01.2017 - 36 049 тис.грн.

Таким чином, судовий експерт зазначив, що документально не підтверджується отримання ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» активу у вигляді права довгострокової оренди об`єктів нерухомості: м. Донецьк, вул. Цусимська, 81; м. Донецьк, пр. Київський, 46; Донецька область, м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 148-б; Донецька область, м. Макіївка, вул. Горбачова, 3; Донецька область, м. Святогірськ, вул. Островського, 5-а, на 7 років в результаті сплати гарантійного платежу у загальній сумі 35000000,00 грн. на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД».

Документально підтверджується отримання ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» за рахунок грошових коштів ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» активу у вигляді права довгострокової оренди зазначених вище об`єктів нерухомості.

За результатами дослідження виписок банку ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» по рахунку НОМЕР_2 у банку АТ «ПУМБ» «РЦ в м. Київ» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку НОМЕР_3 , виписок банку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» НОМЕР_1 у банку AT «ПУМБ» «РЦ в м. Київ», встановлено, що грошові кошти перераховані ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» на рахунок ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» в якості гарантійного платежу в сумі 35 000 000,00 грн за досліджуваний період не поверталися.

Таким чином, випискою по рахунку ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» НОМЕР_2 у банку AT «ПУМБ» «РЦ в м. Київ» та випискою по рахунку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» НОМЕР_1 у банку AT «ПУМБ» «РЦ в м. Київ» за 31.03.2014 підтверджується здійснення транзакцій з оплати гарантійних платежів в загальній сумі 35 000 000,00 грн.

Судовий експерт відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відмову від надання висновку, про що прямо зазначено у Висновку експерта №27/04/1-23 від 22.06.2023.

Натомість господарський суд зазначив, що: «судом критично оцінюються надані позивачем копії висновку експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 та звіту №03-2023/2 від 13.04.2023 за результатами виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР», наданого незалежною аудиторською фірмою ТОВ «Українська національна аудиторська компанія». Зазначені документи не містять первинних даних про обставини, що мають значення для справи, і не підтверджують собою існування таких обставин, а лише створені на підставі аналізу даних та інформації про певні обставини, що отримані з інших джерел інформації, та містять суб`єктивну думку експерта/спеціаліста стосовно таких джерел і обставин».

Щодо цього колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик та методів дослідження) належить до виключної компетенції експерта. Суд не уповноважений надавати власну оцінку використаним експертом при проведенні експертизи методикам та підходам, а також способу їх застосування, оскільки він не наділений спеціальними знаннями у відповідній галузі. При цьому як зазначається у проведених дослідженнях, останні проведено методом документальної перевірки, зіставлення та економічного аналізу. Представлені документи перевірялися за формою та змістом відображених у них господарських операцій; перевірялася їх відповідність нормативним актам, проводилися арифметичні підрахунки; зіставлялись дані взаємопов`язаних документів. Експертом застосовувався метод економічного аналізу: горизонтальний (періодичний) аналіз. Горизонтальний аналіз застосований для вивчення динаміки окремих статей фінансової звітності з метою виявлення властивих їм тенденцій протягом звітного періоду. Порівнювались показники статей фінансової звітності і відповідним показником за попередній період.

Що ж стосується Звіту, то замовник аудиторських послуг - ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» є учасником кримінального провадження № 12014100050011851 від 31.12.2014, а саме потерпілою стороною. ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» було отримано виписку UA НОМЕР_5 у банку АТ «ПУМБ» «РЦ в м. Київ» для аналізу інформації про джерело походження коштів та їх використання боржником.

У Звіті ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» реєстраційний номер № 03-2023/2 від 13.04.2023 зазначено, що документального підтвердження факту укладання договорів оренди або суборенди між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР», з одного боку, як орендарем, та ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», з іншого боку, як орендодавцем, за об`єктами нерухомості, про які йде мова у Звіті № 03-2023/2 від 13.04.2023, не отримано.

Аудитор зауважує, що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань наявне повідомлення від ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» про вчинення кримінального правопорушення 20 лютого 2015 року, пов`язаного із викраденням бухгалтерських та юридичних документів, печаток, штампів ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Пастера. 10.

Разом із тим, аудитор зазначає, що із аналізу наданих інших документів (банківських виписок) ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» були здійснені оплати на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» в сумі 35 000 000.00 грн. Таким чином, незважаючи на втрату документів ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР», встановлено проведення платежів на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» з порушенням повноважень керівника, передбачених статутом ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» (надалі - Закон) аудитори та суб`єкти аудиторської діяльності провадять аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту. При провадженні аудиторської діяльності застосовуються міжнародні стандарти аудиту, оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Звіти за результатами надання аудиторських послуг оформляються відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог Закону (ч. 5 ст. 7 Закону).

Всі документи, надані Замовником (ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР») для проведення економічного дослідження окремих операцій ведення господарської діяльності банкрута згідно переліку додатків до Звіту, отримані офіційно і містяться в матеріалах кримінального провадження № 12014100050011851 від 31.12.2014.

Таким чином, Звіт ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» від 13.04.2023 та Висновок експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 за результатами проведення економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 містять достатньо належних та допустимих доказів для підтвердження факту, що фінансові операції ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» з перерахування на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» грошових коштів в загальній сумі 35 000 000,00 грн, за рахунок коштів, отриманих ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008, дійсно мали місце в березні 2014 року.

При цьому Z-звіти ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР», які на думку ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» спростовують обставини укладання оспорюваних договорів без наміру створення правових наслідків, досліджувались судовим експертом для здійснення висновку по третьому питанню експертизи для обчислення загального розміру торгівельної виручки за період січень - грудень 2014 та не спростовують цих фактів.

Апеляційний суд також відхиляє заперечення ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» про неправомірність розголошення матеріалів кримінального провадження №12014100050011851 від 31.12.2014 по епізоду дослідження окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР», виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес і її отриманні.

За змістом ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Варто зазначити, що згідно чинного законодавства не всі документи кримінального провадження під час досудового розслідування становлять охоронювану законом таємницю.

Також не є абсолютною установлена статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України заборона розголошувати відомості досудового розслідування. Яка саме конкретна частина інформації досудового розслідування складає таємницю, визначає слідчий і прокурор.

Судом не встановлено засекречення чи то заборони розголошення інформації, відображеної у висновку експерта №27/04/1-23 від 22.06.2023, з мотивів таємниці досудового розслідування, натомість учасником кримінального провадження №12014100050011851 від 31.12.2014 - ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» було отримано письмовий дозвіл слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування.

Крім того, щодо доводів Відповідача-1 що «до позовної заяви Позивачем додано флеш-носій зі сканованими копіями банківських виписок, інших документів та інформації, на які не накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог ч. 2 ст. 96 ГПК України. Оскільки авторство презентації та інших електронних файлів (доданих до позовної заяви на флеш-носії текстів листування), якими Позивач підтверджує наявність обставин реалізації інвестиційного проекту та введення в оману і на яких ґрунтуються висновки звіту щодо цих обставин, не може бути ідентифіковане, а інші докази таких обставин, що відповідають вимогам до належності, допустимості і достовірності, в матеріалах справи відсутні, обставини введення в оману не підтверджуються, як і обставини того, що ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» мало набути право довгострокового користування (на 7 років) магазинами мережі «САРЕПТА», то необхідно акцентувати увагу на тому, що невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом (див постанову Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21.

В свою чергу, поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20).

Використання кваліфікованого електронного підпису дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні (або іншому документі) не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації (постанова Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Відтак, вищевказані твердження ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» не дають підстав ставити під сумнів авторство наданих суду документів та дійсність обставин, які вони підтверджують.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вже було зазначено, власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи може полягати в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу.

Позивач є кредитором у справі № 904/4356/17 про банкрутство ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», а результати розгляду позову у даній справі мають безпосередній вплив на права позивача, оскільки прийняте рішення у цій справі призводить до наслідків які можуть призвести до встановлення належних боргових зобов`язань боржника та, як наслідок, зменшення його конкурсної маси, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство та повернення належного йому майна (приведення у первісний стан шляхом відновлення становища, що існувало до порушення) спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням викладеного вбачаються правові підстави для задоволення заявлених у цій справі позовних вимог в повному обсязі та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов`язання ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» повернути на користь ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» одержані гарантійні платежі за договорами б/н від 20.03.2014, від 24.03.2014, від 26.03.2014 на загальну суму 35 000 000,00 грн, що були здійснені за рахунок коштів, отриманих ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що до господарського суду 13.11.2023 від відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. суду №57983/23 від 13.11.2023). У заяві вказується про те, що у відзиві на позовну заяву Відповідачем-1 було зазначено про сплив позовної давності для звернення ТОВ «Фінансова компанія «АВУАР-СЕРВІС» до суду з вимогою про визнання недійсними правочинів б/н від 20.03.2014, б/н від 24.03.2014, б/н від 26.03.2014, вчинених між ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» і ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», та застосування наслідків їх недійсності, у зв`язку з наявністю обставин, які вказують на можливість Позивача довідатися про порушення свого права раніше.

Зокрема, як вбачається з позовної заяви, спірні правочини вчинені 20.03.2014, 24.03.2014, 26.03.2014, у зв`язку з чим встановлена статтею 257 ЦК України позовна давність для звернення до суду з вимогою про визнання їх недійсними для ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» спливла 20.03.2017, 24.03.2017, 26.03.2017 відповідно.

Відповідач-1 зазначає, що з огляду на викладене вище, позов про визнання спірних правочинів недійсними заявлений у справі № 904/4356/17 про банкрутство ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» не боржником, як стороною правочину, а кредитором ТОВ «Фінансова компанія «АВУАР-СЕРВІС», який має можливість послатися на те, що йому стало відомо про існування спірних правочинів тільки в 2023 році зі звіту № 03-2023/2 від 16.03.2023 та висновку експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014.

З урахуванням того, що до дня звернення Позивача до суду із позовною заявою з дня вчинення спірних правочинів минуло 9,5 років, з дня внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження № 12014100050011851 від 31.12.2014 - 9 років, з дня порушення провадження у другій справі про банкрутство ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» - 5,5 років, а з дня визнання кредиторських вимог Позивача - 5 років, значна тривалість наведених строків вказує на об`єктивну можливість Позивача довідатися про порушення свого права раніше, тому посилання Позивача на самі лише обставини того, що він довідався про порушене право тільки у першій половині 2023 року зі звіту аудиторської фірми та висновку експерта, недостатньо.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що представник потерпілого ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» ознайомився із матеріалами кримінального провадження № 12014100050011851 від 31.12.2014 та отримав копію висновка експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023. Копію висновку експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 було передано ліквідатору ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» арбітражному керуючому Корякіну Д.М. із супровідним листом № 14/07-2023 від 14.07.2023 (копія наявна в матеріалах справи).

При проведенні комітету кредиторів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» за участю голови комітету кредиторів ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС», ліквідатор ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» арбітражний керуючий Корякін Д.В. повідомив, що ним отримано висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014, одним з потерпілих в якому є ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» та Звіт ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» від 13.04.2023.

28.07.2023 на адвокатський запит представника (адвоката) ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» отримано:

- копію листа № 14/07-2023 від 14 липня 2023 з копією висновку експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014;

- звіт за результатами виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансової інформації, що стосується окремих операцій ведення господарської діяльності ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» наданий незалежною аудиторською фірмою ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» реєстраційний номер № 03-2023/2 від 13.04.2023.

Таким чином, ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС», як конкурсному кредитору у справі про банкрутство № 904/4356/17, стало достовірно відомо про виведення грошових коштів банкрута шляхом здійснення правочинів ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» з оплати гарантійних платежів за договорами №б/н від 20.03.2014, №б/н від 24.03.2014, №б/н від 26.03.2014 на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» на загальну суму 35 000 000,00 грн. за рахунок коштів, які ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» отримало на підставі договору овердрафтного кредитування №08.03-202 від 18.03.2008, укладеного з AT «ПУМБ», саме після ознайомлення з результатами проведеної експертизи у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014, в якому ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» не має жодного статусу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України.

При цьому документально підтверджені відомості про фінансові операції ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» із непогодженої оплати гарантійних платежів в розмірі 35 000 000,00 грн фактично на користь ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», отримані ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» від представника потерпілого ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР».

Такі обставини підтверджують, що ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» мало можливість довідатись про неправомірні дії ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» щодо ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР» та порушення його права, як кредитора у справі про банкрутство 904/4356/17, саме з моменту отримання від представника потерпілого висновку експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023, що мало місце 28.07.2023.

У контексті із викладеним, трирічний термін позовної давності для звернення із позовом ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» до суду, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, розпочав перебіг саме з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто з 28.07.2023.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою право якої порушено або може бути порушено, чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти передбачену неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії того, хто їх вчинив (постанова Верховного Суду від 05.07.2023 справа № 910/15584/16).

Обставини даної справи засвідчують, що саме після ознайомлення із Звітом ТОВ «Українська національна аудиторська компанія» від 13.04.2023 та Висновком експерта № 27/04/1-23 від 22.06.2023 ТОВ «ФК «АВУАР - СЕРВІС» звернулося із цим позовом до суду для захисту порушених прав конкурсного кредитора у справі про банкрутство №904/4356/17.

Доказів можливості довідатися про порушене право раніше, зокрема, з дати укладення оспорюваних правочинів, відповідачами суду не представлено, висновків щодо цього не спростовано.

Зокрема, судом не приймаються доводи Відповідача-1 про можливість Позивача знати про порушення свого права раніше з посиланням на учасника (засновника) ТОВ «Фінансова компанія «АВУАР-СЕРВІС» - ТОВ «АВУАР-СЕРВІС» та протоколи допиту свідка від 08.04.2016 у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 -заступника директора ТОВ «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38916846) ОСОБА_4 , який обіймав цю посаду станом на 08.04.2016, позаяк відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 не призначався на посаду керівника та не був особою яка мала право вчиняти дії від юридичних осіб - ТОВ «ФК «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38927622) та ТОВ «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38916846). Відомості щодо ОСОБА_4 , як бенефіціарного власника ТОВ «ФК «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38927622) та ТОВ «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38916846) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань також не містить.

Більше того, ТОВ «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38916846) не є учасником справи про банкрутство № 904/4356/17 та стороною у справі № 904/4356/17 (904/4274/23).

А бенефіціарні власники та керівники ТОВ «ФК «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38927622) та ТОВ «АВУАР-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 38916846) не могли здійснювати вирішальний вплив на ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» та управління його операційною діяльністю, зокрема, фінансовими операціями у 2014 році.

В свою чергу, наведені в протоколі допиту фізичної особи ОСОБА_4 від 08.04.2016 свідчення не містять інформації для Позивача, як кредитора у справі про банкрутство № 904/4356/17, щодо фінансових операцій із сплати гарантійних платежів на загальну суму 35 000 000,00 грн. за рахунок коштів, отриманих ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» за договором овердрафтного кредитування № 08.03-202 від 18.03.2008.

Детально проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та надані учасниками справи пояснення у їх логічній сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що обставини обізнаності позивача про порушення його прав 28.07.2023 року є більш вірогідними, аніж твердження відповідача-1, що про таке йому могло стати відомо ще в 2014-2016р.р..

Таким чином, відлік строку позовної давності має обліковуватися саме з 28.07.2023 року і позовна заява подана в межах встановленого законом строку позовної давності.

За сукупністю вищевикладеного слідує висновок, що Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст.ст. 3, 13, 16, 203, 215, 216, 234, 241, 570, 626 ЦК України та порушено норми процесуального права: ст.ст. 73-79, 86, 236 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, з огляду на все вищевикладене, рішення від 30.04.2024 належить скасувати, прийнявши нове - про задоволення позову.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги та вирішення справи, судові витрати зі сплати судового збору за її подання на підставі положень ст. 129 ГПК України на користь скаржника (позивача) стягуються з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам щодо кожного з них..

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 у справі № 904/4356/17 (904/4274/23) задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 у справі №904/4356/17 (904/4274/23) скасувати.

Постановити нове рішення - про задоволення позову.

Визнати недійсним договір № б/н від 20.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд».

Визнати недійсним договір № б/н від 24.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд».

Визнати недійсним договір № б/н від 26.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд» (03028, м. Київ, просп. Науки, буд. 42/1, корп. 10, оф. 17; код ЄДРПОУ 39135315) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (49038, М. Дніпро, вул. Ленінградська, буд. 27; код ЄДРПОУ 32516492) одержані гарантійні платежі за договорами № б/н від 20.03.2014, № б/н від 24.03.2014, № б/н від 26.03.2014 на загальну суму 35 000 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд» (03028, м. Київ, просп. Науки, буд. 42/1, корп. 10, оф. 17; код ЄДРПОУ 39135315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15Г, оф. 42; код ЄДРПОУ 38927622) судовий збір за подання позову в розмірі 529 026,00 грн та апеляційної скарги в розмірі 793 539,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (49038, М. Дніпро, вул. Ленінградська, буд. 27; код ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15Г, оф. 42; код ЄДРПОУ 38927622) судовий збір за подання позову в розмірі 4 026,00 грн та апеляційної скарги в розмірі 6 039,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 02.12.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	24.10.2024
Оприлюднено	04.12.2024
Номер документу	123460649
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Примак Сергій Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 24.10.2024 по справі 904/4356/17ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/4356/17

Постанова від 24.10.2024

Постанова
від 24.10.2024 по справі 904/4356/17
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД