Рішення

від 02.12.2024 по справі 486/1427/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1427/24

Провадження № 2-о/486/74/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Південноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Маляновій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа територіальна громада села Прибужани в особі Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа територіальна громада села Прибужани в особі Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області,

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду засобами поштового зв`язку із заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є його двоюрідним племінником, та факт того, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , він постійно проживав зі спадкодавцем в будинку АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померйого племінник ОСОБА_2 .Після йогосмерті відкриласьспадщина начастку земельної ділянки загальною площею 6,16 га (фактично складається із трьох окремих земельних ділянок), що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яку ОСОБА_2 прийняв, але не оформив після смерті ОСОБА_3 .

Здійснював поховання ОСОБА_2 він сам, за власний кошт. Заповіт на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не залишав. Спадщину після смерті ОСОБА_2 , відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, він прийняв, так як з січня місяця 2022 року постійно проживав зі ОСОБА_2 в належному йому будинку АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає.

З приводу родинних стосунків із ОСОБА_2 зазначив наступне. Він, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його матір`ю є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У його матері був рідний брат ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . У ОСОБА_3 була дочка ОСОБА_5 , яка двічі перебувала у шлюбі та змінювала прізвище: спочатку на « ОСОБА_6 », потім на « ОСОБА_7 ». ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_8 народився син ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 зробив заповіт, яким заповідав своє майно заявнику, дочці - ОСОБА_5 і своєму онуку ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 в Другій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївської області заведена спадкова справа № 53/2021.

Після смерті ОСОБА_3 йому у спадщину дістався житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , в якому він постійно проживає з січня 2022 року.

29 травня 2024 року він звернувся до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак, розглянувши надані ним документи, державний нотаріус встановила, що він не може належним чином підтвердити факт родинних стосунків з ОСОБА_2 , оскільки існує розбіжність в імені по-батькові його матері в її свідоцтві про смерть « ОСОБА_9 » та в його свідоцтві про народження « ОСОБА_10 », окрім того в нього відсутні свідоцтва про народження матері ОСОБА_11 та дядька ОСОБА_3 . Факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 (на момент смерті ОСОБА_2 він був зареєстрований в м. Южноукраїнську, однак з січня місяця 2022 року постійно проживав разом зі спадкодавцем в будинку АДРЕСА_1 ).

За вказаних обставин державний нотаріус рекомендувала йому звернутися до суду з метою встановлення вищевказаних фактів.

Ухвалою суду від 04 вересня 2024 року було витребувано з Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та інформацію про те, хто зі спадкоємців звертався з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні 01 листопада 2024 року заявник пояснив, що після смерті ОСОБА_2 залишилась його частка землі. Він хоче вступити в спадщину, однак отримати спадщину не може через наявність помилки у написанні по-батькові матері. Зазначив, що ОСОБА_2 племінник по двоюрідній сестрі. Мати - ОСОБА_5 на даний час померла, була у шлюбі та змінювала прізвище на « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_7 ». ОСОБА_3 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 . Батьки ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 . Його мати ОСОБА_11 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживала с. Цвітково, Доманівського району.

Представник заінтересованоїособи територіальної громадисела Прибужанив особіПрибужанівської сільськоїради Вознесенськогорайону Миколаївськоїобласті в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без заінтересованої особи. Позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі родинних відносин між фізичними особами.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Матір`ю ОСОБА_1 в свідоцтві про його народження зазначена ОСОБА_16 /а.с. 19/.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, прізвище ОСОБА_16 до реєстрації шлюбу « ОСОБА_17 » /а.с. 23/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка смт Доманівка, Доманівського району, Миколаївської області, померла в селі Прибужани, Вознесенського району, Миколаївської області /а.с. 21/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець смт Доманівка, Миколаївської області померла в селі Прибужани, Вознесенського району, Миколаївської області /а.с. 25/.

Як вбачається з копій свідоцтв про право на спадщину за заповітом, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , 2/3, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_5 та його онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 . Спадщина складається з земельних ділянок та житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 , який успадкований лише заявником /а.с. 7, 8, 9/.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 53-2021 від 01 березня 2021 року, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 50-113/, зокрема з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є дочкою ОСОБА_3 .

Прізвище ОСОБА_5 09 жовтня 1990 року було змінено в зв`язку з реєстрацією шлюбу на ОСОБА_18 07 квітня 1993 року до Державного реєстру актів цивільного стану громадян було внесено відомості про розірвання даного шлюбу.

25 листопада 1994 року прізвище ОСОБА_5 було змінено на « ОСОБА_7 » в зв`язку з реєстрацією шлюбу. 25 жовтня 2006 року рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2006 року, даний шлюб було розірвано.

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_11 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

06 жовтня 2021 року ОСОБА_19 звертався до Державного нотаріуса Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 . Нотаріусом йому було повідомлено про те, що заява надійшла з порушенням строку, визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ІНФОРМАЦІЯ_12 .

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Вознесенську Миколаївської області /а.с. 27/.

Своє право власності на зазначений житловий будинок ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с. 10/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Прибужани, Вознесенського району, Миколаївської області, помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с. 5/.

Державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Онищенко Л.В. з приводу звернення з питання оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз`яснено ОСОБА_1 , що факт родинних відносин не підтверджується, а саме, що його мати ОСОБА_16 є рідною сестрою ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 є двоюрідним дядьком ОСОБА_2 . Заявнику рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_2 /а.с. 4/.

Згідно відповіді державного нотаріуса Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Онищенко Л.В., спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрована.

Заявник не має можливості документально підтвердити родинні стосунки між ним та ОСОБА_2 з метою оформлення права на спадщину.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що проживає в с. Прибужани, Вознесенського району, Миколаївської області. ОСОБА_1 є її знайомим однокласником її чоловіка. ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_1 . ОСОБА_2 був її учнем, так як жив в селі. Мати ОСОБА_2 двоюрідна сестра ОСОБА_1 , а батько матері ОСОБА_2 брат матері заявника ОСОБА_21 .

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що проживає в с. Прибужани, Вознесенського району, Миколаївської області, поряд з ОСОБА_1 , який проживав зі спадкодавцем. Заявника знає по школі. На даний час він живе з її однокласницею, вони куми. Мати ОСОБА_1 і ОСОБА_23 рідні брат і сестра. ОСОБА_24 дочка ОСОБА_25 , ОСОБА_26 син ОСОБА_27 .

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Разом з тим, встановлення факту родинних відносин заявнику необхідно для оформлення права на спадщину, а в іншому порядку ОСОБА_1 не може встановити вказаний факт, тому факт підлягає встановленню у судовому порядку.

Таким чином в судовому засіданні достеменно встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком дядька заявника.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заявник посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його племінник ОСОБА_2 , з яким вони спільно проживали в будинку АДРЕСА_1 . Після його смерті він займався організацією поховання. Зазначив, що інших спадкоємців у покійного ОСОБА_2 немає, заповіт на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не залишав. Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини необхідне йому для підтвердження прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів».

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

У матеріалах справи відсутні відомості про наявність інших спадкоємців ОСОБА_2 у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, між ким би існував спір. Натомість наявна відповідь нотаріуса відповідно до якої, згідно алфавітних книг обліку і реєстрації спадкових справ Першої Вознесенської державної нотаріальної контори та Другої Вознесенської державної нотаріальної контори з 2022 року по 2024 рік, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не зареєстрована. Таким чином, у даному випадку існування спору про право є гіпотетичним, а не реальним, а тому дана справа може бути розглянута у порядку окремого провадження.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, та від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21.

Відмова нотаріуса Печериці А.І. у оформленні спадщини після ОСОБА_2 пов`язана виключно з тим, що заявником не підтверджено факт родинних відносин, а надані ними документи не підтверджуєть факт постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади від 25 липня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 29 січня 1992 року по 16 травня 2022 року був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 /а.с. 13/.

Згідно копії довідки № 47 від 22 січня 2024 року Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , 1962 року народження з січня 2022 року по жовтень 2023 року проживав у вказаному вище будинку АДРЕСА_1 /а.с. 15/. Реєстрація заявника згідно паспорту /а.с . АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії акту № 03 про не проживання, складеного комісією ЦПРЖФ, ОСОБА_1 , 1962 року народження, в квартирі АДРЕСА_3 , зі слів сусідів з січня 2022 року не проживає /а.с. 17/.

Виходячи з викладеного, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа територіальна громада села Прибужани в особі Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є онуком дядька заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав зі спадкодавцем в будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я заявника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженець с. Криворучко, Вознесенського району, Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне найменування заінтересованої особи: Територіальна громада села Прибужани в особі Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області вул. Одеська, 18, с. Прибужани, Вознесенського району, Миколаївської обл., поштовий індекс 56523, ЄДРПОУ 04376245.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова