Рішення

від 03.12.2024 по справі 488/4153/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4153/24

Провадження № 2/487/3287/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-суддіА.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Сторона позивача 12.09.2024 звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з вказаним позовом. Просила суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 борг за кредитним договором №2965013 від 01.12.2019 в розмірі 53828,21грн. в т.ч. 8000,00грн. борг за тілом кредиту, 45828,21грн. борг по процентам.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.12.2019 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту №2965013. Вказаний договір було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил. Відповідно до п.5.1. та п.5.2. Правил, сторони домовилися, що договір укладається в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі укладеного договору відповідно до п.п. 1.3., 1.7., 3.1. Кредитного договору, кредитодавець 01.12.2019 перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 8000, 00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 28.06.2020 включно. Пунктом 1.7. Кредитного договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого у випадку користування кредитом менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п.1.3. цього договору суми кредиту.

У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п.1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 01.12.2019 до 31.12.2019 (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36% (акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил)) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)).

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, сторони погодили, що строк дії договору (п.2.42. Правил) встановлюється з дати укладення договору 01.12.2019 до кінцевої дати виконання договору 28.06.2020 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості.

Позивач належним чином, у повному обсязі, виконав свої зобов`язання за договором та надав кредит відповідачці у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 11.08.2024.

У порушення умов договору у строк до 28.06.2020 відповідачка не виконала свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 30.08.2024 має заборгованість у сумі 53828,21 грн., яка складається з: 8000,00грн. заборгованість за сумою кредиту; 45828,21грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

У зв`язку з вищенаведеним ТОВ «Алекскредит» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в сумі 53828,21 грн. та 3028 грн. судових витрат.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24.09.2024 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито спрощене провадження по справі.

22.11.2024 до суду надійшла заява від представника відповідача адвоката Бердар С.В., що по суті є відзивом на позовну заяву. Заявою представник відповідача просить відмовити у стягненні 45828,21грн. боргу по процентам за користування кредитом з підстав визначених положеннями п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.6-2 р.IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та зазначає, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 і долучає до заяви копію наказу в/ч 3056 №63птд від 04.04.2022 щодо призвання на військову службу за призовом під час мобілізації солдата запасу ОСОБА_2 .

26.11.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив якою просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача зауважує, що пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджуються на укладений договір. Після підтвердження відповідного статусу, пільги щодо дружин (чоловіків) військовослужбовців застосовуються з дати внесення змін до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме з 18.05.2024 року. Договір оформлений 01.12.2019 року, строк дії договору до 28.06.2020 року, згідно наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості проценти нараховувались до 28.06.2020 року. Отже нарахування відсотків за Договором, які заявлені позивачем до стягнення, здійснювалось до дати внесення змін до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». ОСОБА_2 , згідно з витягом з наказу командира військової частини, став військовослужбовцем 04.04.2022. У свою чергу, кредитний договір був укладений на строк з 01.12.2019 до 28.06.2020, що свідчить про те, що ні на дату укладання кредитного договору, ні на кінцеву дату виконання договору, чоловік відповідача не був військовослужбовцем.

28.11.2024 до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) від представника відповідача адвоката Бердар С.В., в яких зазначає представник, що договором про надання кредиту передбачено, що за строк 01.12.2019-28.06.2020 проценти за користування кредитом складатимуть 4 085,4 грн (4 080 грн за період з 01.12.2019-31.12.2019 та 5,4 грн за 01.01.202028.06.2020), а загальна вартість кредиту 12 085,4 грн. Відтак нарахування позивачем процентів у розмірі 45 828,21 грн є неправомірне та суперечить положенням ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Укладаючи Договір про надання кредиту відповідачка вважала узгодженими умови, за якими загальний розмір процентів за користування кредитом складатиме 4 085,4 грн. Своєю чергою, нарахування кредитодавцем (позивачем) процентів у розмірі, що значно більший, ніж передбачено договором, не відповідав принципам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідачка є дружиною ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується також військовим квитком.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просить про розгляд справи за його відсутності, крім того відсутні заперечення проти заочного розгляду справи.

Відповідач та її представник в призначене судове засідання не з`явились, про час та дату судового засідання повідомлено належними чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №2965013.

Відповідно до п. 1.2.-1.4. Кредитного договору, за цим договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні. Сума кредиту складає 8 000, 00 грн., кредит надається позичальнику у вказаній сумі в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника.

Пунктами 1.5., 1.7. Кредитного договору передбачено, що за цим договором позичальник сплачує суму кредиту, проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) та компенсацію, які можуть нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: п.1.7.1. у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п.1.3. цього договору суми кредиту; п.1.7.2., 1.7.3. у випадку використання позичальником лояльних умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредитку та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 01.12.2019 до 31.12.2019 (включно) процентна ставка складає 1,36% за один день (акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил)), в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 01.01.2020 до 28.06.2020 (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.34. Правил)).

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 01.12.2019 до кінцевої дати виконання договору 28.06.2020.

Зазначений Кредитний договір №2965013 від 01.12.2019 укладений в електронній формі та підписаний сторонами електронним підписом, зокрема, відповідачкою ОСОБА_1 договір підписано підписом за допомогою електронного одноразового ідентифікатора PS2965013.

До Кредитного договору №2965013 від 01.12.2019 додано як Додаток №1 Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору (Стандартизована форма) від 30.08.2024, Пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №2965013 від 01.12.2019. Вказані документи також підписані відповідачкою ОСОБА_1 підписом за допомогою електронного одноразового ідентифікатора PS2965013.

Відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за Кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №2965013 від 01.12.2019, станом на 30.08.2024, яка нарахована за період з 01.12.2019 по 28.06.2020, ОСОБА_1 перед ТОВ «Алекскредит» становить 53828,21грн., яка складається з: 8000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту та 45828,21 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір №2965013від 01.12.2019 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статями 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановлені договором.

Як передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Щодо нарахування процентів суд зазначає наступне.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Розрахунок заборгованості проведений з дотриманням узгоджених сторонами вищевказаних істотних умов договору, а відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин, а також розрахунку заборгованості.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Суд, вважає не обґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав щодо стягнення 45828,21грн. боргу за процентами, оскільки за розрахунком позивача вони були нараховані з 02.12.2019 по 28.06.2020 за умовами договору. До того ж, ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації 04.04.2022, воєнний стан введено з 24.02.2024, що виключає застосування до спірних відносин положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.6-2 р.IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»

Разом з тим, згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів»

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання»

Згідно з умовами Кредитного договору, факт укладення якого не заперечується відповідачем, реальна річна ставка при Базовому періоді за користування кредитом становить 620,50% річних, реальна річна ставка при Спеціальному періоді за користування кредитом становить 1095,00% річних, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі (за період з 01.12.2019 по 28.06.2020), що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача, як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50,0 % від суми заборгованості по кредиту, а саме до 4000,00 грн.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн. та заборгованість за відсотками 4000,00 грн., а всього 12000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 674,94 грн. (12000,00 грн./53828,21 грн. х 3028,00 грн.)

Керуючись ст.ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,280,282,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Алекскредит» заборгованість за кредитним договором №2965013 від 01.12.2019 у розмірі 12000 (дванадцяти тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 94 коп.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скаргибезпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягомтридцяти днів з дня складання повногосудового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач:Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А, код ЄДРПОУ 41346335.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.А. Лагода