Рішення

від 28.11.2024 по справі 917/1416/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 917/1416/24

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", Польська, 2А, м. Полтава, 3600

до відповідача Кременчуцького ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Героїв УПА, 16, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 954 994,42 грн, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

26.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Кременчуцького ліцею №25 "Гуманітарний колегіум" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за договором №7107 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 1 456 707,58 грн, з яких: 1 134 500,96 грн - основна заборгованість, 188 644,00 грн - пеня, 49 130,03 грн - 3% річних, 84 432,59 грн - інфляційні втрати (вх. № 1487/24).

Ухвалою від 09.09.2024 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2024 року.

23.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12543, а. с. 100, 101), в якому заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.

30.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12851, а. с. 106 - 109), в якій підтримує заявлені позовні вимоги та викладені заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Також 30.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що 24.08.2024 року та 28.08.2024 року відповідач частково сплати основний борг за березень 2024 року в сумі 147 933,52 грн та за січень 2024 року в сумі 353 779,64 грн (вх. № 12844, а. с. 115, 116). З огляду на зазначене позивач просив закрити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 501 713,16 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, а також вирішити питання відносно розподілу судових витрат відповідно до ст. 129, ч. 4 ст. 2312 ГПК України.

03.10.2024 року позивач не направив свого повноважного представника в судове засідання, надавши через канцелярію суду клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 13139, а. с. 122).

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - копії ухвали від 09.09.2024 року (а. с. 99).

Ухвалою суду від 03.10.2024 року закрито провадження у справі №917/1416/24 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 501 713,16 грн; підготовче засідання відкладено на 31.10.2024 року на 11:00 год.

З урахуванням зазначеного, суд розглядає вимоги про стягнення з відповідача 632 787,80 грн основної заборгованості, 188 644,00 грн пені, 49 130,03 грн 3% річних та 84 432,59 грн інфляційних втрат.

31.10.2024 року позивач не направив свого повноважного представника в судове засідання, подавши через канцелярію суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника, в якій позовні вимоги підтримує та проти закриття підготовчого провадження не заперечує. (вх. № 14558 від 31.10.2024).

Відповідач також не забезпечив явку 31.10.2024 повноважного представника, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - копії ухвали від 03.10.2024 року.

Ухвалою від 31.10.2024 року суд закрив підготовче провадження у справі 917/1416/24 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.11.2024 на 10:00 год.

28.11.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що 30.10.2024 року відповідач частково сплати основний борг в сумі 124 190,91 грн (вх. № 16127). З огляду на зазначене позивач просив стягнути з відповідача 508 596,89 грн основного боргу, 188 644,00 грн пені, 49 130,03 грн 3% річних та 84 432,59 грн інфляційних втрат.

В судове засідання 28.11.2024 року позивач не направив свого представника, надавши до суду заяву (вх. № 16132) про проведення судового засідання без його участі, де також підтримувалися позовні вимоги з урахуванням заяви від 28.11.2024 року (вх. № 16127).

Відповідач також явку свого повноважного представника в судове засідання 28.11.2024 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - копії ухвали суду від 31.10.2024 року.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") та Кременчуцького ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 7107 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір № 7107, а. с. 15-18).

Відповідно до п. 1 договору № 7107 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою: вул. Героїв УПА (Гвардійська), б. 16 - нежитлове приміщення, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п. 16 договору № 7107 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 договору № 7107 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п. 19.1 договору № 7017 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 договору № 7107 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі відповідача складає 0,346700 Гкал/год, теплові втрати 0,001183 Гкал/год опалювальна площа 6 994,55 кв.м.

Відповідно до п. 33 договору № 7107 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Згідно п. 34 договору № 7107 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)).

Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 35 договору №7107 всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акта приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.

У відповідності до п. 36 договору №7107 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Згідно п. 37 договору №7107 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 39 договору №7107 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.

Згідно п. 43 договору № 7107, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п.44 договору № 7107 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

Додатковою угодою №1 від 26.12.2023 року до договору №7107 (надалі - додаткова угода № 1, а. с. 18 зворот) пункт 33 розділу "Розрахунки за користування тепловою енергією" викладено в наступній редакції: "Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).".

Дана додаткова угода № 1 набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Сторони домовились, що умови даної додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023 (ч. 3 ст. 631 ЦК України) (п. 3 додаткової угоди №1).

З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та відповідачем договір №7107 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.

Позивач стверджує, що на виконання умов визначених договором № 7107 постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданих вище приміщень відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 01.2023, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023 підписані сторонами. Акти приймання-передачі за спірний період, зокрема за 11.2022, 12.2022, 10.2023, 11.2023, 12.2023, 01.2024, 02.2024, 03.2024, 04.2024, 05.2024 підписані лише з боку позивача.

За період з 01.11.2022 по 31.05.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 3 134 373,38 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7107, на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

- з 01.10.2023 по 31.05.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору № 7107 (в редакції додаткової угоди №1), на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).

За даними позивача, за вказаний період станом на дату звернення з позовною заявою відповідачем сплачено 1 999 872,42 грн.

Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 12.2023 по 05.2024 в розмірі 1 134 500,96 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Як зазначалось вище, після звернення позивача до суду відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 501 713,16 грн, у зв`язку з чим судом було закрито провадження в даній частині (501 713,16 грн основного боргу) за відсутністю предмету спору).

Також, відповідно до матеріалів справи, позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем основної заборгованості у розмірі 124 190,91 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними доказами (копіями): Договором № 7107 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, Додатковою угодою № 1 від 26.12.2023 року, розпорядженням КМУ від 08.10.2022 року №894-р, рішеннями Полтавської обласної ради №481 від 14.10.2022 року ,№477 від 30.09.2022 року (з додатком №1), №687 від 26.09.2023 року (з додатком №1), №669 від 28.07.2023 року, рішеннями Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №457 від 28.03.2023 року, №2299 від 23.10.2023 року, №1574 від 31.10.2022 року, №1508 від 20.10.2022 року, випискою з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, статутом позивача від 2024 року, випискою з ЄДРЮОФОПГФ відносно відповідача, витягом з реєстру неприбуткових установ та організацій, відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії від 22.11.2022 року, 20.12.2022 року, 20.01.2023 року, 20.02.2023 року, 20.03.2023 року, 28.11.2023 року, 22.12.2023 року, 26.01.2024 року, 29.02.2024, 22.03.2024, актами прийняття-передачі послуг від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, від 30.09.2023 року, від 31.10.2023 року, від 30.11.2023 року, від 31.12.2023 року, від 31.01.2024 року, від 29.02.2024 року, від 31.03.2024 року, від 30.04.2024 року, від 31.05.2024 року, рахунками на оплату від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, від 30.09.2023 року, від 31.10.2023 року, від 30.11.2023 року, від 31.12.2023 року, від 31.01.2024 року, від 29.02.2024, від 31.03.2024 року, від 30.04.2024, від 31.05.2024, доказами вручення рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води (реєстри виданих на руки рахунків та актів), свідоцтвом про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №61-09/21, актом про пломбування від 18.08.2021 року, рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 року по справі №917/1023/23, постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2024 року по справі №917/1023/23, довіреністю №№29-14/84 від 03.07.2024 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, довідками ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про залишок заборгованості відповідача.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені на 90% .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Кременчуцьким ліцеєм №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено Договір № 7107 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно норм ст.3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

На виконання умов Договору № 7107, зокрема, у період з 01.11.2022 по 31.05.2024, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 01.2023, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023 підписані сторонами. Акти приймання-передачі за спірний період, зокрема за 11.2022, 12.2022, 10.2023, 11.2023, 12.2023, 01.2024, 02.2024, 03.2024, 04.2024, 05.2024 підписані лише з боку позивача. Разом з тим, пунктом 36 договору № 7107 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Кременчуцькому ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що додані до матеріалів позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2022 по 31.05.2024 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 3 134 373,38 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору № 7101, на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

- з 01.10.2023 по 31.05.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору № 7107 (в редакції Додаткової угоди №1), на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних вище тарифів позивачем суд зазначає таке.

Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.

В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов`язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно п. 16 договору № 7107 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 договору № 7107 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п. 19.1 договору № 7107 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 договору № 7107 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі відповідача складає 0,346700 Гкал/год, теплові втрати 0,001183 Гкал/год опалювальна площа 6 994,55 кв.м.

Згідно п. 34 договору № 7107 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п. 33 договору № 7107 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.

Як зазначено вище, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору № 7107, на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

- з 01.10.2023 по 31.05.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7107 (в редакції Додаткової угоди №1), на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl/ua/.

Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 (далі Порядок № 869).

Порядок № 869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів не поширюється.

Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.

Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про природні монополії" №1682 передбачено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зобов`язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.

За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ.

Крім того, судом враховано, що відповідач по даній справі звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов`язання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 917/1023/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 04.04.2024 у задоволенні позовних вимог Кременчуцького ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про визнання дії щодо нарахування вартості спожитого тепла Кременчуцькому ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області стосовно приміщення за адресою: 39600, місто Кременчук, вул. Героїв УПА, 16, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, згідно двоставкового тарифу, незаконними - відмовлено.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 917/1023/23, зокрема, встановлено, що визначення відповідачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі Договорів, так і вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договору (відповідно до додаткової угоди №1) та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 37 договору №7107 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як зазначено судом вище, за період з 01.11.2022 по 31.05.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 3 134 373,38 грн. Проте, за вказаний період відповідачем станом на дату звернення з позовом сплачено 1 999 872,42 грн.

Таким чином, за відповідачем станом на дату звернення з позовом утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період за період з 12.2023 по 05.2024 в розмірі 1 134 500,96 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що після звернення позивача до суду відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 501 713,16 грн, у зв`язку з чим судом було закрито провадження в даній частині (501 713,16 грн основного боргу) за відсутністю предмету спору.

Також, відповідно до матеріалів справи позивач повідомив суд, що 30.10.2024 року відповідач здійснив часткове погашення основної заборгованості у розмірі 124 190,91 грн.

Судом встановлено, що позовна заява була сформована в Системі "Електронний суд" 24.08.2024 року та надійшла до суду 26.08.2024 року (згідно відмітки загального відділу (канцелярії) Господарського суду Полтавської області).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що на момент звернення позивача за захистом своїх прав за відповідачем рахувалися заборгованість у розмірі 1 134 500,96 грн, а на стадії підготовчого провадження судом було закрито провадження в частині 501 713,16 грн основного боргу (за відсутністю предмету спору), суд вважає правомірними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 632 787,80 грн. Проте, враховуючи, що позивачем подано заяву з інформацією, що у зв`язку з частковим погашення заборгованості (124 190,91 грн) станом на 01.11.2024 року залишок основного боргу за спірний період складає 508 596,89 грн, суд вирішив закрити провадження у справі в частині стягнення з Кременчуцького ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 124 190,91 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Тобто залишок основного боргу складає 508 596,89 грн.

Враховуючи наявність висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі (з урахуванням додаткової угоди №1) та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ, доказів часткової сплати суми основного боргу, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 508 596,89 грн основної заборгованості, в іншій частині вимог про стягнення суми основного боргу провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Зокрема, на підставі ст. 230 ГК України, п. 39 договору 7107, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу в розмірі 188 644,00 грн на грошові зобов`язання червня 2023 року - травень 2024 року (загальний період нарахування з 31.07.2023 по 18.07.2024, розрахунок пені додано до матеріалів позовної заяви); згідно ст. 625 ЦК України, п.39 договору №7107 у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 49 130,03 грн на грошові зобов`язання з грудня 2022 по травень 2024 року (загальний період нарахування з 31.01.2023 по 18.07.2024) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 84 432,59 грн на грошові зобов`язання з січня 2023 року по квітень 2024 року (загальний період нарахування з березня 2023 по червень 2024 (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви).

Відповідно до п. 39 договору №7107 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п. 37 договору №7107 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники "до" і "по" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

А отже, зазначення у п. 37 договору "до 30 числа місяця" свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.

З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:

- за березень 2023 року - з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.04.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року;

- за червень 2023 року - з 31.07.2023 року, однак оскільки 30.07.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 01.08.2023 року;

- за серпень 2023 року - з 01.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року;

- за листопад 2023 року - з 31.12.2023 року, однак оскільки 30.12.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.01.2024 року;

- за лютий 2024 року - з 31.03.2024 року, однак оскільки 30.03.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.04.2024 року;

- за травень 2024 року - з 01.07.2024 року, однак оскільки 30.06.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.07.2024 року.

Таким чином, позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за березень 2023 року, червень 2023 року, серпень 2023 року, листопад 2023, лютий 2024 року та травень 2024 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 49 005,98 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних (124,05 грн) суд відмовляє.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат становить 84 471,05 грн, тоді як позивач просить стягнути 84 432,59 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (84 432,59 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п. 39 договору №7107 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 3% річних.

При цьому, суд дійшов висновку, що розмір пені становить 188 994,16 грн, тоді як позивач просить стягнути 188 644,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (188 644,00 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % суд зазначає наступне.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи, що відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету, часткове виконання зобов`язання на дату ухвалення рішення, баланс інтересів сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 94 322,00 грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 94 322,00 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 508 596,89 грн основної заборгованості, 94 322,00 грн пені (з урахуванням зменшення на 50%), 49 005,98 грн 3 % річних та 84 432,59 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині вимог про стягнення суми основного боргу (124 190,91 грн) провадження у справі підлягає закриттю.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 124,05 грн 3 % річних).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 17 480,49 грн (платіжна інструкція №173589348 від 06.08.2024 року, а. с. 9)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судові витрати в частині суми основного боргу 625 904,07 грн, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Отже, оскільки провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 625 904,07 грн закрито за відсутністю предмету спору (відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України), то позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 7 510,85 грн. В іншій частині судовий збір покладається на відповідача (з урахуванням часткового задоволення позову).

Керуючись статтями 129, 231,232-233, 237-238, 240 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Героїв УПА, 16, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24830516) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 508 596,89 грн основного боргу, 94 322,00 грн пені, 49 005,98 грн 3% річних, 84 432,59 грн інфляційних втрат та 9 968,15 грн витрат на сплату судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 124 190,91 грн.

4. Повернути Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030) з державного бюджету України судовий збір у сумі 7 510,85 грн, який сплачено платіжною інструкцією №173589348 від 06.08.2024 року.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено та підписано 03.12.2024 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко