Рішення

від 27.11.2024 по справі 317/2088/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/ 2088/24

№/п 2/317/750/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ачкасова О.М.

при секретарі Фененко М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності, посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому з 04.09.1966 р. шлюбі з ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі, у 1969 році чоловіку позивачки- ОСОБА_2 було виділено присадибну земельну ділянку площею 0,7 га для будівництва житлового будинку. Позивачка з ОСОБА_2 побудували на вказаній земельній ділянці житловий будинок площею 90 кв.м., якому була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 . Позивачка з 1980 року і до теперішнього часу в цьому будинку постійно мешкає та зареєстрована. У 1985 році позивачка звернулася до Запорізького районного суду Запорізького району з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розділу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 16.09.1986 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано та поділено спільно нажите майно подружжя у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 22.08.1988 р. між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу будинку, відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а позивачка ОСОБА_1 купила належну ОСОБА_2 1/2 частину жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і розташований на присадибній ділянці радгоспу «Комунар», таким чином позивачка стала одноособовим власником вищевказаного житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Однак, враховуючи, що у позивачки відсутній правовстановлюючий документ на 1/2 частину жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а у Запорізькому районному суді Запорізької області, немає даних про цивільну справу про розподіл майна за позовом ОСОБА_1 , згідно покажчикам архіву суду в період з 1983 р. по 1987 р. Таким чином, враховуючи неможливість позивачки отримати документи на спірний будинок, вона не має можливості зареєструвати право власності на 1/2 частину жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому була вимушена звернутися до суду з позовом.

Позивачка до суду не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином, від її представника адвоката Слизовської М.Ю. надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, позов підтримала у повному обсязі, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідачатериторіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до суду повторно не з`явився, був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Суд вважає можливим розглянути справу заочно, без участі сторін, які беруть участь у справі, у загальному позовному провадженні, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії свідоцтва про одруження, 04.09.1966 р. Оріхівським районним ЗАГС Запорізької області, серії VIII УР №212525 р. був укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис №116.

Згідно відмітки на копії свідоцтва про одруження серії VIII НОМЕР_1 р. виданого 04.09.1966 р., шлюб між сторонами було розірвано 16.09.1986 р., актовий запис №175, що також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00044059307 від 14.03.2024 р., виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Зі свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, вбачається, що на підставі виписки з наказу №38 від 16 квітня 1969 р. с-зу «Коммунар», ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка з земель с-зу «Коммунар», для будівництва у с.Степне, Запорізького району Запорізької області. Забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Запорізької районної ради від 10.06.1969 р. №141, за типовим проектом №346-3. Тобто позивачка з чоловіком ОСОБА_2 на вказаній земельній ділянці розпочали будівництво житлового будинку у 1969 р.

Цьому житловому будинку була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Степненської міської ради Запорізького району Запорізької області № 283 від 11.03.2024 року.

Відповідно довідки №289 від 11.03.2024 р., виданого виконкомом Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, поштова адреса житлового будинку ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , не змінювалась.

Згідно копії ухвали нарсудді Запорізького району ОСОБА_4 від 16.07.85 р., було ухвалено, прохати Степненський виконком ради народних депутатів надати згоду на зміни договору земельної ділянки і поділ житлового будинку на дві 1/2 розташованого у АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 .

Відповідно рішення Виконавчого комітету Степненської сільської ради народних депутатів №47 від 18.07.1985р. «Про надання згоди на поділ жилого будинку та земельної ділянки між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 », згідно якого, виконкомом комітету Степненської сільської ради народних депутатів була надана згода на поділ жилого будинку та земельної ділянки, розташованого в АДРЕСА_1 , між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу будинку, 22.08.1988 р., ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 , зазначений договір посвідчений Степненською сільською радою народних депутатів Запорізького району, Запорізької області, реєстровий номер №47.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 286276159 від 23.11.2021 р., 1/2 частина житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 , що також підтверджується технічним паспортом, складеним ТОВ «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр» від 30.09.2021 р.

Відповідно довідки №281 від 11.03.2024 р., виданої Виконавчим комітетом Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона дійсно зареєстрована та проживає з 1980 р. по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно виписки з погосподарської книги, виданої виконкомом Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області №282 від 11.03.2024 р., згідно даних посподарської книги ОСОБА_1 є головою домогосподарства і користувачем земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією погосподарської книги Степненської сільської ради на 1977 р., 1978 р., 1979 р., копією погосподарської книги №7 на 2021-2025 роки, обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку на 2021-2025 роки.

З відповіді Запорізького районного суду Запорізької області №5/149/2021 від 08.09.2021 р. вбачається, що згідно з алфавітними покажчиками архіву суду в період з 1983 по 1987 рік немає даних про цивільну справу про розподіл майна за позовом ОСОБА_1 , що також підтверджується продовженням історичної довідки Запорізького районного суду Запорізької області м.Запоріжжя Запорізький район, Запорізька область «Історія фондоутворювача», однак, зі змісту якої вбачається, що цивільні справи постійного зберігання та журнали реєстрації судових справ (алфавітні покажчики) за 1985-1988 р.р. в архіві Запорізького районного суду Запорізької області не збереглися, що не виключає звернення ОСОБА_1 з заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна та перебування в провадженні суду цієї справи.

З інформації, наданої ТОВ «ЗМБТІ» №8922 від 04.10.2021 р., вбачається, що в матеріалах інвентарізаційної справи на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи не містяться.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого повторно 14.03.2024 р., Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №202, місце державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Приморського районного управління юстиції у Запорізькій області.

Згідно з пунктом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту порушеного, оспорюваного цивільного права може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людніш кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, відсутність у позивачки правовстановлюючого документа на 1/2 частину житлового будинку створює їй об`єктивні перешкоди для реалізації моїх прав, як власника цього майна.

За приписами статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначається, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Тобто, вказані дві підстави пред`явлення позову для захисту (визнання) права власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про що свідчить їх відокремлення у статті 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду України.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України, цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності вибувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частіша 1 статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

З огляду на положення частини 4 статті. 263 ЦПК України, зазначені правові висновки Верховного Суду суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5 роз`яснено, що, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд мас враховувати, що воно иабувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Правовідносини з забудови індивідуального житлового будинку ОСОБА_2 в час побудови 1969 рік (побудований будинок разом з господарськими спорудами) були врегульовані нижченаведеними нормами права та підзаконними нормативними актами.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року встановлено, що кожний громадянин та кожна громадянка СРСР мають право купити або побудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок для чого здійснюється відвід земельних ділянок в безстрокове користування.

У відповідності до вказаного Указу Радою Міністрів СРСР від 26.08.1948 року прийнято Постанову, п. 2 якої визначено, що побудовані на відведених під будівництво індивідуальних житлових будинків земельних ділянках будинки є особистою власністю забудовників.

Таким чином, діюче у вказаний період цивільне законодавство передбачало право особистої приватної власності на таке майно як індивідуальний житловий будинок.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу положеньКонституції УкраїнитаЦивільного кодексу Українивбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином, з урахуванням факту побудови будинку у 1969 році, та відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013, суд вважає, що за позивачкою може бути визнане право власності.

Згідно з п. 1ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Пунктом 3 ці є ж статті передбачено, що якщо цивільні правовідносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено право позивачки на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та неможливість оформити право власності у відповідності до чинного законодавства через відсутність у неї відповідних правовстановлюючих документів на майно, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,80,81,89,200,259, 263-265,273, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 6, 317,319, 328, 392 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнитиу повномуобсязі. Визнати заОСОБА_1 (09.08.1944 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 27.11.2024 року.

Суддя: О.М. Ачкасов