Ухвала

від 03.12.2024 по справі 903/863/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

03 грудня 2024 року Справа № 903/863/24 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представника Київської митниці: Бучко А.П. довіреність, витяг з ЄДРПОУ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/863/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, в якій просить суд:

1. Відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

2. Звільнити боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від грошових боргів.

3. Керуючим реструктуризацією призначити арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 310 від 12.03.2013, адреса: АДРЕСА_1 ).

14.10.2024 ОСОБА_1 подав до суду докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень та відомості з офіційного веб-сайту ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в підтвердження відсутності в боржника статусу ФОП.

Ухвалою господарського суду від 14.10.2024 заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 22.10.2024 о 11:00 год (а.с.97).

Ухвалою суду від 22.10.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 (а.с.101-104).

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 22.10.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.105,107).

23.10.2024 представник ГУ ДПС у Волинській області надіслав лист, яким долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 23.10.2024, за період з ІІ-го кварталу 2021 по ІІ квартал 2024 громадянина ОСОБА_1 (а.с.108-110).

29.10.2024 та 04.10.2024 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист про перетин державного кордону боржником та членами його сім`ї (а.с.112,115).

Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника:

-11.11.2024 від ОСОБА_2 в розмірі 526275,40 грн, в т.ч.: 520219,40 грн вимоги другої черги та 6056,00 грн вимоги, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ч.2 ст.133 КУзПБ (а.с.122-133).

-22.11.2024 від Київської митниці в розмірі 3135095,14 грн. (а.с.196-197).

Ухвалою суду від 22.11.2024 заяву Київської митниці про визнання грошових вимог по справі №903/863/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність, залишено без руху. Київській митниці не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки, а саме подати докази сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (а.с.198-199).

25.11.2024 на адресу суду надійшла уточнена заява Київської митниці про визнання грошових вимог, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги в розмірі 6269694,08 грн (а.с.206-207).

Однак, старший інспектор Лузарєва Н.І, провідний спеціаліст ОСОБА_3 , старший інспектор Роговцова Л.В. склали акт (а.с.209) про те, що за наслідками розкриття рекомендованого листа № 0820300914001 від Київської митниці м.Київ до уточненої заяви про визнання кредиторських вимог виявлено відсутність додатку, а саме:

- (п.10) Витяг з ЄДРПОУ Київської митниці щодо повноважень особи-підписанта (лише до суду) на 3 арк. в 1 прим.;

- (п.11) Платіжна інструкція № 1763 від 14.11.2024 про сплату судового збору (лише до суду) на 1 арк. в 1 прим.

Отже, заявником не усунуто недоліки заяви про визнання кредиторських вимог.

Ухвалою суду від 27.11.2024 заяву кредитора Київської митниці про визнання грошових вимог та уточнену заяву про визнання грошових вимог по справі №903/863/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність та додані до них документи, повернуто заявнику без розгляду (а.с.210).

-28.11.2024 від Київської митниці в розмірі 6269694,08 грн (а.с.212-245).

Ухвалами суду від 11.11.2024 та від 28.11.2024 відповідні заяви з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду, розгляд заяв в попередньому судовому засіданні призначено на 03.12.2024 (а.с.136, 247).

21.11.2024 керуючий реструктуризаціє Григор`єв В.В. подав до суду звіт про результати перевірки декларацій боржника, з додатками документів (а.с.139-192), в якому вказав, що станом на 21.112024 за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника не встановлено фактів приховування боржником доходів або ж майна за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги в справі про неплатоспроможність та/або невідповідностей у відомостях зазначених у деклараціях про майновий стан.

Разом з цим вказав, що з метою з`ясування та підтвердження інформації про майнові активи боржника та членів його сім`ї, було надіслано відповідні запити до наступних установ:

1. ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».

2. Державної служби України з надзвичайних ситуацій

3. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

4. Державного космічного агентства України.

5. Головного інформаційно-обчислювального центру ПАТ «Укрзалізниця».

6. Державної служби морського та внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

7. Державної авіаційної служби України.

8. Державної служби геології та надр України.

9. Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці.

10. Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області.

11. Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області.

12. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

13. Державної інспекції архітектури та містобудування України.

14. Волинської митниці Держмитслужби.

15. ГУ ДПС у Волинській області.

16. Державної служби України з безпеки на транспорті.

17. ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».

18. Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області.

На наведені вище запити арбітражним керуючим отримано відповідні листи-відповіді наступного змісту:

1. ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» у відповідь на запит повідомило, що за результатами іменного інформаційного пошуку станом на 23.09.2024 відомостей про об`єкти інтелектуальної власності, що зареєстровані або були зареєстровані з 01.01.2021 по даний час за боржником та членами його сім`ї не виявлено.

2. Державна служба України з надзвичайних ситуацій у відповідь на запит повідомила, що в період з 16.09.2022 по 01.11.2024 повідомлення про результати ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки від боржника та членів його сім`ї не отримувала та не реєструвала його у реєстрі.

3. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у відповідь на лист повідомлено про відсутність боржника та членів його сім`ї серед переліку власників пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств.

4. Державним космічним агентством України у відповідь на запит повідомлено про відсутність в боржника та членів його сім`ї зареєстрованих унікальних об`єктів космічної діяльності.

5. Головним інформаційно-обчислювальним центром ПАТ «Укрзалізниця» у відповідь на запит повідомлено про відсутність відомостей про наявність в боржника та членів його сім`ї прав власності на вагони та локомотиви.

6. Державною службою морського та внутрішнього водного транспорту та судноплавства України у відповідь на запит повідомлено про відсутність в боржника та членів його сім`ї прав власності на судна.

7. Державною авіаційною службою України у відповідь на запит повідомлено, що станом на дату надання відповіді у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за боржником та членами його сім`ї повітряні судна ніколи не були зареєстровані.

8. Державною службою геології та надр України у відповідь на запит повідомлено, що згідно відомостей які введено до бази даних Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», інформація щодо наявності у боржника та членів його сім`ї спеціальних дозволів на користування надрами відсутня, ліцензії на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного/напівдорогоцінного каміння не видавалися.

9. Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці повідомило, що за боржником та членами його сім`ї не зареєстровано рухомого майна, що підлягає реєстрації або взяттю на облік відповідно до наданих повноважень.

10. Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Волинській області повідомлено про відсутність інформації про реєстрацію транспортних засобів боржником та членам його сім`ї станом на 24.10.2024.

11. Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області у відповідь на запит повідомлено, що в електронно-обліковій базі даних за боржником та членами його сім`ї трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні, причипні та начипні машини не зареєстровані.

12. Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у відповідь на лист повідомлено, що в державному реєстрі земель виявлена зареєстрована земельна ділянка за громадянином ОСОБА_1 , проте як вбачається із додатку до відповіді, дана ділянка належить громадянину із ідентичними ПІБ, але іншим РНОКПП, а саме 1136511455, а отже за боржником (РНОКПП НОМЕР_2 ) та членами його сім`ї зареєстрованих земельних ділянок не виявлено.

13. Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлено, що за боржником та членами його сім`ї шляхом перевірки відомостей, які містяться в реєстрі будівельної діяльності, інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання не виявлено.

14. Волинською митницею Держмитслужби у відповідь на запит повідомлено про відсутність відомостей про переміщення боржником та членами його сім`ї товарів через митний кордон.

15. ГУ ДПС у Волинській області було повідомлено про не можливість надання інформації про банківські рахунки боржника, оскільки останній не зареєстрований як самозайнята особа. Поряд з цим, інформацію про банківські рахунки боржника було отримано від боржника.

16. Державною службою України з безпеки на транспорті повідомлено, що станом на 28.10.2024 боржник та члени його сім`ї не мають чинних чи анульованих ліцензій на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів, та вантажів автомобільним транспортом, а також ліцензій на право провадження господарської діяльності, з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом.

17. ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» у відповідь на запит повідомило, що в інформаційній системі «Єдиний державний реєстр тварин» відсутня інформація про наявність тварин у боржника та членів його сім`ї.

18. Луцьке районне управління поліції ГУНП у Волинській області повідомило про відсутність інформації стосовно зареєстрованої за боржником та членами його сім`ї мисливської гладкоствольної, нарізної, газової, холодної, пневматичної зброї та пристроїв травматичної дії у власному користуванні.

Поряд з цим, арбітражним керуючим зазначено, що з метою встановлення наявності в боржника та членів його сім`ї активів отримано відповідні інформаційні довідки та витяги із:

-Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

-Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на предмет наявності корпоративних прав.

Також, здійснено перевірку відомостей Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна в результаті чого не було виявлено в боржника чи членів його сім`ї будь-яких активів.

Із реєстру виконавчих проваджень стало відомо про наявність виконавчого провадження, в якому боржником виступає ОСОБА_1 (РНОКПП; НОМЕР_2 ), що перебуває на виконанні у Володимирському ВДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУМЮ (ВП № 75440493).

Вказав, що інформацію про хід виконавчого провадження було отримано із офіційного веб-сайту реєстру виконавчих проваджень через отриманий від боржника ідентифікатор доступу, де також були відсутні відомості щодо наявності майна, на яке може бути звернуте стягнення.

22.10.2024 органам ДВС та приватним виконавцям за місцем реєстрації боржника було надіслано повідомлення про відкриття провадження в справі про неплатоспроможність та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Також, 22.10.2024 боржнику надіслано лист-повідомлення про заборону вчинення дій та необхідність проведення інвентаризації на який боржником відреаговано належним чином.

Витягом №03/903/863/24 від 22.10.2024 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав наявну інформацію щодо перетинання державного кордону України, лінією розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 22.10.2021 по 22.10.2024 громадянкою України ОСОБА_4 . Інформація щодо перетинання державного кордону України, лінією розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період з 22.10.2021 по 22.10.2024 в Базі даних відсутня.

ГУ ДПС у Волинській області надано відомості про джерела/суми нарахованого доходу боржника, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з ІІ-го кварталу 2021 року по ІІ-ий квартал 2024 року, які відповідають відомостям наведеним в деклараціях про майновий стан наданих до заяви про порушення провадження в справі.

З метою пошуку прав інтелектуальної власності у боржника та членів її сім`ї проаналізовано відомості відкритих реєстрів щодо наявності прав власності на винаходи, торговельні марки, авторські права, тощо в результаті чого не було виявлено відповідного виду активів.

19.11.2024 проведено інвентаризацію активів боржника за результатами якої складено відповідні акти інвентаризації та інвентаризаційні описи, примірники яких надано в додатках.

Зазначає, що фактично із відповідей на вищенаведені запити та із відомостей отриманих із витягів та інформаційних довідок з відповідних реєстрів, за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника не встановлено фактів приховування боржником доходів або ж майна, за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги в справі про неплатоспроможність.

29.11.2024 на електронну адресу суду звіт керуючого реструктуризацією ОСОБА_7 про результати розгляду вимог кредиторів, в якому вказав, що станом на 28.11.2024 отримано заяви з кредиторськими вимогами від ОСОБА_2 та Київської митниці. За результатом розгляду заявлених кредиторських вимог кредиторів повідомлено про визнання керуючим реструктуризацією наведених в заявах вимог кредиторів до боржника фізичної особи ОСОБА_2 та Київської митниці в повному обсязі, та в додатках надано копії повідомлень про результати розгляду кредиторських вимог з доказами їх направлення, а також реєстр кредиторських вимог складений станом на 28.11.2024.

За результатом розгляду заявлених кредиторських вимог кредиторів повідомлено про визнання керуючим реструктуризацією наведених в заявах вимог кредиторів до боржника фізичної особи ОСОБА_1 в повному обсязі та в додатках надано копії повідомлень про результати розгляду кредиторських вимог з доказами їх направлення, а також реєстр кредиторських вимог складений станом на 14.10.2024 (т.2, а.с.1-7).

29.11.2024 ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, якою долучив докази, які підтверджують матеріальне становище, а саме: довідка ОК-5 та ОК-7, договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Таврос Трейд» від 20.01.2020 та акт приймання-передачі частки.

02.12.2024 керуючий реструктуризаціє Григор`єв В.В. надіслав на електронну адресу суду проміжний звіт про проведену роботу в справі №903/863/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представниця Київської митниці підтримала заяву про визнання кредиторських вимог.

У визначений судом день та час кредитор ( ОСОБА_2 ) та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, причини неявки в судове засідання суду не повідомили. Не з`явився в судове засіданні і керуючий реструктуризацією.

Заслухавши представницю Київської митниці, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 10.09.2024 за №74376 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що боржником звертаючись до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, надано конкретизований список кредиторів із зазначенням підстав виникнення грошових зобов`язань та сум заборгованості, а також первинні документи по договірних взаємовідносинах із фізичною особою ОСОБА_2 та АТ «Сенс Банк», а також Київською митницею Држмитслужби, Державною казначейською службою України, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Одеською митницею Держмитслужби, Володимирським відділом ДВС у Володимирському районі Волинської області Західного МУМЮ (м. Львів), (а.с.5-6).

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому (справа №902/221/22):

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_2 , судом враховано наступне.

04.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) укладено договір позики №04/02-20 (а.с.73-75, а.с.126-127).

Згідно п.1.1.договру, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі визначеному в п. 2.1. цього Договору (надалі іменується «Позика»), а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором термін.

Відповідно до п. 2.1. Договору - сума позики становила 285000,00 грн. (двісті вісімдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Позика передається Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при підписанні Сторонами цього договору, готівкою. В підтвердження передачі коштів (Позики) складається письмова розписка про отримання коштів (п.2.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. Договору - ОСОБА_1 зобов`язався повернути всю суму позики Позикодавцю до 04.02.2022. Позика підлягає поверненню Позикодавцеві, шляхом передання її Позичальником у готівковій формі, або шляхом перерахування її у безготівковому порядку за банківськими реквізитами, які Позикодавець повідомить в письмовій формі. Позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути позику, у спосіб визначений в п. 3.1. Договору. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця або отримання в готівковій формі.

Згідно п.4.1. договору, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі повернення суми позики Позичальник сплачує Позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до розписки від 04.02.2020 ОСОБА_1 підтвердив фактичне отримання позики (коштів) від ОСОБА_2 в розмірі 285000,00 грн відповідно до умов укладеного між ними договору позики №04/02-20 від 04.02.2020 (а.с.128).

Разом з цим, судом враховано, що ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження про його неплатоспроможність зазначав, що станом на 09.10.2024 заборгованість перед ОСОБА_2 є незмінною та становить 285000,00 грн.

В порушення вищезазначених умов Договору позики, Позичальник позичені кошти не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №902/221/22, постанова від 01.03.2023 навів наступним правовий висновок відносно розгляду грошових вимог за договорами позики у справах про неплатоспроможність:

«Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Разом з тим, правова проблема у цій справі № 902/221/22, що зумовила необхідність її передачі на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, полягає у питанні застосування визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину у поєднанні з вищенаведеними положеннями КУзПБ, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника.

Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір безвідсоткової позики та наявність відповідної розписки у підтвердження його укладення та отримання боржником цієї позики….

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов 'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов 'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики".

Крім того, у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 Верховний Суд зазначив, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

З врахуванням викладеного, суду необхідно з`ясувати документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

Як слідує з матеріалів справи, кредитор ОСОБА_2 в підтвердження джерел походження коштів подав до суду довідка ОК-5 та ОК-7, договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Таврос Трейд» від 20.01.2020 та акт приймання-передачі частки.

Заборгованість боржника перед заявником становить 285000,00 грн, підтверджена матеріалами справи, боржником та керуючим реструктуризацією визнається, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки згідно з ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно розрахунку кредитора, останнім нараховано 235219,40 грн - 30% річних від простроченої суми за період з 05.02.2022 по 05.11.2024 (а.с.124).

У відповідності до п. 18 Перехідних положень ЦК України: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У відповідності до правової позиції що висвітлена у постанові КЦС ВС від 11 липня 2024 року № 727/1033/21: оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (стаття 1048 ЦК України), а згідно з положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог статті 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Отже, в з врахуванням вище викладеного, вимога в розмірі 235219,40 грн (30% річних від простроченої суми) за період з 05.02.2022 по 05.11.2024 підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 4450,68 грн за період з 05.02.2022 по 23.02.2022 (т.2, а.с.8).

В решті нарахування 30% річних за період з 24.02.2022 по 05.11.2024 в розмірі 230768,72 грн слід відмовити.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 в розмірі:

- 289450,68 грн (основна заборгованість та відсотки) вимоги 2 черги.

- 6056,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.

В решті заяви відмовити.

Щодо заявлених грошових вимог Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в розмірі 6269694,08 грн, судом враховано наступне.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Зазначена норма дублюється у пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, яким встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства органи митної служби є кредитором, а фізична особа, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав - боржником.

За змістом п. 2 ст. 1 Митного кодексу України (надалі за текстом також МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим Кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.п.41.1.2 п.41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, митні органи (цетральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2022 в справі 760/5559/22 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного Кодексу України та вирішено накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що складає 3134598 гривень 94 копійки з конфіскацією товарів «вентилятори відцентровані, у кількості 3859 шт., вагою брутто 9700 кг та нетто 9108 кг; профіль форми U вуглецевої сталі вагою брутто 6968 кг та нетто 6960 кг; перетворювач струму (трансформатор) кількістю 6000 шт., вагою брутто 525 кг та нетто 496 кг; частини до котлів опалення (ручка) кількістю 4000 шт., вироби з металу (металевий тримач для трансформатора) кількістю 5700 шт., вагою брутто 1150 кг та нетто 1090 кг», загальною вагою брутто 18343 кг, нетто - 17625 кг, відповідно до протоколу про ПМП № 0528/10000/22 від 01 лютого 2022 року.

Також, вказаною постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2022 в справі №760/5559/22 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн (а.с.227-230).

Постановою від 05 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2022 в справі 760/5559/22- залишено без задоволення (а.с.230 на звороті -237).

Київською митницею направлені заяви про примусове виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2022 в справі 760/5559/22, а саме відкриття виконавчого провадження № 5440493 про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави 3134598,94 вартості товарів та відкриття виконавчого провадження №70217727 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3134598 грн. 94 коп. та судового збору в сумі 496,20 грн. (а.с.238-239).

Інформації про скасування постанови чи оплату штрафу в добровільному порядку на адресу митниці не надходила.

Отже, станом на 20.11.2024 загальна сума коштів заборгованості перед Київською митницею становить 6269694,08 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед Київською митницею становить 6269694,08 гривень.

Суд дійшов висновку про задоволення заяви Київської митниці до ОСОБА_1 в розмірі:

- 496,20 грн штраф - вимоги 2 черги.

- 6269197,88 грн - вимоги 3 черги

- 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.

На кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов`язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги. У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.

Отже, Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Про це свідчить практика Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по cправі № 918/463/22.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).

Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею 133 даного Кодексу.

Згідно з нормами статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, Для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

Витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно зі ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Керуючись статтями 2, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в розмірі:

- 289450,68 грн (основна заборгованість та відсотки) вимоги 2 черги.

- 6056,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.

В решті заяви відмовити.

2. Заяву Київської митниці про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити.

Визнати грошові вимоги Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, місто Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) повністю в розмірі:

- 496,20 грн штраф - вимоги 2 черги.

- 6269197,88 грн - вимоги 3 черги

- 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.

3. Зобов`язати керуючого реструктуризацією Григор`єва В.В. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

4. Керуючому реструктуризацією Григор`єву В.В. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.

5. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 10 грудня 2024 року о 10:00 год.

Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а, в залі судових засідань №103).

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2024.

Суддя І. О. Гарбар