Рішення

від 02.12.2024 по справі 916/4028/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4028/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/4028/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Баухаус Груп (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд 36; код ЄДРПОУ 42658310)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервіс-2 (65062, м.Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, оф. 12; код ЄДРПОУ 34319566)

Про стягнення 140417,67 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Баухаус Груп звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервіс-2 про стягнення заборгованості у розмірі 120805,19грн., інфляційних втрат 7402,75 грн., 3% річних 4928,32 грн. та пені 7281,41грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області 17.09.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Баухаус Груп до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4028/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

15.11.2024р. до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву.

Судом, для повного та всебічного розгляду справи, поновлено відповідачу строк на подання відзиву, прийнято відзив та залучено до матеріалів справи.

15.11.2024р. до суду відповідачем надано клопотання про призначення експертизи, відповідно до якого відповідач просив суд призначити по справі №916/4028/24 будівельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставити наступні питання: визначити причини появи тріщин та відкріплення плитки на клумбах стилобату при поліпшенні об`єкта на об`єкті « 24 поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом» за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1. Чи могли виявлені недоліки статись внаслідок неналежного виконання робіт ТОВ «БАУХАУС ГРУП» за договором підряду №01-06/21? Яка вартість відновлення до первинного стану клумб стилобату на об`єкті Замовника: « 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом», за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, які були пошкоджені внаслідок ненадійного виконання робіт?

19.11.2024р. позивачем до суду надано заперечення на клопотання про призначення експертизи та було зазначено суду, що у замовника не було жодних зауважень щодо виконаних підрядником робіт, також зазначалось, що у поданому клопотанні відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх посилань, та позивачем звернуто увагу суду, що роботи виконувались у 2021 році та за цей час зауважень не надходило.

19.11.2024р. позивачем до суду надано відповідь на відзив.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відкриваючи провадження у даній справі, судом ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що відповідачем можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, використано не було.

Також, відповідачем не було подано суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Крім того, до клопотання та до відзиву відповідачем не було надано жодних доказів, на підтвердження своїх посилань.

З урахуванням наведеного, клопотання відповідача залишається судом без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що між сторонами було укладено Договір підряду №01-06/21 від 01.06.2021р., за умовами якого підрядник зобов`язується на свій ризик за завданням замовника виконати з використанням власних матеріалів чи матеріалів замовника комплекс робіт з облицювання полірованими плитами клумб стилобату при поліпшенні об`єкту замовника: « 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом», за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1.

Відповідно до п. 5.2.5. Договору, замовник зобов`язаний оплатити підряднику роботу в розмірах, в строки та порядку, встановленими дійсним Договором.

Відповідно до п. 5.2.7. Договору, замовник зобов`язаний сплатити неустойку, відшкодувати збитки та моральну шкоду в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно до п. 3.1. Договору, загальна сума цього Договору складається з витрат підрядника на придбання матеріалів для виконання робіт, передбачених цим Договором, та вартості самих робіт, що виконуються підрядником. Загальна вартість робіт, виконання яких покладається на підрядника, визначається Договірною ціною (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до Договірної ціни на облицювання полірованими плитами стін клумб столибату при поліпшенні об`єкту « 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом», за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, що здійснюється в 2021 році складає 620805,19 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, вартість передбачених цим договором робіт складає 620805,19 грн., в т.ч. 20% - 103467,53 грн.

Як було зазначено позивачем, відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2023р., відповідачем було внесено суму 500000,00грн.

За посиланням позивача, заборгованість відповідача становить 120805,19 грн.

Відповідно до п. 3.2.2. Договору, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, чого відповідачем здійснено не було.

Також позивачем зазначалось, що 18.04.2024р. між сторонами було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-2в) за квітень 2023р. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (за формою КБ-3) за квітень 2023р.

Відповідно до п. 7.4. Договору, за порушення сторонами виконання зобов`язань за цим Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов`язань від неоплаченої суми або від вартості несвоєчасно виконаних робіт (невиконання робіт за кожний день прострочення).

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 7402,75 грн., 3% річних у розмірі 4928,32 грн. та пені у розмірі 7281,41 грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що отримавши аванс, позивач мав розпочати та завершити виконання робіт за Договором підряду до 16.07.2021 р., проте, підрядником чомусь було вирішено здати такі роботи 18.04.2023 року, тобто з порушенням строків виконання робіт більше ніж на двадцять один місяць, попри визначений в п. 4.1. Договору граничний строк виконання робіт.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем, в порушення умов Договору підряду було здійснено роботи з порушенням строків виконання робіт, визначених Договором.

Відповідачем було зазначено суду, що ним було виявлено численні недоліки у виконаних Позивачем роботах, про що його було неодноразово сповіщено в ході ведення перемовин.

Як вважає відповідач, внаслідок виявлення недоліків у виконаних позивачем роботах, відповідач зазнав збитків, розмір яких неможливо підрахувати без залучення відповідного експерта.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем зазначалось суду, що замовником не було ініційовано розірвання Договору на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, до того ж, не було створено та направлено повідомлення про розірвання Договору.

Отже, твердження відповідача стосовно того, що отримавши аванс, позивач мав розпочати та завершити виконання робіт за Договором підряду до 16.07.2021 р., проте, підрядником чомусь було вирішено здати такі роботи 18.04.2023 року, тобто з порушенням строків виконання робіт більше ніж на двадцять один місяць, попри визначений в п. 4.1. Договору граничний строк виконання робіт, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству з огляду на те, що протягом всього часу виконання робіт до позивача не надходило усних чи письмових зауважень з боку відповідача.

Всупереч цьому, позивач сумлінно виконував свої обов`язки відповідно до Договору підряду № 01- 06/21, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, адже підставою виконання робіт є вищезазначений Договір.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Баухаус Груп, як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Жилстройсервіс-2, як замовником, виникли на підставі укладеного між ними 01.06.2021р. Договору підряду №01-06/21.

Як з`ясовано судом, 18.04.2023р. між сторонами було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за квітень 2023р. у розмірі 620805,19 грн.

Також, матеріали справи містять підписану 18.04.2024р. між сторонами Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2023р. на суму 620805,19 грн.

Як встановлено судом, відповідачем на користь позивача було сплачено 500000,00грн.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, судоми з`ясовано, що позивачем були виконані роботи, обумовлені Договором, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за квітень 2023р. у розмірі 620805,19 грн., відповідачем сплачено позивачу лише 500000,00 грн. Також, на спростування доводів відповідача, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних заперечень з боку замовника, щодо виконаних підрядником робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як з`ясовано судом, відповідачем, в порушення умов Договору, не було остаточно проведено розрахунок з підрядником протягом 5 банківських днів після остаточного виконання робіт та підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань за умовами Договору підряду, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 120805,19 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

На спростування доводів відповідача, які були визначені ним у відзиві з посиланням на нарахуванням пені у розмірі 397936,13 грн., відповідно до п. 7.4. Договору, за несвоєчасність виконаних робіт позивачем, суд зазначає наступне.

Так, статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

З огляду на положення чинного законодавства, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

При цьому зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому його слід вважати вчиненим, а зобов`язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб`єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов`язанні).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/359/19 та від 28.02.2018 у справі №910/4312/17.

Між тим, матеріали справи не містять заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, доказів направлення такої заяви, а одностороння вказівка відповідачем на неї, як на факт, що відбувся без відповідних доказів направлення такої заяви іншій стороні не може свідчити про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами.

До того ж безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Відтак, враховуючи, що факт припинення зобов`язань між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем не доведений, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що посилання відповідача, що були викладені ним у поданому відзиві, не підтверджені жодними доказами, у зв`язку з чим доводи відповідача судом не приймаються.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 4928,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7402,75 грн.

Суд, переривши розрахунок інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення правомірними.

Щодо нарахування 3% річних, суд зазначає, що позивачем було допущено помилку при нарахуванні, оскільки умовами договору визначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, та позивачем не враховано, що 22.04.2023р. та 23.04.2023р. були вихідними днями.

Судом здійснено перерахунок 3% річних на суму 120805,19 грн. за період з 26.04.2023р. по 26.08.2024р. та розмір становить - 4848,89 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.4. Договору, за порушення сторонами виконання зобов`язань за цим Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов`язань від неоплаченої суми або від вартості несвоєчасно виконаних робіт (невиконання робіт за кожний день прострочення).

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд зазначає, що такий розрахунок виконано позивачем із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, тоді як умовами договору визначено пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми, та такий розмір пені, як з`ясовано судом не порушує вимоги ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Судом здійснено перерахунок пені на суму 120805,19 за визначений позивачем період із застосуванням 0,1% від неоплаченої суми та розмір пені становить 6402,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 120805,19 грн., 3% річних - 4848,89 грн., інфляційних втрат - 7402,75 грн. та пені - 6402,68грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3007,34 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Баухаус Груп задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервіс-2 (65062, м.Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, оф. 12; код ЄДРПОУ 34319566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баухаус Груп (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд 36; код ЄДРПОУ 42658310) заборгованість у розмірі 120805 (сто двадцять тисяч вісімсот п`ять) грн. 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 7402 (сім тисяч чотириста дві) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 4848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 89 коп., пеню у розмірі 6402 (шість тисяч чотириста дві) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3007 (три тисячі сім) грн. 34 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко