Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/9231/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 910/9231/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк» (04071, місто Київ, вулиця Введенська, буд. 29/58) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" (61002, місто Харків, вулиця Мироносицька, буд. 45) про стягнення 114581,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «РВС Банк» (далі - АТ «РВС Банк»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс+» (далі - ТОВ «Мегаполіс+»/відповідач) про стягнення 114581,00 грн, у тому числі: 112684,00 грн - основного боргу, 1 016,00 грн - 30 % річних та 880,54 грн - пені, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання гарантії №Д-1869-23Г від 02.08.2023. Крім того, у прохальній частині позову АТ «РВС Банк» просить суд до моменту виконання рішення суду на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) 30 % річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті ТОВ «Мегаполіс+», за правилами обчислення простих точних процентів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «РВС Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс+» про стягнення 114 581,00 грн, разом з доданими до неї матеріалами, передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Харківської області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду справи визначено головуючого суддю Жиляєва Є.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 01.10.2024 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2024. Разом з тим копія, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" (код ЄДРПОУ 32335307) повернулась 09.10.2024 до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/9231/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Під час проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" процедури публічної закупівлі UA-2023-07-26-011224-а учасником закупівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" було подано тендерну пропозицію, у складі якої було надано безвідкличну та безумовну банківську гарантію № 1869-23Г від 04.08.2023, видану AT "РВС БАНК" на суму 110000,00 грн. для цілей забезпечення тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі UA- 2023-07-26-011224-а (далі - Гарантія).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс+» було визначено переможцем процедури закупівлі.

У зв`язку із невиконанням вищевказаним переможцем процедури закупівлі вимог тендерної документації, уповноваженою особою Замовника (протокол № 23- 3129-р від 07.09.2023) прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «МЕГАПОЛІС+».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» направило на адресу AT «РВС БАНК» письмову вимогу та через банк Бенефіціара в електронній формі ключоване SWIFT-повідомлення про сплату визначеної у вимозі суми грошових коштів у розмірі ПО 000,00 грн за банківською гарантією від 04.08.2023 № 1869-23Г, наданою ТОВ «МЕГАПОЛІС+» у складі тендерної пропозиції. 26.06.2023 року.

І обставин справи слідує, що Акціонерним товариством «РВС БАНК» (надалі - Банк/Позивач/Гарант) на підставі Договору про надання гарантії № Д-1869-23Г від 02.08.2023 року (надалі - Договір) видано Гарантію №1869-23Г (надалі - Гарантія) виконання зобов`язань ТОВ «МЕГАПОЛІС+» (надалі - Відповідач/Принципал) перед Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490) (надалі - Бенефіціар) на закупівлю - «будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (Ремонт зовнішніх ліній електропередач та обладнання електропостачання Харківського ЛВУмГ))», оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-07-26-011224-а, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2023-07-26-011224-а.

Повна (максимальна) сума Банківської гарантії та валюта: 110 000,00 грн. (сто десять тисяч гривень 00 копійок).

Як убачається з Гарантії, Банк безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на його SWIFT, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором.

З матеріалів справи убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» направило на адресу AT «РВС БАНК» письмову вимогу та через банк Бенефіціара в електронній формі ключоване SWIFT-повідомлення про сплату визначеної у вимозі суми грошових коштів у розмірі ПО 000,00 грн за банківською гарантією від 04.08.2023 № 1869-23Г, наданою ТОВ «МЕГА1ТОЛІС+» у складі тендерної пропозиції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року у справі № 910/19128/23 стягнуто з Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, код ЄДРПОУ - 39849797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код 42795490) грошові кошти у розмірі 110 000 (сто десять тисяч) грн., судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.

Як вбачається з меморіального ордеру №2 від 08.04.2024 року, AT «РВС БАНК» сплачено Бенефіціару 112 684,00 гривень згідно з вимогою та відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/19128/23.

За заявою Принципала Позивач надав на користь Бенефіціара вищевказану гарантію, зобов`язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі настання гарантійного випадку, а Принципал зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання регресної вимоги Банку, в повному обсязі відшкодувати Банку всі та будь-які понесені витрати Банком надалі - Основне зобов`язання.

Зміст та розмір Основного зобов`язання, строк і порядок його виконання Принципалом полягає у наступному:

- відшкодування витрат, понесених Банком під час виконання як Банком-гарантом зобов`язань при настанні гарантійного випадку по сплаті суми гарантії згідно із цим Договором;

- сплати комісій у розмірі та в порядку зазначеному в цьому Договорі;

- відшкодування Банку всіх витрат, понесених ним під час виконання зобов`язань за цим Договором;

- сплати Банку пені, штрафів, неустойок, відшкодування збитків тощо згідно з умовами цього Договору;

- сплати (у разі настання гарантійного випадку) нарахованих процентів за здійснення платежу за Гарантією у розмірі 30% відсотків річних відповідно до умов цього Договору;

- інші права та обов`язки, які випливають з цього Договору.

06.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАГЮЛІС+» було направлено регресну вимогу за вих. №2094/24-БТ з копією меморіального ордеру №2 від 04.06.2024 року. 01.07.2024 року відбулась невдала спроба вручення - за відмовою адресата ТОВ «МЕГАПОЛІС+».

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що Відповідач (Принципал) ухиляється від виконання своїх зобов`язань за Гарантією, у зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 112684,00 грн. основного боргу, 1016,00 грн. 30 % річних та 880,54 грн. пені, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання гарантії №Д-1869-23Г від 02.08.2023. Крім того, у прохальній частині позову АТ «РВС Банк» просить суд до моменту виконання рішення суду на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) 30 % річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті ТОВ «Мегаполіс+», за правилами обчислення простих точних процентів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником/

Як вбачається з п. 4.2. Договору, якщо на вимогу Бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за Гарантією Банк виплачує грошові кошти за Гарантією. Принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання регресної вимоги Банку в повному обсязі відшкодувати такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)), за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефиціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки Банку (п. 4.2. Договору).

Відповідно до ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня. (п. 5.1. Договору).

Позовні вимоги у даному разі ґрунтуються позивачем на нормі ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України, відповідно до якої гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником, та п.п. 4.2. та 5.1. Договору.

Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс+» перед AT «РВС БАНК» становить 114580,54 грн., а саме: 112684,00 грн. основної заборгованості; 1016,00 грн. 30 % річних. Також, відповідачу нараховано пеню у розмірі 880,54 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю, 06.06.2024 року Банком Відповідачу направлено регресну вимогу за вих. № №2094/24-БТ від 06.06.2024 року, яка без задоволення Відповідачем.

Доказів розірвання або визнання недійсним у судовому порядку Договору про надання гарантії № Д-1869-23Г від 02.08.2023 року в матеріалах справи не містяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. І ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Близька за змістом правова позиція викладена у пунктах 6.23. - 6.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Близька за змістом правова позиція викладена у п. 6.28. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості, яка становить 112684,00 грн. основної заборгованості, 1016,00 грн. 30 % річних, а також 880,54 грн. пені, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення, оскільки доказів оплати відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

Щодо використання Позивачем права, передбаченого ч.10 ст. 238 ГПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо позовної вимоги, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування 30 відсотків річних відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України.

Згідно ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувана перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувана про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Оскільки, позивачем нараховано 30% річних на суму заборгованості за включно, тому суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування 30 відсотків річних, починаючи з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині сплати заборгованості у розмірі 112684,00 грн.

Отже, позивач просить до моменту виконання рішення суду на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) 30 % річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті ТОВ «Мегаполіс+», за правилами обчислення простих точних процентів.

Перерахунок 30% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) 30 % річних.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 30% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" (61002, місто Харків, вулиця Мироносицька, буд. 45, код ЄДРПОУ 32335307) на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» (04071, місто Київ, вулиця Введенська, буд. 29/58, код ЄДРПОУ 39849797) - 112684,00 грн. основного боргу договором про надання гарантії №Д-1869-23Г від 02.08.2023; 1016,00 грн. 30 % річних; 880,54 грн. пені та 2422,40 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 у справі № 910/9231/24 здійснювати нарахування 30% річних на суму 112684,00 грн. за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення до моменту виконання цього рішення.

5. Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв