Рішення

від 03.12.2024 по справі 485/2285/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2285/24

Провадження №2/485/617/24

РІШЕННЯ

іменем України

03 грудня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Широківської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановив:

12 листопада 2024 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 05.05.2023 року, про що складено відповідний актовий запис № 348, після смерті якої відкрилася спадщина, яка крім іншого складається із земельної ділянки, загальною площею 1,000 га, наданої їй для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Новопетрівського старостинського округу Широківської сільської ради Миколаївської області. Вказана земельна ділянка належала померлій на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК від 14.01.2002 року. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса, але отримала відмову через те, що вказана земельна ділянка знаходилася у спадкодавця в постійному користуванні, а не у власності.

В зв`язку з чим, позивач просить суд визнати за нею право постійного користування на земельну ділянку, загальною площею 1,000 га, яка розташована на території Новопетрівського старостинського округу Широківської сільської ради Миколаївської області наданої для ведення особистого підсобного господарства, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серія МК від 14.01.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №209.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.

Від представника Широківської сільської ради надійшло клопотання щодо розгляду справи у їхню відсутність, сільська рада позов визнає, проти задоволення вимог не заперечує.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, суд вирішив ухвалити рішення що відповідає ч.3 ст. 200 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка площею 1,00 га, яка розташована на території Новопетрівського старостинського округу Широківської сільської ради Миколаївської області наданої для ведення особистого підсобного господарства, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серія МК від 14.01.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 209.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її донька ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою завідувача Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 26.06.2024р. № 371/02-14 та спадковою справою №386/2023, відповідно до якої єдиним спадкоємцем, яка приняла спадщину являється ОСОБА_1 .

Факт родинних відносин позивачки з померлою (дочкамати), підтверджується свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_3 від 09.09.1981 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 17.05.2003 року, відповідно до якого позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Отже, позивачка як дочка покійної ОСОБА_2 , являється спадкоємцем першої черги та такою що прийняла спадщину.

ОСОБА_1 , маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, яка належала її матері ОСОБА_2 , звернулася до нотаріуса.

Завідувачем Снігурівськоїдержавної нотаріальноїконтори Миколаївськоїобласті- ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (земельну ділянку, яка належала на праві постійного користування ОСОБА_2 ) у зв`язку з тим, що заявниця надала документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця на майно.

Позивачка не погоджуючись з відмовою нотаріуса звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України,суд повинен розглядати справу в межах заявлених вимог.

Предметом спору у даній справі є визнання за позивачем права на користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Підставою відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину було ненадання нею документу, який посвідчує право власності спадкодавця на майно.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990№ 561-XII(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин далі Закон№ 561-XII), постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власностігромадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства,для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону№ 561-XII, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема,для особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 Закону№ 561-XII).

У ст. 56 Закону№ 561-XIIзазначено, щодля ведення особистого підсобного господарствагромадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування.Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25.10.2001, згідно з ч.1 ст.92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суд бере до уваги позицію ВП ВС у постанові від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц, яка з урахуванням позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 прийшла до наступного висновку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений устатті 1219 ЦК України.За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За встановлених вище обставин, беручи до уваги, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, і ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,200,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Широківської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,000 га, яку надано для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Широківської (колишньої- Новопетрівської) сільської ради Баштанського (колишнього- Снігурівського) району Миколаївської області, що належала померлій на підставі Державного Акта на право постійного користування землею серія МК від 14.01.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 209, виданого на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Новопетрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 20.04.2001 р. № 4.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 03.12.2024 року.

Суддя С.Й. Яворський