Рішення

від 21.11.2024 по справі 916/4062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4062/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (67500, Одеська обл., смт Доброслав, вул. Центральна, буд. 85) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 20029342)

до відповідача: Фермерського господарства ПЕРЕМОГА-2010 (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 4/8, кв. 1, код ЄДРПОУ 36708447)

про стягнення 547394,14 грн., -

за участю учасників справи:

прокурор Коломійчук І.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства ПЕРЕМОГА-2010 про стягнення 547394,14 грн., з яких: 360000 грн. заборгованості, 100436,89 грн. інфляційних втрат, 61377,53 грн. пені та 25579,72 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області посилається на укладення договору №119ФГ-2017 від 04.12.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством ПЕРЕМОГА-2010, відповідно до умов якого Укрдержфонд надав фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству ПЕРЕМОГА-2010 в сумі 450000 грн., а Фермерське господарство ПЕРЕМОГА-2010 у визначені договором строки не повернуло в повному обсязі надану фінансову підтримку, чим порушило умови укладеного договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4062/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; призначено судове засідання на 04.10.2024 о 09:50. У судовому засіданні 04.10.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 24.10.2024 об 11:45. У судовому засіданні 24.10.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 21.11.2024 об 11:15.

У судовому засіданні 21.11.2024 прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що позивач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на адресу, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Окрім того, судом було додатково направлено відповідачу ухвалу суду від 30.10.2024 (якою відкладено судове засідання на 21.11.2024 об 11:15) на адресу відповідача, яка вказана у договорі - 67560, Одеська обл., Комінтернівський (Лиманський) р-н, с. Кубанка, вул. Молодіжна, буд. 9А), яка була отримана відповідачем 08.11.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомлення з відміткою про отримання. Відповідно до п.3 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи відповідача шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує йому належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/4062/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 21.11.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 21.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд встановив:

04.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством ПЕРЕМОГА-2010 (фермерське господарство, відповідач) був укладений договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №119ФГ-2017, відповідно до якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству ПЕРЕМОГА-2010 в сумі 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п.3.1.2 договору Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (пункт 3.4.2 цього договору); у разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкція відповідно до п.п. 5.1, 5.2 цього договору.

У відповідності до п.3.4.2 договору фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 30 вересня 2018 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн.; до 30 вересня 2019 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн.; до 30 вересня 2020 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн.; до 30 вересня 2021 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн.; до 30 вересня 2022 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн.

За п.п. 4.1, 4.2 договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 30 вересня 2022 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки; цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу; за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін; цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

11.12.2017 Укрдержфондом перераховано на розрахунковий рахунок ФГ ПЕРЕМОГА-2010 450000 грн. із призначенням платежу надання кредиту ФГ ПЕРЕМОГА-2010; дог. №119ФГ-2017 від 04.12.2017; Без ПДВ.

В матеріалах справи наявна виписка по рахунку Укрдержфонду за 05.10.2018, в якій відображено, зокрема, здійснення ФГ ПЕРЕМОГА-2010 повернення фінансової допомоги за договором №119ФГ-2017 на суму 90000 грн.

28.12.2020 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством ПЕРЕМОГА-2010 (фермерське господарство, відповідач) була укладена додаткова угода №1 до договору №119ФГ-2017 від 04.12.2017, в якій сторони домовились викласти п.3.4.2 договору в наступній редакції: фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 30 вересня 2021 року в сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн.; до 30 вересня 2022 року в сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн.

У претензії від 23.01.2024 №53-15/18 Укрдержфонд повідомив відповідача, зокрема, що заборгованість ФГ ПЕРЕМОГА-2010 за договором №119ФГ-2017 складає 360000 грн., у зв`язку з чим вимагав перерахувати вказану суму заборгованості до Державного бюджету України.

У листі від 24.05.2024 №53-15/96 Укрдержфонд в особі Одеського відділення повідомив прокурора, зокрема, про наявність заборгованості у ФГ ПЕРЕМОГА-2010 за договором №119ФГ-2017 у розмірі 360000 грн.

У листі від 15.07.2024 №53-4/297 Укрдержфонд повідомив прокурора, зокрема, що станом на 21.06.2024 заборгованість ФГ ПЕРЕМОГА-2010 становить 360000 грн., у зв`язку з чим просив надати допомогу в захисті державних інтересів в суді шляхом подання позову про стягнення простроченої заборгованості.

У повідомленні від 11.09.2024 №58-3254ВИХ-24 прокурор, в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомив Укрдержфонд про звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ ПЕРЕМОГА-2010 про стягнення заборгованості за договором №119ФГ-2017 від 04.12.2017.

Неналежне виконання відповідачем умов договору №119ФГ-2017 від 04.12.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству щодо повного та своєчасного повернення наданої фінансової підтримки стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до господарського суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, звернення прокурора до суду з позовною заявою спрямоване на захист інтересів держави щодо забезпечення державної політики в сфері задоволення суспільних потреб розвитку фермерських господарств, оскільки несвоєчасне виконання або невиконання умов кредитних угод, укладених Укрдержфондом, призводить до зменшення фінансових надходжень, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також обумовлює зниження якості послуг, що надаються Укрдержфондом, що в свою чергу порушує права та законні інтереси інших осіб, які б мали можливість отримати відповідні кредити на будівництво при умові своєчасного погашення боргу недобросовісними одержувачами коштів фінансової підтримки для зазначених цілей; позовну заяву про стягнення заборгованості до суду не подано уповноваженим органом (в даному випадку Укрдержфондом, який є стороною договору), а лише обмежилось направленням інформації до органу прокуратури, а тому виникла необхідність представництва Доброславською окружною прокуратурою в суді інтересів держави.

В подальшому, прокурор звернувся до позивача з повідомленням від 11.09.2024 №58-3254ВИХ-24 в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливість розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п.п. 14.1.257 ПК України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Приписами п.31 ч.1 ст. 2 БК України встановлено, що кредитування бюджету- операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Частиною 1 статті 50 БК України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Приписами ст. 10 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, на підставі укладеного договору №119ФГ-2017 від 04.12.2017, було надано поворотну фінансову допомогу відповідачу - Фермерському господарству ПЕРЕМОГА-2010 у розмірі 450000 грн., що підтверджено відповідним платіжним документом, при цьому відповідач в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору повернув лише частину отриманих коштів у розмірі 90000 грн., докази повернення відповідачем решти 360000 грн. у строки, визначені договором (в редакції додаткової угоди №1), в матеріалах справи відсутні, на претензію позивача від 23.01.2024 про повернення коштів відповідач не відреагував, а тому, виходячи зі встановлених судом обставин неповернення відповідачем повної суми сплаченої фінансової підтримки у визначений договором термін, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора та про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 360000 грн. заборгованості.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені передбачена п.5.2 договору.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення повернення відповідачем отриманої поворотної фінансової допомоги за договором №119ФГ-2017 від 04.12.2017, перевіривши розрахунки прокурора за визначені ним періоди та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених прокурором позовних вимог про стягнення з відповідача 61377,53 грн. пені, 25579,72 грн. 3% річних та 100436,89 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства ПЕРЕМОГА-2010 (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 4/8, кв. 1, код ЄДРПОУ 36708447) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 20029342) 360000 /триста шістдесят тисяч/ грн. основного боргу, 61377 /шістдесят одну тисячу триста сімдесят сім/ грн. 53 коп. пені, 25579 /двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять/ грн. 72 коп. 3% річних та 100436 /сто тисяч чотириста тридцять шість/ грн. 89 коп. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Фермерського господарства ПЕРЕМОГА-2010 (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 4/8, кв. 1, код ЄДРПОУ 36708447) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 8210 /вісім тисяч двісті десять/ грн. 91 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля