Рішення

від 25.11.2024 по справі 904/3605/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3605/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ

до Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", село Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 6 990 556,66 грн.

Представники:

від позивача: Курбанов Андрій Вікторович, довіреність № 06/11-47 від 06.11.2023, представник

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 0344-2032 від 01.01.2019 в редакції додаткової угоди №5 від 17.09.2021 у загальному розмірі 6 990 556,66 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- основний борг у розмірі - 4 797 535,22 грн;

- штраф у розмірі - 227 825, 31 грн;

- пеня у розмірі - 70 629, 73 грн;

- 3% річних у розмірі - 346 263, 88 грн;

- інфляційні витрати у розмірі - 1 548 302, 52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.09.2024.

22.08.2024 через систему "Електронний суд " від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 22.08.2024 задоволено клопотання Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.09.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.09.2024 Позивач надав усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання заперечень на відзив.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 16.09.2024 відкладено підготовче засідання на 23.09.2024.

17.09.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач просить поновити пропущений строк для подачі відповіді на відзив у зв`язку з інтенсивними обстрілами російською федерацією критичної інфраструктури України, що вимушує працівників Позивача під час тривоги перебувати в укритті а не на робочому місці, відключенням електроенергії, Позивач не мав змоги вчасно - протягом 10 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на нього, як це визначено судом в ухвалі суду від 19.08.2024 року.

В судовому засіданні 23.09.2024 Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив , пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 23.09.2024 задоволено клопотання позивача та поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву. Відкладено підготовче засідання на 07.10.2024.

25.09.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 07.10.2024 Позивач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечив.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив , пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 07.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 21.10.2024.

В судовому засіданні 21.10.2024 суд заслухав вступне слово та дослідив докази Позивача.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 21.10.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.11.2024.

07.11.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли пояснення до додатку №1 до позовної заяви.

В судовому засідання 11.11.2024 продовжено розгляд справи по суті.

Позивач в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 11.11.2024 відкладено розгляд справи по суті на 25.11.2024.

25.11.2024 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті позовних вимог.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

25.11.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №0344-2032 в редакції додаткової угоди №5 від 17.09.2021.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов проти основного боргу не заперечив, зазначає, що господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ ДЗД, як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.

Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ ДЗД та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства Відповідача у 2022 - 2023 роках, а саме збитку у розмірі 39 474 000,00 грн. та 127 183 000,00 грн., відповідно, що підтверджується Звітами про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік (додаються). Вже за 1 півріччя 2024 підприємство має збиток 69 686 000,00 грн. (Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2024р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1півріччя 2024р. додаються). З цих причин договірні зобов`язання між Позивачем і Відповідачем не виконані належним чином.

Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ ДЗД є надходження оплати за надані послуги від підприємств споживачів послуг та населення.

При цьому значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ ДЗД послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 01.08.2024р. дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ ДЗД за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 102 390 223,82 грн., з них заборгованість населення 19 292 879,60 грн., юридичних осіб та ФОП 83 097 344,22 грн. (довідка надається).

Щодо інфляційних втрат відповідач зазначив про невірний розрахунок Позивача. За контррозрахунком Відповідача інфляційні втрати мають становити 1 493 305,17 грн. (додається). З поданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму.

Також просить відстрочити виконання рішення суду по справі №904/3605/24 строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили. Розстрочити виконання рішення суду по справі №904/3605/24 строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 1 155 926,55 грн. та останній місяць 1 155 926,56 грн.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач вважає, що Відповідач не довів належними доказами наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на виконання ним умов Договору.

Щодо незгоди Відповідача з розрахунком інфляційних втрат Позивач звертає увагу, що відповідно до п.5.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У Додатку №1 до позовної заяви стовпчик «Оплата» містить інформацію про здійснені Відповідачем оплати за Договором.

У стовпчик «Нарахування фактичні» внесені суми Актів прийому-передачі Послуги за мінусом суми усіх планових платежів у розрахунковому місяці.

Стовпчик «Корегуючі» містить інформацію про зобов`язання з оплати сум за актами коригування. Причому, акти коригування з від`ємним значенням вносилися до таблиці у день їх складання, акти коригування з додатним значенням вносилися до таблиці у дату, коли виникало зобов`язання з оплати за даним актом коригування згідно з Договором.

У стовпці «Борг» відображається сума заборгованості на певну дату з урахуванням здійснених оплат та коригувань.

У стовпці «Борг у місяці більше 15 днів» відображається найбільша сума заборгованості за розрахунковий місяць, з урахуванням здійснених оплат та коригувань, яка залишалась непогашеною понад 15 днів та застосована для нарахування інфляційних втрат.

В своєму контррозрахунку Відповідач наводить окремі періоди, що складають менше 15 днів, а саме періоди, протягом яких у Відповідача виникають нові грошові зобов`язання додатково до вже існуючого боргу.

Таким чином Позивач вважає розрахунок позовних вимог в частині розміру інфляційних втрат правильним.

Щодо позиції Відповідача про його фінансовий стан та розстрочення виконання рішення суду на шість місяців, а саме 5 місяців по 1 155 926,55 грн. та останній місяць 1 555 926,56 грн. Позивач зазначив, що на сьогодні Позивач знаходиться у не менш скрутному фінансовому становищі, ніж Відповідач та інші суб`єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії російської федерації.

Затримка отримання коштів стратегічним підприємством створює негативні фінансові ризики особливо в період військової агресії російської федерації, які могли бути направлені на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою Відповідачем отриманих послуг, Позивач не міг спрямувати власні кошти на відновлення пошкоджених об`єктів енергетики та був вимушений залучати кредитні фінансові ресурси.

Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Позивач вважає, що наведені Відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення на шість місяців, не є тією виключною обставиною, в розумінні ст. 331 ГПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців.

До того Позивач вважає, що Відповідач не надав аргументів та доказів, що мають запевнити Позивача та суд про реальність виконання Відповідачем рішення суду впродовж шести місяців.

Надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі призведе до порушення майнових інтересів НЕК «Укренерго», як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Порушуючи договірні зобов`язання, Відповідач створює умови з-за яких виникає загроза щодо виконання Позивачем своїх зобов`язань по обслуговуванню енергооб`єктів Позивача, оплати праці працівникам Позивача та виконанню грошових зобов`язань з третіми особами, виконання кредитних зобов`язань, тощо

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту надання послуг та порушення відповідачем домовленості з оплати вартості даних послуг на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій, наявність підстав для розстрочення та відстрочення виконання рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (далі- Позивач, Оператор системи передачі (ОСП), НЕК Укренерго) виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. З ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Між Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго та Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - Відповідач, Користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 03.06.2019 за №0579-02024.

Додатковою угодою №5 від 17.09.2021 сторони вирішили викласти договір в новій редакції, згідно з п. 1.1 якого НЕК Укренерго (Оператор системи передачі, ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Відповідач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.(п. 3.1. договору).

Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. (п.3.2. договору).

У відповідності п.5.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1 платіж-до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж-до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж-до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж-до 25 числа розрахункового місяця.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів Послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

За п. 5.5 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата Послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Адміністратором комерційного обліку (далі АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, згідно з вимогами Правил ринку.

Акти коригування наданої Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання актів коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

Відповідно до п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманих від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта прийманняпередачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Відповідно до п.9.4. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);

у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021.

Якщо користувач не направив ОСП у строк неменший, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 13.1. договору).

Позивачем, відповідно до повідомлень Відповідача щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії, надавалася Послуга Відповідачу з передачі електричної енергії: за розрахункові періоди жовтень 2021 р. - березень 2022 р. оформлено та направлено Відповідачу Акти приймання-передачі послуги від 31.10.2021 за жовтень 2021 на суму 767 607,01 грн. з ПДВ, від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 728 750,05 грн. з ПДВ, від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 825 745,90 з ПДВ, від 31.01.2022 за період січень 2022 на суму 965 151,44 грн. з ПДВ, від 28.02.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 на суму 851 870,02 грн. з ПДВ доставлений Відповідачу 11.03.2022, від 31.03.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 на суму 705 775,45 грн.

Всього згідно підписаних сторонами актів за період жовтень 2021 березень 2022 року, Позивачем надано Послугу Відповідачу на загальну суму 4 844 899,87 грн. з ПДВ.

Відповідно до Правил ринку та умов Договору, згідно оновлених даних комерційного обліку, Позивачем здійснено врегулювання, оформлено та направлено Відповідачу акти коригування за розрахункові періоди жовтень 2021 березень 2022 року, а саме:

Акт коригування від 19.05.2022 до Акту від 31.10.2021 за яким обсяги наданої послуги в жовтні 2021 збільшено на 14 589,40 грн. та скориговані обсяги становлять 782 196,41 грн.,

Акт коригування від 30.05.2022 до Акту п/п від 30.11.2021 за яким обсяги наданої Послуги в листопаді 2021 збільшено на 13 333,02 грн. та скориговані обсяги становлять 742 083,07 грн.,

Акт коригування від 16.06.2022 до Акту п/п від 31.12.2021 за яким обсяги наданої Послуги в грудні 2021 збільшено на 12 975,36 грн. та скориговані обсяги становлять 838 721,26 грн. доставлений Відповідачу 16.06.2022 р.

Акт коригування від 29.06.2022 до Акту приймання-передачі послуги від 31.01.2022 за яким обсяги наданої Послуги в січні 2022 збільшено на 14 616,44 грн. та скориговані обсяги становлять 979 767,88 грн.

Акт коригування від 27.07.2022 до Акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 за яким обсяги наданої Послуги в лютому 2022 збільшено на 14 311,57 грн. та скориговані обсяги становлять 866 181,59 грн.

Акт коригування від 18.08.2022 до Акту приймання-передачі послуги від 31.03.2022 за яким обсяги наданої Послуги в березні 2022 збільшено на 25 416,57 грн. та скориговані обсяги становлять 731 192,02 грн.

Таким чином, загальна сума збільшення вартості послуги за Актами коригування складає 95 242,36 грн.

Загальна сума грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем за послугу, надану протягом жовтня 2021 березня 2022 складає 4 940 142,23 грн.

Відповідач частково оплатив вартість наданих послуг, а саме 03.12.2021 7 607,01 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень 2021 року зг.рах №0344-2032/05/11/2021по дог. №0344-2032від01.01.19. в т.ч. ПДВ 1267.84 грн.; 28.01.2022 60 000,00 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень 2021 року зг.рах №0344-2032/05/11/2021по дог№0344-2032від01.01.19. в т.ч. ПДВ 10000,00 грн. 21.02.2022 25 000,00 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень 2021року зг.рах №0344-2032/05/11/2021 по дог №0344-2032 від 01.01.19. в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.; 23.02.2022 50 000,00 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень2021року зг. рах №0344-2032/05/11/2021по дог№0344-2032від01.01.19. в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., всього на загальну суму 142 607,01 грн.

Отже, сума заборгованості Відповідача перед позивачем за послуги, надані протягом жовтня 2021 березня 2022 складає 4 797 535,22 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

З урахуванням означеного у сукупності, встановлених обставин щодо надання Позивачем послуг та порушення Відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати за них визначеної договором суми, зважаючи на визнання відповідачем наявності заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №0344-2032 в редакції додаткової угоди №5 від 17.09.2021, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо суми основного боргу, суд вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення користувачем термінів розрахунку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. (п. 5.7. договору).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 70 629,73 грн за загальний період прострочення з 23.11.2021 по 23.02.2022.

Відповідач контррозрахунку пені не надав.

Суд перевірив розрахунки пені, надані позивачем, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 70 629,73 грн.

Позивач також просить стягнути штраф у розмірі 227825,31 грн.

Відповідач контррозрахунок штрафу не надав.

Суд перевірив розрахунок, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 227825,31 грн.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати Відповідачем вартості наданих послуг з 23.11.2021 по 30.06.2024, загальний розмір яких склав суму 346263,88 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 346263,88 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1548302,52 грн. нараховані за загальний період з 23.11.2021 по 30.06.2024.

Відповідач надав контр розрахунок інфляційних втрат, згідно якого їх розмір становить 1 493 305,17 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача, а також контррозрахунок відповідача, та вважає позовну вимогу в цій частині такою, що підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 1548302,52 грн.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.

Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру) унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону.

Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Термін виконання зобов`язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим договором та в установленому порядку розірвати договір. Розірвання цього договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії.

Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали) видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою. (п. 10.2. договору).

Доказів звернення до позивача з відповідним сертифікатом ТПП та доказами неможливості виконання договору відповідачем не надано.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Таким чином, позовні підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 4 797 535,22 грн., 3% річних у розмірі 346 263,88 грн., пені в розмірі 70 629,73грн., інфляційних втрат в розмірі 1 548 302,52 грн, штрафу в розмірі 227 825,31 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 6 календарних місяців та розстрочення виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 місяців по 1 155 926,55 грн. та останній місяць 1 155 926,56 грн., суд зазначає таке.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Більше того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 6 календарних місяців.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Тому виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Отже, розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

За змістом частини третьої статті 331 цього Кодексу підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи надані заявником обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду разом із доказами, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження наявності існування обставин, які ускладнюють виконання на цей час рішення суду.

Таким чином, зважаючи на заперечення позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду та розстрочити його виконання на 3 місяці рівними частинами за наступним рафіком:

до 25.12.2024 - 2 358 147,78 грн.,

до 25.01.2025 - 2 358 147,78 грн.,

до 25.02.2025 - 2 358 147,78 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення заборгованості у розмірі 6 990 556,66 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., с. Воронове, вул. Дніпровська, буд.28, ідентифікаційний код 03564045) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) основний борг у розмірі 4 797 535,22 грн., 3% річних у розмірі 346 263,88 грн., пеню в розмірі 70 629,73грн., інфляційні втрати в розмірі 1 548 302,52 грн, штраф у розмірі 227 825,31 грн., судовий збір у розмірі 83 886,68 грн.

Клопотання Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення на 3 місяці зі сплатою загальної заборгованості в розмірі 7 074 443,34 грн. рівними частинами за наступним рафіком:

до 25.12.2024 - 2 358 147,78 грн.,

до 25.01.2025 - 2 358 147,78 грн.,

до 25.02.2025 - 2 358 147,78 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.12.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко