Рішення

від 26.11.2024 по справі 953/2858/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2858/24

н/п 2/953/2188/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді- Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання - Смаль Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» про витребування житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Годунова В.С., звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», в якому просить витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок, з надвірними будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач на обгрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1 був власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 7115 від 13.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є.

13.07.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК», було укладено кредитний договір № 701/663/2007.

В той же день 13.07.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК» було укладено договір іпотеки № PCL-701/663/2007, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

01 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» було укладено договір відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.

Того ж дня, 01 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» та ОСОБА_3 (фізичною особою) був укладений договір відступлення права вимоги.

Також 01 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» та ОСОБА_3 (фізичною особою) укладено договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки № PCL-701/663/2007 від 13 липня 2007 року. Вказана обставина підтверджується в тому числі і ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.07.2021 по справі № 640/11030/16-ц.

06.10.2021 відповідно до інформації з ДРРП рішенням державного реєстратора Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 .

Підставою для реєстрації права власності послугували: договір іпотеки, серія та номер: 7122, виданий 13.07.2007, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Л.Є.; договір про відступлення права вимоги серія та номер: 1475, виданий 01.04.2021, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксін С.Ю.; вимога, серія та номер: б/н, виданий 19.07.2021, видавник: іпотекодержатель ОСОБА_3 ; вимога, серія та номер: б/н, виданий 21.08.2021, видавник: іпотекодержатель ОСОБА_3 .

27.11.2023 ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу цього будинку.

Відповідно до постанови ВП ВС від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 ОСОБА_3 не міг стати власником будинку, отже всі подальші перепродажі будинку не мають ніякого правового значення, житловий будинок вибув з володіння позивача без достатніх правових підстав.

Із посиланням на норми ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15,15, 317, 321, 512, ч. 1 ст. 1054 ЦК України просить суд витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач також навів орієнтовний розрахунок витрат на послуги адвоката в розмірі 25000,00 гривень, які просить дозволити надати протягом 5 днів з дня винесення рішення по суті спору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024, справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

11.04.2024 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Годуновим В.С. до суду подано заяву про забезпечення позову (а.с.28-31).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2024 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Годунова Віталія Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі №953/2858/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» про витребування житлового будинку. Накладено арешт та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/ або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2477273163120 (а.с.39-40).

22.04.2024 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі (а.с.54).

15.05.2024 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить прийняти даний відзив; відмовити у позові та витрати по справі покласти на позивача. На обгрунтування відзиву відповідач, посилаючись на ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ч.5 ст.12, ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 , ст.328, 330, 387, 388 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц, від 18.01.2017 у справі №6-2776цс16, №202/8669/19 від 22.02.2023, №201/1968/22 від 22.11.2023, зазначила, що між нею та ОСОБА_3 07.11.2023 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Перед укладенням вказаного договору нотаріус перевірила будинок на наявність чинних обтяжень у вигляді арештів та інших заборон, після чого посвідчила договір та зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за нею право власності на нього. Про те, що у позивача є претензії до продавця будинку їй не було відомо, участі в жодних кредитно-іпотечних справах, предметом яких був придбаний нею будинок вона не приймала та про їх існування дізналася тільки зараз. Вказала, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки його витребування у неї, яка є добросовісним набувачем та набула право власності на підставі відплатного договору за ринковою ціною та за відсутності публічно відомих обмежень на відчуження, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. У такому випадку на неї безпідставно буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (а.с.64-67).

16.05.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Грайворонського І.В. надійшов відзив на позовну заяву (а.с.78-86). У відзиві на позов відповідач ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову, зазначає, що ОСОБА_1 був позичальником та іпотекодавцем у ПАТ «ОТП Банк» за кредитом, що забезпечений іпотекою спірного будинку. 01.04.2021 відбулось відступлення права вимоги від банку на ТОВ «ФК «Карточка Плюс». За умовами договору цесії від 01.04.2021, укладеного між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ОСОБА_3 (Цесіонарій) передає в розпорядження Цеденту грошові кошти в сумі 283000,00 гривень, а Цедент (Товариство) відступає Цесіонарію свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 в сумі 74636,02 доларів США. Дані обставини сторонами спору не заперечуються. Зазначає, що набув від ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» саме право грошової вимоги на зазначену вище суму, а не права кредитора та в порядку цесії. За договорами цесії суб`єктний склад законодавством не обмежений. В забезпечення виконання конкретного грошового зобов`язання в порядку відступлення права вимоги до ОСОБА_3 перейшли права іпотекодержателя, які він реалізував в позасудовий спосіб на підставі іпотечного застереження, що дозволяє іпотекодержателю зареєструвати право власності на іпотечний будинок в рахунок погашення грошового зобов`язання в сумі 74636,02 доларів США. Вважає, що для реалізації судового захисту права, позивач має довести порушення його права, в той час як позивач, як боржник та іпотекодавець в грошовому та в іпотечному забезпечувальному зобов`язаннях добровільно погодився на те, що кредитор-іпотекодержатель вправі звернути стягнення на іпотечне майно шляхом реєстрації на нього права власності у визначено ст. 37 Закону України «Про іпотеку» порядку. Крім того, кредитний та іпотечні договори не містять заборони або умови щодо попереднього погодження відступлення кредитором права вимоги. Внаслідок реалізації ОСОБА_3 прав іпотекодержателя припинились всі боргові зобов`язання позивача, що не може свідчити про порушення його прав. Також відповідач посилається на низку постанов Верховного Суду, згідно із яким відступлення права вимоги на конкретну суму заборгованості в порядку цесії законодавством не заборонено. Просив суд в позові відмовити, навів у відзиві орієнтовний розмір судових витрат з посиланням на право подати заяву про ухвалення додаткового рішення протягом 5-денного строку у випадку прийняття рішення на його користь. Проти розміру заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_3 заперечив з мотивів їх невідповідності складності справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, тобто з мотивів її непропорційності зазначивши, що лише посилання адвокатом позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду не є складним та не вимагає багато часу.

21.05.2024 до суду від представника позивача- адвоката Годунова В.С. надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву відповідача ОСОБА_3 , мотивуючи його тим, що на адресу позивачу надійшло поштове відправлення відповідача, яке направлене за рахунок одержувача, що, як вважає, представник позивача, є зловживанням процесуальними правами відповідачем (а.с.92).

Ухвалою від 06.06.2024 закрите підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.107).

В судове засідання позивач чи його представник не з`явилися, представник позивача адвокат Годунов В.С. 02.09.2024 подав до суду заву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с.142).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно та належним чином (а.с.171), причини неявки у судове засідання не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Грайворонського І.В. в судове засідання не з`явився, 26.11.2024 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника (а.с.174).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом своєчасно та належним чином (а.с.166,172), причини неявки у судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.3ст.131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс».

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2007, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. 13.07.2007 р. №7115, ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.6,7).

13 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником прав якого є ПАТ «ОТП Банк», укладений Кредитний Договір № ML-701/663/2007, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 53 645,90 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки, передбачені Кредитним договором (а.с.8-13).

В той же день 13.07.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК», було укладено договір іпотеки № PCL-701/663/2007, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

01.04.2021 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № ML-701/663/2007 від 13.07.2007 (а.с.16-17).

01.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» та ОСОБА_3 був укладений договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № ML-701/663/2007 від 13.07.2007 (а.с.18-20).

01.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки № PCL-701/663/2007 від 13.07.2007 (а.с.20 зворотній бік-21).

06.10.2021 рішенням державного реєстратора Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 280724998 від 22.10.2021)(а.с.22).

Державна реєстрація права власності вчинена на підставі: договору іпотеки, серія та номер: 7122, виданого 13.07.2007, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Л.Є.; договору про відступлення права вимоги серія та номер: 1475, виданого 01.04.2021, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксін С.Ю.; вимога, серія та номер: б/н, виданого 19.07.2021, видавник: іпотекодержатель ОСОБА_3 ; вимога, серія та номер: б/н, виданого 21.08.2021, видавник: іпотекодержатель ОСОБА_3 .

27.11.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А., про що вчинено реєстровий запис № 1175 (далі договір купівлі-продажу)(а.с.82).

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу громадянин ОСОБА_3 передав, а громадянка ОСОБА_2 прийняла у власність належний продавцю на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , сплативши за нього грошову суму, вказану в пункті 5 цього договору.

Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу цей будинок з надвірними будівлями належить продавцю на підставі договору іпотеки, посвідченого 13.07.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. за р. № 7122; договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № PCL-701/663/2007 посвідченого 13.07.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. за р. № 7122, посвідченого 01.04.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за р. № 1475, вимоги іпотекодержателя ОСОБА_3 № б/н від 19.07.2021, вимоги іпотекодержателя ОСОБА_3 № б/н від 21.08.2021, зареєстрованих 06.10.2021 Державним реєстратором Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської обл. Микитенко Л.І., право власності № 44427664, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2477273163120.

За змістом пунктів 3 та 5 договору купівлі-продажу продаж зазначеного будинку проводиться за визначеною в звіті ТОВ «БЮРО ОЦІНКИ «ПАКТ» оціночною вартістю 164995,00 грн.

Позивач стверджує, що продавець будинку ОСОБА_3 не міг набути цей будинок у власність на підставі реалізації ним прав іпотекодержателя, оскільки, як фізична особа, не може бути стороною кредитного договору, в забезпечення якого укладено договір іпотеки спірного будинку.

Надаючи юридичну оцінку цьому доводу позивача, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1 договору відступлення права вимоги від 01.04.2021 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» та ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги в порядку та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_3 (Цесіонарій) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Цедента ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс», а Цедент зобов`язується відступити Цесіонарію свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), надалі Боржник, Кредитний договір № ML-701/6632/007 від 13.07.2007, який було укладено з Акціонерним товариством «ОТП БАНК», яке є правонаступником ПАТ «ОТП БАНК», яке в свою чергу, є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу, є правонаступником усіх прав та обов`язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» (надалі первісний кредитор).

За змістом п. 1.2 договору відступлення права вимоги від 01.04.2021 за основним договором відступаються наступні права: права вимоги в розмірі 74636,02 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення цього договору становить 2076568,13 грн., що складається з: суми кредиту в розмірі 46184,61 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення цього договору становить 1284 975,91 грн., процентів в розмірі 28451,41 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення цього договору становить 791592,20 грн.

Ціна відступлення права вимоги становить 283000,00 грн. (п. 3.1. договору).

Розділом 4 договору визначені права та обов`язки сторін договору.

Проаналізувавши умови договору у їх взаємозв`язку суд приходить до висновку, що даний договір передбачає відступлення права вимоги на конкретну сформовану суму грошового зобов`язання позивача в розмірі 74636,02 доларів США.

Також за умовами договору відступлення права вимоги від 01.04.2021 не передбачено фінансування з боку ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» на користь ОСОБА_3 за відступлення на його користь право грошової вимоги до позивача, а також не передбачено надання додаткових послуг щодо права вимоги, що відступається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є одним з джерел виникнення зобов`язання є договір (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Сторонами зобов`язання є кредитор та боржник (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Частиною 1ст.13ЦК Україницивільні праваособа здійснюєу межах,наданих їйдоговором або актами цивільного законодавства.

Аналіз ст. 512, 1077 ЦК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Зазначені правочинине єаналогічними тарізняться запевними критеріями:за предметомдоговорів,за формоювчинення договорів,за суб`єктнимскладом правочинів,за метоюїх укладення.Слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі ст.1078 ЦК України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України). Оскільки факторинг згідно з п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що відповідно до ст. 2, 512-518 ЦК України за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа.

Щодо розмежуваннядоговорів відступленняправа вимогита факторингуза метоюїх укладенняслід враховувати,що згідноз п.5ч.1ст.1Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» фінансовапослугаце операціїз фінансовимиактивами,що здійснюютьсяв інтересахтретіх осібза власнийрахунок чиза рахунокцих осіб,а увипадках,передбачених законодавством,іза рахунокзалучених відінших осібфінансових активів,з метоюотримання прибуткуабо збереженняреальної вартостіфінансових активів.У розумінні п. 11 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону факторинг є фінансовою послугою.

Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч.3 ст.656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата задоговором факторингуможе бутиу формірізниці міжреальною ціноювимоги іціною,передбаченої вдоговорі,право вимогиза якимпередається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.04.2016 у справі №910/8670/15-г (3-226гс16), у пп. 51, 52 постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/6659/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №591/4552/17.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 31.08.2019 № 266/2971/19 Верховний Суд розглянув справу про недійсність договорів уступки права кредитної та іпотечної вимоги за договором купівлі-продажу права вимоги з банку на товариство (не фінансову компанію) з наступною уступкою права вимоги за договором цесії на фізичну вимогу. Верховний Суд прийшов до висновків, що сторони договорукупівлі-продажумайнових правфактично уклалидоговір купівлі-продажуправа вимоги,на виконанняякого здійсненацесія,а їїсторонами можутьбути будь-якіфізичні абоюридичні особи».

Подібні висновки викладені також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19 та у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 686/12230/18.

Так,надаючи оцінкуукладеному договорувідступлення прававимоги закредитом таіпотекою ВеликаПалата ВерховногоСуду впунктах 24та 27постанови від08.06.2021у справі№ 346/1305/19виснувала,що ВеликаПалата ВерховногоСуду бередо уваги,що договорикупівлі-продажумайнових праві відступленняправа вимогиза іпотечнимдоговором заїхніми ознакамиє договорами,за якимибанк узобов`язанняхза кредитнимдоговором-1і договороміпотеки заміненийна позивачкуяк новогокредитора. Позивачка не набула право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором-1 і за договором іпотеки. Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Тому помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір купівлі-продажу майнових прав містить ознаки договору факторингу.

Отже сторони договору від 01.04.2021 фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, на виконання якого здійснена цесія на конкретну суму грошового зобов`язання, а сторонами договору відступлення права вимоги конкретної суми грошової вимоги можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

В матеріалах справи відсутні докази заміни саме кредитодавця, як сторони кредитного договору, на ОСОБА_3 , що в свою чергу, не надає йому права на зміну процентної ставки, здійснення договірного списання тощо, що притаманне фінансовій діяльності з кредитування, як і відсутні докази того, що кредитор в грошовому зобов`язанні на певну суму здійснював фінансові операції.

Відповідно дост.1Закону України«Про іпотеку»іпотека -вид забезпеченнявиконання зобов`язаннянерухомим майном(неподільнимоб`єктом незавершеногобудівництва,майбутнім об`єктомнерухомості),що залишаєтьсяу володінніі користуваннііпотекодавця,згідно зяким іпотекодержательмає правов разіневиконання боржникомзабезпеченого іпотекоюзобов`язання задовольнитисвої вимогиза рахунокпредмета іпотекипереважно передіншими кредиторамитакого боржникау порядку,встановленому цимЗаконом.Відповідно дочч.4,5ст.3Закону України«Про іпотеку»іпотекою можебути забезпеченевиконання дійсногозобов`язання абозадоволення вимоги,яка можевиникнути вмайбутньому напідставі договору,що набравчинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Основним зобов`язанням є зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно дост.24Закону України«Про іпотеку»відступлення правза іпотечнимдоговором здійснюєтьсябез необхідностіотримання згодиіпотекодавця,якщо іншене встановленоіпотечним договором,і заумови,що одночасноздійснюється відступленняправа вимогиза основнимзобов`язанням.Якщо небуде доведеноінше,відступлення правза іпотечнимдоговором свідчитьпро відступленняправа вимогиза основнимзобов`язанням.Відступлення правза іпотечнимдоговором таосновним зобов`язаннямне допускаєтьсяу разівидачі заставної.Після видачізаставної перехідправ іпотекодержателяза іпотечнимдоговором таосновним зобов`язаннямдо іншоїособи здійснюєтьсяшляхом передачізаставної увстановленому цимЗаконом порядку. Іпотекодержательзобов`язаний письмовоу п`ятиденнийстрок повідомитиборжника провідступлення правза іпотечнимдоговором іправа вимогиза основнимзобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

В пунктах 6.36., 6.37 та 6.45 постанови від 31.07.2019 у справі № 910/974/18 Верховний Суд дійшов висновку, що відступлення частини прав вимоги за основними договорами не суперечить положенням статей 512-514, 516-518 ЦК України. Оскільки, як встановлено судами, між сторонами було укладено саме договір відступлення права вимоги, який не підпадає під ознаки договору факторингу, та не вимагає наявності у відповідача ліцензії на здійснення фінансових операцій, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав, наведених позивачем у позовній заяві, для визнання такого договору недійсним. При цьому, у разі відступлення права вимоги за основним зобов`язанням сторонами, в силу наведених положень, здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов`язанням, що не суперечить правовій природі договору цесії та забезпечувальних договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки іпотека, як додаткове зобов`язання, забезпечує своєчасне та повне виконання забезпеченого нею основного зобов`язання, яке може виникнути з будь-якого договору, що опосередковує грошові відносини, в тому числі з кредитного договору, то в силу норми ст. 24 Закону України «Про іпотеку» до ОСОБА_3 перейшло права вимоги виконання позивачем грошового зобов`язання виключно на зазначену в договорів відступлення суму, забезпечену іпотекою будинку АДРЕСА_1 .

Пунктами 6.2.-6.4. договору договір іпотеки № PCL-701/663/2007 від 13.07.2007 передбачено право іпотекодержателя на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення умов основного договору та/або умов договору іпотеки.

За обставинамиспору,що переглядавсяВеликою ПалатоюВерховного Судуу справі№ 206/4841/20від 08.11.2023вбачається,що внаслідоквідступлення прававимоги дофізичної особи,остання набуластатус кредитодавця,що невідповідає ст.1054ЦК України.В пунктах9.3.9.4.постанови від08.11.2023у справі№ 206/4841/20Велика ПалатаВерховного Судуза обставинцього спору зазначила,що внаслідокпослідовного укладеннядоговорів відступленняправа вимогиза кредитнимдоговором,укладеним ізОСОБА_1,це правоперейшло відПАТ "РайффайзенБанк Аваль"до ОСОБА_4. Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

В той час як в даній справі ОСОБА_3 не набув статус кредитодавця з відповідними правами на здійснення кредитних операцій і, як свідчать матеріали справи, не нараховував процентів або інших платежів, що передбачені кредитним договором, а набув лише право кредитора на певну суму грошової заборгованості позивача, забезпечену іпотекою будинку.

При цьомусуд зазначає,що підставоюдля зверненняза судовимзахистом єпорушення,невизнання чиоспорення праваособи (ст.15ЦК Українита ст.4ЦПК України).Здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (чч. 1,2 ст. 5 ЦПК України).

За змістом договорів відступлення обсяг прав вимоги за основним та іпотечним зобов`язаннями слід дійти висновку, що обсяг прав та обов`язків позивача не зазнав змін. Правочин з відступлення права вимоги за грошовим зобов`язанням не відноситься до правочинів, за якими відступлення прав вимоги законодавцем заборонено (ст. 515 ЦК України). Внаслідок реалізації прав іпотекодержателя в позасудовий спосіб припинилось основне (грошове) та іпотечне зобов`язання позивача, припинились подальші права вимоги кредитора у випадку недостатності вартості майна для погашення суми заборгованості, тому суд приходить до висновку про те, що позивач не довів порушення його прав внаслідок відступлення права вимоги на ОСОБА_3 .

Поряд з цим суд враховує, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.11.2023 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за № 1175.

На час продажу ОСОБА_3 був власником будинку, обтяження на його продаж були відсутні. Доказів на підтвердження зворотного матеріали справи не містять.

В силуположень абзаців1та 2ч.5ст.12Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» відомостіпро речовіправа,обтяження речовихправ,внесені доДержавного реєструправ,вважаються достовірнимиі можутьбути використаніу споріз третьоюособою домоменту державноїреєстрації припиненнятаких прав,обтяжень упорядку,передбаченому цимЗаконом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Поряд з цим відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (платно чи безоплатно).

Правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пп. 28, 29).

В постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц суд прийшов до висновку, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Поряд з цим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним.

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц) розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майно, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц).

В пунктах 6.45 та 6.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 по справі № 925/1351/19 містяться висновки про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

В пункті 6.50 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду навела висновок також про те, що оскільки на час укладення договору купівлі-продажу від 25 липня 2018 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Подібні висновки містяться також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 13.09.2023 у справі № 757/13185/17-ц, в постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 932/1139/21 та від 24.01.2024 у справі № 291/86/20, які суд враховує відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 не була учасником спірних кредитних відносин, набула майно за відплатним правочином вільним від будь-яких обтяжень, у зареєстрованого власника ОСОБА_3 , в силу закону не була зобов`язана перевіряти всю історію придбання будинку, а також враховуючи те, що позивач під час укладення договору іпотеки добровільно погодився на вибуття будинку з його власності в рахунок погашення грошових зобов`язань (тобто свідомо припускав, що внаслідок порушення умов основного або іпотечного зобов`язань кредитор вправі відчужити іпотечний будинок), суд приходить до висновку про те, що не вбачається підстав для витребування будинку АДРЕСА_1 на користь позивача і, як наслідок, підстав для висновку про порушення його прав боржника у забезпеченому іпотекою грошовому зобов`язанні.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Надаючи оцінку клопотанню позивача про залишення відзиву ОСОБА_3 , що поданий його адвокатом Грайворонським І.В., без розгляду з підстав зловживання правами, суд зазначає таке.

В обгрунтування клопотання позивач зазначає, що поштова доставка відзиву ОСОБА_3 не оплачена відправником, що на думку позивача, є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно дочч.1,2ст.174ЦПК Українипри розглядісправи судому порядкупозовного провадженняучасники справивикладають письмовосвої вимоги,заперечення,аргументи,пояснення таміркування щодопредмета спорувиключно узаявах посуті справи,визначених цимКодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відзивівідповідач викладаєзаперечення протипозову. Відзив підписується відповідачем або його представником (чч. 1-2 ст. 178 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 178 ЦПК України передбачено, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзивудодаються:докази,що підтверджуютьобставини,на якихґрунтуються запереченнявідповідача,якщо такідокази ненадані позивачем та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (ч. 5 ст. 178 ЦПК України).

Однією з засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно дост.44ЦПК Україниучасники судовогопроцесу таїхні представникиповинні добросовіснокористуватися процесуальнимиправами;зловживання процесуальнимиправами недопускається. Залежновід конкретнихобставин судможе визнатизловживанням процесуальнимиправами дії,що суперечатьзавданню цивільногосудочинства,зокрема: 1)подання скаргина судоверішення,яке непідлягає оскарженню,не єчинним абодія якогозакінчилася (вичерпана),подання клопотання(заяви)для вирішенняпитання,яке вжевирішено судом,за відсутностіінших підставабо новихобставин,заявлення завідомобезпідставного відводуабо вчиненняінших аналогічнихдій,що спрямованіна безпідставнезатягування чиперешкоджання розглядусправи чивиконання судовогорішення; 2)подання декількохпозовів доодного йтого самоговідповідача (відповідачів)з тимсамим предметомта зтих самихпідстав,або поданнядекількох позовівз аналогічнимпредметом із аналогічнихпідстав,або вчиненняінших дій,метою якихє маніпуляціяавтоматизованим розподіломсправ міжсуддями; 3)подання завідомобезпідставного позову,позову завідсутності предметаспору абоу спорі,який маєочевидно штучнийхарактер; 4)необґрунтоване абоштучне об`єднанняпозовних вимогз метоюзміни підсудностісправи абозавідомо безпідставнезалучення особияк відповідача(співвідповідача)з тієюсамою метою; 5)укладення мировоїугоди,спрямованої нашкоду правамтретіх осіб,умисне неповідомленняпро осіб,які маютьбути залученідо участіу справі. Якщоподання скарги,заяви,клопотання визнаєтьсязловживанням процесуальнимиправами,суд зурахуванням обставинсправи маєправо залишитибез розглядуабо повернутискаргу,заяву,клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , який приймає участь у даній справі через свого представника ОСОБА_6 , направив суду та іншим учасникам справи відзив від 09.05.2024 з доказами його відправки іншим учасникам справи.

Згідно із даними описів та поштових накладних, категорія відправлення кожного з них визначені як «з оголошеною цінністю», вид відправлення «Укрпошта Експрес», платник «Одержувач».

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулювання відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їхніх послуг визначені Законом України «Про поштовий зв`язок».

Статтею 15вказаного законувизначено,що операторипоштового зв`язкунадають користувачампослуги поштовогозв`язку відповіднодо законодавствата можутьпровадити іншугосподарську діяльністьу встановленомузаконом порядку. Операторпоштового зв`язкудля наданняпослуг поштовогозв`язку можезалучати мережуфілій та/абовідділень поштовогозв`язку іншогооператора поштовогозв`язку надоговірній основі.Оператори поштовогозв`язку повинніпублічно повідомитиумови доступудо власноїмережі філійта/абовідділень поштовогозв`язку,дотримуючись принципівпрозорості,об`єктивності танедискримінаційності. Послугипоштового зв`язкунадаються надоговірній основізгідно зправилами наданняпослуг поштовогозв`язку,що затверджуютьсяКабінетом МіністрівУкраїни. Для задоволення державних потреб призначений оператор поштового зв`язку на договірних засадах має право здійснювати діяльність, пов`язану з доставкою пенсій, державної допомоги, компенсацій, субсидій та інших видів соціальних виплат у грошовій формі, надавати інші послуги відповідно до законодавства.

В Україні чинними є Правила надання поштових послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009. Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до абзацу 1 пункту 52 Правил надання поштових послуг поштовий переказ у межах України пересилається лише в національній валюті після внесення відправником суми, призначеної для переказу, в готівковій формі чи шляхом безготівкового розрахунку. Плата за пересилання переказу може стягуватися з відправника, одержувача або третіх осіб відповідно до законодавства згідно з діючими тарифами.

Пунктами 59та 60розділу Правилнадання поштовихпослуг передбачено,що послугипоштового зв`язкуоплачуються підчас їхзамовлення відправникомабо підчас врученняадресатом (одержувачем),якщо іншене передбаченовідповідним договоромпро наданняпослуг поштовогозв`язку унаціональній валютіза діючимитарифами. Простута рекомендовануписьмову кореспонденціюоплачує тількивідправник. Послуги поштового зв`язку для реєстрованих поштових відправлень з позначкою Адміністративна послуга оплачуються суб`єктом звернення під час їх замовлення або під час отримання в поштовому відділенні чи за визначеною суб`єктом звернення адресою в порядку, визначеному оператором поштового зв`язку. Порядок оплати послуг поштового зв`язку, крім послуг з пересилання внутрішніх простих та реєстрованих листів без оголошеної цінності (рекомендованих) масою до 50 грамів і поштових карток, визначається операторами поштового зв`язку згідно із законодавством.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 добросовісно скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, який за формою та змістом відповідає визначеним ст. 178 ЦПК України вимогам. Оскільки ЦПК України не унормований вид та категорія поштового відправлення, яким учасники судового спору мають направляти заяви по суті спору, тому відправник поштового листа вправі на свій розсуд обирати вид, категорію та спосіб оплати такого відправлення відповідно до Правил надання поштового зв`язку зі встановлених поштовим оператором тарифів.

Відповідно до чч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2024. Застосовані ухвалою Київського районногосуду містаХаркова від 12 квітня 2024року заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

У зв`язку відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 158, 223, 263-265, 280, 282, 352-355ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» про витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житлового будинку, з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Скасувати заходизабезпечення позову,які булизастосовані напідставі ухвали Київського районногосуду містаХаркова від 12 квітня 2024року посправі №953/2858/24 н/п 2-з/953/30/24 у вигляді накладення арешту та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/ або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2477273163120.

Застосовані ухвалою Київського районногосуду містаХаркова від 12 квітня 2024року заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», адвреса 01004 м.Київ, вул.Басейна, 23 офіс 21, ЄДРПОУ 39955100.

Повне судоверішення складено тапідписано 03 грудня 2024 року.

Суддя Колесник С.А.