ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
25.11.2024Справа № 910/9809/24
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина"
до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації
про відшкодування 13 702 184,85 доларів США.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
Від позивача: Рудь Г.В.; Громут В.І.;
Від відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації 83 949,50 доларів США заподіяних збитків у порядку, зазначеному у мотивувальній частині рішення суду, у тому числі за рахунок: майна та активів російської федерації, які використовуються або призначені для використання в цілях, відмінних від державних некомерційних цілей; майна та активів державних підприємств, створених російською федерацією які використовуються не у державних некомерційних цілях; майна та активів пов`язаних із російською федерацією юридичних і фізичних осіб, стосовно яких введено обмежувальні заходи (накладено міжнародні санкції), як на території України так і на території інших країн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9809/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" здійснити переклад даної ухвали суду від 14.08.2024 та позовної заяви на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності, направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, докази чого надати суду, підготовче засідання призначено на 14.10.2024.
28.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 14.08.2024.
13.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла клопотання про об`єднання справ в одне провадження №910/9878/24 (суддя Смирнова Ю.М.), №910/9811/24 (суддя Літвінова М.Є.), №910/9812/24 (суддя Літвінова М.Є.), №910/9813/24 (суддя Балац С.В.), №910/9954/24 суддя Балац С.В.) щодо розгляду позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Батьківщина" до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України.
В обґрунтування поданого клопотання представник позивача посилається на те, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходяться справи: №910/9878/24 (суддя Смирнова Ю.М.), №910/9811/24 (суддя Літвінова М.Є.), №910/9812/24 (суддя Літвінова М.Є.), №910/9813/24 (суддя Балац С.В.), №910/9954/24 суддя Балац С.В.) за позовом одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача, предметом спору яких є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України та тимчасовою окупацією частини території України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 частково задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" про об`єднання в одне провадження справ, об`єднано в одне провадження справи № 910/9809/24, №910/9878/24, №910/9811/24, №910/9812/24, передано справи №910/9878/24, №910/9811/24, №910/9812/24 на розгляд судді Літвіновій М.Є., присвоєно об`єднаній справі №910/9809/24, призначено підготовче засідання з розгляду справи №910/9809/24 на 14.10.2024,зобов`язано позивача в строк до 27.09.2024 року включно: здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 року у справі № 910/9809/24, надавши примірник суду, та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, з наданням відповідних доказів, переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 року у справі № 910/9809/24, позовної заяви та доданих до неї документів до Посольства Російської Федерації в Румунії (011346, Румунія, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д.Кисельова, буд. 6), надавши суду відповідні докази.
25.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 18.09.2024.
Представник відповідача 14.10.2024 у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 відкладено підготовче засідання на 25.11.2024, зобов`язати позивача в строк до 27.09.2024 року (включно) здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 року у справі №910/9809/24, надавши примірник суду, та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, з наданням відповідних доказів. Направити ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 року у справі №910/9809/24 до Посольства Російської Федерації в Румунії (011346, Румунія, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д.Кисельова, буд. 6), надавши суду відповідні докази.
17.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 14.10.2024.
28.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, а саме: Публічне акціонерне товариство "Алроса", Публічне акціонерне товариство "Аерофлот-Російські Авіалінії", Публічне акціонерне товариство "Банк "ВТБ", Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ", Публічне акціонерне товариство "Камаз", Публічне акціонерне товариство "Нафтова Компанія "Роснєфть", Публічне акціонерне товариство "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" та Публічне акціонерне товариство "Транснєфть".
Представник відповідача 25.11.2024 у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Як встановлено судом, відповідачем у справі визначено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, яке є нерезидентом. Працюючі представництва відповідача на території України наразі відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
В свою чергу, на виконання приписів ст. 164 ГПК України та вимог ухвали суду від 14.08.2024 позивачем копія даної позовної заяви та доданих до неї документів з перекладом на російську мову була надіслана на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, докази чого надати суду.
Також, ухвалою суду від 14.10.2024 зобов`язано позивача направити ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 року у справі №910/9809/24 документів з перекладом на російську мову до Посольства Російської Федерації в Румунії (011346, Румунія, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д.Кисельова, буд. 6), надавши суду відповідні докази.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Отже, повідомлення відповідача про розгляд даної справи є належним та можливим шляхом його ознайомлення з даною ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/, а також шляхом публікації відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Представники позивача 25.11.2024 у підготовчому засіданні підтримали клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів.
Суд 25.11.2024 у підготовчому засіданні розглянув клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів та вирішив його задовольнити, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
При цьому господарський суд зазначає, що саме позивачу належить виключне право самостійно визначати межі позовних вимог та суб`єктний склад відповідачів у справі, що узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст. 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.
Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 ГПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Суд встановив, що позивач просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідачів компанії, частками в яких володіє держава Російська Федерація, а саме:
- Публічне акціонерне товариство "Алроса" (ОДРН: 1021400967092; адреса: вул. Леніна, буд. 6, м. Мирний, ул. Мирнинський, Республіка Саха (Якутія), 678175, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Аерофлот-Російські Авіалінії" (ОДРН: 1027700092661; адреса: вул. Арбат, буд. 1, м. Москва, 119019, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Банк "ВТБ" (ОДРН: 1027739609391; адреса: пер. Дегтярний, буд. 11, літ. А, м. Санкт-Петербург, 191144, Російська Федерація);
- Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ" (ОДРН: 1077711000102; адреса: вул. Воздвиженка, буд. 10, вн. тер. м. муніципальний округ Арбат, м. Москва, 125009, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Камаз" (ОДРН: 1021602013971; адреса: пр-кт Автозаводський, буд. 2, м. Набережні Челни, Республіка Татарстан (Татарстан), 423827, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Нафтова Компанія "Роснєфть" (ОДРН: 1027700043502; адреса: наб. Софійська, буд 26/1, м. Москва, 115035, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" (ОДРН: 1042401810494; адреса: вул. Дубровинського, буд. 43, стр. 1, м. Красноярськ, Красноярський край, 660017, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Транснєфть" (ОДРН: 1027700049486; адреса: наб. Пресненська, буд. 4, стр. 2, м. Москва, 123112, Російська Федерація).
При цьому, необхідність залучення зазначених компаній до участі у справі № 910/9809/24 як співвідповідачів позивач мотивує відсутністю наразі ефективних механізмів стягнення з Російської Федерації збитків, завданих нею юридичним та фізичним особам на території України під час здійснення військової агресії. В якості правового обґрунтування позивач звертається до висновків Верховного Суду згідно яких за певних умов компанії, часткою у яких володіє держава, солідарно відповідають за борги держави, тобто майно таких організацій (установ) може бути звернено стягнення за боргами цією держави перед іншими особами, а саме: "якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави). Зокрема, врахуванню підлягають критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними / самостійними, або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави.
Як встановлено судом з матеріалів справи відповідно до відомостей, розміщених в публічних та загальнодоступних джерелах інформації, вищезазначені компанії володіють майном на території України та/або іноземних держав, в тому числі через представництва.
Так, Приватне акціонерне товариство "Алроса" створено відповідно до указу Президента Російської Федерації "Про утворення акціонерної компанії "Алмази Росії - Саха" від 19.02.1992 № 158С. При цьому Кодекс корпоративного управління цієї компанії був затверджений Урядом Російської Федерації 13.02.2014 та рекомендований Банком Росії (лист від 10.04.2014 № 06-52/2463).
Відтак, ПАТ "Алроса" фактично створено за ініціативою та в інтересах держави Російська Федерація.
Відповідно до відомостей, опублікованих на офіційному вебсайті компанії, Російська Федерація володіє 33,0256% акцій ПАТ "Алроса". При цьому Республіка Саха (Якутія), яка є адміністративною одиницею Російської Федерації, володіє 25,0002% акцій. Таким чином, в сукупності Російська Федерація фактично є акціонером на 58,0258% акцій, тобто є мажоритарним акціонером ПАТ "Алроса" та може безпосередньо суттєво впливати на усі рішення компанії, а отже, має ознаки "другого я" РФ.
Окрім цього як свідчать надані позивачем докази, Російська Федерація володіє контрольним пакетом акцій Публічного акціонерного товариства "Аерофлот-Російські Авіалінії", а саме 73,77% від загальної кількості акцій, решта акцій є у вільному обігу, тобто фактичний контроль за рішеннями товариства здійснює РФ.
Компанія створена відповідно до постанов Уряду Російської Федерації від 28.07.1992 № 527 "Про заходи організації міжнародних повітряних сполучень Російської Федерації", від 01.04.1993 №267 "Про акціонерне товариство "Аерофлот - російські міжнародні авіалінії", від 12.04.1994 №414 "Про затвердження статуту акціонерного товариства "Аерофлот російські міжнародні авіалінії". Відповідно до п. 9.1. Статуту засновником товариства є Уряд Російської Федерації.
До видів діяльності, які здійснює ПАТ "Аерофлот-Російські Авіалінії", входить, зокрема, робота з відомостями, які є державною таємницею (п. 7.2.1 Статуту).
Відтак, наведене у сукупності свідчить про повний контроль РФ за діяльністю та рішеннями ПАТ "Аерофлот-Російські Авіалінії".
Щодо підстав залучення до участі у справі як співвідповідача Публічного акціонерного товариства "Банк "ВТБ" позивач зазначає, що Російській Федерації належить понад 60% акцій ПАТ "Банк "ВТБ", що дозволяє державі контролювати діяльність товариства та суттєво впливати на його рішення.
Крім того, згідно п. 1.14 Статуту ПАТ "Банк "ВТБ" захист державної таємниці є видом його основної діяльності.
Також позивач зазначає в поданому клопотанні, що Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" є державною корпорацією, створеною Російською Федерацією (ст. 2 Закону про ДКР "ВЕБ.РФ"). Частиною 1 статті 3 Закону "Про ДКР "ВЕБ.РФ" визначені цілі та завдання ДКР "ВЕБ.РФ", а саме: ДКР "ВЕБ.РФ" діє з метою сприяння в забезпеченні довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації і створення умов для сталого економічного зростання, підвищення ефективності інвестиційної діяльності та розширення інвестування коштів в національну економіку за допомогою реалізації проектів в Російській Федерації та за кордоном, в тому числі за участю іноземного капіталу, спрямованих на розвиток інфраструктури, промисловості, інновацій, особливих економічних зон, захист навколишнього середовища, підвищення енергоефективності, підтримку експорту і розширення доступу російської промислової продукції (товарів, робіт, послуг) на зарубіжні ринки, а також інших проектів і (або) угод в рамках здійснення інвестиційної, зовнішньоекономічної, консультаційної та іншої передбаченої законом діяльності.
Прибуток ДКР "ВЕБ.РФ", отриманий за результатами діяльності, спрямовується до фондів ДКР "ВЕБ.РФ" і використовується виключно для досягнення цілей, встановлених ч.І цієї статті (ч. 2 ст. 3 Закону "Про ДКР "ВЕБ.РФ").
Отже, як наголошує позивач, головною метою існування ДКР "ВЕБ.РФ" є сталий соціально-економічний розвиток Російської Федерації. При цьому підприємницька діяльність є додатковим видом діяльності і здійснюється лише для досягнення основної мети.
Зокрема, ДКР "ВЕБ.РФ" ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону надано право здійснювати функції агента Уряду Російської Федерації відповідно до бюджетного законодавства Російської Федерації, в тому числі щодо представництва інтересів Російської Федерації у судах у випадках, передбачених цим Законом.
ДКР "ВЕБ.РФ" є ексклюзивним агентом Російської Федерації щодо зовнішнього боргу країни, а до його функцій належать ті, що за загальним правилом притаманні міністерствам фінансів або центральним банкам країн. Окрім цього, ДКР "ВЕБ.РФ" виконує цілі, функції та завдання, що відповідно до критеріїв, визначених і визнаних в міжнародному праві та застосовних міжнародними судами та судами іноземних юрисдикцій, притаманні державним органам і тому, з точки зору міжнародного права, його потрібно вважати держаним органом Російської Федерації.
Тобто, з відповідних положень Закону про ДКР "ВЕБ.РФ" вбачається, що Уряд Російської Федерації фактично розглядає ДКР "ВЕБ.РФ" як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю, тому зазначене та здійснення урядом Російської Федерації контролю за діяльністю ДКР "ВЕБ.РФ" мало наслідком утворення відносин агенту та принципала. Майно Російської Федерації і ДКР "ВЕБ.РФ" змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майном юридичної особи, а не Російської Федерації.
В частині клопотання про залучення до участі Публічного акціонерного товариства "Камаз" позивач зазначає, що Російська Федерація через Державну корпорацію "Ростех" володіє часткою у ПАТ "Камаз" у розмірі 47,1%, що підтверджується відомостями з офіційного вебсайту ПАТ "Кама"які додаються до цього клопотання. Таким чином Російська Федерація є мажоритарним акціонером цієї компанії, має змогу впливати (лобіювати) рішення при голосуванні на зборах акціонерів.
Відповідно до статуту товариства воно здійснює діяльність, серед іншого, пов`язану із державною таємницею (п.п. 1.5.2, 1.5.3, 10.10.22 Статуту ПАТ "Камаз").
Наведене свідчить про ознаки в ПАТ "Камаз" суб`єкта, що є "alter ego" Російської Федерації та може відповідати перед третіми особами за її боргами.
Також в поданому клопотанні позивач вказує, що відповідач є учасником Публічного акціонерного товариства "Нафтова Компанія "Роснефть" на загальну суму акцій 51,11%, тобто є контролюючим акціонером через Акціонерне товариство "Роснефтегаз" (100% власність РФ), Небанківську кредитну організацію акціонерне товариство "Національний розрахунковий депозитарій", Федеральне агентство (РФ) по управлінню державним майном. Крім того, акції в розмірі 10,36% належать товариствам, бенефіціаром якого є сама ПАТ "НК "Роснефть", тобто такі акції також є квазідержавними.
ПАТ "НК "Роснефть" створено відповідно до указу Президента Російської Федерації від 01.04.1995 № 327 "Про першочергові заходи щодо удосконалення діяльності нафтових компаній", а також на підставі постанови Уряду Російської Федерації від 27.09.1995 № 971 "Про перетворення державного підприємства "Роснефть" у відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Роснефть".
Відповідно до п.п. 3.4.3, 3.4.11 Статуту ПАТ "НК "Роснефть" цілями товариства є, серед іншого, "організація здійснення замовлень для федеральних державних потреб і регіональних споживачів продукції [...] організація та проведення заходів у сфері мобілізаційної підготовки, державної оборони, робота із відомостями, які становлять державну таємницю, і захист відомостей, які становлять державну таємницю".
Окрім цього положеннями п. 3.4.6 Статуту ПАТ "НК "Роснефть" до основного виду діяльності віднесено надання сприяння у забезпеченні інтересів Російської Федерації при підготовці та реалізації угод про розподіл продукції щодо ділянок надр та родовищ вуглеводневої сировини.
Як наголошує в клопотанні позивач, з викладеного випливає, що ПАТ "НК "Роснефть" не просто комерційна компанія, а товариство, створене за ініціативою держави РФ, що у власному установчому документі чітко віднесло до своїх основних видів діяльності - забезпечення державних потреб та інтересів Російської Федерації, тобто товариство має ознаки державних органів РФ та є її "другим я".
Щодо залучення до участі у справі як співвідповідача Публічного акціонерного товариства "Федеральна Гідрогенеруюча компанія - Русгідро" позивач зазначає, що опублікована на офіційному вебсайті компанії структура ПАТ "ФГК "Русгідро" вказує на те, що 62,20% акцій товариства належить Російській Федерації, при цьому ще 12,37% належить ПАТ "Банк ВТБ", яким, як зазначалось вище, також володіє РФ.?
ПАТ "ФГК "Русгідро" створено відповідно до постанови Уряду РФ від 11.07.2001 № 526 "Про реформування електроенергетики Російської Федерації", а також розпоряджень від 01.09.2003 № 1254-р, від 26.10.2004 № 1367-р, з метою реалізації державної політики у сфері гідроенергетики (п. 3.1. Статуту ПАТ "ФГК "Русгідро")
Положення п. 3.2. Статуту ПАТ "ФКГ "Русгідро" встановлюють одним з видів діяльності товариства - "організація і проведення заходів по питаннях мобілізаційної підготовки, державної оборони, забезпечення захисту відомостей, які становлять державну таємницю".
Отже, крім того, що РФ є контролюючим акціонером товариства, ПАТ "ФГК "Русгідро" також було створено за ініціативи держави Російська Федерація та для цілей реалізації державної політики та здійснення заходів державної оборони.
Додатково позивач в обґрунтування поданого клопотання зазначає, що Акції Публічного акціонерного товариства "Транснефть" у розмірі 78,55% належать безпосередньо Російській Федерації, тоді як ще 19,29% володіє Національний розрахунковий депозитарій РФ, таким чином, 97,84% акцій товариства фактично належать РФ, що свідчить про повний контроль Відповідача над діяльністю та рішеннями компанії.
ПАТ "Транснефть" створено відповідно до постанови Ради Міністрів Російської Федерації від 14.08.1993 № 810 "Про заснування акціонерної компанії по транспорту нафти "Транснефть".
Положення ст. 27 Статуту ПАТ "Транснефть" встановлює, що компанія зобов`язана: " (1) організовувати і забезпезпечувати проведення мобілізаційної підготовки і мобілізації відповідно до законодавства Російської Федерації, указів Президента Російської Федерації, нормативно-правових актів федеральних органів виконавчої влади і затверджених мобілізаційних планів; (2) укладати з відповідними державними органами і організаціями у порядку, визначеному законодавством Російської Федерації, договори (контракти, погодження) про виконання встановлених мобілізаційних завдань, а також використання об`єктів мобілізаційного призначення або мобілізаційних резервів (запасів), які не підлягають приватизації".
Отже, ПАТ "Транснефть" утворена за ініціативи РФ та, серед іншого, для забезпечення інтересів Російської Федерації, яка, в свою чергу, має повний контроль над цією компанією.
Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що у разі задоволення позовних вимог та за умови залучення до участі у справі як співвідповідачів вищевказаних компаній, наведене забезпечить примусове виконання рішення у цій справі, а саме відшкодування збитків позивачу шляхом звернення стягнення на майно російської федерації (майно компаній, якими володіє російська федерація) на території України або на території іноземних держав.
Таким чином, з огляду на вищевикладене у сукупності, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, а також перелік обставин, що входять до предмету доказування по справі, з огляду на приписи ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання позивача, наявність підстав для його задоволення та залучення до участі у справі № 910/13261/24 в якості співвідповідачів 2 - 9 Публічного акціонерного товариства "Алроса", Публічного акціонерного товариства "Аерофлот-Російські Авіалінії", Публічного акціонерного товариства "Банк "ВТБ", Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", Публічного акціонерного товариства "Камаз", Публічного акціонерного товариства "Нафтова Компанія "Роснєфть", Публічного акціонерного товариства "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" та Публічного акціонерного товариства "Транснєфть".
В свою чергу суд звертає увагу, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку зі зміною неналежного відповідача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Суд зазначає, що завданням підготовчого провадження, виходячи із змісту ст. 177 ГПК України є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
З метою виконання визначеного у ст. 177 ГПК України завдання підготовчого провадження суд вчиняє передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу (наслідки неявки в судове засідання учасника справи); 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Разом з тим суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
Окрім того, суд звертає увагу на введення з 24.02.2022 військового стану в Україні через агресію Російської Федерації проти України, а також, відповідно, спричинені внаслідок дій країни-агресора випадки оголошення повітряних тривог, планового/аварійного відключення енерго-, водопостачання в місті Києві та інших містах.
Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з задоволенням заяви позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, а також з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів, суд доходить висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання у справі в межах розумного строку та з урахуванням графіку судових засідань.
Керуючись ст.ст. 48, 165, 177, 179, 181, 183, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" про залучення до участі у справі співвідповідачів - задовольнити.
2. Залучити до участі у справі № 910/9809/24 в якості співвідповідачів 2-9:
- Публічне акціонерне товариство "Алроса" (ОДРН: 1021400967092; адреса: вул. Леніна, буд. 6, м. Мирний, ул. Мирнинський, Республіка Саха (Якутія), 678175, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Аерофлот-Російські Авіалінії" (ОДРН: 1027700092661; адреса: вул. Арбат, буд. 1, м. Москва, 119019, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Банк "ВТБ" (ОДРН: 1027739609391; адреса: пер. Дегтярний, буд. 11, літ. А, м. Санкт-Петербург, 191144, Російська Федерація);
- Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ" (ОДРН: 1077711000102; адреса: вул. Воздвиженка, буд. 10, вн. тер. м. муніципальний округ Арбат, м. Москва, 125009, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Камаз" (ОДРН: 1021602013971; адреса: пр-кт Автозаводський, буд 2, м. Набережні Челни, Республіка Татарстан (Татарстан), 423827, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Нафтова Компанія "Роснєфть" (ОДРН: 1027700043502; адреса: наб. Софійська, буд 26/1, м. Москва, 115035, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" (ОДРН: 1042401810494; адреса: вул. Дубровинського, буд 43, стр. 1, м. Красноярськ, Красноярський край, 660017, Російська Федерація);
- Публічне акціонерне товариство "Транснєфть" (ОДРН: 1027700049486; адреса: наб. Пресненська, буд 4, стр. 2, м. Москва, 123112, Російська Федерація).
3. Встановити відповідачам 2-9 строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Відповідачам 2-9 надати суду докази направлення позивачу відзиву та заперечень.
4. Попередити відповідачів 2-9, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України).
5. Звернути увагу відповідачів 2-9, що відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
6. Встановити позивачу строк для подання відповідей на відзив (відзиви) протягом 5 днів з дня отримання відзиву (відзивів) на позов (якщо такий було подано). Позивачу надати суду докази направлення відповідачам відповіді на відзив (відзиви).
7. Зобов`язати позивача в строк не пізніше 5 (п?яти) днів з моменту отримання даної ухвали:
- здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/9809/24 та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru та електронні адреси відповідачів 2-9, з наданням відповідних доказів;
- здійснити переклад на російську мову позовної заяви з додатками та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, та на електронні адреси відповідачів 2-9, з наданням відповідних доказів;
- здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/9809/24 та позовної заяви з додатками в кількості, необхідній для вручення відповідачам 1-9, надавши суду їх суду для самостійного направлення їх судом до Посольства Російської Федерації в Румунії (011346, Румунія, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д.Кисельова, буд. б).
8. Підготовче засідання у справі відкласти на 13.01.25 о 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-в, корпус Б, зал судових засідань № 2 .
9. Доручити позивачу здійснити направлення перекладу на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/9809/24 та позовної заяви з додатками на адреси відповідачів шляхом виїзду за межі території України його уповноваженого представника та залучення до цього будь-якої на його вибір міжнародної кур`єрської служби (за умови приймання таких відправлень для відправлення в Російську Федерацію).
10. Зобов`язати учасників справи направити в підготовче засідання своїх представників, повноваження яких оформити відповідно до вимог, викладених у статті 60 Господарського процесуального кодексу України, та надати суду документи, що підтверджують повноваження представників.
11. Запропонувати відповідачам взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв?язку ЄСТС або сервісу "Zoom".
12. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя М.Є. Літвінова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2024 |
Оприлюднено | 04.12.2024 |
Номер документу | 123461171 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Літвінова М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні