Ухвала

від 03.12.2024 по справі 908/3138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.12.2024 Справа № 908/3138/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» про забезпечення позову у справі № 908/3138/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ», м. Біла Церква Київської області

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ», м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільної системи, що оформлене протоколом від 17.09.2024,

Без повідомлення сторін

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 29.11.2024 надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ», що оформлене протоколом від 17.09.2024 про задоволення Акту про порушення № ЗП 11103 від 04.09.2024.

Позов обґрунтовано ст.ст. 3, 15, 16, 633, 634 ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.11.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3138/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 03.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3138/24. Присвоєно справі номер провадження 9/212/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Одночасно з поданням позову до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення (обмеження) газопостачання Товариству з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ».

Протоколом передачі від 29.11.2024 вказану заяву передано раніше визначеному у справі складу суду судді Боєвій О.С.

За змістом положень ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Подана заява про забезпечення позову мотивована, зокрема, наступним. Відповідач має можливість припинити газопостачання позивачу у зв`язку з наявністю заборгованості з вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу у розмірі 2 807 457,04 грн, що фактично призведе до припинення господарської діяльності позивача, а отже до тяжких наслідків для останнього, основним видом діяльності якого є виробництво продуктів нафтоперероблення, а також для його працівників та держави. З початку військових дій Російської Федерації проти України та до теперішнього часу позивачем здійснюється виробництво та подальше постачання різним військовим формуванням України мастильних засобів, зокрема для забезпечення працездатності військової техніки спеціального призначення. Вважає, що невжиття таких заходів може призвести до суттєвого порушення прав позивача (в тому числі повної зупинки господарської діяльності), нанесення збитків та необхідності додаткових витрат для відновлення газопостачання.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши викладені у ній обставини, обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких подана заява, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З положень частини 1 статті 137 ГПК України слідує, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі № 910/361/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладеним у постанові від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру - про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ», що оформлене протоколом від 17.09.2024 про задоволення Акту про порушення № ЗП 11103 від 04.09.2024, а тому слід зазначити, що судове рішення у разі задоволення позовних вимог не вимагатиме примусового виконання. Тобто в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду. (Висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладений в постанові від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).

Отже, звертаючись з відповідною заявою, саме позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення або унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову.

Суд відзначає, що заборона відповідачеві вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

Однак заходи, які просить заявник застосувати, з формулюванням - заборонити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення (обмеження) газопостачання, не відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом заявлених позовних вимог.

Крім того, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Проте позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують намір або вчинення відповідачем конкретних дій направлених на припинення газопостачання позивачу. Доводи заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, ґрунтуються на припущеннях.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у зв`язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 03.12.2024.

Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.

Суддя О.С. Боєва