Ухвала

від 02.12.2024 по справі 925/1453/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02 грудня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1453/24

Суддя Господарського суду Черкаської області Зарічанська З.В., розглянувши матеріали позовної заяви Управління інспектування Черкаської міської ради

до відповідача - Приватного підприємства "СК Креатив",

про зобов`язання повернути тимчасову споруду,

УСТАНОВИЛА:

27.01.2024 за допомогою системи "Електронний суд" Управління інспектування Черкаської міської ради подало до Господарського суду Черкаської області позовну заяву з вимогою зобов`язати Приватне підприємство "СК Креатив" повернути управлінню інспектування Черкаської міської ради тимчасову споруду (чотири павільйони) демонтовану відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.06.2017 року № 569, що була передана на безоплатне зберігання згідно договору від 12.06.2018 № 1.

30.11.2024 за допомогою системи "Електронний суд" також подано клопотання про долучення доказів, а саме доказів сплати судового збору.

Дослідивши позовну заяву, суддя дійшла висновку, що вона підлягає поверненню на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на таке.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позовна заява повинна містити підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів.

Дослідивши позовну заяву, суддя встановила, що її підписано ОСОБА_1 .

На підтвердження наявності у Ободовського Д.В. повноважень діяти від імені та в інтересах Управління інспектування Черкаської міської ради позивач надав Довіреність у порядку передоручення від 04.01.2023, видану ОСОБА_2 , який відповідно до наданої позивачем інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником юридичної особи.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. (ч. 1 ст. 56 ГПК України)

30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.

Статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 №390-IX.

Відповідно до вказаних змін, зокрема, ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. (ч. 1 ст. 58 ГПК України)

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. (ч. 3 ст. 56 ГПК України)

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19 та від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Як встановлено суддею вище, на підтвердження наявності у Ободовського Д.В. повноважень діяти від імені та в інтересах Управління інспектування Черкаської міської ради суду подано довіреність в порядку передоручення від 04.01.2024, яка сама по собі не може бути належним доказом на підтвердження самопредставництва Ободовського Д.В. на представлення інтересів позивача.

Така довіреність не містить інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні ч. 3 ст. 56 ГПК України.

При цьому, довіреність, за відсутності доказів, передбачених ч. 3 ст. 56 ГПК України, не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені підприємства в порядку самопредставництва.

Суддя звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений у ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 917/106/20 та від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про особу, що підписала позовну заяву від імені Управління інспектування Черкаської міської ради, а саме ОСОБА_1 в такому Реєстрі відсутня.

Разом з цим, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За приписами ч. 1, 3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (ч. 5 ст. 12 ГПК України)

Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. (п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України)

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. (ч. 7 ст. 12 ГПК України)

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

З викладеного випливає, що ст. 247 ГПК України, є спеціальною по відношенню до ст. 12 цього Кодексу в регулюванні порядку розгляду справ саме у спрощеному позовному провадженні.

Так, ст. 247 ГПК України розрізняє (шляхом виокремлення в окремі частини правової норми) дві окремі категорії справ, які можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, а саме: - малозначні справи в силу приписів Закону, якщо ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; - будь-які інші справи, віднесені до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження, тобто справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/11701/18.

Позивачем заявлена немайнова позовна вимога.

З огляду на викладене, дана справа не є малозначною в розумінні Закону.

Отже, позовну заяву із заявленою вимогою має право підписувати або представник в порядку самопредставництва або адвокат.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". (ч. 4 ст. 60 ГПК України)

Як уже встановлено суддею, позовна заява від імені Управління інспектування Черкаської міської ради підписана її представником Ободовським Д.В., який діє без надання доказів на підтвердження того, що вказана особа має статус адвоката.

Крім того, суд здійснив запит до Єдиного Реєстру Адвокатів України, та виявив, що останній не містить відомостей про ОСОБА_1 .

Отже, з огляду на зазначене, суду жодними доказами не доведено, що подана до Господарського суду Черкаської області позовна заява від імені Управління інспектування Черкаської міської ради підписана особою, яка має право її підписувати відповідно до вимог чинного законодавства.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Підсумовуючи викладене, вказана позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Водночас, суд бере до уваги, що позивач звернувся до суду шляхом подання позовної заяви за допомогою системи "Електронний суд", отже, фактичному поверненню у паперовому вигляді, позовна заява не підлягає.

За змістом ч. 6 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. (ч. 8 ст. 174 ГПК України)

Керуючись ст. 174, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву Управління інспектування Черкаської міської ради і додані до неї документи - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Копію ухвали надіслати позивачу за допомогою системи "Електронний суд".

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА