Рішення

від 28.11.2024 по справі 922/2723/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024м. ХарківСправа № 922/2723/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037,м.Харків, вул. Георгія Тарасенка,149) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (64371, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Довгеньке, вул.Борисова, 51) про стягнення 11'527,15 грн за участю представників:

позивача - Корж А.О. ;

відповідача - Білоголовської Л.А.;

третьої особи - Браудо Х.О.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 61-449 від 01.01.2021 в сумі 10'958,32 грн; 3 % річних у сумі 191,92 грн та інфляційні втрати у сумі 376,91 грн.

Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги ціну позову, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.08.2024 відповідач подав відзив (вх.№ 21232), в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на знищення всіх нежитлових будівель відповідача в с. Довгеньке наприкінці березня 2022 року внаслідок ворожих обстрілів. Крім того, відповідач зазначив, що трансформаторну підстанцію в с. Довгеньке, яка забезпечувала постачання електроенергії на об`єкти СТОВ "Злагода", знищено ще на початку березня 2022 року. Також відповідач вказав, що при розрахунку обсягів електроспоживання в умовах воєнного стану: не було застосовано коефіцієнт приросту/зниження споживання, що є прямим порушенням наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану"; неправильно визначено обсяг споживання відповідача.

10.09.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 22642), в якій вказав, що розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію проведені на підставі інформації про обсяги розподіленої відповідачу електричної енергії, яка отримана від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго". При цьому ані чинним законодавством України, ані умовами спірного договору не передбачено права постачальника електричної енергії не враховувати чи ставити під сумнів обсяги спожитої електричної енергії по споживачу, які передаються йому оператором системи розподілу. У свою чергу, з боку відповідача будь-яких заперечень щодо фактичного обсягу спожитої ним електричної енергії в спірних періодах, на адресу позивача не надходило. Позивач також зазначив, що заборгованість, яка утворилась за лютий 2022 року не припадає на період окупації.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 здійснено перехід до розгляду справи №922/2723/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.10.2024 на 15:00 год; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149, код ЄДРПОУ: 00131954).

01.10.2024 третя особа подала письмові пояснення (вх.№ 24626), в яких вказала, що у спірний період з лютого по квітень 2022 споживачем не подавались звіти про покази засобів обліку електричної енергії, тому обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за лютий 2022 року (1559 кВт*год, в т.ч. 444 кВт*год - втрати) визначено розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця. Крім того, відповідно до Додатку №11а до Договору "Розрахунок витрат електричної енергії в мережах споживача", споживачу проведено нарахування втрат холостого ходу трансформатора у березні 2022 року у кількості 491 кВт*год та у квітні 2022 року у кількості 475 кВт*год.

01.10.2024 відповідач подав письмові пояснення (вх.№ 24640), в яких зазначив, що під час тимчасової окупації російською федерацією території України, електромережі АТ "Харківобленерго" в м. Ізюм та Ізюмському районі були відключені від мереж Об`єднаної енергосистеми України. Також відповідач вказав, що заборону постачання електроенергії на тимчасово окуповані території містить Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

09.10.2024 третя особа подала письмові пояснення (вх.№ 25450) щодо витрат холостого ходу трансформатора та зазначила, що споживачу проводились нарахування за розподіл електричної енергії відповідно до умов спірного договору та норм діючого законодавства.

Протокольною ухвалою від 06.11.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 листопада 2024 року о 14:15.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2024 підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2024 підтримала свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Представник третьої особи в судовому засіданні 28.11.2024 підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд установив такі обставини.

01.01.2021 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (далі - Постачальник, Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода" (далі - Споживач, Відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №61-449 (далі - Договір), за яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

01.01.2021 між ПрАТ "Харківенергозбут" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода" було укладено Додаткову угоду до Договору про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (далі - Система ЕДО).

01.01.2023 Відповідачу було змінено Комерційну пропозицію № 1Ф-П від 01.01.2021 на Комерційну пропозицію № 1/23Ф-П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць. Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію (далі Комерційна пропозиція 1/23 Ф-П від 01.01.2023).

Отже, порядок розрахунків за Договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1Ф-П від 01.01.2021 та Комерційної пропозиції 1/23Ф-П від 01.01.2023.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.7. Договору).

Згідно з п. 5.6. Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.10. Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції № 1Ф-П від 01.01.2021 та Комерційної пропозиції 1/23 Ф-П від 01.01.2023 рахунки за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Згідно з п. 3.11. Додаткової угоди від 01.01.2021, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом. Отже, днем (датою) отримання Споживачем рахунку є день (дата) направлення його Поста чальником в Системі ЕДО.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П від 01.01.2021 та Комерційної пропозиції 1/23 Ф-П від 01.01.2023 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за лютий 2022 року на суму разом з ПДВ 6636,35 грн. Відповідачем спожито 1559 кВт*год відповідно до фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання передачі електричної енергії за лютий 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 09.01.2024. Строк оплати рахунку 23.01.2024;

- за березень 2022 року на суму разом з ПДВ 2179,50 грн. Відповідачем спожито 491 кВт*год відповідно до фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання передачі електричної енергії за березень 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 09.01.2024. Строк оплати рахунку 23.01.2024;

- за квітень 2022 року на суму разом з ПДВ 2142,47 грн. Відповідачем спожито 475 кВт*год відповідно до фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання передачі електричної енергії за квітень 2022 року було відправлено через Систему ЕДО 18.05.2022. Строк оплати рахунку 01.06.2022.

Позивач стверджує, що заборгованість Відповідача за спожиту електричну енергію за період лютий - квітень 2022 року за Договором становить 10'958,32 грн. Проте Відповідач свої зобов`язання щодо оплати електричної енергії за Договором не виконав.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 91 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ "Харківенергозбут" за спірний період Відповідачу:

- за лютий 2022 року нараховано за спожиту електричну енергію за середньодобовим значенням у розмірі 1559 кВт*год (в т.ч. 444 кВт*год втрати) на суму разом з ПДВ 6636,35 грн;

- за березень 2022 року нараховано втрати холостого ходу трансформатора у розмірі 491 кВт*год на суму 2179,50 грн;

- за квітень 2022 року нараховано втрати холостого ходу трансформатора у розмірі 475 кВт*год на суму 2142,47 грн.

Щодо нарахувань за спожиту електричну енергію в лютому 2022 року на суму 6636,35 грн, суд зазначає таке.

Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку (далі - ККОЕЕ).

Розділом 8.6. глави VIII ККОЕЕ визначено наступне:

- зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) (у ролі оператора зчитування даних з лічильників (далі - ОЗД)), відповідно до цього Кодексу та умов договору;

- зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку;

- непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць;

- у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Суд установив, що протягом спірного періоду з лютого по квітень 2022 року Споживачем не подавались звіти про покази засобів обліку електричної енергії.

Споживання в січня 2022 року склало 1 931 кВт*г (з яких: 1440 кВт*г, втрати 491 кВт*г ) за 31 день, обсяг підтверджується поданим в системі ЕДО звітом Споживача за січень 2022 року.

У лютому 2022 було проведено нарахування по средньодобовому споживанню попереднього розрахунковому періоду (1440 кВт год:31 день=46,45 кВт*г.) за 24 дня лютого 2022 споживачем спожито 1 559 кВт*г (46,45 кВт год*24 дня лютого 2022 =1115 кВт год + 444 кВт год (втрати )).

З огляду на вказане, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за лютий 2022 року (1559 кВт*год, в т.ч. 444 кВт*год - втрати) визначено розрахунковим шляхом за значеннями середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця. При цьому, вказаний обсяг визначено за період з 01.02.2024 по 24.02.2024, тобто за 24 дні лютого 2022 року.

Враховуючи викладене, посилання Відповідача на активні бойові дії на території с. Довгеньке не можуть бути підставою для звільнення СТОВ "Злагода" від обов`язку з оплати електричної енергії, спожитої в лютому 2022 року, оскільки ця заборгованість утворилась ще до початку активних бойових дій та введення воєнного стану на всій території України.

Доказів на підтвердження відсутності споживання електричної енергії за адресою Відповідача протягом лютого 2022 року останнім не надано.

Суд також враховує, що за умовами Договору строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 12.3.).

При цьому сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства (п. 12.4. Договору).

Водночас виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від оплати Постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення (п. 12.5. Договору).

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань Відповідача за Договором.

Крім того, Відповідач не надав доказів повідомлення Позивача про форс-мажорні обставини в установлений Договором строк.

Відтак, твердження Відповідача про звільнення його від оплати електричної енергії, спожитої в лютому 2022 року, у зв`язку з початком активних бойових дій, є необґрунтованим та відхиляються судом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за використану електричну енергію за Договором в лютому 2022 року в розмірі 6636,35 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача втрат холостого ходу трансформатора на загальну суму 4321,97 грн за період з березня по квітень 2022 року, суд зазначає таке.

Відповідно до додатку №11а до Договору "Розрахунок витрат електричної енергії в мережах споживача" розрахунок платних витрат проводиться щомісяця відповідно до "Методики по визначенню витрат електроенергії в трансформаторах і лініях електропередач", затвердженою Міністерством енергетики України 18.02.1998 (наразі діє нова Методика, яка затверджена наказом Міненерговугілля України №399 від 21.09.2013).

Третя особа зазначає, що в зв`язку з тим, що Споживач не перебував у відключеному стані, трансформатор №375, який є доволі потужним (106 кВт*год), працював в режимі холостого ходу. Тобто, Споживачу проводились нарахування за розподіл електричної енергії відповідно до умов Договору та норм діючого законодавства.

Проте суд не може погодитися з такими твердженнями третьої особи, з огляду на таке.

Так, з акту технічної перевірки та заміни розрахункових засобів обліку до 1 кВт від 29.09.2023 вбачається, що трансформатор №375 було зруйновано (п. 13 акту). Час, коли вказаний трансформатор було зруйновано, в акті не вказано.

Водночас Відповідач зазначає, що трансформатор №375 було зруйновано на початку березня 2022 року. В якості доказу своїх тверджень Відповідачем надано заяву свідка - ОСОБА_1 , яка пiсля початку вторгнення російських військ на територію України (з 24.02.2022 i до 12.03.2022) перебувала в с. Довгеньке Iзюмського району Xapкiвcькoї області.

В своїй заяві свідка ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок обстрілів військами рф в ocтaнні числа лютого - перших числах березня 2022 року в селі Довгеньке була зруйнована, зокрема, трансформаторна підстанція. Про зазначені обставини свідку стало вiдомо особисто, оскільки вона безпосередньо була їх очевидцем.

Суд, дослідивши заяву свідка, зазначає таке.

Частиною першою статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Частинами першою - третьою статті 87 ГПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Суд установив, що заява свідка - ОСОБА_1 посвідчена нотаріусом та відповідає іншим вимогам, які містяться в ст. 88 ГПК України.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У цій справі ані Позивачем, ані Третьою особою не надано доказів того, коли саме було зруйновано спірний трансформатор, тому докази, надані Відповідачем на підтвердження своєї позиції (з урахуванням загальновідомої інформації про активні бойові дії на території Ізюмського району починаючи з лютого 2022 року), визнаються судом більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Враховуючи викладене, суд виходить з того, що трансформатор №375 було зруйновано на початку березня 2022 року. Відповідно, з березня 2022 року були неможливі втрати холостого ходу трансформатора, а отже здійснені Позивачем нарахування за період з березня по квітень 2022 року є неправомірними.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з Відповідача втрат холостого ходу трансформатора на загальну суму 4321,97 грн за період з березня по квітень 2022 року.

Щодо стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 191,92 грн та інфляційних втрат у сумі 376,91 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки Позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 53,90 грн та інфляційних втрат у сумі 53,09 грн, які були нараховані Позивачем на заборгованість в сумі 6636,35 грн. В іншій частині в задоволенні позову суд відмовляє.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (64371, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Довгеньке, вул.Борисова, 51; код ЄДРПОУ 31003834) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі за лютий 2022 року в сумі 6636,35 грн, 3 % річних у сумі 53,90 грн, інфляційні втрати у сумі 53,09 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1417,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61037, м.Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, код ЄДРПОУ 42206328);

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" (64371, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Довгеньке, вул.Борисова, 51; код ЄДРПОУ 31003834);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037,м.Харків, вул. Георгія Тарасенка,149, код ЄДРПОУ 00131954).

Повний текст рішення складено 03.12.2024.

СуддяІ.В. Трофімов