Ухвала

від 03.12.2024 по справі 904/4852/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4852/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Криворізької міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (головуючий - Іванов О. Г., судді: Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) у справі

за позовом Приватного підприємства "ГАЛА-ПК"

до: 1. Криворізької міської ради, 2. Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області

про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Криворізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 904/4852/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/4852/23 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.

25.11.2024 на адресу Верховного Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких Приватне підприємство "ГАЛА-ПК" просить відмовити у відкритті касаційного провадження за поданою Криворізькою міською радою скаргою, пояснюючи, що скаржником пропущено строк на звернення із касаційною скаргою та вона не містить належного обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, колегія суддів у наведеному складі дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Так, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, що передбачені законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно ж до приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2 684,00 гривні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання права власності на земельні ділянки, тому ця вимога є вимогою майнового характеру.

При цьому, як слідує з позовної заяви вартість земельних ділянок, на які Приватне підприємство "ГАЛА-ПК" просить визнати право власності становить 342 251, 00 грн і така вартість іншими учасниками справи не спростована.

Відповідач-1 у цій справі оскаржує судове рішення у справі з ціною позову 342 251, 00 грн, що становить менше п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому (за загальним правилом) воно не підлягає касаційному оскарженню і ураховуючи наведені вище приписи процесуального Закону, звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою скаржник повинен був належним чином обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які давали б касаційному суду можливість здійснити касаційний перегляд прийнятих у ній рішень.

В той же час у тексті касаційної скарги скаржник лише формально посилається на приписи пунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки наявність підстав для касаційного оскарження, що визначені вказаними пунктами жодним чином не обґрунтовує, хоча тягар доказування зазначених підстав лежить саме на ньому.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Криворізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 904/4852/23, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Криворізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 904/4852/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.