Рішення

від 21.10.2024 по справі 204/1375/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1375/24

Провадження № 2/204/1765/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Титова-18А» про відновлення становища, яке існувала до порушення, шляхом зобов`язання демонтувати камери системи відеоспостереження,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила відновити становище, яке існувало до порушення, а саме зобов`язати Голову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТИТОВА-18А» ОСОБА_3 демонтувати систему відеоспостереження в кількості 4-х відеокамер, що встановлені на фасаді на вході в будинок, в під`їзді, та в обох ліфтах будинку за адресою АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що в серпні 2023 року в під`їзді будинку де мешкає позивачка, та прописана, за адресою АДРЕСА_1 , були встановлені чотири камери відеоспостереження. Камери були встановлені таким чином, що позивачка, як і інші мешканці будинку, не можу вільно потрапити до свого помешкання, або вийти з нього, не потрапивши в їх об`єктиви. А саме відеокамери були встановлені над входом в під`їзд, всередині під`їзду біля ліфтів, та в обох ліфтах будинку. ОСОБА_3 без згоди більшості мешканців будинку, встановила систему відео нагляду в будинку. Доступ до відеоматеріалів з відеокамер у позивачки відсутній. За допомогою цих відеокамер, можна збирати та накопичувати інформацію про мешканців будинку та членів їх сімей. Внаслідок встановлення камер, ОСОБА_3 отримала можливість здійснювати цілодобову відео фіксацію особистого життя позивачки, членів її сім`ї без згоди позивачки, чим порушує право на особисте життя. В якості спроби досудового врегулювання цього спору, позивачка на протязі місяця, намагалась зателефонувати ОСОБА_3 по її офіційному телефону, як Голови ОСББ будинку Титова 18а, але він весь цей час не працював. Також, позивачка намагалась з цього приводу додзвонитись керівникові компанії, яка обслуговує її будинок, але на питання про те, хто, на якій підставі та з якою ціллю, встановив відеокамери в під`їзді, та куди потрапляє інформація з них, він кинув слухавку та заблокував її номер телефона. Також 11.09.2023 року позивачка звернулась до відділу поліції, по даному факту була проведена перевірка та рекомендовано звернутись до суду. В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що свою згоду, на збирання, зберігання, використання і поширення інформації про позивачку, а також членів її родини, вона не давала, тому вважає наявність цих відеокамер втручанням в її особисте життя, що порушує ст. 32 Конституції України, ст. 301 Цивільного Кодексу України. Також, зазначає, що ОСОБА_3 раніше вже розголошувала та передавала її персональні данні, 3-м особам, з метою нанесення їй фізичної та матеріальної шкоди, і по цьому факту вона вже зверталась до правоохоронних органів. Тому, в неї є всі підстави вважати, що дані камери відеоспостсреження ОСОБА_3 буде використовувати для збирання, зберігання, використання і поширення інформації про неї та втручання в її особисте життя.

Не погодившисьз позовнимивимогами,представником відповідачаподано досуду відзивна позовнузаяву,відповідно доякого вказуєнаступне.08червня 2023року ПравліннямОСББ,за результатамиписьмового опитуванняспіввласників Об`єднаннящодо встановленнявідеокамер уліфтах,холі першогоповерху тана вулиці(співвласникимайже одноголосновисловилися завстановлення камервідеоспостереження),було прийняторішення встановитивідеокамери вліфтах,холі першогоповерху тана вулицібез додатковихзборів тавнесків зарахунок резервногофонду згіднозатвердженого кошторису.Дане рішеннябуло ухваленоу зв`язкуз тим,що воб`єднанніпочастішали випадкипошкодження ліфтівта холубудинку,та йвзагалі камеривідеоспостереження потрібнідля підвищеннярівня безпекимешканців будинкупід часвоєнного стану,забезпечення схоронностімайна власниківбудинку тафіксації незаконнихдій стороннімиособами.Встановлення відеокамердля збереженняспільного майнав місцяхзагального користуваннябудинку неє втручаннямв особистежиття йогоспіввласників чиінших осіб,адже направленев першучергу наналежне збереженнята утриманняспільного майнаспіввласників будинку.Об`єднанняне знімає,не зберігаєта непоширює інформаціюпро особистежиття чито співвласниківбудинку чийого мешканців.Правління ОСББв межахповноважень визначенихСтатутом маєправо прийматирішення вінтересах співвласників,та зметою збереженняїхнього майнав рамкахзатвердженого загальнимизборами об`єднаннякошторису.Вищевказане рішенняПравління ОСББніким неоскаржене тає діючим.Відповідно дозмісту частинипершої статті16ЦК Україникожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу.Під способамизахисту суб`єктивнихправ розуміютьзакріплені закономматеріально-правові заходиохоронного характеру,за допомогоюяких проводитьсяпоновлення (визнання)порушених (оспорюваних)прав івплив направопорушника.Тобто цедії,спрямовані назапобігання порушеннюабо навідновлення порушеного,невизнаного,оспорюваного цивільногоправа чиінтересу,і такіспособи маютьбути доступнимий ефективними.Застосування конкретногоспособу захистуцивільного правазалежить яквід зміступрава чиінтересу,за захистомякого звернуласяособа,так івід характеруйого порушення,невизнання абооспорення.Це правочи інтерессуд маєзахистити успосіб,який єефективним,тобто таким,що відповідаєзмісту відповідногоправа чиінтересу,характеру йогопорушення,невизнання абооспорення таспричиненим цимидіяннями наслідкам. Правові таорганізаційні засадистворення,функціонування,реорганізації таліквідації об`єднаньвласників жилихта нежилихприміщень багатоквартирногобудинку,захисту їхніхправ тавиконання обов`язківщодо спільногоутримання багатоквартирногобудинку визначеноспеціальною нормою-Законом №2866-III.Пунктом 1Розділу ІІСтатуту ОСББвизначено,що метоюстворення об`єднанняє забезпеченняі захистправ співвласників,дотримання нимисвоїх обов`язків,належне утриманнята використанняспільного майнабудинку,забезпечення своєчасногонадходження коштівдля сплативсіх платежів,передбачених законодавствомта цимСтатутом.Пунктом 3Розділу ІІСтатуту ОСББвизначено,що завданнямта предметомдіяльності об`єднанняє:забезпечення реалізаціїправ співвласниківна володіннята користуванняспільним майном;забезпечення належногоутримання багатоквартирногобудинку таприбудинкової території;сприяння співвласникамв отриманніжитлово-комунальнихта іншихпослуг належноїякості заобґрунтованими цінами;забезпечення виконанняспіввласниками своїхзобов`язань,пов`язанихз діяльністюоб`єднання.Отже,Закон №2866-IIIта СтатутОСББ визначаєйого якюридичну особу,створену власникамидля сприяннявикористання їхвласного майна,управління,утримання івикористання неподільногота загальногомайна. Відтак напозивача покладенийобов`язокобґрунтувати судусвої вимогиподаними досуду доказами,тобто,довести,що правата інтересипозивача дійснопорушуються,оспорюються чине визнаються,а томупотребують захисту.Обов`язокдоказування таподання доказіввідповідно доЦК Українирозподіляється міжсторонами виходячиз того,хто посилаєтьсяна певніюридичні факти,які обґрунтовуютьйого вимогита заперечення. Позивач не довів, яким чином встановлення ОСББ камер відеоспостереження в місцях загального користування будинку є порушенням чинного законодавства. Камери відеоспостереження в місцях загального користування, а саме на вулицях, в парках і скверах стало нормою та буденністю, але для Позивача це не є втручанням в особисте життя, напевне. Особисте та приватне життя Позивача обмежується житлом співвласника у його житловому будинку. З урахуванням вищенаведеного, робимо висновок, що ані рішення Правління ОСББ про встановлення камер відеоспостереження, якому передувало опитування співвласників, ані встановлення камер відеоспостереження для збереження спільного майна будинку, не порушує прав Позивача, адже Позивачем не доведено, яким чином встановлення камер відеоспостереження в місцях загального користування будинку є втручанням в його особисте життя, яким чином це призводить до посягання на приватність та його безпеку, в тому числі інших співвласників будинку. Окрім Позивача жоден співвласник не звертався до голови правління з проханням демонтажу камер відеоспостереження, натомість навпаки отримані подяки від співвласників за їх встановлення. Позовна вимога Позивача щодо демонтажу системи відеоспостереження, яка встановлена в ОСББ на захист інтересів співвласників будинку та захисту їх спільного майна, за кошти співвласників і відповідності до мети створення і діяльності об`єднання, не призведе до поновлення прав і законних інтересів Позивача, який звертається з таким позовом. Швидше за все такий позов буде свідчити про втручання суду в діяльність ОСББ та порушення інтересів його співвласників, що є недопустимим.

Позивачкою було подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої вказує наступне. Невідомо коли саме та в який спосіб проводилось письмове опитування співвласників Об`єднання щодо встановлення відеокамер. Взагалі пояснення відповідача по їх повноваженням на встановлення відеокамер в будинку містить суцільні протиріччя. В першому варіанті відзиву, який є в матеріалах судової справи, написано що 8 червня 2023 Правлінням ОСББ було прийняте рішення встановити відеокамери в ліфтах, холі першого поверху та на вулиці без додаткових зборів. Жодної мови про письмове опитування співвласників в першому відзиві взагалі ніде не йде. В цьому відзиві з`явилось вже письмове опитування співвласників, яке нібито проводилось перед 8 червня 2023 року і за результатами якого, Правлінням було вирішено встановити відеокамери, при цьому додаток до відзиву з листами письмового опитування чомусь надано як скан, без оригіналів підписів, а також в ньому нема дати, коли саме це опитування проводилось. Тому в неї є всі підстави вважати що ніякого опитування, про встановлення відеокамер не проводилось, а дані листи з підписами співвласників сфальсифіковані. По-друге згідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів об`єднання доводиться до відома співвласників ініціатором загальних зборів. Співвласники мають право знайомитись з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити копії з них. Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано більшості голосів «за» або «проти», проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Тобто, всі важливі питання про використання спільного майна в будинку, умов використання спільного майна та умов проживання, до яких безумовно відноситься встановлення камер відеоспостереження, їх кількість, надання доступу до відео з відеокамер всім мешканцям будинку, повинні вирішуватись виключно загальними зборами. Таким чином рішення правління, про встановлення камер відеоспостереження в будинку, в особі мешканців 4-х квартир ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без скликання загальних зборів співвласників, є грубим порушенням Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статуту ОСББ, ст. 32 Конституції України, ст. ЗОЇ, ст. 302, ст. 307 ЦК України та інших міжнародних норм. Адвокат Відповідача у відзиві зазначає, що дане рішення було ухвалене у зв`язку з тим, що в об`єднані почастішали випадки пошкодження ліфтів та холу будинку, та й взагалі камери відеоспостереження потрібні для підвищення рівня безпеки мешканців будинку, забезпечення схоронності майна власників будинку та фіксації незаконних дій сторонніми особами. Такі твердження зовсім не відповідають дійсності. Хочу зазначити що взагалі будинок з часу організації ОСББ знаходиться в занедбаному стані, і встановлення відеокамер не поліпшило, а лише погіршало це становище. Якщо б ці відеокамери були дійсно встановлені в інтересах співвласників та для збереження спільного майна, то доступ до відеоматеріалів з цих відеокамер мав би бути в усіх жителів будинку. Більш того, коли ОСОБА_7 , яка є однією з членів правління ОСББ, а також консьєржкою в будинку, спровокувала з неї бійку в холі першого поверху, потім її син погрожуючи їй фізичною розправою кинув в неї пляшку з алкогольним напоєм, який перед цим розпивав в тому самому холі під відеокамерою. Наявність відеокамер його жодним чином не стримувала, тому що доступ до відео з цих відеокамер, є лише у них самих. По приїзду поліції вони заявили, що відеокамера не працює та не надали відео з неї. Також щодо забезпечення схоронності майна власників будинку, хочу зазначити що відеоспостереження та відеозапис пересування в місцях загального користування будинку навпаки підсилює ризик небезпеки для майна співвласників, оскільки відеоінформація про відсутність людей у квартирі, може бути підставою для злодіїв для проникнення до квартири та вчинення крадіжки. Тим паче, як було сказано вище, доступ до цієї відеоінформації відсутній у жителів будинку. Адвокат Позивача зазначає, що встановлення відеокамер для збереження спільного майна в місцях загального користування будинку не є втручанням в особисте життя його співвласників чи інших осіб, адже направлене в першу чергу на належне збереження та утримання спільного майна. Об`єднання не знімає, не зберігає та не поширює інформацію про особисте життя співвласників будинку та його мешканців. Ці висловлювання є порожніми та не підкріплені жодними фактами, тоді як навпаки в будинку з появою цих відеокамер, склалась ситуація, коли так зване правління ОСББ дозволяє собі образливо висловлюватись на адресу співвласників будинку, вказувати, як їм ходити, заохочувати алкоголіків та інших маргінальних осіб до хуліганських дій та забруднення під`їзду будинку, розповсюдження наклепу на мешканців будинку. Також хочу зазначити, що Правлінням ОСББ порушуються Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статут ОСББ в яких говориться про роботу ОСББ на засадах прозорості, добросусідства та підзвітності діяльності ОСББ співвласникам об`єднання.

В судовому засіданні позивачка просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовної заяви.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити, по наступним підставам.

Як вбачається із матеріалів справи, протоколом №1/2023 чергового засідання правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Титова - 18А» від 08 червня 2023 року, членами правління було вирішено встановити відеокамери в ліфтах, холі першого поверху та на вулиці без додаткових зборів та внесків за рахунок резервного фонду згідно затвердженого кошторису. Також, відповідачем було надано докази проведення опитування співвласників ОСББ «Титова-18А» щодо встановлення відеокамери в ліфтах.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ) та Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII).

Згідно зі статтею 12 Закону № 2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до статті 16 Закону № 2866-ІІІ об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, в тому числі захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка стверджує, що відповідач втручається в її особисте життя встановивши відеокамери в під`їзді.

Відповідно до п. 3 статуту ОСББ визначено, що завданням та предметом діяльності об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласниками в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльності об`єднання.

Пунктом 11 статуту ОСББ визначено, що рішення загальних зборів, прийняти відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

З урахуванням вищезазначеного ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до всіх питань, що стосуються збереження спільного майна співвласників, а отже, може мати власну, матеріально-правову зацікавленість у спорах, що стосуються будинку, діяти від власного імені у відносинах із замовником та виконавцем відповідних робіт. Наявність матеріально-правової зацікавленості в ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань, є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб`єктності, а отже, і права на звернення до суду із самостійним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судом встановлено, що відповідачем було узгоджено з іншими співвласниками монтаж камер відеоспостереження та членами правління вирішено встановити відеокамери, яке оформлено протоколом №1/2023 від 08 червня 2023 року.

Судом відхилено посилання позивачки на безпідставні дії ОСББ, в тому числі її головою ОСОБА_3 .

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись принципом змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Цей принцип передбачає, що суд не має права вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається біль вірогідним, ніж протилежний. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, позивач повинен довести наявність тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а не лише заявити про них.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог, що відсутність світла пов`язана з незаконними діями відповідача.

Суд зазначає, що позивачкою не подано суду належних доказів безпідставного встановлення відеокамер в під`їзді. Крім того, слід зазначити, що позивачка не зверталася до суду з вимогами про визнання протоколу №1/2023 чергового засідання правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Титова - 18А» від 08 червня 2023 року, яким членами правління було вирішено встановити відеокамери в ліфтах, холі першого поверху та на вулиці, недійсним.

В свою чергу надані позивачами докази та обґрунтування у своїй сукупності містять в собі лише їх суб`єктивну оцінку діям відповідача.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Титова-18А» про відновлення становища, яке існувала до порушення, шляхом зобов`язання демонтувати камери системи відеоспостереження - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Титова-18А», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43302724, місцезнаходження: 49055, м. Дніпро, вул. Титова, 18а, кв. 1.

Суддя В.В. Самсонова