Рішення

від 03.12.2024 по справі 922/3349/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3349/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр «Будінвест», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прайд", м.Харків (адреса: 61145, м.Харків, вул. Клочківська, 174, оф.208) про стягнення 1010787,60 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

23.09.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр «Будінвест» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прайд" про стягнення заборгованості за Договором суборенди № Апи 4.20 від 13.04.2020 в розмірі 1010787,60 грн, з яких: 380780 грн - основна заборгованість; 418884,25 грн - пеня; 173774,24 грн - інфляційні нарахування; 37349,11 грн - 3% річних.

В позові позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 року позовну заяву залишено без руху.

04.10.2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№24930).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3349/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

04.10.2024 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, а саме: 61145, м.Харків, вул. Клочківська, 174, оф.208.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

14.10.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка на час прийняття рішення залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Крім того, ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на адресу засновника відповідача ОСОБА_1 , яка також була повернута до суду без вручення, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.04.2020 року між ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» (позивач, орендар) та ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРАЙД» (відповідач, суборендар) був укладений договір суборенди №Апи 4.20 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендар зобов`язується передати, а Суборендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування майно, а саме: частина відкритого складу (площадка) площею 1 000,00 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1;

Перелічене майно надалі усе разом за текстом називається - «Об`єкт оренди».

Передача Об`єкту оренди здійснюється згідно акту прийому-передачі (п.1.2. Договору).

Суборендар зобов`язується використати Об`єкт оренди для наступних цілей: здійснення господарської діяльності (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.1.4. Договору об`єкт оренди знаходиться у володінні та користуванні Орендаря з правом надання його у суборенду на підставі договору оренди № Аки 7.19 від 11.09.2019 року, який укладено між ТОВ «ЦЕНТР ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ», код ЄДРПОУ 30883206 (далі за текстом - «Орендодавець») та ТОВ «Завод «Будінвест» та діє до 28.02.2023 року.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендна плата - це сума, яку Суборендар зобов`язується щомісячно сплачувати Орендарю за користування Об`єктом оренди.

Орендна плата не включає в себе відшкодування витрат на комунальні послуги, витрати на утримання мереж та комунікацій, і інші платежі, передбачені цим Договором (за винятком сум, передбачених статтею 4 Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору орендна плата починає нараховуватися від дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі, виходячи із загальної орендованої площі.

Нарахування орендної плати припиняється з дати підписання акту прийому-передачі щодо повернення Об`єкту оренди (п.2.2.2 Договору).

Згідно з п.2.3. Договору суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до правил, визначених Сторонами в статті 5 Договору.

Пунктом 2.5. Договору сторони прийшли до згоди про наступний розмір орендних ставок і вартість об`єкту оренди:

2.5.1. Загальна площа об`єкту оренди (частина відкритого складу (площадки) складає 1000,0 кв.м. Вартість орендної плати об`єкту оренди за 1 кв.м в місяць складає 10,02 грн, у тому числі ПДВ 1,67 грн.

2.5.2. Загальна вартість об`єкту оренди (частина відкритої (площадки) складу в місяць складає - 10020,00 грн, у тому числі ПДВ 1670,00 грн.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що впродовж 5 календарних днів від дати підписання сторонами цього договору суборендар оплачує орендарю передплату за оренду у розмірі 20040,00 грн. Нарахування орендної плати здійснюється з дня підписання Сторонами Акту прийому-передачі Об`єкту оренди.

Відповідно до п.5.2. Договору сплата орендної плати за фактом закінчення передплати здійснюється Суборендарем щомісячно до 5-го числа поточного місяця.

Відповідно до п.7.1.1. (а) орендар має право вимагати від Суборендаря повного виконання зобов`язань за Договором, своєчасного внесення усіх платежів, передбачених Договором.

Відповідно до п.9.1. Договору у разі не виконання і/або неналежного виконання своїх обов`язків, Сторони несуть відповідальність відповідно до Договору і чинного законодавства України.

Також сторонами узгоджено, що у разі прострочення платежів, передбачених цим Договором, неповного і/або несвоєчасного їх здійснення, Суборендар зобов`язується сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.9.2. договору).

Строк дії договору до 29.12.2021 року (п.10.3. Договору).

Сторони погодили, що строк дії Договору продовжується відповідно до додаткової угоди між сторонами (п.11.1.1. Договору).

04.05.2020 року між ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» та ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРАЙД» підписано акт прийому-передачі об`єкту оренди.

Додатковою угодою від 01.04.2021 року про заміну сторони договору суборенди №Апи 4.20 від 13.04.2020 ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр «Будінвест» в повному обсязі прийняло на себе всі права і обов`язки Орендаря за договором суборенди № Апи 4.20 від 13 квітня 2020.

В матеріалах справи наявний адвокатський запит від 27.02.2023 року, в якому зазначено, що "у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю інформаційно-маркетинговий центр «Будінвест», прошу надати інформацію

- Чи продовжений договір оренди № Аки 7.19 від 11.09.2019 року, який укладено між ТОВ «ЦЕНТР ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ», код ЄДРПОУ 30883206 та ТОВ «Завод «Будінвест», код ЄДРПОУ14103790 який діяв до 28.02.2023?".

28.02.2023 року ТОВ «ЦЕНТР ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ» надав відповідь, згідно з якою, договір оренди № Аки 7.19 від 11.09.2019 року, який укладено між ТОВ «ЦЕНТР ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ», код ЄДРПОУ 30883206 та ТОВ «Завод «Будінвест», код ЄДРПОУ 14103790, який діяв до 28.02.2023 автоматично продовжений на 35 календарних місяців.

25.08.2023 року позивач на адресу відповідача направив вимогу №16 про сплату орендної плати за договором №Апи 4.20 від 13.04.2020 року.

Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

16.08.2024 року позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу про сплату орендної плати за договором №Апи 4.20 від 13.04.2020 року. Докази направлення наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Як вказує позивач, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №Апи 4.20 від 13.04.2020 станом на 15.08.2024 року становить 1010787,60грн, в тому числі 380780,00 грн орендна плата, 173774, 24 грн інфляційні втрати, 418884,25 грн пеня, 37349, 11 грн 3 % річних.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з статтею 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлене договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В силу дії частини 1 статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Умовами пункту 1.2. договору погоджено, що передача об`єкту оренди відбувається згідно акта прийому-передачі.

04.05.2020 року між ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» та ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРАЙД» підписано акт прийому-передачі об`єкту оренди.

Зазначений Акт прийому-передачі приміщення від 04.05.2020 року містить підписи орендаря та суборендаря.

Отже матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором суборенди № Апи 4.20 від 13.04.2020 та передання відповідачу в суборенду об`єкт оренди в належному для використання стані, а тому у відповідача з огляду на погоджені з позивачем умови договору виник обов`язок з своєчасної та повної сплати орендної плати.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п.5.2. Договору сплата орендної плати за фактом закінчення передплати здійснюється Суборендарем щомісячно до 5-го числа поточного місяця.

В матеріалах справи містяться вимоги позивача від 25.08.2023 та 16.08.2024 року про сплату орендної плати за договором №Апи 4.20 від 13.04.2020 року.

Однак, відповідач відповіді на вимоги не надав, заборгованість не сплатив.

Крім того, в матеріалах справи наявний адвокатський запит від 27.02.2023 року, в якому, у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю інформаційно-маркетинговий центр «Будінвест», заявник просить надати інформацію чи продовжений договір оренди № Аки 7.19 від 11.09.2019 року, який укладено між ТОВ «ЦЕНТР ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ», код ЄДРПОУ 30883206 та ТОВ «Завод «Будінвест», код ЄДРПОУ14103790 який діяв до 28.02.2023.

28.02.2023 року ТОВ «ЦЕНТР ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ» надав відповідь, згідно з якою вбачається, що договір оренди № Аки 7.19 від 11.09.2019 року, який укладено між ТОВ «ЦЕНТР ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ», код ЄДРПОУ 30883206 та ТОВ «Завод «Будінвест», код ЄДРПОУ 14103790, який діяв до 28.02.2023, автоматично продовжений на 35 календарних місяців.

Статтями 525, 526 ЦК України, які кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, матеріали справи свідчать, що позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо здійснення оплати платежів, пов`язаних з суборендою приміщення.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення умов пункту 5.2. договору несвоєчасно та не у повному обсязі здійснювалась на користь позивача сплата орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Разом з тим, жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої та заявленої заборгованості, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

При цьому матеріали справи свідчать, що наявність та обсяг заборгованості відповідача, а також настання строку виконання обов`язку щодо сплати обумовлених договорами платежів, не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення повного розрахунку за суборенду приміщення, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 380780,00 грн є обґрунтованою, правомірною, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем також було нараховано до стягнення з відповідача пеню у сумі 418884,25грн, 3 % річних у розмірі 37349,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 173774,24грн.

Щодо пені.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно з статями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 418844,25 грн.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку про їх невірність та невідповідність вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п.9.2. Договору у разі прострочення платежів, передбачених цим Договором, неповного і/або несвоєчасного їх здійснення, Суборендар зобов`язується сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України, суд встановив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 9.2. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем заявлено до стягнення 418884,25 грн пені, яка нарахована на суму заборгованості із орендної плати у сумі 380780,00 грн за період з 10.05.2021 по 15.08.2024 року.

Відповідно до п.5.2 вищезазначеного договору сторонами узгоджено, що сплата орендної плати за фактом закінчення передплати здійснюється Суборендарем щомісячно до 5-го числа поточного місяця.

Позивач нараховує пеню на суму заборгованості, яка виникла сумарно станом на 15.08.2024 року, а не за кожен місяць окремо прострочення з орендної плати.

Отже, дослідивши розрахунок пені, суд встановив, що пеня розрахована невірно, а саме, пеня нарахована на загальну суму боргу з невірно визначеним початком нарахування на таку суму, та без встановленого ч.6 ст.232 ГК України обмеженням нарахування.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, відповідно до умов договору та норм законодавства, за кожен місяць прострочення зі сплати орендної плати окремо, з урахуванням визначеного позивачем початкового періоду нарахування, та обмеженням в 6 місяців відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, суд встановив, що розмір пені, який підлягає задоволенню, становить 62954,78 грн:

- на заборгованість з орендної плати за травень 2021 року в сумі 20,00 грн, за період з 10.05.2021 (визначений позивачем початок нарахування) по 06.11.2021 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1,58 грн;

- на заборгованість з орендної плати за червень 2021 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.06.2021 (початок прострочення) по 06.12.2021 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 819,44 грн;

- на заборгованість з орендної плати за липень 2021 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.07.2021 (початок прострочення) по 06.01.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 848,27 грн;

- на заборгованість з орендної плати за вересень 2021 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.09.2021 (початок прострочення) по 06.03.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 896,86 грн;

- на заборгованість з орендної плати за жовтень 2021 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.10.2021 (початок прострочення) по 06.04.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 928,15 грн;

- на заборгованість з орендної плати за листопад 2021 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.11.2021 (початок прострочення) по 06.05.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 848,19 грн;

- на заборгованість з орендної плати за грудень 2021 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.12.2021 (початок прострочення) по 06.06.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1011,33 грн;

- на заборгованість з орендної плати за січень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.01.2022 (початок прострочення) по 06.07.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1271,03 грн;

- на заборгованість з орендної плати за лютий 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.02.2022 (початок прострочення) по 06.08.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1534,57 грн;

- на заборгованість з орендної плати за березень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.03.2022 (початок прострочення) по 06.09.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1806,35 грн;

- на заборгованість з орендної плати за квітень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.04.2022 (початок прострочення) по 06.10.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2047,94 грн;

- на заборгованість з орендної плати за травень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.05.2022 (початок прострочення) по 06.11.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2308,72 грн;

- на заборгованість з орендної плати за червень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.06.2022 (початок прострочення) по 06.12.2022 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2525,59 грн;

- на заборгованість з орендної плати за липень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.07.2022 по 06.01.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2539,32 грн;

- на заборгованість з орендної плати за серпень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.08.2022 (початок прострочення) по 06.02.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2539,32 грн;

- на заборгованість з орендної плати за вересень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.09.2022 (початок прострочення) по 06.03.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2498,14 грн;

- на заборгованість з орендної плати за жовтень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.10.2022 (початок прострочення) по 06.04.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2511,86 грн;

- на заборгованість з орендної плати за листопад 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.11.2022 (початок прострочення) по 06.05.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2498,14 грн;

- на заборгованість з орендної плати за грудень 2022 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.12.2022 (початок прострочення) по 06.06.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2511,86 грн;

- на заборгованість з орендної плати за січень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.01.2023 (початок прострочення) по 06.07.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2498,14 грн;

- на заборгованість з орендної плати за лютий 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.02.2023 (початок прострочення) по 06.08.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2481,67 грн;

- на заборгованість з орендної плати за березень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.03.2023 (початок прострочення) по 06.09.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2471,78 грн;

- на заборгованість з орендної плати за квітень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.04.2023 (початок прострочення) по 06.10.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2384,49 грн;

- на заборгованість з орендної плати за травень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.05.2023 (початок прострочення) по 06.11.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2288,95 грн;

- на заборгованість з орендної плати за червень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.06.2023 (початок прострочення) по 06.12.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 2126,99 грн;

- на заборгованість з орендної плати за липень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.07.2023 (початок прострочення) по 06.01.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1974,77 грн;

- на заборгованість з орендної плати за серпень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.08.2023 (початок прострочення) по 06.02.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1818,69 грн;

- на заборгованість з орендної плати за вересень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.09.2023 (початок прострочення) по 06.03.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1682,42 грн;

- на заборгованість з орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.10.2023 (початок прострочення) по 06.04.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1591,43 грн;

- на заборгованість з орендної плати за листопад 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.11.2023 (початок прострочення) по 06.05.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1505,14 грн;

- на заборгованість з орендної плати за грудень 2023 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.12.2023 (початок прострочення) по 06.06.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1470,75 грн;

- на заборгованість з орендної плати за січень 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.01.2024 по 06.07.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1426,07 грн;

- на заборгованість з орендної плати за лютий 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.02.2024 (початок прострочення) по 06.08.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1392,12 грн;

- на заборгованість з орендної плати за березень 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.03.2024 (початок прострочення) по 15.08.2024 (кінцевий період, визначений позивачем) - 1218,00 грн;

- на заборгованість з орендної плати за квітень 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.04.2024 (початок прострочення) по 15.08.2024 (кінцевий період, визначений позивачем) - 969,42 грн;

- на заборгованість з орендної плати за травень 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.05.2024 (початок прострочення) по 15.08.2024 (кінцевий період, визначений позивачем) - 736,72грн;

- на заборгованість з орендної плати за червень 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.06.2024 (початок прострочення) по 15.08.2024 (кінцевий період, визначений позивачем) - 507,57грн;

- на заборгованість з орендної плати за липень 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.07.2024 (початок прострочення) по 15.08.2024 (кінцевий період, визначений позивачем) - 291,84грн;

- на заборгованість з орендної плати за серпень 2024 року в сумі 10020,00 грн, за період з 06.08.2024 (початок прострочення) по 15.08.2024 (кінцевий період, визначений позивачем) - 71,18 грн.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 62954,78 грн.

В частині стягнення 355929,47 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вже зазначалось, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні на несплачену загальну суму боргу, а не за кожний місяць заборгованості з орендної плати окремо.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, відповідно до норм законодавства, за кожен місяць окремо, з урахуванням визначених позивачем початкових періодів нарахування, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних, який підлягає задоволенню, становить 17980,99 грн 3% річних та 62521,60 грн інфляційних.

В частині стягнення 19368,12 грн 3% річних та 111252,61 грн інфляційних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 355929,47 грн пені, 19368,12 грн 3% річних та 111252,61 грн інфляційних, суд визнає позовні вимоги частково правомірними та обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 6290,85 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивачем заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено чч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

- договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 20.09.2024 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №5796 від 12.06.2020 року;

- ордер серія АХ №1209963 від 20.09.2024 року;

- додаткова угода від 11.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 20.09.2024 року;

- акт виконаних робіт від 26.11.2024 по договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 20.09.2024 року з урахуванням додаткової угоди від 11.10.2024.

Судом встановлено, що 20.09.2024 року між позивачем та адвокатським об`єднанням "Мельник та Партнери" було укладено Договір про надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась Кузнецовою А.А., який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДН №5796 від 12.06.2020 року року, а тому має право надавати правничу допомогу позивачу.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з процесуальним законодавством розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

Позивач просить стягнути з відповідача 50000,00 грн витрат на правничу допомогу, на підставі вищезазначених документів.

Умовами додаткової угоди від 11.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 20.09.2024 року сторони погодили, що гонорар (винагорода) за надання адвокатських послуг (правової допомоги) за договором про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2024 б/н , а саме ведення господарської справи №922/3349/24 в суді першої інстанції, тобто у Господарському суді Харківської області, буде обчислятися у фіксованому розмірі та складає 50000,00 грн, яка підлягає сплаті клієнтом протягом п`яти днів на реквізити об`єднання після набрання рішенням Господарського суду Харківської області (ухвали) законної сили, в залежності від результату розгляду господарської справи №922/3349/24.

З матеріалів справи, а саме з Акту виконаних робіт від 26.11.2024 року слідує, що адвокатським об`єднанням надані позивачу наступні послуги, ведення господарської справи №922/3349/24 в суді першої інстанції, тобто у Господарському суді Харківської області в незалежності від кількості витраченого часу адвокатом Об`єднання на складання будь-яких процесуальних документів та участь у судових засіданнях в Господарському суді Харківської області в незалежності від кількості судових засідань, зокрема: усна консультація адвоката з вивченням документів, узгодження правової позиції, складання позовної заяви та остаточне узгодження правової позиції по справі, подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області, подання заяви про виконання ухвали суду від 03.10.2024.

Отже позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги на суму 50000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Здійснюючи розподіл витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін під час розгляду справи; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20 та у додатковій постанові від 16.03.2023 у cправі №927/153/22.

При цьому суд враховує правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем в свою чергу не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката.

Таким чином, враховуючи доведеність позивачем понесених витрат на послуги адвоката у розмірі 50000,00 грн, який є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на послуги адвоката, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Проте, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткової відмови в позові, стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25932,12 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прайд" (адреса: 61145, м.Харків, вул. Клочківська, 174, оф.208; код ЄДРПОУ 33411320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр «Будінвест» (адреса: 61066, м.Харків, вул.Велозаводська, буд.1; код ЄДРПОУ 30358432) 524237,37 грн, з яких: 380780,00 грн - основна заборгованість; 62954,78грн- пеня; 62521,60 грн - інфляційні нарахування; 17980,99 грн - 3% річних, а також 6290,85 грн судового збору та 25932,12 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" грудня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт