Рішення

від 28.11.2024 по справі 917/1403/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 917/1403/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Чуйко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Осадча І.О. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА (04053, м. Київ, пров. Несторовський, 3-5, адреса для листування: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 00135390) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю РІНО КОМПАНІ (73013, м. Херсон, вул. Університетська, 21, код ЄДРПОУ 39631189) про стягнення 134 368,25грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНО КОМПАНІ» про стягнення 134 368,25грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «РІНО КОМПАНІ» умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №74 від 24.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.08.2024 (суддя Безрук Т.М.) матеріали справи №917/1403/24 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

Указом Президента України від 24.02.2022р №64/2022 внаслідок військової агресії Російської Федерації в Україні уведено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022р №11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус судді" змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарський судом Херсонської області).

11.09.2024 Господарський суд Полтавської області згідно листа за №01-17/660 направив до Господарського суду Одеської області справу №917/1403/24.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями Господарського суду Одеської області від 17.09.2024, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (04053, м. Київ, пров. Несторовський, 3-5, адреса для листування: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 00135390) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНО КОМПАНІ» (73013, м. Херсон, вул. Університетська, 21, код ЄДРПОУ 39631189) про стягнення 134 368,25грн розподілено судді Степановій Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 позовну заяву Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА було залишено без руху для усунення виявлених недоліків при поданні позовної.

26.09.2024 за вх.суду№35189/24 Публічне акціонерне товариство УКРНАФТА звернулося до суду з заявою про усунення недоліків при поданні позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 відкрито провадження у справі №917/1403/24, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.11.2024 о 11:40.

В судовому засіданні від 07.11.2024 було оголошено перерву на 28.11.2024 о 11:10 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 28.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №917/1403/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 24.07.2018 між Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДС ТРЕЙД» (відповідач, Виконавець) було укладено договір про надання послуг №74 з додатками (далі договір) відповідно до умов якого Замовник доручає і проводить оплату, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику на свій ризик власними силами та способами наступні Послуги: «Улаштування 2 (двох) санвузлів типу Стандарт (санвузол для клієнтів та санвузол для персоналу) на АЗС №16/047, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Київська, буд. 267-А» (п. 1 Додатку до договору.

Відповідно до пункту 2.4.1 договору, Виконавець зобов`язаний якісно, своєчасно та у повному обсязі надавати Замовнику послуги, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що при порушенні строків надання послуг, Виконавець на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Пунктом 3 Додатку №1 до договору передбачено, що строк надання послуг становить 21 (двадцять один) календарний день від дати перерахування Замовником попередньої оплати на рахунок Виконавця.

Позивач зазначає, що керуючись положеннями договору, 23.10.2018 позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за договором у розмірі 70% договірної ціни, а саме 77 176,68грн, що підтверджується платіжним дорученням №2613 від 23.10.2018. Таким чином, відповідач був зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання за договором до 14.11.2018, проте, на теперішній час улаштування санвузлів на АЗС №16/047 не виконано.

Позивач вказує, що п. 2.4.9 договору передбачено обов`язок Виконавця інформувати в установленому порядку Замовника про хід виконання зобов`язань за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення, однак, відповідач не повідомляв позивача про будь-які перешкоди для виконання договору. Враховуючи порушення відповідачем строків надання послуг, позивачем тричі було направлено відповідачу вимоги від 25.04.2019, 23.09.2019 та 20.05.2020 щодо негайного виконання зобов`язань за договором, однак, порушення умов договору з боку відповідача так і не було усунуте.

Як зазначає позивач, відповідно до положень пункту 5.4 договору про надання послуг №74 від 24.07.2018, якщо надання послуг Виконавцем внаслідок іх прострочення/неналежної якості, часткового надання втратило інтерес для Замовника, Замовник має право розірвати цей договір та вимагати від Виконавця відшкодування завданих збитків. Відтак, укладений між сторонами у справі договір про надання послуг може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору. Керуючись вказаними положеннями договору, враховуючи, що внаслідок прострочення (невиконання) відповідачем надання послуг втратило інтерес для позивача, позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору, вимогу про повернення коштів та сплату штрафу №01/01/12/01/03/22-3 31 від 02.07.2020, яким відповідачу було повідомлено про розірвання з 15.07.2020 договору про надання послуг №74 від 24.07.2018.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач, на підставі п.7.5. договору нарахував останньому штраф у розмірі 10% від договірної ціни, що складає 11 025,24грн (тобто, 10 % від договірної ціни 110 252,40грн) та на підставі ст. 625 ЦК України 39 223,35грн інфляційних втрат, 6 942,98грн 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 77 176,68грн основної заборгованості, 11 025,24грн штраф у розмірі 10%, 39 223,35грн інфляційних втрат, 6 942,98грн 3% річних.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як видно з матеріалів справи, 24.07.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №74 з додатками відповідно до умов якого позивач доручає і проводить оплату, а відповідач приймає на себе зобов`язання надати позивачу на свій ризик власними силами та способами наступні послуги: «Улаштування 2 (двох) санвузлів типу Стандарт (санвузол для клієнтів та санвузол для персоналу) на АЗС №16/047, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Київська, буд. 267-А».

23.10.2018 позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за договором у розмірі 70% договірної ціни, а саме 77 176,68грн, що підтверджується платіжним дорученням №2613 від 23.10.2018.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання за договором до 14.11.2018, проте, на теперішній час улаштування санвузлів на АЗС №16/047 не виконано.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п. 5.4 договору якщо надання послуг Виконавцем внаслідок іх прострочення/неналежної якості, часткового надання втратило інтерес для Замовника, Замовник має право розірвати цей договір та вимагати від Виконавця відшкодування завданих збитків.

Відтак, укладений між сторонами у справі договір про надання послуг може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.

Керуючись вказаними положеннями договору, враховуючи, що внаслідок прострочення (невиконання) відповідачем надання послуг втратило інтерес для позивача, позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору, вимогу про повернення коштів та сплату штрафу №01/01/12/01/03/22-3 31 від 02.07.2020, яким відповідачу було повідомлено про розірвання з 15.07.2020 договору про надання послуг №74 від 24.07.2018.

Відповідно до повідомлення №01/01/12/01/03/22-331 від 02.07.2020, відповідач

був зобов`язаний перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 77 176,68грн попередньої оплати за договором у розмірі 70% договірної ціни не пізніше 15.07.2020, але станом на день розгляду справи вказані кошти позивачу не повернуті.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач не повернув позивач грошові кошти у сумі 77 176,68грн, доказів, що спростовують позовні вимоги не надав у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 77 176,68грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від договірної ціни у сумі 11 025,24грн слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що при порушенні строків надання послуг, Виконавець на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10% від договірної ціни у сумі 11 025,24грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 10% від договірної ціни у сумі 11 025,24грн

Щодо стягнення з відповідача 39 223,35грн інфляційних втрат, 6 942,98грн 3% річних слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 6 942,98грн за період 16.07.2020 15.07.2023 вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 6 942,98грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 39 223,35грн за період 16.07.2020 15.07.2023, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 39 223,35грн.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю РІНО КОМПАНІ про стягнення 134 368,25грн у тому числі 77 176,68грн основної заборгованості, 11 025,24грн штраф у розмірі 10%, 39 223,35грн інфляційних втрат, 6 942,98грн 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА (04053, м. Київ, пров. Несторовський, 3-5, адреса для листування: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 00135390) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю РІНО КОМПАНІ (73013, м. Херсон, вул. Університетська, 21, код ЄДРПОУ 39631189) про стягнення 134 368,25грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РІНО КОМПАНІ (73013, м. Херсон, вул. Університетська, 21, код ЄДРПОУ 39631189) на користь Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА (04053, м. Київ, пров. Несторовський, 3-5, адреса для листування: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 00135390) 77 176,68грн основної заборгованості, 11 025,24грн штраф у розмірі 10%, 39 223,35грн інфляційних втрат, 6 942,98грн 3% річних, 3 028,00грн судових витрат.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 03 грудня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова