Рішення

від 20.11.2024 по справі 903/807/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2024 року Справа № 903/807/24

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Дочірнього підприємства Капарол Україна

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд

2)Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Фасадів

про солідарне стягнення 822121,08 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача-1: н/з;

від відповідача-2: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 19.09.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Капарол Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд та Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Фасадів про солідарне стягнення 822121,08 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), з них 723090,90 грн основного боргу, 65512,38 грн інфляційних втрат, 33517,80 грн 3% річних.

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачами умов договорів поставки № PR-22/2265 від 20.09.2022 з специфікацією №1 від 21.09.2022 та поруки від 20.09.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар на підставі видаткових накладних № ВН-22/08692 від 27.09.2022, № ВН-22/08661 від 28.09.2022, № ВН-22/08736 від 29.09.2022, № ВН-22/10068 від 01.11.2022.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив; також запропоновано позивачу: уточнити суму 3% річних та відповідно загальну суму до стягнення; подати суду докази направлення заяви відповідачу.

26.09.2024 позивач через систему Електронний суд подав заяву про зменшення позовних вимог (яка за свою суттю є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки розмір 3 % річних змінився з 33517,09 грн на 33517,80 грн) в якій просить суд стягнути солідарно з ТзОВ Дім Торг Буд та ПП Дім Фасадів на користь Дочірнього підприємства Капарол Україна заборгованість за договором поставки № PR-22/2265 від 20.09.2022 року у розмірі 822121,08 грн, в т.ч. основана заборгованість 723090,90 грн, 3 % річних у розмірі 33517,80 грн, інфляційні витрати в сумі 65512,38 грн.

У судовому засіданні 23.10.2024 судом ухвалено на місці прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки це право позивача та він його реалізував до закінчення підготовчого засідання. Має місце нова ціна позову 822121,08 грн.

Ухвалу суду від 23.09.2024 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача-1, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: проспект Відродження,55/62, м.Луцьк, Волинська область, 43025.

01.10.2024 поштовий конверт за ідентифікатором № 0600289962295 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою (відповідач-1).

22.10.2024 позивач через систему Електронний суд подав заяву про проведення підготовчого судового засідання за відсутності позивача. При цьому вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Дана заява долучена до матеріалів справи.

Відповідач-2 в судове засідання 23.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали про відкриття провадження у справі від 23.09.2024) в його електронний кабінет 24.09.2024.

В судовому засіданні 23.10.2024, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Ухвалою суду від 23.10.2024 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 06.11.2024.

В судовому засіданні 06.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, вказала, що станом на 06.11.2024 відзиву від відповідачів не отримувала.

Відповідачі в судове засідання 06.11.2024 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 23.10.2024) в їх електронний кабінет 25.10.2024.

В судовому засіданні 06.11.2024 беручи до уваги строки розгляду справи, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024.

Ухвалою суду від 06.11.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 20.11.2024.

Сторони в судове засідання 20.11.2024 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 06.11.2024) до їх електронного кабінету 07.11.2024.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд (покупець, відповідач-1) та Дочірнім підприємством Капарол Україна (постачальник) укладено договір поставки № PR-22/2265 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язався приймати та сплачувати вартість товару в порядку і на умовах передбачених цим договором та додатками до цього договору (а.с.16-22).

Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент, ціна та умови поставки товару погоджуються сторонами у специфікаціях.

Поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами специфікації, яка складена згідно попереднього замовлення покупця в електронній формі, в строки та в порядку передбаченими цим договором. Строки поставки погоджуються сторонами у відповідній специфікації (п. 2.1, 2.12 договору).

Згідно з п. 4.1 договору загальна сума договору складається з сум окремих поставок партій товару, що здійснюються відповідно до цього договору. Ціна товару, що входить у партію поставки, та умови оплати остаточно узгоджуються при прийманні постачальником замовлення та підтверджуються сторонами у специфікації (п. 4.2 договору).

Пунктом 12.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов`язань, що виникли протягом його дії.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки був укладений договір поруки від 20.09.2022 (далі - договір поруки), за яким Приватне підприємство «Дім Фасадів» (далі поручитель, відповідач-2) виступив поручителем за виконання грошових зобов`язань за договором поставки і взяв на себе обов`язок, у випадку не сплати боргу за договором поставки відповідачем-1, самостійно сплатити заборгованість за договором поставки (а.с.36-37).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд щодо сплати вартості товару за договором, передбаченим п.2 цього договору (далі - основний договір).

Згідно з п. 2.1 договору поруки під основним договором у цьому договорі розуміється договір поставки № PR-22/2265 від 20.09.2022, укладений між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3-х банківських днів шляхом перерахування заборгованості боржника на поточний рахунок кредитора.

Згідно з п.4.1 договору поруки сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Дані договори підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками без будь яких зауважень.

21.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд (покупець, відповідач-1) та Дочірнім підприємством Капарол Україна (постачальник) підписано специфікацію № 1 до договору поставки № PR-22/2265 від 20.09.2022 за умовами якої визначено найменування товару, його ціну, кількість товару на загальну суму 848239,00 грн з ПДВ (а.с.23).

Відповідно до умов специфікації № 1 строк поставки товару визначено до 30.10.2022 та порядок оплати: покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу. Строк виконання зобов`язань покупця по оплаті товару починається з дати відвантаження товару зі складу постачальника та закінчується через 90 календарних днів.

Відповідно до договору поставки та специфікації до нього позивачем поставлено, відповідачем-1 отримано товар на загальну суму 823090,90 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ВН-22/08692 від 27.09.2022 на суму 15300,00 грн; № ВН-22/08661 від 28.09.2022 на суму 170889,90 грн; № ВН-22/087366 від 29.09.2022 на суму 149521,68 грн; № ВН-22/10068 від 01.11.2022 на суму 487379,32 грн (а.с.24-27).

На виконання умов договору відповідачем-1 частково оплачено товар на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 77 від 06.02.2023 на суму 50000,00 грн; № 79 від 26.05.2023 на суму 50000,00 грн (а.с.34-35).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача-1 була направлена претензія № 53 від 02.05.2023 з проханням оплатити заборгованість в сумі 773090,90 грн (а.с.28).

В подальшому позивачем було надіслано відповідачу-2 (поручителю) претензію № 61 від 19.05.2023 з проханням оплатити заборгованість в сумі 773090,90 грн (а.с.29).

Відповідачем-1 було надіслано позивачу два листи з проханням про відтермінування платежу до 15 вересня 2023 року, в яких відповідач-1 не заперечував наявність заборгованості перед позивачем та гарантував закриття боргу (а.с.32-33).

Однак, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача-1 перед позивачем згідно накладних за поставлений товар складає суму 723090,90 грн, яка відповідачем-1 не оплачена.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Специфікацією № 1 від 21.09.2022 визначено умови оплати, а саме: покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу. Постачальник на період дії цієї специфікації надає покупцю відстрочку платежу за товар на загальну суму 850000,00 грн, в тому числі ПДВ. Строк виконання зобов`язань покупця по оплаті товару починається з дати відвантаження товару зі складу постачальника та закінчується через 90 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу-1, а відповідач-1 отримав товар на загальну суму 823090,90 грн, з якої частково оплатили товар на суму 100000,00 грн.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем-1 за укладеним договором поставки.

За статтею 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, отримання відповідачем-1 поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача-1 зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки.

Водночас, як з`ясовано судом, в порушення умов договору поставки відповідачем-1 не здійснило оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар на суму 723090,90 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд щодо сплати вартості товару за договором, передбаченим п.2 цього договору (далі - основний договір).

Згідно з п. 2.1 договору поруки під основним договором у цьому договорі розуміється договір поставки № PR-22/2265 від 20.09.2022, укладений між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3-х банківських днів шляхом перерахування заборгованості боржника на поточний рахунок кредитора.

Позивачем 23.05.2023 було направлено відповідачу-2 (поручителю) претензію № 61 від 19.05.2023 з проханням оплатити заборгованість в сумі 773090,90 грн. Дану претензію відповідач-2 отримав 31.05.2023, що підтверджується відміткою про вручення у рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.31 зворотна сторона).

Враховуючи вищевикладене 3-х денний строк виконання зобов`язання за договором поруки у відповідача-2 настав 01.06.2023.

Отже, оскільки відповідач-1 зобов`язання, забезпеченого порукою, не виконав, відповідач-2 відповідає разом з відповідачем-1 як солідарні боржники перед позивачем.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача-1 за поставлений товар у розмірі 723090,90 грн, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про її солідарне стягнення підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем-1 вартості отриманого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 33517,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 65512,38 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачам 65512,38 грн інфляційних збитків, 33517,09 грн - 3% річних.

Відповідачі контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

У відповідності до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 65512,38 грн інфляційних втрат нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, які підлягають стягненню з відповідача, однак щодо 3 % річних, то позивачем невірно визначено період нарахування по видаткових накладних № ВН-22/08692 від 27.09.2022 на суму 15300,00 грн, № ВН-22/08661 від 28.09.2022 на суму 170889,90 грн, а саме його початок та кінець, а тому здійснивши власний перерахунок 3 % річних підставними для стягнення з відповідача є 33502,49 грн, в решті частини стягнення 3 % річних в сумі 14,60 грн слід відмовити через безпідставність.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачів слід стягнути 723090,90 грн основного боргу, 65512,38 грн інфляційних втрат, 33502,49 грн - 3% річних, в решті позову відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідачів у рівних частинах пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд (проспект Відрродження,55, кв.62, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 43948492) та Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Фасадів (вул.Ківерцівська,32, офіс 5, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 40640521) на користь Дочірнього підприємства Капарол Україна (вул.Олени Теліги,6, корпус літера «З», м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 32593100) 822105,77 грн (вісімсот двадцять дві тисячі сто п`ять гривень 77 коп.), з них 723090,90 грн основного боргу, 65512,38 грн інфляційних втрат, 33502,49 грн - 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Торг Буд (проспект Відрродження,55, кв.62, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 43948492) на користь Дочірнього підприємства Капарол Україна (вул.Олени Теліги,6, корпус літера «З», м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 32593100) 4932,64 грн (чотири тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 64 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дім Фасадів (вул.Ківерцівська,32, офіс 5, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 40640521) на користь Дочірнього підприємства Капарол Україна (вул.Олени Теліги,6, корпус літера «З», м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 32593100) 4932,63 грн (чотири тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 63 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. У позові про стягнення 14,60 грн 3 % річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

02.12.2024.

СуддяА. С. Вороняк